Абетка відомих імен · “Своїми скульптурами митець споруджує міст між часами”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
Блаженні голодні і спраглі правди РРееццееннззііяя ннаа ррооммаанн ЛЛ.. ГГооннччааарр іі РР.. ННааййддии ““РРееййдд””,, ““ЯЯррооссллааввіівв ВВаалл””,, КК..:: 22001166
Слово Просвіти, №21 за 2017 рік
і злом вічний, але після прочитання “Рейду” виникає потреба розібратися, чому, з волі авторів, суд Лінча виявився єдиним рішенням проблеми і чи не впали автори у кінці своєї історії в певне месіанство, взявши на себе роль Вищого Судді? І загалом — можна чи ні порушувати першу заповідь? А якщо герой драми бере на себе вину, то чи стає Бог ближчим? Як писав Барт: “Трагічний герой народжується невинним і бере на себе вину, щоб врятувати Бога…” Пригадуються і слова Шекспіра про те, що життя — це історія, розказана безумцем, сповнена шуму й люті. В усі часи, як і в часи “Гамлета”, людина проживає своє життя, сповнене шуму й люті, а лаштунки цього життя змінюються… У романі “Рейд” ці лаштунки — Канівщина, Черкащина, села, пришляхове кафе “Париж”… Там тече життя просте і жорстоке водночас. Розповідаючи про це життя і життя героїв, розповідаючи до останнього драматизму — чесної точки сюжету, у повітрі висне німий крик: якщо Ти є — як допустив це? Роман “Рейд” примушує замислитись. І насамперед відпо-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
