“Господь питатиме, що зробили ми з любові й для любові”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
УКРАЇНА ТРИМАЄТЬСЯ НА МОЛИТВАХ
Слово Просвіти, №21 за 2008 рік
Надія КНЯЗЕВ
Українська Греко-Католицька Церква належить до групи Церков візантійського обряду, які перебувають у повному сопричасті з Римським Архієреєм і визнають його духовну та юрисдикційну владу. УГКЦ називають ще Унійною Церквою, Українською Католицькою Церквою, Українською Католицькою Церквою візантійського обряду, Київською Католицькою Церквою. Назву Греко-Католицька Церква запровадила ще 1774 року імператриця Марія-Тереза, щоб відрізнити її від Римо-Католицької та Вірменської Католицької Церков. Із 1960 року в офіційних документах фігурує назва Українська Католицька Церква стосовно українських католиків діаспори та підпільної на той час Церкви у радянській Україні. Українська Греко-Католицька Церква налічує понад 5,5 мільйона вірян. Вона зберегла свої ієрархічні структури у підпіллі та діаспорі, а у грудні 1989 року домоглася легалізації. За даними Державного комітету статистики України станом на 1 січня 2006 року, УГКЦ налічує 3 438 громад, 94 монастирі, 13 навчальних закладів, 2 136 священнослужителів, 1 198 недільних шкіл, 26 періодичних видань, 3 581 культову споруду. Навесні 1991 року блаженної пам’яті Мирослав-Іван Кардинал Любачівський, тодішній Глава Церкви, повернувся з еміграції до Львова. Сьогодні Глава Української Греко-Католицької Церкви — Верховний Архієпископ
Матеріали підготувала Оксана МІТРАШЕВСЬКА
На початку ІХ століття західні монахи, які були в Єрусалимі, зустрівши там заперечення проти символа Filiogue (заперечення щодо присутності в Символі Віри того, що Дух Святий виходить тільки від Отця, а не від Сина), коли повернулись, звернулись зі скаргою до Папи Льва ІІІ. Він порадив їм звернутися до коронованого Папою Львом ІІІ Римського імператора Карла Великого, що славився своїми учнями-богословами. Зробивши попереднє дослідження, Карл з єпископами на Соборі в Аахеї 809 р. прийняли Символ Віри з Filiogue: Дух Святий ісходить від Отця і від Сина. Цю постанову відіслали з тими самими монахами до Папи. Папа Лев ІІІ визнав це доречним виразом з богословської точки зору, але внести його в Никео- Цароградський символ відмовився. Доктор А. Піхлер доводить, що головною причиною великого розколу Церков було створення Франкської імперії як спадкоємниці Римської, а потім неформальне ставлення Церкви до держави на Сході — сервелизм (плазування, прислужництво) правлячого кліру (духовенства). Професор А. Гармак не заперечував значення в розділенні Церков богословських спорів, ієрархічного властолюбства і різких національних особливостей. Як основну причину цього явища він вказує на різні відповіді на запитання про ідеал життя. Визнаємо величезне значення коронування папою Львом ІІІ Карла Великого. Схиляємося на бік того, хто бачить причину великого розколу в галузі канонічно'адміністративної організації Церкви, а саме в боротьбі за владу між Папою Римським і Патріархом Константинопольським. Звичайно, для широких мас вірян, розділених етнографічно, географічно чи політично це прикривали релігійними мотивами — боротьбою за чистоту віри, звичаїв тощо. Ці маси (до них належало духовенство) в своєму розходженні з Римською Церквою керувались і психологічно відштовхувались від неї саме релігійними мотивами, від душі вважали її в своїй santa simplicitas (свята простота) “єретичною”. Але тим більший гріх нависає на тих “спокусниках”, хто свої владолюбиві та честолюбиві задуми вміло закутав у релігійне священне покривало. У цьому випадку, без сумніву, більша провина лежить на Константинопольському
Отець Йосафат Лесів
Блаженніший Любомир Кардинал Гузар. Тож яким має бути священик, апостол нових часів, посередник між Богом і нами? Напевно, це особлива людина, яка користується безумовним авторитетом, яку ми слухаємо і чуємо, а наше “чуття” перетворюється в “єдину родину”. Це людина, до якої ми охоче приходимо у радості, в горі, довіряємо себе у таїнстві хрещення, разом з ним вінчаємось і його вустами відходимо в інший світ.
…Наприкінці зими я познайомилася з отцем Йосафатом, духівником села Царківня Долинського району Івано-Франківської області. Йому вже за дев’яносто. Бачив усяке, але щоденна молитва давала наснаги і сили. Сідаємо, і я слухаю. Він розповідає, як ішов до Бога. Згадує всіх, хто траплявся йому на життєвій дорозі. Демонструє відзнаки, здебільшого церковні, за видатні праці та старання. Згадує, як реагували у військовому комісаріаті на його довідку, “що оцей хлопець, вихований в монастирі, є духовно вихований і не зможе виповняти красноармійські обов’язки”. Його переслідували за молитву, він отримав спочатку три, а згодом сім років каторги. Службу відправляли навіть у городі, під яблунею. До храму перебралися аж за Горбачова. Отець мріяв збудувати новий мурований. Хтось пожертвував на цеглу, хтось на дерево — так почали будувати. І постав великий храм на честь Різдва Матері Божої. “1996 року Божого закладено наріжний камінь Різдва Матері Божої за отця пароха Йосафата І. Лесіва. Закінчено будову храму 2001 року”, — читаємо на пам’ятній дошці.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
