А-РОЕ Ітаде То Р Оу
-
Й тб
ГАЗЕТА ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА «ПРОСВІТА» ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
БЕРЕЗЕНЬ, Ч.3 (22) 1996 РОКУ
ЛЮДИНА-СТЕП МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ
11)
11-13/ ПРОКЛЯТТЯ ЧОРНОЇ
КНЯГИНІ
КОЛОНКА РЕДАКТОРА
15 ВЕСНА ПРИЙШЛА...
ХТО Б МИ БУЛИ БЕЗ «КОБЗАРЯ»?
Шевченківські дні. Коли вони закінчуються і коли розпочинаються в Україні? У першій декаді березня, в останній
травнячи споконвіку, відколи Бог та Шевченко?! Чи й варто говорити, що у кожного з нас є свій Кобзаревий день, день
осягнення його долі, його Слова, його України. У «Просвіту» завітав /6-літній інвалід Великої Вітчизняної
війни Тимофій Йосипович Осадчий. Колись давно потрапила йому до рук книжка без початку і кінця. Сільський учитель
впізнав у ній «Кобзаря», розповів семиліткові про Тараса Шевченка. «І відтоді, - говорить Тимофій Иосипович -- без «Кобзаря» яне жив». Чимало всякого траплялося йомуна віку.
Працював донедавна маляром, тепер на пенсії. Їзавжди мав
задушею Шевченка. Малював його портрети длясвоїх дітей і внуків. Виготовляв альбоми, присвячені життю і творчості поета і художника 1 дарував їх школам. Врешті, сам намагався написати віршовану «Тарасову долю»... | Тимофій Йосипович вважає, що «Кобзар» робить людину
доброю, співчутливою, мудрою. Що без Шевченка невідомо як склалося б його життя і стосунки з людьми...
«,..И сохранить полеторла
и сердце чистой голубиць!"» --
скільки разів 'я чула цю шевченківську фразу від
дніпропетровчаниу на, - -але- -завжди!--січеславця Олександра Кузьменка! Нею він «усмиряв» найзапекліших українофобів, починав просвітницькі розмови з людьми, навертав до
«Кобзаря» зрусифікованих земляків. Кажуть, що колисьнавіть
один кагебіст не втримався від компліменту:
-- Аби мої колеги знали «Кобзаря» так, якзнаєте його ви, простий шофер...
«Простий шофер» вважає «Кобзар» своїм університетом. Здобути вищу освіту йому не вдалося -- 17-літнього «націоналіста» запроторили в табір, потім-- заслання, потім безкінечні переслідування, суди над «українофілом та націоналістом» Олексачдром Кузьменком. У ньому владу дратувало все-вишукана українська мова, добірна бібліотека, любов його дочок до бандури і вміння співати, дружба з письменниками... «Простому шоферуу країні простих людей» це усе було «не положено»: ні Шевченковий портрет, ні прибрана рушни амисвітлиця, ні «Кобзар» настолі, ні бандура напокуті. Анайбільше «не положені» були рядки, які так любив
Кузьменко цитувати: «Свою Україну любіть...» тайого любов донеї...
Востаннє зп. Олександром Кузьменком ми бачилисьна Рухівських зборах. Захотілося мені познайомити Олександра Олександровича із поетом - земляком Миколою Самійленком, а вони, виявляється, давно знайомі, - обидва політичними в'язнями були, обидва знають ціну чорної пайкит «Кобзаря» заколючим дротом. Цього року книга поезій Миколи Самійленка «Яса» висуваласьна здобуття Державної премії Т.Г. Шевченка Мені здається, що настав час одну із позицій цієї премії назвати «творчість-доля». Аджечимало хто з лауреатів нових часів--О Заливаха, Є. Сверстюк, Т. Мельничук, -- є уособленням не лише високих творчих здобутків, але й тих життєвих і моральних засад, які ми теж пов'язуємо з ім'ям Кобзаря -- жертовності для волі України. Микола Самійленко - -3 їхньої ксгорти. Його поетична «Шевченкіана» - чиста й трепетна, прийшла як осяяння словом Першопоета нації, народу, як одкровення дитині, людині, ВІЧНОСТІ...
О, ях би хотілось прочитати дивовижну книжку, кожна сторінкеякої містила б оповідь проте, як одного разу прийшов у життя до тої чи іншої людини «Кобзар». Впевнена, що то були б дивовижні оповіді, фантастичні СЮЖети, незвичайні слова про шевченківські дні -- невід'ємні від днів життя кожного українця.
Аще, коли проходиш мимо постаменту, на якому зовсім недавно муляли очі бетонні ленінські чоботи, думаєш: ачому б ось тут, нацьому самому місці, не поставити пам ятник книжці?! Книзі, яку не раз називали Біблією українського народу. Книзі, заякою вчилися просто грамоті! українській грамоті. Книзі, якою вінчали, возвеличували, прощали, яку люблятьяк батька і матір, як рідсвій і землю свою. Книгу -- вчительку нашого народу, карту його душі, кардіограму мого серця, Уцій книзі, начеудзеркалі, відбився майдан Незалежності і постаті наші на цьому майдані. Тож хай постане над цим майданом, над Києвом, над Україною, над кожниміз нас книга, чия назва єдина із народним ім'ям автора- -«Кобзар» І кожен із нас побожно схилятиме передцим пам'ятним -.н ГОЛОВУ, 00 ні страх, ні сила, ні розчаруванчя не гнітятьнас перед ним, а
лишлюбовішанавиповнюютьсерце. Любов ГОЛОТА
Як свідчать повідомлення з Донецької, Дніпропетровської, Київської, Миколаївської, Одеської та Ззагатьох інших областей, в державі чиниться антиукраїнська акція. Ігноруючи попередження Міністерства остиції України, порушуючи її Закони і «Кримінальний содекс» (ст. 62, 198), використовуючи виконавчі струкгури, що всвоїй безкарності вже перестали приховувати прокомуністичні настрої, і чинять тиск на громадян, антидержавні сили збирають підписи під вимогою провести Всеукраїнський референдум з принципових положень проекту Конституції України, ставлячи собі за мету ліквідувати державну самостійність 1 незалежність українського народу
ТІ, хто протягом десятиріч вів ліодей до нинішнього соціального становища, бажають скористатися їхньою
роггублениїстю, аби знищити українську державність Чи не час нам, шановна громадо, сказати рішуче «ПП!» «товаришочкам» усіх червоно-рожевих відтінків, які вже не раз провокували народ на біди і страждання, громадянську війну | соціальні потрясіння" Чи не настала пора довести їм, що український народ ніколи
РР о
не був безсловесною масою, а в кожному з нас живе людська гідність, яка вища від будь-яких політичних спекуляцій, що ніякий тиск, обіцянки чи погрози непримусять вписати українця своє ім'я під відозвами тих, хто щедро гнав нас на Соловки і ГУЛАГИ, гноїв у таборах і тюрмах, косив голодоморами, щедро засівав нашими дітьми «будови комутізму» по всьому Союзу, заплановано зриваючи їх з рідних гнізд, а тепер волає про наші нещастя, списуючи свої багаторічні гріхи на нас самих.. Ні, ми не «народні маси», як полюбляють називати нас ії нині комуністи та соціалісти, ми народ, 1 кожен з нас - - представник цього народу щире серце, висока гідність, чиста совість. Саме ці якості КОЖНОЇ людини закликають нас вимагати від влади зупийкти тих, хто посягає на нашту иезаленаспеть
Звертаймося кожен до Президента Україи Л. Куч-
ми, до Генеральної прокуратури з вимогою припинити апйптидержавтни акції комуністів І сошалістів! "Ше будьмо
з Ж. г з "І байдумсеими 1 не даймо збайдужіти тим, хто нами керує
Україна в пебезпеці! Діймо!
ДО УВАГИ ЧИТАЧІВ «СЛОВА ПРОСВІТИ», УСІХ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ:
ЗАПОВНІТЬ І НАДІШЛІТЬ ЗА АДРЕСОЮ
У Київ, | | Банкієська, 1! | Президенту Україши | Кучмі Л. Д. | | | | |
Шановний Леоніде Даниловичу! | Як громадянин України, я глибоко ст урбований ан- | тидержавними діями прокомуністи тишх структур, що І загрожують суверенності нашої держави
Вимагаю від Вас негайних заходів для припинення | антидержавної акції по збору підписів про Всеукраїнський | референдум, яку ведуть прокомуністичні структури |
Настав час для рішучої заборопи діяльности неокомунистию, | якаспрямована проти державної самостишності України, | | незалежності українсвкого народу. Слово за Вал. и, лане | Президенте! |
Пдти |
Дата »
І чию зно
ть РР є глин с
чі
ПРОСВІТА: 1568-1995
- 1 дово ПРОСИТЬ
плечу
«НА ШЛЯХУ НАШОМУ БУДЕ
БАГАТО ЗАГОРОД...»
