Абетка відомих імен · “Своїми скульптурами митець споруджує міст між часами”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
«Схід зустрічає Захід» — роботи художника з Франції і українського скуль6 птора зійшлися разом у старовинній середньовічній церкві міста Зоест
Слово Просвіти, №21 за 2017 рік
“Всесвіт”, де Ви працюєте головним редактором. Хто з Вами працює? Які проекти реалізовуєте? — “Всесвіту” вже 92 роки. Сьогодні це мобільне видання. І я радий, що до нашої команди долучилися молоді фахівці з соціальних мереж, які займаються промоцією журналу (Антон Лесик, Ростислав Камерістов). Вони доєдналися до команди Олега Івановича Микитенка. Хочу згадати і наших дизайнерів, коректорів Ларису Северенчук, Любов Тютюнник. Є члени редколегії, які допомагають визначати певні стратегічні речі у політиці журналу. Це знані науковці германіст Борис Шалагінов, іспаніст Олександр Пронкевич, американіст Наталія Висоцька, перекладознавець Максим Стріха та ін. “Всесвіт” має своїх партнерів у Львівському університеті імені Івана Франка. Роксоляна Петрівна Зорівчак є багаторічним другом нашого видання і його постійною авторкою. “Всесвіт” — це бренд, ія радий, що ми можемо реалізувати серйозні проекти. Минулий рік завершили чорногорським номером. Чорногорія — маленька країна, про яку раптом починають говорити в Європі після путінського путчу, який відбувся торік восени. Вистоявши у боротьбі з кремлівським карликом, Чорногорія остаточно взяла проєвропейський курс. І ми, звичайно, не могли не підтримати Чорногорію, яка маленька у фізичному плані, але в метафізичному — це країна дивовижної культури. Прочитати тільки роман О. Спахіча “Гансенові діти” в чудовому перекладі Дмитра Чистяка. Цей твір гідний Нобелівської премії. Це не перебільшення, прочитайте роман у журналі. Торік ми підготували спеціальний бразильський номер, у якому надрукували Кларісу Ліспектор, твори якої згодом з’явились окремою книжкою у видавництві Анетти Антоненко. Але ще в 90-ті роки про Кларісу Ліспектор заговорили саме на сторінках “Всесвіту”. Цього року ми вперше плануємо спеціальний арабський номер. І це буде номер, присвячений літературі Султанату Оман — країни, в якій мені доводилося бути. Це країна, з якої у свої мандри вирушав Синдбад-мореплавець. Саме з Маската починаються його легендарні плавання. — Дмитре, як Вам удається налагоджувати оцей комунікативний місток між різними країнами, редакторами, журналістами, посольствами і дипломатичними представництвами? Зрозуміло, що це дуже копітка й важка робота. — Ми співпрацюємо з різними культурними інституціями: Гете-Інститут у Києві, Польський Інститут у Києві, Британська Рада, Французький Інститут, Посольство Королівства Бельгії, Королівства Іспанії, Фонд “Відродження”. Скажімо, зараз до редакції звернувся професор Київського університету Іван Мегела, який запропонував зробити спеціальний австрійський номер. Тож із Іваном Петровичем Мегелою розробляємо концепцію австрійського числа. Є друг “Всесвіту” Дмитро Чистяк, який підказав нам зробити спеціальний бельгійський номер. 2017 рік ми маємо намір завершити спеціальним номером, присвяченим бельгійській драматургії.
Спілкувався Яр ЛЕВЧУК Фото з архіву Дмитра Дроздовського
Др. Клаус КОТЕРС, Зоест, Німеччина
Скульптор Руслан Найда (нар. 1969 р.) працює в Києві, його виставки часто відбуваються за межами країни — у Швеції, Франції, Німеччині, Польщі, Канаді, також він добре відомий зі своїми роботами і в Сполучених Штатах, де довго жив. У той час, як Патрік Пьєрарт зі своїми абстрактно-експресивними кольоровими ландшафтами викликає світ елементарної сили й архаїчних форм, у Руслана Найди яскраво представлена міфологія й культура козаків, яка, за його власними словами, надихає його творчість. У своїх скульптурах він виносить із далеких світів первинний, повний таємниць образ напівлюдини, напівтварини, міфічного воїна на швидкому коні й загадкових тварин, які поза межами земного світу і прямують до сузір’їв. Культурна пам’ять стає конститутивною не через соціальну тотожність однієї групи чи усього суспільства, але через тривкий зв’язок і постійне оновлення. У нестабільні часи, в ситуаціях, пов’язаних з непевністю в сьогоднішньому дні — культурна пам’ять обіцяє знайти вихід. Врешті-решт, у суспільстві гостро стоїть питання: “Що ми не повинні забувати?” — питання, яке визначає будь-яке суспільство. Питання “Що ми не повинні забувати?” — центральний образ скульптур Руслана Найди. Історія, давні міфи й героїчні пам’ятниці його Батьківщини — України, степ і козаки — вихідна точка його робіт. Я цитую його: “Мої теми сим-
Тетяна КУШТЕВСЬКА, Спілка письменників Німеччини, член Пен-клубу, Ессен, Німеччина
