Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Слідами наших виступів · “Червоний прапор — це не символ України, це не символ свободи, це символ знущань”. Любомир Гузар · с. 4сторінка оригіналу ↗

ПРАВДА — ПЛІД, ЯКИЙ МОЖНА ЗРИВАТИ ТІЛЬКИ СПІЛИМ. STATUS QUO ANTE, SECUNDUM NON DATUR

Слово Просвіти, №21 за 2011 рік

нають”. Чи знає П. Симоненко ці слова Тараса Шевченка? А між тим, таких симоненків бачив не тільки Великий Кобзар. Микола Гоголь в епілозі своєї повісті “Страшная мєсть” теж передбачає гризню нащадків навколо могил предків: “І всі мерці, його діди і прадіди, де б вони не жили за життя, щоб рушили з різних сторін землі гризти його за ті муки, що він завдавав їм, і вічно щоб його гризли”. Жадоба кари для Петра. Бо що ті мільйони і мільйони загиблих і їхніх нащадків мають від усіх тих завоювань того Петра, або Сталіна чи Єльцина та Путіна? Мільйони загиблих від Берліна до Сахаліну мають у нагороду олігархів з їхньою жадібністю. Уявімо ще одну ситуацію: український народ — нарешті в європейській сім’ї народів, “в сім’ї вольній, новій”, як передбачав Тарас Шевченко. У Європі 8 травня — “День матері”, 9 травня — “День жалю і примирення” було ухвалено не без розуміння історичних реалій. І уявімо собі, що якійсь “родіне” з Одеси чи там “єдінству” з Єнакієво без згоди з владою землі Бранденбург забаглося приїхати на Зеєловські висоти, де вождь поклав у могили більш 300 тисяч солдат, і привезти туди не вінки пам’яті і жалю, щоб покласти до могил, а нагадати, “кто в домє хозяін”, як це вони забажали показати у Львові — “Хахли — параша, побєда била наша”. “Побєдітєлєй” не цікавила думка, почуття, настрої львів’ян, населення західноукраїнських земель. Їм наплювати на жертв геноциду і репресій, їм не для мертвих і не для сиріт, а до себе “уваженія” хочеться, незважаючи ні на мертвих, ні на живих вдів, сиріт… Їм панування “побєдітєлєй” ввижається. Так ось. На цвинтарях містечок і сіл понад рікою Нейсе і Одером — врівень із землею дуже багато могил. Там немає “пагорбів слави”. На надгробках можна прочитати роки життя тих, хто в них лежить: “1930— 1945”. Там поховано багато дітей — чотирнадцятилітніх. Не німців, не сорбів-лужичів, а дітей… І не важливо, хто їх змусив взяти у руки зброю іза що. Чи варто уявляти там “одєскую родіну” чи “рускоє єдінство” з України з прапором “побєди”?

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин