“Мистецтво вливається в душу безпосередньо з космосу”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
ФРАНЦУЗЬКА ВЕСНА В УКРАЇНІ: ХІП-ХОП. ТЕАТР. РЕНЕСАНС
Слово Просвіти, №21 за 2007 рік
ТЕАТР
Іван ОЛІЙНИК
Нещодавно в Києві відбувся фестиваль “Французька весна в Україні”. Вибагливий глядач мав змогу втамувати спрагу до нова+ торського театрального мистец+ тва, побачивши сучасні постанов+ ки французьких майстрів: Кадера Атту та Давіда Гошара. “Середина весни” відзначилась їхніми спек+ таклями: “Дуар” та “Гамлет. Тема і Варіації”. “Дуар” приймала сцена театру імені Івана Франка. Був шалений аншлаг. Ажіотаж перед входом супроводжувався незмінними про+ ханнями про зайвий квиток, штов+ ханиною та зіткненням суспільних “каст”, дороги яких у звичайному житті перетинаються нечасто. Во+ ни перебувають по різні боки скла ошатних вікон престижних ресто+ ранів чи бізнес+центрів... Нарешті згасло світло — до за+ лу увірвалася гучна ритмічна музи+ ка, а з нею 8 акторів+бі+боїв (майс+ трів брейк+дансу) в однакових сі+ рих плащах. Почалося синхронне
“блукання” — ілюстрація сірості буття, волаючої буденності, нудь+ ги. У них немов немає рук. Мініма+ лістичні рухи дають зрозуміти, щой ноги сковані важкими ланцюга+ ми. Та ось насичений танцюваль+ ний ритм зриває важке й зайве різ+ ким поривом вітру. Він несе за лаштунки всіх, окрім одного, який і демонструє майстерність володін+ ня власним тілом — жагу свободи, протест, дихання вулиць. Почерго+ во всі актори висловлюють свої думки через пластику й “power+ move”, хаотично змінюючи напря+ мок вітру. Досить цікавим режисерським ходом був вихід із добре знайоми+ ми нам картатими сумками “крав+ чучками”, тим нашим вічним тавром подорожнього, біженця+втікача. Чи-то від долі, чи то від урбану, чи то від самого себе. Впродовж вистави ак+ тори будують із сумок комбінації та вежі, та все ніяк не вдається склас+ ти потрібну послідовність — хилять+ ся і падають конструкції, втілюючи нездійсненне бажання довести до пуття власне життя. Загалом холодні тони вистави моментами змінюють жарти, не+
очікувані елементи, буфонадно+ пластична гра черевом і навіть по+ цілунки, які дають наснагу вирва+ тись із лещат, хоча б спробувати, не побоятися покликати на допо+ могу — підтвердити бажання жити й усміхатися понад усе. На мою думку, саме це хотіли донести до нас французи, коли у фіналі гені+ ального спектаклю вийшли на сцену зі своїми великими фото: Беламі Абденур, Іреш Обдала, Бу+ са Амін, Бушлагем Браїм, Муажір Абдеслам, Амшауі Рашид, Гуїсем Мабр… “Французьку весну” завершу+ вала п’єса “Гамлет. Тема і Варіації”, яка обіцяла видати на+гора новий погляд на Шекспіра через призму урбанізації, технічної революції та одночасного повернення до тра+ дицій Єлизаветинського театру — десятискладового вірша у новому французькому перекладі Андре Марковіча. Сучасність вистави відчувалась у кожному її сеґменті: сценічні кос+ тюми — повсякденний стиль, іме+ на персонажів — на футболках із+ заду, високоякісний звук, за який відповідав похмурий силует діджея в правому кутку. Його скретч+шоу стало окрасою вистави. Вочевидь, через інтернаціональність мови музики! Напівречитативні монологи ак+ торів, пронизані депресивним зву+ чанням абстрактного хіп+хопу, кон+ трастували за рахунок новатор+ ських режисерських ходів. Сміх, сльози, розпач, дуркуватість і не+ вимушена наївність в одному фла+ коні. Трагічність образу Гамлета з помадою на обличчі, інфантиль+ ність Офелії на роликах, комічність горбатого Клавдія та його чудер+ нацькі танці. Другою родзинкою дійства став оповідач (репер Арм). Його жорсткий надемоційний речитатив неначе був задуманий самим Шек+ спіром. Створювався шоковий ефект. А на стіні в той самий час чиїсь невидимі руки писали неоно+ вою фарбою: Гамлет, Офелія, Гам+ лет, Офелія, Гамлет, Офелія… На+ писи раз у раз перекреслювали один одного, немов даючи зрозу+ міти, що їм обом не місце на одній планеті. Кульмінаційне протистояння Гамлета та Лаерта показало нам маленький шедевр кіномистецтва на стіні з маленьких екранів. Гляда+ чі побачили авангардний треш+ мікс із різноманітного матеріалу невизначеного походження (добре запам’яталися мотиви аніме) під супровід грому з блискавками, урагану. Дух катастрофи музични+ ми засобами відтворив непере+ вершений Ле Маніфік. “Соромна любов, отрути шпага. Помер учора принц і сурми б’ють”. Шекспірівська інтерпретація на+ че ковток чистого повітря в загазо+ ваному місті, ламання стереотипів, трощення штампів і “нафталіну”… Тільки молода кров може вилі+ кувати теперішню гіподинамію те+ атрального бомонду. Треба дати дорогу талантам, які не бояться бу+ ти смішними, сентиментальними, двозначними. Франція вже вирос+ тила нове покоління і, до речі, зов+ сім не вважає свої ідеї революцій+ ними маніфестами. Експерименти без обмежень, іноді на межі фолу, для тамтешньої сцени — буденна річ, без якої не виживеш як творча одиниця, а хіп+хоп — частинка на+ ціональної свідомості.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