З ЇСТОРІЇ ШИРОКІВСЬКОГО ЧАСОПИСУ «ЗОРЯ»
«Народе Український! Встань -- прокиньсь! Вже розвидняється! Вже вранішня зоря зійшла й своїм промінням освітила Божий мир... Такою вранішньою зорею буде наша просвітянська «Зоря», яка буде освітлювати стежку, якою ми повинні йти.. Вся Україна взялася в своїй хаті волю чинити, то й ми повинні нога за ногою йти гуртом, щоб не довелося задніх пасти...» Саме так, матеріалом «Розвидняється» розпочинався перший номер часопису «Зоря», який вийшов друком у Широкому 4 червня 1917року.
Той бурхливий і піднесений час став поживним грунтом, на якому зводились живі паростки літературно-художньої періодики на периферії. Причому у більшості випадків ншщіаторами створення видавничих центрів були осередки товариства «Просвіти». Адже за основний напрям своєї діяльності «Просвіта» мала книгодрукування, поширення знань. | найбільш плідні вцьому плані, яксвідчать дослідники, були 1917 1 1918 р.р.
Один з осередків діяв у містечку Широке. Дмитро Лисиченко устатті «Короткий огляд української видавничої діяльності, преси та книготоргівлі на колишній Катеринославщині», що побачила світ у другому та третьому номерах «Бібліологічних вістей» (1930р.) зазначав: «Цікаве з видавничого боку містечко Широке (кол. Херсоншина). Тамдрукарня була ще до війни (першої світової -- О.К.). Цю друкарню придбала місцева «Просвіта» за часів революції й почала випускати дрібні книжки, та два роки тут
друкували журнал». Додам, що мова йдеться про вже згадуваний часопис «Зоря», що виходив у 1917-18 р.р. Коштувавокремий номер 8 копійок, а члени «Просвіти» одержували часопис безкоштовно. На
перших порах «Зоря» виходила шотижня, пізніше журнал став щомісячним виданням: ймовірно, що обсяг часопису збільшувався, адже тут публікувалися не лише новини з місцевого життя, а и літературні твори.
У І9138 році київська газета «Відродження» підрубрикою «Бібліографія» вперше повідомила про вихід у світ першого, другого і третього номерів широківської «Зорі». Серед літературних матеріалів був і творчий доробок широчан: еРанок» Ї. Рекуна, «На шевченківські свята 25-26 лютого» І. Роденка, повісті «Тихо... Нал річкою верби», «Пожежа» ГП. Гемченка, твори О. Шульженка, К. Поліщука, Ф. Пилипенка.
Павло Кононович Гемченко, талановитий письменник, був, до речі, одним з ініціаторів створення широківської «Просвіти» й самого часопису. У 20-ті роки його ім'я стало поруч з іменами Андрія Головка, Сави Божка, Петра Панча, Наталі Забіли та інших.
У друкарні Г. Б. Захарина друкувалися також і окремі книжечки широківських авторів, листівки з малюнками тощо. До речі, це була не звичайна друкарня, а «художня літотипографія, фабрика конторських книг і фабрика каучукових штемпелів», з доволі широким асортиментом продукції. Крім того, в 1914 році вона була нагороджена золотою медаллю «За трудолюбие», яка була зображена на
- фірмовому знаку друкарні.
«Зоря» широко відбивала життя степового краю. А воно було досить насичене. У першому номері зокрема повідомлялося, що в серпні скликався з їзд учительських спілок і що з нового року в усіх школах буде заведено українську мову. І Ї червня 1917 року в Києві скликався Всеукраїн-
ський з'їзд «Просвіт» і від Широкого 3 відповідними мандатами делегували чле - на «Просвіти» А. Авраменка.
Розповідалося про виборче право, бо 20 серпня розпочиналися вибори у волосне земство. На Зелені свята (Трійшо) в Широкому відбулася українська маніфестація.
Друкувалися також побутові інформаші, листи. Особливе місце займали рекламні оголошення або, як іх називали тоді, - «опорвістки». «Просвіта» повідомляла про книжкову торгівлю та впорядкування народного читання в будинку Кредитного Говариства.
Так тиждень за тижнем творився друкований літопис переломних революційних років у містечку Широкому.
На жаль, з повного комплекту «Зорі» збереглися лише два номери: перший та восьмий за 1917 рік. Атим часом з восьмого номера часопису відомо, що окремі його примірники розсилалися просвітянами не лише в Київ, ай за кордон: до Швеції та Америки. Невідомо точно, на якому номері припинився випуск журналу. Вихори громадянської війни досягли й провінційного Широкого. В березні І918 року в селище вступили австро-німецькі окупанти, потім були петлюрівські війська, червоноармійці, пізніше -- денікінці. Звичайно, вцих умовах було не до книгодрукування. Не вціліла й лпрукарня Захарина. Ветеран-краєзнавець Володимир Олексійович Ганенков, який доклавчималозусильдля розшуку вцілілих примірників «Зорі», припускається думки, що шрифти та набірні приладдя й досі лежать засипані в колодязі на подвір і колишньої друкарні...
бій
Налсилаю інформацію про наш просвітянський часопис «Зоря» (1917-1918 рр.) та звертаюся до читачів, колекціонерів, працівників музеїв, архівістів: чи не збереглися де бодай окремі числа «Зорі»? Для нас це дуже важливо. Будьте ласкаві нас про те повідомити! Наперед вам щиро вдячні.
322830,Дніпропетровська обл., смт Широке, райвузол зв'язку,а/с 10 Козленку Олександру Михайловичу.
ВІСТІ З ПЕРВИННИХ ОСЕРЕДКІВ
-
У ПАТРІОТІВ СПРАВИ ІДУТЬ КРАЩЕ
УЖЕ КІЛЬКА РОКІВ В КИЇВСЬКОМУ ДЕРЖАВНОМУ ТЕХНІЧНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ БУДІВНИЦТВА | АРХІТЕКТУРИ ПЛІДНО ПРАЦЮЄ ПЕРВИННА ОРГАНІЗАЦІЯ ВУТ ІМ. Т. Г. ШЕВЧЕНКА
«ПРОСВІТА»
Основним завданням нашої «Просвіти» є, першза все, впровадження державної мови в учбовий процес, виховна робота серед студенства та викладацького складу університету, висвітлення правдивої історії України, здійснення контролю за виконанням Законупромови. 7,
В нашому осередку є чотири контролери спеціальної комісії за виконанням Закону про мови, силами яких ми проводимо планові перевірки ях в Університеті, так і за його межами. За результатами останньої перевірки пропонуємо ректору Університету зняти з посад двох проректорів, зав. кафедрами та декана. Це люди, які обіймають високі адміністративні посади, відмОВИЛИСЬ ВИВЧатТИ українську мову (а курси для її вичення були організовані «Просвітою») і тим самим самі поставили себе поза Законом
Я проти насильства взагалі. | в даному випадку мова йдеться не про насильство, а про обов'язок кожної цивілізованої ЛЮДИНИ виконувати закони тієї держави, на території якої вона живе Необхідність вивчення мови, азначить приєднання до здобутків культури того народу, на території якого ти живеш,
повинна диктуватись інтелектом, куль гурою людини і, Якщо хочете, то Ії СОВІСТЮ
Ніхто мене не примушував вчити угорську, німецьку, біло зусСьку та мову дарі Я вважав це за свій обов'язок, обов'язок цивіліЗОВАНОЇ людини. Але щоразу, коли я починав спілкуватися з людьми їхньою мовою, м відчував, Як змінювалося ставлення цих людей домено Мова-- цене лише засіб навчання,
а й засіб спілкування, | неволодіння нею не ,
лише збіднює того, хто нею не володіє, ам тих, кого віннавчає. А це вже для вищого учрбово г
закладу неприпустимо
Перевірка показала, що майже половина професорів Університету не володіє державною мовою. Хіба це не сором для столичного вузу? Хіба можна з цим миритися?! Ми пропонуємо разом з республіканською «Просв! ою» звернутися до ВАКУ України з пропозицієюн . присвоювати звання професора викладачеві вищої школи, якщо вінне володіє державною МОВОЮ.
