Пряма мова · “Ефект ілюзії правди переповнює московську та проросійську маніпулятивну пропаганду “русского міра”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
Закінчення статті «Убивцю Симона Петлюри виправдали завдяки спецслужбам СРСР», с. 3
Убивцю Симона Петлюри виправдали завдяки спецслужбам СРСР
Слово Просвіти, №21 за 2021 рік
України схвалив московський документ і розробив свої таємні “Заходи по організації виконання постанови ЦК КПРС від 31 серпня 1978 р. “Про дальше вдосконалення вивчення і викладання російської мови в союзних республіках”. Рада Міністрів УРСР у відповідь на постанову Ради Міністрів СРСР від 13 жовтня 1978 р. № 835 “Про заходи по дальшому удосконаленню вивчення і викладання російської мови в союзних республіках” ухвалила 2 листопада 1978 року свою постанову “Про заходи по дальшому вдосконаленню вивчення і викладання російської мови з загальноосвітній школі УРСР”. Зросійщені та збільшовичені українці, прихильники так званого “естественного слияния родственных и близких между собой славян”, відкриті й замасковані вороги українства “натхненно і організовано” під керівництвом В. В. Щербицького і його “підручних” виконували таємну постанову ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 26 травня 1983 р. № 473 “Про додаткові заходи по поліпшенню вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік”. Через кільканадцять днів відповідну постанову ухвалили ЦК Компартії України і Рада Міністрів УРСР. Додаткові заходи щодо поліпшення вивчення російської мови розробила колегія Міністерства освіти УРСР (29.06.1983 р. № 7/77). Вороги Української держави добре розуміють, що “мова, випливаючи з непізнаних глибин людської природи, стає цементуючим ферментом нації, – зазначала Т. Панько. – 3 утратою поняття рідної мови люди втрачають психічну константу, моральні засади, зв’язок зі своїм родом”, народом, нацією, не відчувають потреби у своїй державі. І нині антиукраїнські сили всіляко обмежують використання української мови, щоб надалі знекровлювати інтелектуальні судини нації, бо “мова для культури – те саме, що центральна нервова система для людини” (С. Лем). Відмова від рідної мови навіть якоїсь частини народу не проходить безкарно. Тривала антиукраїнська політика кремлівських “братів” (читаймо – “деспотів”) та їхніх вірнопідданих васалів-малоросів призвела до того, що серед громадян України є, на жаль, чимало таких, які вважають себе освіченими інтелігентами, посідають високі крісла у законодавчій, виконавчій, судовій владі і навіть у науково-педагогічних інституціях, рвійно виступають по радіо, хизуються на телевізійних токшоу, працюють у засобах масової інформації, але їхні знання про українські духовні, моральні, соціальні, національні цінності, національні інтереси, національні цілі, про справжню, а не сфальшовану ворогами історію України, дуже обмежені. Такі люди в юдаїзмі підпадають під визначення “вкрадені діти”. В Україні “вкрадених дітей” чужою російською владою досить багато. Академік НАПН України Георгій Філіпчук підрахував, що за останні 25 років Україна втратила понад 3 млн дітей. Це втрати не лише фізичні, а найстрашніше – національно-духовні. Лише у 21% українських вищих навчальних закладах студенти здобувають освіту державною мовою, а в майже 80% – мовою російською. Нинішні “вкрадені діти”, на
Закінчення. Поч. на стор. 3
Радянські агенти проникають в оточення перших осіб УНР. Вони перехоплюють таємну кореспонденцію. У їхньому розпорядженні опиняються десятки листів Петлюри. У повідомленні 10 лютого 1926-го прем’єр-міністр УНР Андрій Лівицький з Варшави інформує його, що в Польщі готують державний переворот маршала Юзефа Пілсудського, приятеля і союзника Петлюри. Зміст цього листа чекісти фіксують: “Мы считаем, что победа будет за Пилсудским. Поэтому нами своевременно были предприняты шаги для установления тесного контакта нашего центра с группой маршала Пилсудского. Тут следует принять во внимание, что как маршал, так и его единомышленники стоят за независимость украинской народной республики и за договор польской республики с УНР. Правительство польской республики, приняв тезисы Пилсудского, прийдет на помощь в борьбе за освобождение Украины и обеспечит ей государственную независимость”. У травні 1926 року Польщу очолює Юзеф Пілсудський. У польських і українських політичних колах говорять про відновлення українсько-польського союзу і новий похід проти “совєтів”. Чекісти про це знають. Симон Петлюра стає ще небезпечнішим для радянської влади. Вони готують його фізичну ліквідацію. 25 травня, близько 13:00, Петлюра йде обідати до ресторану “Бульйон-Шартьє” на вул. Расін – за кількасот метрів від готелю. Виходить із нього за годину. Зупиняється і розглядає книжкову розкладку магазину на розі вул. Расін і бульв. Сен-Мішель. До нього підходить і розстрілює з револьвера Самуїл Шварцбард. Влучають п’ять із семи випущених куль. Убивця здався поліцейському, за однією версією. За другою – його затримали перехожі, які хотіли вчинити самосуд. Петлюру відвозять у клініку “Шаріте”. Він помирає. “Із 1917–1918 років не було ще події, що так незвичайно схвилювала б все українство, – писав дипломат Олександр Шульгин у листі до Лідії Шишманової, доньки публіциста Михайла Драгоманова. – Люди страшенно оплакували й оплакують С. В. Він утілював в собі ідею української державности і боротьби за неї. На другий день після вбивства сталося щось невидане серед еміграції: всі об’єдналися.
Ольга Петлюра з донькою Лесею, Прага, 1920 рік
Утворено в Чехословатчині Комітет по вшануванню пам’яті й обороні чести Петлюри! Мене як Голову Комітету делегували на похорон. Це було щось знов незвичайне – в Парижі ми лічили 200–300 свідомих українців, але на похорон прийшли кілька тисяч. Якби ви бачили, з якою побожністю схилялися вони перед труною. З усіх кінців світу телеграфично замовили вінки з чудесних квітів жовто-блакитних, було багато французів, кавказців, поляків. На цвинтарі промов не було, заспівали тільки “Заповіт”, який справив серед цих обставин колосальне вражіння. Мої приятелі старі французи говорили, що такого похорону вони ще не бачили. Навіть похорон Віктора Гюго справляв менш зворушуюче вражіння, ніж ці щирі, величні і мовчазні проводи”. Відспівують Симона Петлюру в румунській православній церкві Св. Архангелів 30 травня 1926 року. Ховають на цвинтарі “Монпарнас”.
Ярослав ФАЙЗУЛІН
Від редакції. Автор цієї публікації пан Ярослав Файзулін подає цитати з архівних документів мовою оригіналів — російською. На жаль, без перекладу.
Панахида за Симоном Петлюрою в 40-й день після вбивства, липень 1926 року. Українська станиця поблизу табору Каліша, Польща
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
