11 Суспільство · “Маємо землю благую, треба постійно її обробляти і постійно захищати”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
Всеукраїнський благодійний культурно-науковий фонд Т. Г. Шевченка «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля» оголошує лавреатів 2021 року
Слово Просвіти, №21 за 2021 рік
спускається до нас воїн-доброволець, син чернігівської землі Віталій Чуб.
Це був момент, коли людині все нездоланне і недосяжне раптом стає досяжним, можливим! Ще відчула тої миті Віталія близьким мені і рідним.
…Різне приносять люди пораненим –
фрукти, соки, горіхи і… котлети, ще гаряченькі у скляній баночці, укутані. А, буває, гривні на тумбочці біля ліжка залишать. Оті Чубу трохи перепало. Він вмить, по секрету, втік зі шпиталю до магазину музичних інструментів і купив собі сопілку!..
Віталій давно вдома, але Дебальцевський “спадок” нагадує про себе. То чергова зустріч із лікарями, то ліки треба поміняти, то аналізи здавати… Долати ці клопоти допомагає Віталію мистецтво! Його філософія: “Без мистецтва повноцінне людське життя неможливе”. Свого часу закінчив Ніжинське культосвітнє училище, завідував будинком культури. Звільнили з роботи за прочитаний зі сцени власний сатиричний вірш.
Час летить. Донечка подарувала молодому дідусеві онука Валентина. На фото можна побачити дует сопілкарів – дідуся й онука. Рік 21-й. Та чекає на хлопця пізнання ще багатьох видів творчості, бо дідусь його – також поет, живописець, ікони малює, а ще – різьбяр! Любить Валентин роздивлятися його горельєф на дереві “Полювання”, де оспівана краса чернігівської природи.
Віталій Чуб з онуком Валентином
Поки дружина на заробітках, донька у своїх клопотах, Віталій Чуб ще й садок-городець любовно плекає. Персика щепив, каже: “В наших краях це – диво, але вірю в дива, приживеться, плодоноситиме!”
Пишаюся, що 20 лютого 2021 року я поминала Героїв Небесної Сотні разом із митцем і воїном Віталієм Чубом, і він прочитав натхненно свої поетичні рядки:
Україна була й буде! Її ніхто не переможе. Козацька слава – не забута. Сам Бог нам в цьому допоможе!
З листа Андрія ГАЛИЧА: “Чи змінилося моє життя після АТО?
Однозначно – так! Чи легко повернутись до звичайного життя? Ні.
І тут найбільша проблема для воїнів, родини й держави в цілому. Полягає вона в тому, що реабілітаційних центрів у нас замало, недостатньо досвіду такої роботи. Тому атовці переважно самотужки мусять долати післявоєнні психологічні проблеми.
Більше за все я вдячний родині, яка увесь час, поки був на фронті, підтримувала мене, молилася за мене. Тільки завдяки їхній підтримці я потроху повернувся до життя, хоча були важкі моменти смутку, депресії, самозамкнення…
Хоча поранення часом дають про себе знати, живу повноцінно. Маю нове хобі – акваріуми, золоті рибки. Це заняття гріє душу, наближає до природи. Майже кожні вихідні їжджу на “пташиний ринок”, спілкуюсь з однодумцями, обмінюємось досвідом, купуємо нові породи рибок, рослини та інше.
Андрій Галич
Спілкуюся на цю тему з людьми з Одеси, Харкова, Миколаєва, Дніпра. Серед акваріумістів є багато учасників АТО. Це миле заняття жене тяжкі думки, висвітлює душу”.
Руслан МУРАЄВ Тяжке поранення дістав у липні 2016 року. Багато пережито, але Герой є герой. Колишній доброволець АТО тепер живе повнокровним мирним життям. Допомагає в цьому, зокрема, спорт. Придивіться уважно до цієї світлини: Руслан займається… боксом однією рукою, просто для себе, для гарту. Є такий вид спорту у параолімпійців. А ще почав служити в Покровському райвійськкоматі. Чи не найбільша радість – маленький син Данило! Бабуся Валентина написала у листі його повне ім’я на старовинний лад – Даніїл і додала, що весь вільний час тато-воїн – із синочком! Уся родина, як, власне, здоровий люд в Україні і на всій планеті, мріє про швидкий скін зловорожої кремлівської нечистої сили...
...На завершення додам рядки афоризмів від воїнів.
Тяжкопоранений воїн АТО з Великого
Бурлука на Харківщині Валерій Кузніченко: “Живу філософією Сковороди – світло бачиться тоді, коли світло є в очах твоїх”.
Атовець Сергій Песчальников з Івано-
Франківська, герой Дебальцевого, який вивіз із пекла війни 22 дитини і був тяжко поранений, в бесіді у шпиталі сказав: “Як згадаєш, що можеш добре зробити, такі оптимізм повертається”.
Атовець, галичанин Саша Сеньовський: “Для московської комуни війна, як наркотик. Але не вийшло їй в Афгані, не вийшло в Грузії, не вийде і в нас…”
Сакраментальний український афоризм від 23-літнього воїна родом із Закарпаття Дмитра Тромпака, який після шпиталю поїхав додому землю обробляти, а його брат попросився добровольцем на фронт – землю захищати: “Маємо землю благую, треба постійно її обробляти і постійно захищати”.
Руслан Мураєв
Нагороджуються: Вахтанг КІПІАНІ (Київ) відомий український журналіст, громадський діяч, публіцист, історик, головний редактор Інтернет-видання
“Історична правда” та однойменного тележурналу, викладач Національного університету “Києво-Могилянська академія” та Українського католицького університету у Львові, засновник Музею-архіву преси за багаторічну діяльність на терені журналістики з відновлення історичної правди, зокрема в книгах “Зродились ми великої години…”: ОУН і УПА”, “Війна двох правд. Поляки та українці в кривавому ХХ столітті”, “Друга світова. Непридумані історії”, “Справа Василя Стуса”
Олекса РІЗНИКІВ (Одеса) відомий український письменник, політичний в’язень більшовицького режиму, дисидент, громадський діяч за активну громадянську позицію із відстоювання, збереження й поширення у своїй творчості та суспільно-політичній діяльності духовних цінностей в національному просторі України, зокрема на Одещині
Зінаїда ТАРАХАН-БЕРЕЗА (Канів) відомий шевченкознавець, провідний науковий співробітник науково-дослідного відділу охорони пам’яток історії, культури та природи Шевченківського національного заповідника, заслужений працівник культури України, лауреат численних державних нагород за багаторічну працю в дослідженні трагічних сторінок українського буття і за вагомий внесок у шевченкознавство про невідомі аспекти життя і творчості Т. Шевченка, відтворення найважливіших подій, імен, причетних до історії Тарасової гори, зокрема в книзі “Святиня. Чернеча гора та стародавній монастир Канівський”.
Аскольд МЕЛЬНИЧУК (США) відомий американський письменник українського походження, науковець, перекладач, професор філології, засновник і редактор авторитетного в американському літературному світі журналу AGNI; викладач Бостонського та Гарвардського університетів. Нині – викладач Массачусетського університету в Бостоні; перший увів у сучасну американську літературу тему України, переклав на англійську мову багато творів сучасних українських письменників за послідовне об’єктивне введення у світовий англомовний літературний процес історичної правди про минуле України та сучасне, зокрема в романах “What is told” (“Що сказано”) та “Ambassador of the Dead” (“Посол мертвих”), в яких відтворено долі українців в Україні та на еміграції в різні періоди, розкриваються моторошні події ХХ століття, коли мільйони українців ішли з життя внаслідок Голодомору 1932- 1933 років.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