Велику роботу ми проводимо поство| енню підручників, словників будівельних термінів, навчальнихта методичних посібників.
Так перший російсько-український словник будівельних термінів, перші підручники по технології будівельного виробництва, технології будівельних процесів підготовлені саме активістами нашого осередку «Просвіти»
Крімтого просвітяни допомагають авторам нових підручників та посібників в їх ПІДГОТОВЦІ зточки зору редакційної правки. Нами ведеться значна робота в пропаганді) технічної української мовияквуніверситеті, такізайого межами | коли дехто починає доводити мені, що
українська технічна мова недосконала, що краще користуватись російською технічною мовою я вІДПОВІДаюЮ так
-- Давайте порівняємо всього кілька СЛІВ російсько! технічної мови ! українс ЬКОЇ Наприклад, «Поле т«чердак» Пол-- мужском, женский що можна довго добавляти значення цього слова. А українське -- підлога То є підЛлогат лише підлога (ПіДЛОЖОНО, піДСТелЛеЇ 10) Слово «чердаке тюркського походження І в дослівному перекладі означає «четверта палуба корабля» ІЩоспіЛльНоГгоО ""асчетаерта палудбра корабля до житлового Зудинкутяк дохідливо звучить це слово українською мовою -- горище
|такможна предовжувати продоажувати Та но має в цьому необхідності, 00 чиста
нан чн б -- - - -о - - що Ч - нон |і
(незасмічена)українська технічна мова одна ІЗ найточніших у світі.
Радує нас те, що останнім часом ряди нашої «Просвіти» поповнюються студентами Тільки за останній місяць іх прийшло до нас більше 10чоловік.
Ми маємо прекрасний кабінет українознавства, де проходять наші зібрання, святкування дат і великих подій В ЖИТТІ українського народу.
Та коли ми збираємося з приводу дня народження Тараса Шевченка, ім'яякого носить наша «Просвіта», то кабінету українознавства нам замало і ми переходимо або до залу Вченої Ради універгитету, або до актового залу. Тут же ми проводимо конференції, зустрічі з відомими вченими з історії України, депутатами Верховної Ради, митцями
Що нам заважає в нашій і так нелегкій роботі? По-перше, це недосконалість Закону про мови особливо після заяви Президента України Л. Д. Кучми про надачня російській мові статусу офіційної. Ми разом з ректором університету звернулися через пресу до Президента, виклали свою позицію з цього приводу та відповіді такі не отримали А жаль По-друге, це економічна ситуація в державі коли люди поставлені в такт умови, коли вся іхня енергія, весь їхчас зайнятий пише одним -якпрожити, заробитина хліб (я маю на увазі нормальних людем) Б зв'язкуз цим ячасто почав задумуватисьнад такою закономірністо на тих кафедрах, які очолюють патріоти незалежної нашої держави, ! справи ідуть добро. | державна мова в пошані. Інавпаки
ЯЗкби-то та над цим заду мався наш Президент, Міністерство освіти
івсе-такиявІРЮ (І ВІРИВ асо своє СВІДОМЕ життя), - Українунаколіна уже не поставли Ть |бупое внашім хаті сабоя мОВа, СВОЯ правда
М. Г.. ЯРМОЛЕНКО,
к. т. н. Лауреат державної прем 1, голова первинного осередку «Просвіти»
ха
«Вистути тровіднит ученит, діячів культури та мистецтва з актуальних проблем сучасности, організовані
особового складу
для наших віуйськкоматив Київською обласною «Просвітою» добре сприяють ацтв. ванню тпатрідстпичної національної свідомости, допомагають виконувати службові завдання Командування Київського міського комісаріаті у вислоалює просвитянам глибоку подяку за ваго-
справу розбудови
втиськового мий внесок 6 Зброцних Сил Сподіваємось, що дружба міцнітиме Клівський міський військовий комісар генерал-манор К. Хрод
наша тпворча
Ро
До «Просвіти» надійшов лист групи громадян, у якому повідо мляється з відверте ігнорування державної мови митною 1 прикордонною службами на білорусько-українському кордоні. Зовсімінша картина на митниці Литви (м. Нерінга) -- литовські службовці користуються рідною мовою 1 це ім не заважає виконувати свої обов'язки
Уже п'ять років зійшло з часу про- 17
голошення Закону про мови 1 Державної Програми розвитку цілком достатній Да 7 забезпечення «всебічного Функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя як державної» (Державна Грограма розвитку мов). Законоположення сто-
Україні, час
сувалися й митної служби З цього приводу голова ВУТ «Просвіта» їм. Т. Шевченка П. Мовчан звернувся з депутатським запитом до » голови Держмиткому Украни Деркача Л.В. зрішучою вимогою втрутитргя в ситуацію і покласти край поруї
ч
ням ОГО
ВІДОМСТВІ
чинного законодавства у
ьж
КОРОСТИЛЬОВ Василь Григоро-
вич, учитель Гуляйпільської дитячої
школи мистецтв Ще в 1989 році першочер
завданням наш осередок ТУМУу визначив повернення Гуляйпільській СШ україномовного статусу Збирали підписи, назбирали близько трьохсот, нас райком клепав, але перемога за нами: тепер школа україномовна
Проте роботи ще багато. Зокрема райвузол зв'язку не виконує Закону про мови, а в місті и районі 939 населення українці.»
Пропагуючи розвиток українсько! мови в Донбасі, дехто більше говорите про це, ніж робить
УСІМ віДдОМО, ЩО В СКру тному стано» вищі знаходиться чи не єдина в Донбасі україномовна газета Донеччина
Ьона стоїть на грані закритзя а ї
працівники по декілька місяців не ОТ-
римують ПЛАТНІ, ПпоОоО0о це рі є
ГІ О справжньому, го хі)рз ж не СЛІД пІіДТримати шо україномозну газету пса рівні державному 'Деж.а »?Зіцяна підТримка націонлуькно емосаоатТтичм! прогресивної преси"
Григорій МОНАСТИРЕРАЄ член Спілки журналістів, Шіюч лІА пелеЙа!
хауреат облаєної промо Ім ВСосюри М. г с; м«
ійнанамстввювннх пит
рач |
повіДдОМЛЯИВ 11 редактор ігор Зоц зага го айв горІц газети бвіДдМОВЛЯЄТЬФСЯ під гоморарів ТЛ «ТИ: ок ЦЬОГО гане на
| в | ЛЬ" і ГКЬІЇ , А І11СУ | і "о
папір: послуги др; о! ПІкКІЦ ІД і сн про У Пк роки "144 У кратно ькКкоОї мови
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
льмНнсьКкОГО
ль
-ЛМмадський |! иетуються
(ново ПРОСВІТИ
ПРОСВІТА: 1868-1995
о - -
ВІСТІ 3 «ПРОСВІТИ»
Плідне спіпробітництво Київської край- | ової «Просвіти» ім. Т. Г. Шевченка 1 Центральної бібліотеки для юнацтва, які склалися ще в минулому році, продовжуються і в нинішньому. Так, вже на | початку січня просвітяни організували для відвідувачів бібліотеки дві лекції -- | «150 років «Заповіту» Т. Г. Шевченка та
«Письменники ювіляри»
. е о
30 січня нинішнього року на правлінні Київського крайового об'єднання «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка просвітяни підбили підсумки своєї роботи протягом 1095 року, обговорили програму діяльності на нинішній рис, вели сериозну розмову про хід виконання Закону про мови з Україні, участь просвітян у втіленні його в життя.
Підсумовуючи всі пропозиції 1 поради присутніх на засіданні правління ККО «Просвіта» їм. Т. Г. Шевченка, київські просвітяни прийняли ухвалу, в якій першим пунктом зазначено: звернутися офіційно до держадміністрацій на місцях | 7. шропозицією жорстокіше контролювати вихід рекламної продукці 1 вживати рішучих заходів проти користування в рекламі іноземними мовами. Було вирішено також об'єднанням 1 осередкам «Просвіти» організувати активний тиск на відповідні державні установи й організації усіх рівнів комплектувати державні установи 1 навчальні заклади кадрами, які володіють державною українською мовою, а також винести гросуд депутатам, які чужою мовою в парламенті, Бо ж українській державі потрібен український парламент
? о с
У Спілці письменників України відбулося засідання історико-публіцистичного клубу «Собор», започаткованого Київською «Просвітою» на чолі з Раїсою Іванченко та СПУ. Тема зустрічі «Чи ж має Україна національну удею?» На засіданні відбулася також презентація книги Раїси Іванченко «Київська Русь: початки української держави», що побачила світ у видавничому "У ттрі «Просвіта». В обговоренні книги
брали участь вчені, письменники, представники громадських організацій.
