Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Пам’ять про великих — це наша воля до життя”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

«ЗАЇХАЛИ МИ В ШКОЛУ ЖИВОПИСУ»

Слово Просвіти, №21 за 2007 рік

ку було розташоване на М’ясницькій, в бу+ динку Юшкова, тепер — №21 (чотирипо+ верховий будинок>палац навпроти колишньої садиби князя Олександра Меншикова побу+ дував за часів Катерини II генерал>поручик Іван Юшков. У будинку багато світла, безліч кімнат, вестибюлей, сходів і колонад. Його напівротонду добре видно від М’ясницьких воріт. Академік Ігор Грабар приписав будинок Юшкова архітектору Василю Баженову, прав+ да, за непрямими доказами). Вдалося вста+ новити, що Мокрицький жив у будинку учи+ лища, де викладачі мали квартири. З 1865 року навчальний заклад отримав права вищо+ го й називався Училищем малярства, скуль+ птури й архітектури. Будинок Юшкова зберіг+ ся, і в ньому тепер знаходиться Російська ака+ демія малярства, скульптури й архітектури. Російський і український маляр, педагог Аполлон Миколайович Мокрицький (1810— 1870) навчався в Академії мистецтв, був уч+ нем Карла Брюллова. З Шевченком познайо+ мився ще до його викупу з кріпацтва, разом з Іваном Сошенком клопотався перед Брюлло+ вим і Олексієм Венеціановим, щоб звільнити Шевченка від кріпосної залежності й влашту+ вати вчитися в Академію мистецтв. У своєму щоденнику докладно розповів про це. Зокре+ ма записав 18 березня 1837 року: “… Розпові+ дав Брюллову про Шевченка, намагався спо+ нукати його на добре діло, і, здається, це буде єдиний засіб — через Брюллова звільнити його від тяжких ненависних кайданів рабства. Легко сказати! Людина з талантом страждає в неволі з примхи грубого пана!” 25 квітня 1838 року Мокрицький був присутній при тому, як Василь Жуковський у петербурзькій майстер+ ні Брюллова вручив Шевченкові відпускну. Теплі згадки про Мокрицького є у повісті “Художник” і в листуванні Шевченка. За час, коли друзі не бачилися, Мокрицький до 1848 року перебував за кордоном, а після повер+ нення став академіком, працював професо+ ром Училища малярства й скульптури. Шіст+ надцять років він не бачив Шевченка і не впіз+ нав змученого засланням і хворобою поета, проте зустріч була теплою, і через день — 20 березня — Тарас Григорович, який знаходив+ ся на Покровці, ще раз зайшов до давнього знайомого: “Розпитав у будочника дорогу до поштамту і неквапливо поплентався до Мокрицького”. У нас є можливість уважно розглянути шматок московського міського простору: пе+ ред нами репродукція гравюри середини ХІХ століття по акварелі І. Шарлеманя, на якій зображено ту частину М’ясницької вулиці, де був будинок Юшкова (праворуч). У малодос+ тупному “Алфавитном указателе к плану Мясницкой части” він числиться під №199, а навпроти ми бачимо будинок Імператор+ ського Московського поштамту (№200), двір якого ще не забудований. Поштамт уже кіль+ ка десятиліть розташовувався неподалік — у колишніх палатах сподвижника Петра І Олек+ сандра Меншикова, садиба якого розкину+ лася на початку ХVІІІ століття біля М’ясниць+ ких воріт навпроти церкви святих Флора і Лавра. Цю граціозну церкву видно на аква+ релі. Вона відома з 1547 року, коли ще була дерев’яною. В 1657 році поряд із нею побу+ дували цегляну церкву, поновлену 1851 року, й у такому вигляді її бачив Шевченко. Знесе+ но 1935 року. Ліворуч на картині височить славетна Меншикова вежа, що в Архангельському про+ вулку, з церквою Гавриїла Архангела. Тарас Григорович обов’язково бачив її, хоча, ма+ буть, не знав, що вежу було зведено на почат+ ку ХVІІІ століття під керівництвом випускника Києво+Братської колегії, українського архітек+ тора, художника і скульптора Івана Зарудно+ го. Він прибув у Москву наприкінці 1690 року, потім за протекцією Івана Мазепи і за під+ тримки ректора Слов’яно+Греко+Латинської академії, київського вченого Стефана Явор+ ського навчався за кордоном. Повернувшись до Москви 1701 року, Зарудний за вказівкою Петра І наглядав за всіма художниками й іко+ нописцями Росії. Він побудував у Москві Спаський собор Заікопоспаського монасти+ ря, де тоді містилася Слов’яно+Греко+Латин+ ська академія та чимало інших культових і ци+ вільних споруд. Зауважимо, що з другої половини ХVІІ століття в московській храмовій архітектурі дуже відчутним був український вплив. У до+ революційному путівнику “По Москве” це виз+ навалося: “Весь новий лад храмових форм був продиктований українським духовен+ ством, яке ще з другої третини ХVІІ століття закріпилося в Москві й внесло в неї зачатки європейської освіти та науки”. Акварель Шарлеманя дає живе уявлення про вуличне життя. На передньому плані ба+ чимо кінного водовоза, трохи далі — прольот+ ку з візником біля неї та багату карету з трій+ кою коней, а ще — крита лінійка, запряжена парою коней і вершник на білому коні. Втім, усе це скоріше прогулянкові екіпажі, траспорт+ не значення вулиці тоді ще було невеликим. У полі нашого зору — понад півсотні мос+ квичів і гостей міста. Найближче — рознощи+ ки якогось дрібного товару — один тримає його на голові, що було тоді характерно, ін+ ший — перед собою, та чоловік із візком на двох колесах. Біля входу до великого складу, мабуть, купецького, що перед церквою, си+ дить сторож на стільчику; ліворуч, біля входу до двору поштамту, стоїть, очевидно, черго+ вий. Неподалік — жінка з дитиною, скоріше за все, купує для неї солодощі, ще одна жінка з дитиною прогулюються по М’ясницькій. Кіль+ ка груп людей, які неквапно розмовляють, ін+ ші поспішають у своїх справах. Через півтора століття уявімо на М’яс+ ницькій Тараса Григоровича, який прямував до Мокрицького… Подумаймо нарешті про те, що в Москві немає жодної меморіальної дош+ ки, присвяченої Шевченкові. Фасад будинку на М’ясницькій, 21, пам’ятає нашого Кобзаря, і меморіальна дошка на ньому буде абсо+ лютно доцільною. Тим паче, що Шевченко був академіком Петербурзької академії мистецтв. Певно, що питання про дошку необхідно піднімати на міждержавному рівні. Добре, якби вона була встановлена в березні 2008 року — до 150+річчя перебування Шевченка в Москві.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин