Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Шевченкіана · “Така жахлива безнадійність, що тільки одна християнська філософія спроможна боротися з нею”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

ВІДРОДИТЬСЯ ХРАМ, РОЗКВІТНЕ УКРАЇНА Завершилася акція “Останнім шляхом Кобзаря”

Слово Просвіти, №21 за 2011 рік

[Св. П., Книги пророків: Осії, с. 1030]. Поет, як стверджує Донцов, “був до глибини душі перейнятий думкою про примат духового первня над матеріяльним, певний безмежної креативної, творчої, ефективної сили натхнутої вірою думки, креативної сили слова. “Нове слово”, яке “надхне, накличе, нажене” воскресла правда й “між люди криком пронесе”, — таке слово, — був він певний, — “і люд окрадений спасе” [4, с. 79]: Скажи їм ось що: — Брешуть боги, Ті ідоли в чужих чертогах, Скажи, що правда оживе, Натхне, накличе, нажене Не ветхеє, не древлє слово Розтлєнноє, а слово нове Меж людьми криком пронесе І люд окрадений спасе Од ласки царської… (“Осія. Глава ХIV”, 1859) Водночас чи не найвищу девальвацію слова описано у гостросатиричному творі “Мені здається, я не знаю” (1850), де поет висміює і викриває тих, що “купалися в гріхах”, що “Ріками сльози розлили, / А кров морями” — і самі неминуче стали жертвами власного зла: Де ж слава ваша? На словах! Де власть великая? В склепах, В склепах, повалених катами, Такими ж самими, як ви, Жили ви лютими звірами, А в свині перейшли!.. Натомість, як уже зазначено вище, “Правди слово, / Святої правди і любови…” втілює себе через дві зазначені функції — містичну й креативну. Воно завжди знаходитиме благодатну ниву, щоб плодоносити. У “Неофітах” “слово правди” свого сина переймає матір: І ти слова його живії В живую душу прийняла… І на торжища, і в чертоги Живого істинного бога Ти слово правди понесла. (“Неофіти”) У житті нашої нації світло цієї “своєї Правди” “запалив Шевченко словом своїм, закликаючи із многих “званих” немногих “зібраних” на боротьбу зі “сліпими вождями сліпих” і з сучасними і “грядучими тиранами” України і світу, за якими — у страшну заповіджену ним годину побіжить збаламучена юрба” [4, с. 197—198]. Сама присутність у нашій культурі людини, що в цьому розтерзано-дуалістичному світі за найбезнадійніших політичних обставин і морального зміління людини, не вагаючись, заякорилась у Божі глибини абсолюту (“…в духовій діяльності середня дорога веде до нічого. Волів рішучий удар обухом, аніж дерев’яну пилу чеканя” [4, с. 154—155]) є голосним дороговказом. Не всі, що слухають, почують це. Література 1. Ващенко В. С. Епітети поетичної мови Т. Г. Шевченка: Словник-покажчик. — Дніпропетровськ, 1982. 2. Вишенський Іван. Твори. — К., 1959. — 267 с. 3. Дзюба І. М. Тарас Шевченко. Життя і творчість. — К., 2008. — 720 с. 4. Донцов Д. Незримі скрижалі Кобзаря. — Стрий, 2008. — 230 с. 5. Донцов Дмитро. Хрестом і мечем. Твори. — Тернопіль, 2010. — 316 с. 6. Донцов Дмитро. Шевченко і наша генерація // Літературна есеїстика. — Дрогобич, 2010. — С. 27—36. 7. Донцов Дмитро. Ідеї Шевченка про Бога і націю // Літературна есеїстика. — Дрогобич, 2010. — С. 522—526. 8. Конкордація поетичних творів Тараса Шевченка / Ред. й упорядн. О. Ільницького, Ю. Гавриша. — Едмонтон — Торонто, 2001. — Т. 3, 4. 9. Мечковская Н. Б., Супрун А. Е. Знания о языке в средневековой культуре южных и западных славян // История лингвистических учений. Позднее средневековье / Отв. ред. А. В. Десницкая. — Санкт-Петербург, 1991. — С. 125–181. 10. Сверстюк Євген. Рік високого сонця // На святі надій. Вибране. — К., 1999. — С. 321—368. 11. Словник мови Шевченка: У двох томах. — К., 1964. — Т. II. 12. Трубачев О. Н. Этногенез и культура древнейших славян. Лингвистические исследования. — М., 1991. — 271 с. 13. Шевельов Юрій. 1860 рік у творчості Тараса Шевченка // Записки Наукового товариства імені Т. Шевченка. Праці філологічної секції. — Львів, 1992. — Т. ССХХIV. — С. 89—106. Умовні скорочення Св. П. — Святе Письмо Старого та Нового Заповіту. Повний переклад, здійснений за оригінальними єврейськими, арамійськими та грецькими текстами. За дозволом церковної влади. — Ukrainian Bible 63 DC, Uni- ted Bible Societies, 1991. ССУМ ХIV–ХV — Словник староукраїнської мови ХIV–ХV ст.: У двох томах. — К., 1977–1978. ЕСУМ — Етимологічний словник української мови: У семи томах / За ред. О.С. Мельничука. — К., 1982–2006. — Т. 1–5. У “Слові Просвіти” ч. 20 в матеріалі І. Фаріон “Про політизацію слів...” ос( танній рядок публікації слід читати так: “Львове! Ти повернув собі статус міста неосяжного Бандери”. Петро АНТОНЕНКО Фото автора У Ніжині акція “Останнім шляхом Кобзаря” проходила в той же день, коли 150 років тому ніжинці прощалися з Тарасом Шевченком, — 17 травня. І на тому ж самому місці, біля Спасо-Преображенського храму. Саме в цій церкві XVIII століття тоді й стояла домовина з Тарасом, тут його відспівували. На честь цього 20 років тому перед церквою встановлено Пам’ятний знак — хрест і дошку з відповідним написом. Нині це церква громади Київського Патріархату. Загалом у місті кілька храмів Чернігівської єпархії УПЦ КП більше, ніж навіть в обласному центрі. У часи радянської влади цей прекрасний храм, як і тисячі інших, був поруйнований. А в держави все чомусь не знаходиться коштів для відродження наших святинь. Тому відновлення цього величного храму, який є пам’яткою історії та архітектури й знаходиться під охороною і начебто ж опікою держави, повністю покладене на церковну громаду. Люди роблять усе, що можуть: збирають пожертви, шукають меценатів. Лише завдяки цьому вдалося дещо зробити: відновили покрівлю, бані храму, прибудували невелике приміщення, в якому проводяться богослужіння. Але цього недостатньо, і відновлення храму триває вже друге десятиліття. Тож потрібна допомога і держави, і спонсорів. А на акції ніжинські священики відслужили поминальну службу по Тарасові Шевченку, виступили просвітяни, активісти УНП, науковці, кафедральний хор Всіхсвятської церкви Ніжина. А ще — відомий кобзар-лірник, земляк, уродженець Чернігівщини, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, народний артист України Василь Нечепа.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин