Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
З роси й води! · “Залишається не те, що встиг у з я т и, а лиш те, що людям ти в і д д а в”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

З неопублікованої книги малої прози “Коріння блискавки”

Слово Просвіти, №21 за 2012 рік

Не поспішайте Не поспішайте. Зупиніться. Подайте їй руку — он край дороги бабуся стоїть, аж до землі зігнулась… Усе життя своє довге перейшла, а дорогу перейти не може… Старий лелека коло теплого комина Малим, було, зустрічав корову з череди, зелена трава на подвір’ї, ясла, до яких ми прив’язували корову. Сіно духмяне в яслах. Мама з дійницею поспішає… А коло комина, ще теплого, завжди стояв старий лелека і, здавалося, крилом підкочував під себе круголовидого місяця, який щойно-щойно освітив маму і корову, і телятко з білою цяточкою на лобі… і мене з потрісканими за день ногами, які хтозна-коли бачили взуття… Тату, півник співає! Тарасові Уже далеко було за північ. Солодко спалось. Коли чую: — Тату, півник співає! Стільки здивувань було, стільки радості світилось в оченятах дитини… Я підсунув стілець, на якому лежав годинник, — стрілки показували початок четвертої ночі… — Чуєш, тату, півник співає. Я піду до нього! Я реально оцінив ситуацію і чомусь аж лоскітливо зробилося під самим серцем. Не від того, що півник співає, а від того, що він збудив емоції в душі дитини. Коли ще почуєш у кам’яному мішку міста, щоб півник проспівав… Та й, зрештою, не так далеко ми з сином втекли від міста — всього-на-всього були в Будинку творчості, де поруч хазяйновиті люди тримали кіз, кроликів, курей… Півник співає! Чув, як музику, синочкові слова. Півник своїм нехитромудрим кукуріканням збудив зорю, збудив дитячу уяву, розбудив моє дитинство… Електрички, машини, мотоцикли… Все це реве й гуде… А ось півник — співає… Отже, є вічна потреба його слухати. Навіть серед ночі. Не дочекавшись ранку, синок вибіг на двір і поніс крихти хліба півникові… Хай рев поїздів, гул машин, реактивних літаків повік-віки не заглушить голос півника, аби діти від радості прокидались і будили нас: — Тату, півник співає! Побіліть мене А тепер я постаріла. Три стовпи підпирають мою стіну знадвору. Три стовпи підпирають мою стіну зсередини. Три свічки залишилися на покуті, три ложки спочивають у полив’яній мисці, і три тіні щоночі приходять до мене… А я ще й не збираюся падати, бо: любо мені та мило, коли сонечко припікає, коли ластівки щебечуть під стріхою, коли квіти цвітуть під вікна-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин