Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Мистецтво вливається в душу безпосередньо з космосу”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

«ПОЛУМ’ЯНА РУТА» РОЗКВІТАЄ

Слово Просвіти, №21 за 2007 рік

МУЗИКА Олександр ЄВТУШЕНКО — Розкажи про виникнення ідеї, концепції і стилю “Тіні сон' ця”, які стають дедалі виразні' шими і яскравішими… — Назва гурту виникла 1999 року, коли в Києві було затемнення сонця. Ми грали тоді альтернатив+ ний рок і не мали ще тих ідей, які сьогодні складають, так би мовити, творчий кістяк. Спостерігаючи за тим, що відбувається у музичному світі навколо нас, ми свідомо шу+ кали власну стежку. Нашими вчи+ телями вважаємо українські гурти “Кому вниz”, “Вій”, “Плач Єремії” та декілька інших. У нас був образ піс+ ні, до втілення якої прагнули. Це був образ потужної пісні, яка б свідчила про силу українського ду+ ху. І ми шукали свій стиль на пере+ тині автентичного фольклору й важкого року. Ми відчували спів+ звучність динаміки і ритмів старо+ винних козацьких пісень і певних стандартів сучасного хард+року. — Ваш другий альбом значно відрізняється від першого. Це більш зріла робота у сенсі тема' тичного розмаїття, аранжуван' ня та виконавської майстернос' ті, хоча часова відстань між ни' ми — всього два роки. — “Над диким полем” — наша спроба матеріалізувати поняття “ко+ зацький рок”. Перша спроба заяви+ ти новий стиль. Як наслідок — було звужено тематичний спектр пісень. Над другим диском ми працювали цілий рік. Ретельно працювали над аранжуванням. Тематично він вий+ шов значно розмаїтішим. Тут є лі+ ричні пісні, балади. Якщо в поперед+ ній роботі ми зверталися до славет+ них образів козаччини, то в альбомі “Полум’яна Рута” до образів Украї+ ни+Русі. Заглибилися в історію кня+ жої доби. Водночас застосували су+ то музичні новації. Традиційний гі+ тарний драйв ми поєднали з банду+ рою і скрипкою. Цього ще ніхто не робив. Тепер звучання бандури виз+ начає загальний саунд гурту. — Хто в команді пише тексти, хто створює музику, імідж ко' лективу? — Репертуаром займаюся я. Тексти пісень пишу я і мій брат Олексій, наш гітарист Кирило Мо+ мот, бандурист Іван Лузан. На ре+ петицію я приношу первинне аран+ жування. Усі разом ми його вдос+ коналюємо, шукаємо сприйнятну форму. Важливу роль відіграє наш саунд+продюсер Андрій Хаврук. Також разом ми добираємо найдо+ речніші твори до певної програми. — Розкажи про склад гурту. — “Тінь сонця” це: гітаристи Кирило Момот і Андрій Хаврук, скрипалька Софія Рогальська, бан+ дурист Іван Лузан, барабанщик Володимир Хаврук, і я — вокаліст і бас+гітарист Сергій Василюк. — Молодим артистам проби' тися на сцену надзвичайно важ' ко. У нашому середовищі вкрай скомерціалізованого шоу'біз' несу цінуються не таланти й ар' тефакти, а наявність обігових коштів на “розкрутку” і піар. Яка ваша дорога до свого слухача? — Наша дорога чесна. Ми не проплачуємо ефірів на радіостанці+ ях, у нас немає друзів серед “воро+ тил” шоу+бізнесу. Та ми маємо чи+ мало концертів: це клубні й фести+ вальні виступи. Нашу музику слу+ хає не лише патріотична молодь, ай та, яка підростала на англомовній чи російськомовній рок+музиці. Ми співпрацюємо з усіма, хто радий такій співпраці. Це патріотичні ор+ ганізації, інтернет+портали, дирек+ ції різних фестивалів. Тісно спів+ працюємо з аудіокомпаніями, що видають наші диски. Це — “Саме так!” і “Наш формат”. Останнім ча+ сом розширюємо зв’язки з різними реґіонами. Тепер частіше їздимо туди з концертами. Нині збираємо+ ся у промоційний тур “Полум’яна Рута” десятьма містами України. Ми знаємо, що в кожному з них є наші шанувальники, отже, можна давати сольні концерти. — Які з Ваших виступів за' пам’яталися найкраще? — Таких було чимало. Це вис+ тупи на білоруському фестивалі у місці Мозир, де ми, між іншим, ви+ конали кавер+версію “Пісню Чу+ гайстра”, що належить культовому білоруському гурту “Godstower”. Я спеціально вивчив білоруську мову і спілкувався нею з публікою. За+ пам’ятався виступ у центрі Львова перед багатотисячним натовпом. Для нас важливо, чи вслухаються люди у зміст наших пісень. У Льво+ ві нас слухали дуже уважно. Добрі спогади лишилися після фестива+ лю “Про+Рок”, де ми отримали першу премію. — У кожного артиста, в кож' ної команди існують власні сек' рети щодо підтримання високо' го творчого тонусу, існують свої джерела натхнення. Які вони у вас? — У нас є традиція називати альбоми уривком із якоїсь пісні. “Полум’яна Рута” — це уривок із “Пісні Чугайстра”, де є такі рядки: “Полум’яна Рута життєдайно роз+ квітає, та ніхто того не бачить, ніхто не знає”. Ми хочемо, аби українці знаходили свою Руту, своє щастя у своїй країні — це головна ідея аль+ бому. Невипадково ми виступаємо у червоно+чорних вишиванках. Во+ ни — наші обереги. Наш творчий тонус підтримує наше прагнення бути собою, відчувати любов і сво+ боду в собі. Енергію ми беремо з енергетики рідної землі. Для мене немає нічого кращого, як загуби+ тися в якомусь лісі, лузі. Це не просто слова. Мені дуже шкода, що розорані українські степи, що затоплені великі луки, адже вони могли б бути чудовими рекреацій+ ними зонами. Серед молодих формацій, які заявили про себе останнім часом, особливе місце нале' жить гурту “Тінь сонця”. І річ не в тому, що “Тінь сонця” наполегливо й уперто долає сходи до віртуального “музичного Олімпу”… З моменту виходу дебютного диска “Над диким по' лем” вони вирізнялися з'поміж інших чітким баченням власного курсу в розбурханому му' зичному океані й наявністю виразної ідеології патріотизму. Немає й тіні багатовекторного космополітизму і в другому альбомі, який вийшов нещодавно і має назву “Полум’яна Рута”. Його презентація у вигляді великого живого концерту відбулася у культурному центрі Києво' Могилянської академії і зібрала велику кількість прихильників “козацького року”. Саме та' кий стильовий ярлик закріпився за “Тінню сонця”. І невипадково. Про сучасний стан молодої української рок'сцени і, власне, про гурт ми спілкуємося з лідером формації, вокалістом Сергієм ВАСИЛЮКОМ.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин