Читацьке віче · “Молоде покоління готове присвятити життя, щоб побудувати Україну Шевченкової та нашої з вами мрії”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
Такого Шевченка в школі не вивчають
Слово Просвіти, №21 за 2014 рік
Україна перебуває на шляху побудови нової держави за “новим і праведним законом”. Але цей шлях непростий. Саме сьогодні потрібна підтримка наших великих предків, їхня столітня віра й радикальна думка. А ґрунтовне, різнобічне вивчення творчості Тараса Шевченка через різноманітні мистецькі форми й інтерпретації допоможе закріпити досягнуті зміни у суспільній свідомості, що відбулися за останні кілька місяців. Надихнути тих, хто відчув себе людиною та продовжує перероджуватися — саме така мета вистави “Великий льох”, яку презентував Театр Володимира Завальнюка “Перетворення”.
Едуард ОВЧАРЕНКО Фото надано театром
Володимир Завальнюк — лауреат 14 міжнародних фестивалів. Його постановки створені за класичними творами (“Приборкання норовливої”, “Гамлет”, “Маленький принц”, “Соломея” “Жанна д’Арк. Дисконт”). Усі вони мають сучасне спрямування. Однак найсучаснішою є нова режисерська робота. Містерія “Великий льох” —
всі сили космічного зла зійшлися, аби знищити Україну, — але втому, що так склалося, є провина й самих українців різних поколінь… Та бій на барикадах історії триває, і в цьому бою Україна, здавалося б, упосліджена, пригнічена і майже знищена — виявляється незнищенною. І таємниці цього дива жодним загарбникам не розгадати”, — розповів режисер-постановник. Незвичайна поема Тараса Шевченка “Великий льох” зацікавила Володимира Завальнюка понад два роки тому. Проте потрібен був час, аби осягнути глибину змісту твору, визначити шляхи його сценічного прочитання.
Робота над постановкою почалася ще восени. А коли режисер та актори заглиблювалися у зміст геніальних Шевченкових пророцтв, то вони почали здійснюватися на їхніх очах. Адже всі події останніх місяців від перших виступів студентів до протистояння з Росією можна побачити у “Великому льоху”. На сцені лише три актори — Ганна Яремчук, Кирило Булкін та Олена Мотовилова, вони уособлюють Україну та Росію позаминулого століття, що спроектовані на ХХІ століття. Досягнення вистави: вдале художньо-технічне оформлення сцени, музичне оформлення спектаклю, костюми та слово Шевченка, ще й на таку гостру, болючу тему, як давній складні відносини України та Росії. Смілива режисерська задумка — показати Україну вічною жертвою, зґвалтованою Росією та вагітною байстрям. Можна по-різному ставитись до незвичного трактування нашої історії. Однак такий погляд на минувшину і сучасність мало кого залишить байдужим. Виставу поставили у формі суду. З одного боку це ніби пародія на низькопробні шоу, що заполонили українське телебачення. А з іншого — режисер підводить глядачів до запитання: “А судді хто? Хто Вам дав моральне право судити Україну”? Судді ж нагадують чорне вороння. У кінці добро наче перемагає зло. Але останнє пристосовується до нових обставин. Отож боротьба триває. “Це більше ніж вистава, це наша позиція і наша барикада. Хочемо, щоб вона жила і працювала на Україну”, — підкреслив актор Кирило Булкін.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