ОДИН МІСЯЦЬ ІЗ ЖИТТЯ РІВНЕНСЬКОГО ОБЛАСНОГО
ОБ'ЄДНАННЯ «ПРОСВІТИ»
8 січня. Вечір вшанування 60-ліття «- «УШшпастирської діяльності о. Сергія Куль-
9 січня. Виїзд культурнопросвітницької групи в с. М. Дорогостаї Млинівського р-ну: лекція, фільм про Ніла Хасевича, концерт.
14 січня. Виступ голови В. Ковтунця, членів «Просвіти» Н. Прохоренко, І. Кур'яніна, М. Матюшенко на церемонії прийняття присяги у Рівненському гарнізоні
17 січня. Лекція голови «Просвіти» В Ковтунця для старшин штабу армії
20 січня. Участь «Просвіти» у благодійному різдвяному ранку для дітей недільної школи.
21 січня. Підбір преси та літератури для українського товариства з Кривого Рога
22 січня. День Злуки в концертному залі Виступ Н. Прохоренко «Що мені дала незалежність».
29 січня. Виїзд на звітно-виборну конференцію Млинівського райоб'єднання «Просвіти»
20 січня. Перевірка Закону про мови в штабі цивільної оборони (Є. Гладунова, І. Кур'янін)
27 січня. Обласна Рада «Просвіти»
Питання: 1. Оргпитання, 2. Підготовка до Шевченківського свята (березень і травень), 3. Звіт про роботу Рожитнівського райоб'єднання, 4. Про мовну ситуацію в області та Україні (звернення про державну мову (українську) до конституційної комісії)
12 «ічня вийшов перший номер газети рівненської обласної «Просвіти» --
«Давін»
ТАК НАТЕ Ж ВАМ!
Одним -- не з останніх, на жаль, -- аргументів проти удержавлення української мови з боку переконаних любителів російсько-імперської словесності в Україні (в основному це свої ж зманкуртілі землячки-хохли) було і лишається таке ось твердження; «Да неспособна ваша мова вьгразитьсвомми средстами общемировье -- философские и современнотехнические -- понятия! Куда с ней в компьютер?!»
Ну, таце для нас не нове, уже ж було «нети бьіть не может!» А вона, всупереч усім пророцтвам | кепкуванням, не тільки бути може, ай є, більш того, визнана народами як одна з трьох наймелодійніших, найпісенніших мов у світі, як така, що здатна передати найтонші порухи душевні. Гаразд, вони нам кажуть, пісня--це таке діло, плачте собі на здоров'я, ми теж, бува, заклавши добряче за комірець, співаємо ваших, аотщодо дипломатії, до філософії, до космічної науки, то такиж не годиться... А українські мовники візьми тай упорядкуй -- уперше в Союзі! -- кібернетичний словник, Отакої! | що тут скажеш? А далі -- не на Західній Україні, а саме в зросійщеному Донецьку та й виходить словник гірничо-промислових термінів, а видавництво «Світ» у Львові щойно випустило підручник «Металеві конструкції» (30 друкованих аркушів!), А за ним і видавництво «Варта» видало «Російсько- Український словник для військових».
Зараз, колийдеться про справедливе відновлення української мови у всіх сферах суспільного життя,
виникла проблема опанування державною мовою тими, |
хто за різних життєвихчи й історичних обставин її не знає. Идеться про службових осіб різного рангу, яким державним законом указано спілкуватися з підлеглими державною мовою. Дехто від цього обов'язку намагається ухилитися, мотивуючи причинами різними, навіть складністю української мови. Це--про мову, в якій щасливо поєдналися орфографічний з орфоепічним принципом, тобто, як говоримо, так і пишемо. | це ж зовсім не те, що мова російська з її численними «исключениями» або й та жтакианглійська, яку наше зросійщене чиновництво, -- тільки натякни йомуна можливе відрядження державним коштом за кордон, - як уже зобов'язується за місяць-другий і вивчити. Чого не зробиш за гроші? НУ, то й слід
внести поправку до Закону «Про мови в Україні», який би чітко передбачав матеріальне стягнення з чиновників, які неспроможні вивчити державну мову, передбачав би переведення їх на посаду, де з цим недоліком можна якось миритися.
Для тих же, що вивчити мову хочуть, але нарікають на брак спеціальної літератури, наші мовники добре постаралися, а ціла група державних солідних установ -- відділ з національних та мовних питань Київської держадміністрації, Комісія з гуманітарних питань Київської міської ради народних депутатів, Інститут української мови, Український науково-центр «Рідна мова» та ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка виступила зініціативою започаткувати -- вперше в Україні -- цілу низку видань, об'єднаних в одну «БІБЛІОТЕКУ ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ». |
А пропонують вони видати книги сьогодні дуже потрібні, саме тим, кому на службі без них -ну, ніяк, або й тим хто, які раніше, збирає до своєї бібліотеки все, що збагачує знання про рідну мову.
Споміж них такі:
ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ, Йдється про тернистий шлях українсько" мови до її державного статусу в сучасній Україні. Створив цю книгу колектив авторів.
МОВА І НАЦІОНАЛЬНА МЕНТАЛЬНІСТЬ -- про те, що найвищим ступенем розвитку національної ментальності є усвідомлення народом свого місця в історії, Автори: В, Наулко, В. Русанівський, О. Ткаченко.
НОВИЙ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ СЛОВНИК- ДОВІДНИК, який містить понад 60 тисяч слів і словосполучень, що охоплюють загальновживану лексику, найбільш поширені наукові, технічні, суспільно-політичні, фінансово-економічні та комерційні терміни. У словнику наводяться фразеологічні звороти, типові словосполучення, що часто зустрічаються у мовній практиці службовців та ділових людей і становлять для них труднощі при перекладі на українську мову. Автори: С. Єрмоленко, К. Ленець, Л. Пустовіт.
РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ СЛОВНИК (сфера ділового спілкування) -- прислужиться при викладанні української мовияк державної, зокрема, «Курсу ділової мови» в середніх та вищих навчальних закладах. Склали
його О. Тараненко та В. Брицин. ДОВІДНИК З КУЛЬТУРИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
--КОЛектив авторів. НОВІ СЛОВАІЗНАЧЕННЯ О. Стішов -- словник
для державного службовця, КОРОТКИЙ КОНТРАСТИВНИЙ СЛОВНИК -- в
його основу покладено принцип відмінності,
наприклад: рос. бабочка -- укр. метелик, рос.
боярьшник -- укр. гліді т. п. Склав К. Ленець.
Правила протоколу | етикету, ділового листування, ведення ділової документації, правові основи спілкування, що засвідчують культуру державного службовця, бізнесмена --все це знайшло місце в ЕНЦИКЛОПЕДІЇ ЕТИКЕТУ ДІЛОВОЇ ЛЮДИНИ. С. Богдана.
Аби знатиякі слова, словосполучення і речення вживати в документах, як папери оформляти, слід буде звернутися до «УНІВЕРСАЛЬНОГО ДОВІД- НИКА-ПРАКТИКУМУ ДІЛОВИХ ДОКУМЕНТІВ» (Колектив авторів).
| нарешті для тих, кого цікавить походження українського народу, його мови та культури, зародження й формування етнокультурних спільностей на теренах України з найдавніших часів, добре прислужиться книга Г. Лозко «ЕТНОКУЛЬТУРА УКРАЇНИ». Має вона й чималий народознавчий матеріал.
Аби все це добро придбати, слід поцікавитися по телефону 221-28-88, 269-59-49 Києві.
Отакі, бачимо, можливості української мови для вираження найскладніших понять у будь-якій науковій, зокрема діловій, сфері.
А взагалі, якщо вже йдеться про спроможність тієї чи іншої мови в світі до означення тих чи інших понять, людських думок і почувань, слід мати на увазі перш за все мовний запас нації. | тут ми можемо не без гордості заявити, що навіть наш «зелений» Словник української мови, що налічує 120 тиСячСлів, Є слов'янському світі явищем унікальним,
бо він є найоб'ємнішим. Та й скажемо більше: зараз готується до виходу Словник української мови ще | місткіший -- на 200 тисяч слів. Так що за мудрою
порадою Максима Тадейовича почастіш
заглядати до квітучого саду слова--в словники -- |
можемо всім, хто того хоче, сказати: заглядати є куди, було б лиш бажання щире.
