Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Без відродження культури й мистецтва не може бути соціально-економічного розвитку”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

ПОСТАТІ

Слово Просвіти, №21 за 2008 рік

Лідія ЛУЦЕНКО В На Чернечій горі идатний український композитор, музикознавець, професор Київської консерваторії — “останній романтик українського мелосу”. Його музичні твори пронизані мотивами української народної пісні, наповнені фольклорними та романтичними образами. Народний артист, лауреат премії ім. Миколи Лисенка, а ось давно заслужену Національну премію України ім. Тараса Шевченка, на жаль, так і не отримав. Скромна й інтелігентна людина, і його чисте й світле сумління не дозволяє бігати і випрошувати нагороди чи звання. Творець від Бога, людина унікальної духовної краси, патріот, який досконало вивчив історію та культуру свого народу. Всебічно обдарований, читає Біблію французькою з ілюстраціями французького художника Доре, а вивчивши іспанську, прочитав “Дон Кіхота” в оригіналі. В. Кирейко розмовляє англійською, німецькою, польською мовами, збагачуючи себе культурними надбаннями цих народів. Та передусім він українець з козацького роду Дніпропетровщини. Рід Кирейків великий, гордий і незалежний. Батько майбутнього композитора Дмитро Костянтинович працював учителем, деякий час вчився в музичному технікумі. Віталій з дитячих років поринув у світ музики та пісні. Батько організував із селян народний хор, який виконував твори М. Леонтовича, М. Вериківського, М. Лисенка. За це Дмитрові Костянтиновичу “діставалося” від так званого начальства, яке підозрювало його у націоналізмі, тому часто доводилося переїжджати. Саме з цієї причини родина опинилася у Кобеляках на Полтавщині, де пройшло нелегке дитинство Віталія Кирейка. Тут він навчався в школі, пережив страшний голод 1933-го, тяжкі воєнні роки. Але українців у горі й у радості вабить краса, музика, пісня. Мати Віталія знала багато народних пісень, і в хаті часто лунала музика. Семирічним Віталій вчився грати на скрипці та фісгармонії, які батько придбав за виручені на саморобних конвертах гроші. Батько грав на скрипці й фортепіано, ази музичної грамоти дав синові саме він. Чотирнадцятирічним Віталій Кирейко почав писати музичні твори. Серед перших спроб — п’єса для скрипки, пісні на вірші сучасних поетів. Це були дитячі пісні, які виконувала його п’ятирічна сестра Владислава, що пізніше стала талановитою піаністкою. Під час війни родина Кирейків два роки перебувала в окупації у Кобеляках, і щоб вижити, батько і син працювали в

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин