Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 21 (658), 24—30 травня 2012 ЯК НЕ БУТИ ЗАРУЧНИКОМ ЧУЖИХ ІДЕЙ
Слово Просвіти, №21 за 2012 рік
Дружина Ганна Григорівна та син Валентин
Пропонуємо Вашій увазі виступ І. П. Ющука та фоторепортаж Олександра Литвиненка з прямоефірного дійства і дякуємо всім, хто допоміг просвітянам організувати та провести цю передачу, а це передусім Т. Г. Аврахов, Н. І. Даниленко, режисер прямого ефіру Ірина Ковальова, редактор Олександр Шамонін, начальник комплексу звукозапису В’ячеслав Жданов.
de facto не визнають її положень, а отже, й права українців на власну державу, на свою мову. Вони й далі, щоб утвердити свою колоніальну зверхність, закріплюють через засоби масової інформації, які в їхніх руках, через державний апарат панування в Україні суржику (бо це не російська мова, що ми чуємо довкола). Цій, нібито російській мові, Анатолій Погрібний дає влучну характеристику устами московського письменника: “Та хіба це російська мова, — вигукує Андрій К. Окара. — То каліка нещасна, а не мова! Якщо від полтавської української душа зігрівається, то від “полтавского русского” вуха в’януть”. Анатолій Погрібний чітко й недвозначно розкриває колоніальну природу “полтавского русского”: “Суржик — це прибране в мовну форму суспільно-історичне явище, яке характеризує колоніальне, а в наших умовах — постколоніальне суспільство, свого роду імперський спадок…
Закінчення на стор. 6
«ПРОСВІТА» ВІД СХОДУ ДО ЗАХОДУ
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