Олег ОРАЧ,
Євгенія ГЛАД ам
заступник голови «Просвіти» / |
ЗАЯВА ЦЕНТРАЛЬНОГО ПРАВЛІННЯ
ВУТ «ПРОСВІТА» ІМ. Т. ШЕВЧЕНКА
П'ятий рік живемо вже в умовах проголошеної незалежності, не менше часу минуло для виконання Закону про мови та Державної програми розвитку мов в Україні. Можна підбивати попередні підсумки.
Аналіз мовно-культурної ситуації в Україні показує, що до виконання Закону про мови та Державної програми сумлінно поставились Львівська, Рівненська, Івано- Франківська, Терноп /льська та деякі інші області.
В цих регіонах цілеспрямовано і послідовно проходить процес утвердження української мови як державної в усіх сферах суспільного життя.
Проте в багатьох областях п зденнозахідної України місцеві оргаци влади поставились байдуже до виконання Закону про мови та Програми. Це стосується передусім Донецької, Луганської, Харківської областей. Факти свідчать, що багато керівників владних структур цих областей займаються демагогією, імітуючи всілякі засідання комісій, їх реорганізацію тощо, виставляючи надумані причини нестачі національних кадрів та підручників.
Зупинився процес дерусифікації вищої школи у ряді областей Сходу і Півдня України, зменшилася кількість першокласників, котрі навчаються українською мовою.
"адзвичайно критична ситуація склалася в Криму. Нічого не зроблено для виконання статті Мо 6. Систематично порушується стаття Мо 5. В кримських газетах, особливо в «Крьмской правде», постійно принижується гідність українців, України як держави, в тому числі на мовному грунті. Місцевими органами влади цілком ігнорується ст. 9.
При реєстрації громадських об'єднань місцеві органи влади іноді вимагають, щоб написи на печатках обов'язково були Роуснанраю мовою, щоє порушенням ст.
Міністерство освіти АРК зробило суто формальний крок, продекларувавши стпорення чотирьох українських шкіл. Реально такою часткопо є тільки школа Мо 2|
м. Сімферополя, в якій лише 5 (п'ять) класів з українською мово навчання.
Демонстративне ігнорування державними службовцями упродовж п'яти років Закону про мови та Державної програми розц чюємояк свідомий опір утвердженню української державності.
ЦЕНТРАЛЬНЕ УХВАЛЮЄ:
І. На підстазі пропозицій облдержадміністрацій ті об'єднань «Просвіти» зініцюювати внесення поправки до Державної програми розвитку мов у частині механізму виконання, а саме в питанні здіЙСНення послідог ої, обов'язкової для всіх адміністраторів атестації на володіння державною мовою.
2. Виробити систему відповідних стягнень за ігнорування Закону та Державної програми.
3. Створити інститут громадських контролерів по перевірці Закону вдержавних установах усіх рівнів.
4. У м. Сімферополі повернути інтернату (який будувався і декілька років функціонував як український) статус українського. Зробити його базовим у АРК.
5. В містах Севастополі, Керчі, Феодосі, Джанкої, Красноперекопську, Саках створити по одній середній українській школі. Надати їм статус базових.
6. Зобов'язати усі середні школи створити хоча 6 по одному українському -- 9, І0, 11 класи, де їх ще немає.
7. У сільських районах, що зазнали особливого зросійщення, не менш як 5095 шкіл перевести на українську мову навчання.
8. Запровадити підвищення на 2595 платні учителям, що викладають українською мовою. Надати також пільги -- підвищення платні на 5095 -- директорам шкіл, які перевели не менш третини класів на україномовне викладання, а також завідувачам сільських районних відділів освіти, які переводять на українську мову не менше 2095 як міських, так ісільських шкіл.
9. З'початкувати шефство за приншипом: область -- район Криму.
ПРАВЛІННЯ
РЕНЛІКА поь А ХТО МОВИ
НЕ ЗНАЄ, ТОГО ВОНА ПОКАРАЄ
.Мова помщається тим, хто до неї ставиться недбало, не по-синівськи, ігноруючи и поліфонійність, милозвучність, ії розкішне ПОВНОГОЛОССЯ. 72
Іноді після роботи сідаю на"проти
| телеекрану-- що там у біломусвіті коїться?
За теленовинами часом зачепить і якийсь порядний - - ІЗ СВІТОВОЇ кінокласики-- ФІЛЬм. Нарешті Фільмийдутьу перекладі наукраїнську (часом у гарному перекладі, часом з неймовірними помилками... та вжеякось). | ось, як уже заведено, в найцікавішому місці сюжет переривається на догоду тим, що маютьчим заплатити за рекламу і нахабно засилюють підтвою черепну коробку, втвою малокеровану підсвідомість всякий мотлохі непотріб --цевнас називається цивілізованою рекламою. Куди діватися? Сидиш, чекаєш доки вони нахваляться тим, що в інших країнах уже не купують, а в нас... ще не купують, бо ж дорого. Що тільки не рекламують! Навіть грязь із Мертвого моря, безякої нуніякне прожити, ніби у нас, в Саках, грязюка скінчилася. Язнаю величезне озеро, зякого ту цілющу грязюку ще й не починали вибирати--вистачитьна всю Європу, нехай би купували в нас, ми не так дорого й
запросимо. Таосьнарешті щось приємніше: з пластмасової пляшчини з написом англійською «ВІУЄ М/АТЕВ» ллється з бульбашками газу вода. На край склянки всідаються дві пташки, а вкрадливий голос пошепки «видає»: - «БЛЮ ВОТА - АБСОЛЮТНО ЧИСТА ВОДА!» І не в голові тому глушману з телереклами, що олювота на мові телеглядачів означає недбсо (те - чисту воду, а щось цілком протиле»че. Упродовж фільму реклама псує вамнасгрій не один раз, який би фільм га,. гий не був, бодай і вишукана кіноко ледія, авасв "єї рекламної - антирекламноїї! --«Блю в" ти» аже нудить.
Олег ОРАЧ
рпррурннн нан вину озкуунавнинввн пинонанувнюно вно нвньнивививьнововнноньо нн
письменник
и
іт,
нів
"р
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
ньо ЕРИ отв
ан іі й
ро СТ жен лан
Л. Голота: - В одному з віршів ви передбачали час, який нині відбувається...
М. Вінграновський: -- Про цей вірш, який називається «Слово», Їван Дзюба сказав так (це була найкраща рецензія на менеза все моє життя): «Якбити більше нічого не написав, крім цього вірша, то ти написав все»
Л. Г. -- Я погоджуюся з цією рецензією як людина, яку вразив цей вірш, але як читач... Ну що б це за життя було без «аАТтомних прелюдів» Миколи Вінграновського, без його любовної лірики, без його «Северина Наливайка»...
М. В.--В кожного письменника -- хоч він проценезнає, та, може, йнетребайому про це знати, - Єсвій зЗОрянийчас. |цей зоряний час письменникові важливо відчути І зафіксувати. Зібратися, і--буз суєти, безтого, щобзачасомслідкувати-- рік, двачип'ять--
то неважливо, -- праціовати. Цене означає, що ти підбиваєш підсумки -- зоряний час може прийти і в 20, 130... Алескільки б не було літ письменникові, він муситьвідчутисвій зоряний час і зустріти иого дуже уважно: з ним може прийти лишеодин вірш. Або строфа. Але вони народжені зорянимчасом. Після цього ти не підеш працювати «на потік», як комбайн, | Слово не перетвориться на професію, аякв декого --на спорт. Мені хочеться думати, що мій зоряний час іще попереду, хоч я точно знаю, що мій зорянийчас уже пройшов... Він пройшов двачитрирокитому, колия написав «Северина Наливайка» Роман.. Яйого писав довго--шіСстьроків, іпиСав ТОД), коли писалося. Аколинаписав.. Впершевжиттія відчув у собі не втому, ні... А--пОрожнечу... Це-- вперше ажитті. Вона мененезлякала, ненасторожила -- Я Відчув колосальне задоволення від того,
ФДдММА-СТЄМ
дин
МКФ віМ ТРА
НТЕРВ'Ю ЛАУРЕАТА ШЕВЧЕНКІВСЬК
що в мені така вселенська порожнеча. НИ думок, ніобразів, -- мене покинули Ідеї, Думки, образи, після «Наливайка»... Меністало легше жити--явідчув, що пережив свій зоряний час Я собі подумав: «Атепер все! Нарешті ти свою роботу виконав!»
