Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Шевченкіана · “Достатньо було однієї людини, щоб урятувати цілу націю”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

На прощу до Тараса

Слово Просвіти, №21 за 2017 рік

Василь МАРУСИК, заслужений журналіст України Щойно виданий багатоілюс$ трований фотоальбом-фоліант “Шевченківський національний заповідник” у співавторстві відо$ мих наших сучасників — музеє$ знавця Ігоря Ліхового та фотоху$ дожника Василя Пилип’юка став новітнім літописом Освяченої$ Намоленої-Оспіваної людьми зі всього світу Могили поета, — що вже півтораста літ приходять, мов на прощу, до найвизначнішого ук$ раїнського генія. Завдяки творчо$ му хисту і життєвому досвіду ав$ тори витворили цю книгу на поро$ зі нинішнього року на замовлення Держтелерадіо України. Ідея цього видання, присвяче$ ного Національному заповіднику, виникла, як зазначають видавці, у процесі спілкування двох залюб$ лених у Тараса Шевченка та рід$ ний край українців, один із яких проживає у Києві, а інший у Львові. Але обидва вважають себе земля$ ками та духовними нащадками ве$ ликого Кобзаря і сприймають Та$ расову гору як український Еве$ рест, сходження на який має здій$ снити кожний хоча б раз у житті одухотворений нащадок поета. Епіграфом до фотоальбому ав$ тори поставили вірш “Канів” (1961) американського українця Свято$ слава Гординського, котрий почи$ нається так: “Ось гора, від гір най$ вищих вища…” Із того часу сторіч$ ного перепоховання поета й ху$ дожника маємо статтю румунсько$ го вченого Еусебіу Камілара “У Ка$ неві”: “…біля пам’ятника Тараса Шевченка: небо і земля об’єднали$ ся в чарівному спокої, коли-не-ко$ ли пронизуваному світловими заг$ равами Дніпрового пояса”. І далі: “Мільйони заграв неба і відтінки ре$ чей для майбутнього Митця спов$ нені були смислом і покликанням, разом ополонюючи його, і він ще змалку намагався переповідати їх посередництвом кольорів. Світло для нього було музичним потоком мовчання подібно тому, як шелес$ тіння в уяві виняткової дитини пе$ ревтілювалось у світло…” (Антоло$ гія “Румунська Шевченкіана”). Це Урочисте слово бухарестського професора, на мою думку, найточ$ ніше відтворює задум І. Ліхового та В. Пилип’юка. Із прекрасною нау$ ково-публіцистичною передмовою про історію Національної святині — з поетичними афоризмами поета та думками діячів світової культури Івана Франка, Григорія Честахів$ ського, Софії Русової, Акакія Цере$ телі, Льва Жемчужникова, Івана Липи, Василя Стефаника, Івана Бу$ ніна, Райнер-Марії Рільке, Сергія Єфремова — виступив довголітній очільник Заповідника, державний і громадський діяч, дипломат, куль$ туролог і музеєзнавець Ігор Дмит$ рович Ліховий. Його співавтор — Шевченківський лауреат 1994 року, видавець 112 авторських фотоаль$ бомів і навчальних посібників, про$ фесор, завідувач кафедри фото$ мистецтва Київського національ$ ного університету культури і мис$ тецтва Василь Васильович Пи$ лип’юк. Треба сказати, що знаний тепер у світі найпотужніший фото$ митець з України знову виявив свій дар чарівного “об’єктивіста” про давню і вічно молоду Канівщину. Це новий, третій том визначного фо$ тохудожника. Перший: “Шевченко$ ва посвята” (до двохсотріччя поета за адресами “Живописної Украї$ ни”) та другий: “Україна — земля Тараса” (місця перебування поета на рідній землі). До честі авторів Шевченкові поетичні рядки допомогли втіли$ ти задум текстовим супроводом пейзажних або ж композиційно відтворених фотосвітлин у зимо$ ві, весняні, літні чи осінні дні ран$ кової, полуденної та надвечірньої Кожен з нас, хто приходить на Тарасову гору в будь-яку пору року, особливо в час Шевченкової весни (березень— травень), звертається в поклоні до поета, повторюючи слова Ліни Костенко: “Кобзарю! Знов до тебе я приходжу, бо ти для мене совість і закон”.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин