“Український народ ніколи не проголосує за другу державну мову”. · с. 4сторінка оригіналу ↗
ЗНАННЯ, ТЕСТИ, І ПРОТЕСТИ
Слово Просвіти, №21 за 2008 рік
Нині мовне питання набуває великої гостроти. Сотні років безперервного наB саджування нам іноземних мов не знищиB ли рідної української, проте вплинули на культуру й духовність. Про статус української мови як державB ної спілкуємося з відомим мовознавцем, професором Київського міжнародного університету, автором багатьох підручниB ків з української мови Іваном ЮЩУКОМ.
юрист має знати всі нюанси і тонкощі державної мови, бо нею пишуть закони! Потрібно, щоб в усіх ВНЗ принаймні рік усі вивчали українську мову. Є люди, які не знають і не хочуть знати державної мови, та зверхньо, як на аборигенів, дивляться на україномовних громадян. Вони і досі мріють про високі посади в “імперії”. Але мрії ці даремні, бо для високих посад в Росії достатньо і самих росіян… Абсолютно переконаний, що український народ ніколи не проголосує за другу державну мову. До того ж, російська мова, якої ніхто не “утискує”, розвивається на території нашої держави. І проголошувати її другою державною — нонсенс. — Відомо, що у Франції посB тійно приймають закони про охорону і збереженB ня державної мови. Цю практику застоB совують і в інших розвинених країнах. Чи існують схожі заB кони в Україні? — Так. Закон “Про мовив Українській РСР” (1989 р.). Якби його належно виконували, то всі високопосадовці були б зобов’язані розмовляти державною мовою. Ідеться у законі й про російську мову. Але її статус — “мова міжнаціонального спілкування в СРСР”. Проте СРСР не існує, і російська мова такий статус втрачає. У цьому законі залишається одна мова — українська. Підстав для офіційного використання російської немає. Є також рішення Конституційного Суду України від грудня 1999 року про те, що українська мова — мова офіційного спілкування на всій території України, тобто державна. У Верховній Раді зареєстровано десять законопроектів про мову. До одного з них причетна і моя концепція. Але я не маю права законодавчої ініціативи, тому у створенні цього законопроекту допомагав народним депутатам України Павлові Мовчану і Володимирові Яворівському, які й подали його на розгляд. Сподіваюся, найближчим часом його буде прийнято. — Яке Ваше ставлення до відкритого тестування з українB ської мови всіх випускників шкіл? Чи здатні тести перевіриB ти справжні знання абітурієнта? — Я читав пробні тести і можу сказати, що вони справді дають змогу докладно перевірити знання мови. Але є побоювання, що вони виявляться на дуже низькому рівні (так засвідчує торішній досвід — Авт.). Адже абсолютно об’єктивно оцінити абітурієнта не випадає, бо у самих тестах є завдання (переважно синтаксичні), які можна тлумачити двояко. І тому стовідсотково правильно відповісти на всі запитання не зможе ніхто, бо існують різні думки й погляди, а відповідь у тесті закладено лише одну. Найбільше ж проблем із текстом, який подають для аналізу. Кожен прочитує текст по-своєму: скільки читачів, стільки й “текстів”. Та відповідь, знову ж таки, одна. І якщо абітурієнт навіть правильно відповість, але не так, як думав розробник тестів, то відповідь зараховано не буде. Є побоювання, що ці тести призведуть до стандартного мислення. А це — найгірше! У тестах
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