Бо до «Наливайка»... - це була дорога до «Наливайка»! Л. Г. - Хай би він називався «Петро
Дорошенко» чи «Микола Вінграновський», але це був роман ся»?
М.В.--Цебувроман--Я Це булоте, чого не могло не бути. Але його могло й не бути. | добре, що воно - сталося
Л, Г. -- Тобто, йдеться про те, що ви, письменник Микола Вінграновський, стверджуєте: ваша творча реалізація відбулася тоді, коли ви дали життя романові «Северин Наливайко»?
М. В. - Так. Через те я и кажу, що письменник повинен знати, що він робить
Л. Г. - Я вперше зустрічаю творчу людину, яка ось так спокійно говорить про те, що Пї творча реалізація звершена. Але це ж не значить, що це -- планка?
М.В. -- Не знаю Заразя знову почав писати, але минуло уже три роки. Добре, що в мене є інша професія - кіно... Бо сказати «вичерпаний» -- це ще нічого не сказати Вичерпаність треба ще проносити в собі Отже, добре, що є щекіно
Л. Г. - Ви після «Наливайка» зробили чотири фільми, і серед них - «Щоденник
о
ую ПРО
ї
нн зала пн НН
панни інн шо вка реал вн РН НН ти 0 ин
і й ее ж уч ши оч
п і ій ДА --
Довженка»...
м В. --Про «Щоденник Довженка» Мене врятував уже вкотре Довженко. Бо щобя не написав, я перевіряюна Довженкові, на цьому живому класикові-- КОЯ ЙОГО Знав, Любив, він був мені мірилом Коли знав живого чоловіка тоти пам'ятаєш иого голос, його слова ітут коли я взяв його «Щоденник», то він мене врятував. У цьому Фільм! всі думки, всі ідві належать Довженкові
Ло. Г. - Але вони озвучені вашим ГОЛОСОМ...
м. В. --Голос і режисура пройишли крізь Довженкову суть
| після цього Фільмуя одразу почав робити «Чотирнадцять столиць України» Я пірнувв історію - - ХОЧІСТОрія багатьом уявляється як холодна брила із зарубками дат, назвами місць, а для мене це були не фільми про історію, а фільми про себе -- з Галичем і Батурином я знову воскрес до роботи, - це має бути 42 авторські фільми. Отож, я знову воскрес до того максималізму, який ти мусиш вимагати не від ІСТОРІЇ, не від сучасності, а пише від себе, себе судити за найвищими
З С» КО
ОЇ ПРЕМІЇ У ШЕВЧЕНКІВСЬКІДНІ
критеріями. Черезте--для мененашчас --не "ж.
розхристаний. Не злий. Нерадикальний Для мене цей час - цечас реалізації себе
Л. г. - Івсеж, - може, це заборонена тема, але... Коли я читала роман «Северин Наливайко», то подумала, що це міг би бути вінець українського поетичного кіно... Ви б хотіли самі екранізувати його?
Р Й ато зни
ВІДРОДЖЕННЮ УКРАЇНСЬКОЇ
МОВИ -- ДЕРЖАВНУ УВАГУ:
Надавши 28 жовтня 1989 року українській мові статус державної -- «з метою сприяння всебічному розвиткові духовних творчих сил українського народу, гарантування його суверенної національно-державної майбутності», Верховна Рада України зробила крок історичної ваги. Було створено правову основу для всебічного відродження української мови, яка стала справою державною.
Проте, на превеликий жаль, Державна програма розвитку української мови не виконується, Закон України про мови державними та громадськими структурами порушується.
Центральне правління Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка констатує:
1. Досі не запроваджено українську мову в роботу та діловодство органів державного управління, не дотримується встановлений порядок у написах на печатках, штампах, офіційних бланках 1 вивісках.
2 Кваліфікованих вимог до посад у державних 1 громадських органах, установах та організаціях не доповнено положенням про обов'язок службових осіб володіти державною мовою, для атес-
тування працівників не визначено строків опанування нею
3. Розробка українською мовою норма - тивних документів стандартів, технічних умов, норм, правил, інструкцій, методичних вказівок тощо, необхідних для виготовлення технічної й проектної документації, здійснюється вкрай недба - ло та повільно. Не організовано вивчення спеціальної термінології та нормативів працівниками, які беруть участь у виготовленні технічної ий документації
4. Не завершено
м
1 рое КТИОЇ
переведення на
си 0 - - Р РЕ
українську мову візуальну інформацію в населених пунктах і на транспортних магістралях (назви міст, сіл, вулиць тощо).
5. Не забезпечено відтворення українського звучання топонімів України при інтерпретуванні їх іншими мовами.
6. Карти, атласи, довідники та їиші картографічні видання, призначені для використання в Україні, готуються повільно й публікуються надто обмеженими накладами.
7. Повільно відроджується украї ська мова в сфері обслуговування, н рідко працівники цієї сфери демонстративно нехтутоть нею.
8. Не створено умов для забезпечення конституційного права українських громадян навчати дітей рідною мовою. Мережу навчально-виховних закладів не приведено у відповідність з національним складом і потребами населення - - згідно з визначеними термінами, об'єктивні можливості використовуються для цього далеко не повністю.
9 Не створено умов для вивчення української мови іноземними громадянами, які навчаються у вищих і середніх навчальних закладах України. Відповідних посібників, розмовників, слайдів, комп'ютерних програм немає.
10. До цього часу в наший державі відсутня найнеобхідніша література з історії України для дітей та юнацтва.
11. Державний стандарт України взяв курсна двомовність, ЩО суперечит ь державному статусу украшської мови
Дивну позицніо займає 1 ІШабінет Миюшстрів: підтримка двомовності газетою «Урядовий кур єр» Ід 10.05.93 р |
12. Державні театри, театри-студи, дотримуються
філармонії пе
українськомовиого сте гусу 13 Не вжито кардинальних заходів
для запровадження україшської морви у
ПР ни и
-
кіновиробництво України, для дублюван - ня іноземних фільмів українського мовою
14. Не проведено атестацію екскурсоводів та інших категорій наукових працівників із погляду використання ними української мови як робочої
15. Не видно цілеспрямованої політики Української держави у галузі видавничої діяльності, де тим часом цілковито панує російськомовна продукція.
Окремо звертаємо увагу на те, що культура українського мовлення на телебаченні й радіо дуже низька, деякі диктори просто не володіють мелодикоїо української мови не мають доброї дикції. Це створює таку загальносуспільну мовну атмосферу, яка ображає національну гідність українського народу
Вимагаємо провести під контролем відповідальної державної комісії, з участю представників зацікавлених громадських організацій, атестацію працівників телебачення й радіо та ого-
лосити Всеукраїнський конкурс дикторів
для центрального телебачення ий радіо
Товариство «Просвіта» глибоко стурбоване незадовільним станом справ у сфері відродження української мови Відповідальність за таке становище лягає передусім на органи державної влади. Кабінет міністрів не враховує наших пропозицій щодо встановлення відповідальності за порушення Закону України про мови, Частина депутатів, зокрема Верховної Ради, не користуються державною мовою у Своїх публічних виступах. Розцінюємо це як зневагу до нашого народу
Всеукраїнське товариство Просріта» імені Тараса Шевченка наполягає на виконаниї чинного законодавства України ро мови і затсликає громадськість, асам перед членів і прихильників Товариства, докладати більше зусиль, щоб україшська
мова опанувала всі сфери життя
Центральне правліния Всеукраїнського товариства «Просвіта» їм. Тараса Шевченка
ГЕНЕРАЛЬНОМУ ПРОКУРОРОВІ УКРАЇНИ
П. ВОРСІНОВУ
ЗАЯВА
Понад чотири роки Україна існує, як самостійна держава. Одначе всі ш роки корінний етнос -- українці -- перебуває фактично у становищі дискримінованої національної меншості. Духовні, культурні, інформаційні потреби українського народу задовольняються в мізерному 0бсязі. Особливо це стосується міжнародного визнаного права на задоволення цих потреб за посередництвом рідної мови, Втому числі й засобами телебачення Як державні, гак комерційні гелерадіоорганізації грубо нехтують Законом про мови. Наприклад у Києві з шести комерційних телеканалів тільки НЯ одному (ІСТУ) мовлення ведеться українською мовою, на решті ж пяти («Гравіс», «Тет», «Київ», ІОТАР, ТРО, що діють на 7-муканалі, кабельне телебачення «Гросщина») українська мова -- Надзвичайно рідкісний гість. Крім порушен-
ня Закону про мови, комершині ТРО порушують 1 інші закони, зокрема п, що стосуються охорони авторських прав Кілька київських ТРО впійМані на
відеопіратетві («Гравіс», «Тет», «ГОНІіС», ІОТАР, ТРО 7-го каналу). Порушують
Закон про мови комерційні радіостании («Гала-раліод», «рокс- Україна», «Просто» радіо», «Радіо О» та їн.) Між тим Нашональна рада з питань телебачення! радіомовлення не плається щодо правопорушників до жолних ДІЙ
Всеукраїнське топариство «Просвіта», удертаючись до Вас цією заявою, вислої- ОС ОпеПпниеонІєЄТтьЬ, ЩО Її снсральна проку"
ратура України вжисре захолів для Не" ухильного дотримання комершиними гелераліоогранізаціями чимного
украштського мконодапсттім аж 20 кіборо-
ЦІИРІМНЇЬОЇ ДІМ ЛЬНОСТІ, 4 Наліпональніо му питань телебачення ї радіомовлення зобоп'яже виконувати покладені на ме! «фрункиий
Павло МОВЧАН голова Всеукраїнського товариства яПросвітез
народний депутат України
. ( ( Є и | 2: 3Ї єж
М. В По перше, «Наливайко» дуже конкретний Він весь знімальний, попніІСТюЮ Сплав уяви, фантазії реальних, земних речои
такий Фільм за п ять копійок не поставиш
Скажімо, для його постановки потрібно, щоб всі шахти Донбасу працювали тиждень, -- цей Фільм дорогий. Друге. Наливайко -- це актор Сьогодні у нас такого актора я не бачу. Міг би зіграти Наливайка один чоловік -- Микола Вінграновський, якби йому одкинути тридцять років
Л. Г. -- Це був би Орлюк...
