Національна еліта · “Музей стане живим осередком, дискусійним майданчиком для молодих істориків”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
У Львові започатковують Меморіальний музей видатного історика України Івана Крип’якевича
Слово Просвіти, №21 за 2017 рік
У Львові у приміщенні з двох кімнат, призначених для Меморіального музею славетного історика України Івана Крип’якевича, в Бібліотеці Академії Наук ім. Василя Стефаника відбулась установча конференція.
Ігор ГАЛУЩАК, Львів
Започаткування Музею відбулося з ініціативи гендиректора Бібліотеки Михайла Романюка, директора Інституту українознавства ім. Крип’якевича Миколи Литвина, директора Львівського історичного музею Романа Чмелика, заступника директора Бібліотеки АН Василя Ферштейна і членів родини видатного науковця, котрі приурочили цю подію до 50-річчя його відходу у вічність. Нині ім’я Івана Крип’якевича (1886—1967) можна зустріти в багатьох підручниках з історії Ук% раїни. А “Історія української куль% тури”, видана за загальною редак% цією Крип’якевича, є найнеобхідні% шим посібником у вивченні побуту, письменництва, образотворчого мистецтва, театру та музики ук% раїнського народу з давніх часів до першої третини XX століття. Крім того, його перу належать праці з української геральдики, сфрагістики (наука, яка вивчає печатки), екслібрису. Він дослід% жував проблеми краєзнавства, ос% віти, розвитку педагогічної думки в Галичині. Іван Петрович Крип’якевич на% родився у м. Львові у сім’ї священи% ка. У 1904—1909 рр. навчався на філософському факультеті Львів% ського університету. У студент% ські роки брав активну участь у боротьбі за український універси% тет, займався культурно%освіт% ньою діяльністю, в 1908 р. органі% зував “Просвітній кружок”, тісно співпрацював із “Просвітою”. На% укову ж діяльність Іван Петрович розпочав під керівництвом Михай% ла Грушевського і згодом став од% ним із найвидатніших його учнів. З 1905 р. почав друкувати свої нау% кові статті у періодичному видан% ні Наукового Товариства ім. Т. Шевченка — “Записки НТШ” (з 1934 р. був його редактором). У 1911 р. захистив докторську ди% сертацію на тему “Козаччина і Баторієві вольності”, і незабаром був обраний дійсним членом НТШ. Викладав історію в Академічній гімназії у Львові (1912—1914), зго% дом— у гімназіях Рогатина і Жов% кви. Багато співпрацював в укра% їнських періодичних виданнях, що видавалися в Західній Україні, — “Письма з Просвіти”, “Молода Україна”, “Літературно%Науко% вий Вісник” та багатьох ін., реда% гував журнал “Дзвіночок” (1911—
1914) та “Ілюстрована Україна” (1913—1914 рр.). У 1918—1919 рр. — приват%доцент Кам’янець%По% дільського Українського Держав% ного Університету. Знання ж ба% гатьох мов дало йому можливість вільно орієнтуватися в зарубіжній літературі, описах і каталогах джерел і матеріалів за% кордонних бібліотек та архівів. Він був знавцем українських літописів. У міжвоєнний період він плідно займався науково% педагогічною роботою. У 1921—1924 рр. — профе% сор Львівського (таємно% го) Українського Універ% ситету (секретар сенату університету), в 1934— 1939 викладав історію України в Богословській Академії у Львові, тісно співпрацював з Науковим Товариством ім. Т. Шев% ченка (з 1920 р. був секретарем іс% торичної секції, 1924 р. редагував “Записки НТШ”, з 1934 — голова історичної секції). У 1920—1930%х рр. Іван Петрович Крип’якевич вів широку національно%громадську роботу. В 1921—1922 рр. працював у Комітеті охорони військових мо% гил, який займався пошуком і впо% рядкуванням українських стрілець% ких могил у Галичині, в 1923—1925
рр. брав участь у роботі ту% ристично%краєзнавчого то% вариства “Плай”, співпрацю% вав з журналом “Політика” (1925—1926 рр.). З жовтня 1939 року Іван Крип’якевич — завідувач кафедри історії Ук% раїни, професор (з 1941 р.) Львівського університету. Уроки гітлерівської окупації працював редактором науко% вих видань Українського ви% давництва у Львові. У пово% єнний час зазнав пересліду% вань. 1946 року Крип’якевич разом із частиною львівських науковців був депортований до Києва. Деякий час обіймав посаду старшого наукового співро% бітника Інституту історії Украї% ни АН УРСР. У травні 1948 р. Іван Петрович дістав можливість по% вернутися до Львова. У 1951 р. очо% лив відділ Інституту суспільних наук АН УРСР у Львові, в 1953— 1962 рр. — був директором цього інституту. Помер і похований у Львові. Найважливіші історичні праці Івана Крип’якевича присвячені пе% ріоду козаччини і Хмельниччини — “Матеріали до історії української козаччини” (1914), “Студії над державою Б. Хмельницького” (1925—1931), “Богдан Хмельниць%
кий” (1954) тощо. Він автор бага% тьох праць з історіографії (“Укра% їнська історіографія”), археології, історії культури (“Історія україн% ської культури”, “Історичні похо% ди по Львові”), численних науково% популярних нарисів з історії Украї% ни (“Велика історія Украї% ни”, “Історія українського війська”) та підручників (“Оповідання з історії Укра% їни”, “Коротка історія Ук% раїни для початкових шкіл”) тощо. Відтак у програмі пресконференції були: вступне слово Василя Ферштейна, розповідь про життєвий шлях і наукову діяльність Крип’якевича професора, доктора історичних наук Івана Патера, особисті спогади від спілкування з науковцем завідувача відділу нової історії України Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАНУ Феодосія Стеблія, роздуми про важливість такого музею для зростання історичної науки Романа Чмелика, виступ науковця відділу рукописів Тамари Литвин про високу цінність переданого для музею родиною архіву, бібліотеки та особистих речей І. Крип’якевича. А з подячним словом виступила невістка історика — Леся Крип’якевич з побажанням, щоби музей був живим осередком для дискусійного подіуму молодих істориків.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