У давній і мудрій книзі сказано: блаженні голодні і спраглі правди. Герої, виписані Русланом Найдою і Лесею Гончар у новій книжці “Рейд”, шукають і прагнуть правди й справедливості. До такої міри, що зважуються на вбивство… Драматичний сюжет роману вміщує в собі й археологічну експедицію, і кримінальний сюжет із викраденими кіньми, і колоритно виписаних козаків, і життя “вершителя доль”, і багато іншого, що рухається від буття до небуття через кров, біль і невирішувані протиріччя життя. Сюжет про перехід кордонів між добром волічні, епічні, вічні, міфологічні — герої й боги, основні події історії, як битви, походи, подвиги… У кожного народу є такі оповіді, вони дуже важливі для розуміння національного характеру. В моїх скульптурах зображені Воїни, Герої, Волхви, Жінки-богині, символічні зображення тотемних тварин, як то коня, сокола, птаха…” Руслан Найда працює зі своєю скульптурою над культурною пам’яттю свого народу. При цьому він повертається в глибини історії, занурюється в архаїчні часи до початку писемності, коли легенди й міфи передавали усно. Своїми скульптурами він споруджує міст між часами. Після 80 літ радянського тиску, коли руйнували самобутні культури підкорених народів і ідеологічно промивали мізки, ці давні оповіді мають особливе значення, вони стають політичним міфом. Ці легенди народжують суспільство нових часів. Вони дають українській нації і українському народу вирішальні імпульси, які формують самоусвідомлення народу. Легенди й міфи козацьких степів матеріалізуються у формі і спрямовують у світи вищих сил, де продовжує вічно жити міфологічна історія давніх цивілізацій. У скульптурах Найди доісторичний світ стикається із днем сьогоднішнім і показаний у таких сучасних матеріалах, як залізо та бронза. Фігури масивні, а одночасно й динамічні, вони експресивні й відкриті простору. Їхня напруга така, що, здається, вони можуть щохвилини вибухнути. Його скульптури вертаються в далеку міфологію і шукають там спільну точку відліку архаїчних легенд всіх народів і всіх цивілізацій. Це має бути озвучено. У 20-ті роки минулого століття французький соціолог Моріс Хальбвакс запропонував роздивлятися пам’ять як колективний соціальний феномен, стверджуючи, що індивідуальний спогад базується на “колективній пам’яті” суспільної групи. Пам’ять впливає на емоції, під впливом магії пам’яті минуле оживає, виникає емоційна прив’язаність до минулого, де люди черпають свою силу не з раціонального сприйняття дійсності, а з підсвідомого, уявного, багатовікового. А тоді — по-новому відкривають для себе сутність своєї нації, заснованій на схожості традицій. У цьому високому розумінні скульптури Найди навіть політичні! Світ скульптур Руслана Найди — це вільний світ у динаміці. Лучник на шаленому коні виривається за межі скульптури назовні, “Кінь місячного сяйва” злітає в стрибку, покидаючи землю і все матеріальне. Як і Патрік Пьєрарт, показує таким чином уже зовсім інший філософський аспект своєї творчості: зміни і метаморфози, перетворення і лет. Світ і життя спокою не знають. Усе підкоряється ріці часу, постійні фізичні зміни і духовні переходи кордонів є її супутниками. У цьому і є сув’язь, спільний кут зору, який пов’язує живопис Патріка Пьєрарта і українського скульптора Руслана Найду. Фраза “Схід зустрічає Захід”, як я згадував на початку, має для нас сьогодні ще одне актуальне значення. Ця виставка будує міст між народами в ті часи, коли глухий націоналізм і ксенофобія спонукають нас надто швидко забути про наш спільний культурний спадок. Ймовірно, що наше походження і коріння лежать у різних народах і культурах, але в храмах Мистецтва ми знов зустрічаємося і говоримо однією мовою, яка дає надію на майбутнє.
Промова%лаудація на відкритті виставки “Метаморфози матерії” французького художника Патріка Пьєрарта і українського скульпто% ра Руслана Найди в місті Зоест, Німеччина 7 травня 2017 р.
вісти на непрості запитання: хто ми, звідки ми і куди йдемо?.. Автори книжки, письменниця Леся Гончар, уже відома читачеві своїми міфологічними книжками “Пам’ятниці Предків” та й іншими, і скульптор Руслан Найда. Найда, окрім своїх скульптурних звитяг, а також і самобутнього ілюстратора “Рейду”, ще й літературно обдарована людина. Його книжка “Редут”, про події на легендарному київському Майдані запам’яталася багатьом — у ній на шок правди бив такий струм зустрічного розуміння, що ставало зрозумілим: у літературі з’явилося явище і дай Бог йому сили й терпіння розвивати цей струм далі. І ось нова книга “Рейд”. Нехай кожен сам собі відповість на запитання авторів “Рейду”…
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