М.В. -- Так, саме той час. Мені, коли я почав зніматися у «Повісті полум'яних літ», було 23... Наливайковіу романі 29... Мені було б легко грати--боя все знаю, відчуваю енергію образів, бо писані вони з моїх друзів... Так, Наливайко -- це актор. Потрібна людина, заряджена християнською енергією в пи мірі, як нею був заряджений Наливайко. Спосіб життя, думання, мислення -- це спосіб любові, анененависті. На любов треба більше зусиль. Ворожнеча и ненависть лежать на поверхні, любов--в глибині іще Кінематографхолодний пля цього образу. Наклеєні вуса -- дуже - приблизні для нього, ая намагався бути дуже точним, коли писав про Наливайка. От про що якажу
Українське поетичнекіно -- це така сама вигадка, як вигадка и про нас, що ми - шістдесятники. Немає шістдесятників, сімдДесяЯТни ків - Є таланти, зрілі, освічені люди, яких не можна заганяти в перелік. Українське кіно м нас асоціюється з Юрієм Ільєнком, з Леонідом Осикою, з Іваном Миколайчуком, --
- (Слецежлюдидужерізні, якщо й об'єднані, то,
врешті, колективною роботою. Все залежить ВвідІіндивідуальності
Українське поетичне кіно я розумію як прорив самовідданих людей крізь цензуру. Це Оув їхній зоряниийчас. Хлопці рвонули і почали битися об цю кам'яну стіну, - знімати кіно З нормальними кадрами, звичайниминормаль-
Слово ПРОСВІТИ
ззниьнеяани РЕ нене ВБИВ ний
ВІД ПЕРШОЇ ОСОБИ
Б РР РР - пи - щ б РЕ тт '-
Р ж но но
РЕА по А и Р РЕ - ії
ними словами, почуттями, - безідеологічних болванок Вирішує знову ж індивідуальність, художник, - час для всіх ТОЙ Самими, тожное Ввід ярлика залежить результат. А українське поетичне кіно -- це такийярлик Иого придумали не самітворці - режисери, а люди «зі стОрони» Я пам'ятаю, як на якомусь пленумі, Левчук розсмішив Маланчука, секретаря ЦК КПУ, коли сказав підшкВал аплодисмеїміттів: «Нарешті з українським поетичним кіно покінчено», і шквал аплодисментів: похоронили!
А похоронили вонисвоє живе ставлення до всього живого в мистецтві. Їхня зверхність, зневага, вищість: «ПОКІінчилЛи!» Слово яке -- покінчили!
Цей вираз «поетичнекіно» зародився тоді, коли Довженка в 30-ті роки побачили на Заході -- СВІТ потрясла «Земля». ІЧарлі Чаплін сказав: слов'янство дгло поета-мислителя, Гомера КІНО»...
«Мислителя» і «Гомера» благополучно викинули, а «поета» лишили: поет це щось несериозне, шалапутне; «поет!. »
Л. г. - Стосовно вас це слово вимовляли з іншим емоційним наповненням: із захопленням, Із закоханістю, з обожнюванням... Доля щасливо поєднала у вашому образі і зовнішність, і поетичний дар, і регйність, тобто, я хочу сказати: доля дала людям ваш зримий образ -- Орлюк, ваш словесний, мовний образ - ваші вірші - несподівані, темпераментні; як ви це співвідносите -- ваш образ, дійсний і уявний?
М В.--Меніневажко. Ялюблю, колимене люблять. Коли мене вгадують. Люди з відкритими очима мене вгадують і люблять. До цієї любовія ставлюсь спокійно, бо втому, що я пишу-- я впевнений.
Останніми рокамия перестав цікавитися тим, хто що про мене скаже. Ранішея ревно ставився докритики. Хоч мене, якправило не критикували, а ненавиділи ідеологічні роти..
ж о зи ПЕ РЕ а зба ПЕР РАЕС Ра пре
р р
п кн нен
Любові було більше. А заразя заспокоївся до тихітих Єдине що, - мені небайдуже, щоб я невтративтоївіри, якав мене була в молодості, яка висловлювалась одним-Єдиним словом народ. Тоді в мені сумнівів не було, зараз вони в мене почали з являтися, викликані національним становищем. Що з нами зробили? І революція 17 року, іголодомори, грепресії. Ніщо такне може переламати хребет нації якголод. Нашнарод витримав. Укоаїна, перенісши всі випробування, своїм ім'ям дала людству надію, щоб воно не мало сумніву у своїм існуванні, терплячості І силі.
Ісаме заразчивитримаємо ми, український народ, останнє випробування - - п'ятдесят років. Як з'явиться третє покоління -- витримали, коли ні -- погиб народ! «Погинеш, згинеш Україно--нестане знакуназемлі!» Осьпрощо я кажу, Зараз, через 150 років, я зновуу цих сумнівах, Але я не кажу так: «Починеш!» -- Шевченко не знав 21 серпня 1991 року, вінне знав трьох воєн, голодоморів -- Україна їх витримала.
Л. г. -- То чому ж ви сумніваєтесь?
М. В.--Кого любиш -- боїшся...
Л. Г. - Кілька раз ви засвічувалися в небі слави як комета, -- хочеться сказати ось так от, красиво. Тепер же видно, що ви не комета -- ви планета. Земля Микола Вінграновський, що нагадує мені степ - цілинський, розораний, родючий, спустошений, зимовий, укритий снігами і квітуючий весною, степ, у якому живуть цвіркуни і жайвори... Самотній степ...
М. В. -- Ні, зовсім... Якщо й далі продовжувать мою нескромність, то я скажу, щоя від- Довженка Ланцюг поколінь проходить черезстоліття. Ї коли його засвічує навіть одна людина, то цезначить, що покоління не пропало безслідно: а тут -- Григір Тютюнник, Ліна Костенко. Смертінема і самотності нема.
Без самотності письменник не може жити, Алето інша самотність. Талант, який є--довгий
час живе. Людське життя більше як вічність!
Осьскажімо, Довженко Його пора наступає лише тепер Це досвіток Довженка
Україна лише ставить свій голос як держава | ми ще почуємо, як у ній зазвучить голос
Довженка-митця, автора світового кіно, яке не вміщало мого, ажтріщало.. Світ ще взнає, що таке Довженко!
Л.Г.-- Ви хочете порадити політикам читати Довженка? |
М.В --НІ, не ім, вчорашнім комуністам. Яким чужа нова Україна, її мистецтво, її слово - хіба можна чекати від них допомоги?! Логічно? Логічно! .
Л. Г. - Все ви сказали, тільки не сказали про жінку - загадкову і незбагненну...
М.В. --Ви потрапили в саму точку -оце перед вами мій новий роман; він у мене постійнона столі. Він про жінку, про взаємну любов... Ось я його напишу -- цей роман «Манюня» називається. Я його напишу і поїду на Рось, ловитирибу. ..
Л. Г. -- Манюня - це кличка кобили. Завжди біля вас, Миколо Степановичу, наче біля козака Мамая, кінь пасеться: це і Куріпка з «Наливайка», і кінь з «Козака- Мамариги», ї в інших творах -- всюди коні...
М.В. -- Люба, вменеєкінь, в мене є віз на гумових колесах, і їздимо ми 3 ними по Миколаївщині...
Жінокя писати невмію, ія їх боюсь. Але. .. Язнаю, про що писати, аленезнаю щеяк. На цьому возі -- моя любов, навколо -- степ, хмари, зорі, цвіркуни... Жінка, якій 125, іп'ять тисяч років... Мій віз --це жіночий корабель, корабельжінок. ..
Мені б хотілося, аби з вами і з читачами вашої газети ми зустрілися восени - -мені буде 50, а роман «Манюня» -- дай Боже, - налишеться. .
Л. Г. -- Дай Вам Боже!
ДО 125-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЛЕСІ УКРАЇНКИ
Початок ХХ ст. Волинське Полісся
Початок ХХст. «Шапка-рогатка»
Й - ме
Р Ж й Я зво Ра «межи и дру кж я со У РР 1 нот ож
Одяг згадується в «Лісовій пісні»
Поліщук Волинське Полісся
чо.
Ж чи
МЕ че ни ку б о
по іл Гу о пи з сю Ж «коречомо С ЛИ м З -. 7 іт на б З Лак кб ах 5 ох Р 1 піни при хів а ній З з б. чий з но пл НАВ чі . і я о - ьо тео, 5 Чу по о ьо нат РРО, р о КИ
зі М Ге - соде Пе 5. - чай ч и ЧУ чо чи 5 че гади то - х - за
о пн УНН - ; п ЧА РУ ім - за кл нні : я - -
ін
" х
4 З З зі . кет є З бань в
ч -
ьо і ь
Волинське Полісся. Середина ХХ ст.
Вбрання «Серпанок» Волинське Полісся, 70-ті рр
Світлини з кол екції еть зографа ЛХдії ОРЕЛ
он
У ЛИ а
ни
п
Юрій ГНАТКЕВИЧ
планвй ШИ
україна - ДЕРЖАВА ПАЦШІОНАЛЬНА -Бков
аа
ої
ІЗ ДУБОВИХ ТРІСОК ДЕРЖАВИ НЕ ЗБУДУЄШ...
ЧАРИС ПРО ТИПОЛОГІЮ РУСИФІКОВАНИХ | РУСИФІКАТОРІВ
Н ПЕРА СЛІД вияснити, чи належить такий сус "ПОЛІТИЧНИЙ феномен, як "дерусифікація" ЩО стосуються де - державотворення Міра визнати, що нинішнє офіційно-урядове чя про державотворчий процес обмежується
національне відро рогцаржавну символіку та ОФіційних осіб та зага ки ан вЗРвВеннх органів рішенях найвищих державних ки УТИ ПОВНОЦінною, якщо вона не має свого гімну іне навчає його своїх дітей? Чи може українська держава вважатися повнокровною, якщо о стало політичною і моральною основою проголошення української держави, фактично на більшій частині її території і в свідомості більшості населення державною мовою не стала. Іноземці, збираючись до України, вивчають українську мову, а при іхавши до столиці, переконуються: ця мова їм тут не потрібна До грудня 1991 року політична боротьба у нас точилася навколо ділеми: бутичи не бути незалежній Україні. Зараз ця боротьба набула іншого змісту: якою бути Україні? Бути їй довіку незалежною, справді українською державою, чи такою собі квазіукраїнською, точніше кажучи, російсько-українською? Чому, зрештою, навколо мови і мовних проблем досі точиться така запекла боротьба? Пригадаймо в зв'язку з цим, де в Україні охоче голосували за тих, хто нині у парламенті обстоює все нові і нові завуальовані варюанти приєднання України до Росії, тобто ліквідації нашої держави. За них голосували у регюнах тотальної зрусифікованості. Наочним прикладом у цьому зв'язку є Київ: зрусифікована столиця України вже який час бойкотує вибори, не бажаючи підтримати націонал-демократів. Хіба можна уявити собі щось подібне у Львові чи Рівному? Стає очевидним, що рівень зрусифікованованості українців є прямо пропорційним рівню їх денаціоналізованості і ба дужості до долі української незалежності. Мовний фактор стає таким чином фактором національної і державної безпеки. Уявімо собі, де була б нині Україна, якби б знався була б такою зрусифікованою, як український Сх г іПівдень. Звідси зрозуміло, що спроби надати російській мові офіційного статусу, всілякі репетування про "насільствєнную українізацію", спротив відкриттю українських шкіл для-українських дітей і викладанню українською мовою в українських вузах, усунення графи "національність" з паспортів | включення до них "російської сторінки", кинуті шалені гроші на видання всіляких "Ведомостей", "Новостей", "Петровних", "Регионов", "Зеркал" - все це є координованим намаганням шляхом продовження русифікації дати імперії можливість якнайміцніше закріпитися своїми метастазами в українському тілі, аби зробити Україну постійно хворою "російським синдромом" таорієнтованою на нове приєднання до РОСІЇ.
Із сказаного вище випливає, що русифікація є язищем ворожим нашій державі, яке її руйнує, а дерусі.фікація мусить розглядатися як процес державотворчий, який її розбудовує. Активні пасивні русифікатори мусять оцінюватися ях такі, що сприяють руйнації нашої незалежності. Тому саме через призмудерусифікації слід аналізувати роль Києва і киян в українському державотворчому процесі.
Загальне враження людини, яка прибула до
Києва і потрапила в його ву іичний, магазиннокюсковий, транспортний та офісний вир є однозначним: Київ-місто російське з незначною українською діаспорою. Проте будьмо об'єктивними. Питома вага української мови значно зросла у київській стендовій та вітринній рекламі. У метро тепер "двері відчиняються" . Якщо завітати до помешкань киян, Тов багатьох з них почуємо українське слово. Почуємо ми його інколи в деяких кабінетах деяких начальників, на лекціях національно орієнтованих викладачів вузів, на уроках в українських школах, яких вжечимало. На уроках. але не на перервах! На перервах звучить лише російська навіть у віддавна українських школах! І, мабуть, саме тут слід шукати їстину і корінь зросійщення столиці: Мовна поведінка дітеи та юнацтва дає нам об'єктивне пояснення того, чому столиця України залишається на п'ятому році її самостійності в цілому російськомовним містом. Поза всяким сумнівом, в основу русифікації українців Києва було закладено ставлення до російської мови як до мови панської, "городської", мови престижної перспективної, а до української, як до мови колі ОСПНОЇ і нікому не потрібної. "кі немає жодних озмак того, що ставлення до української мови змінилося
Щоб підійти до зазначеної проблеми по-
науковому, мусимо краще з'ясувати, що таке
рус фікація" і визначити типі русифікованих ЦІ пмтання є не такими простими, якщце може здатися ма перший погляд. "Чи можна, наприклад, вважати українця русифікованим, якщо Він добре володіє українською мовою, аленею млижоене кгристуєтьси, або користується лише на власній кухні, або користується на роботі, а а рідними дітьми розмовляє роси ською, внаслідок чого вона стає їх рідною мовою
Русифікація має політичним і МОВНИМ аспекти
Перший означає орієнтацію у» раїнця на російську культуру та спільну долю ! спільне життя 0 ОДНІМ державі з росіянами Наминуча перспокі мва постуї вого виродження українців як нації у всіляких
- -
"союзах" таких українців не лякає: вони--" крутиє інтернаціоналісти". Українською мовою вони не користуються і, власне, українцями вже не є, бо українець це той, хто почуває і усвідомлює себе українцем. Такі люди відносяться до русифікованих найвищого ступеня, або повністю денацюналізованих ругим типом київського русифікованого є так звані "українци", тобто українці, які пам'ятають, що вони українці, але постійно користуються лише російською мовою Наийчастіше--це коріннікияни. Сюди відноОСИТЬСЯ Величезна група київської молоді, яка повністю русифікувалася внаслідок закриття українських шкіл, дитсадків, завдяки викладанню російською мовою у вузах та службі в радянській армії. Всікиївські діти віком від десяти років тався київська молодь є у мовному аспекті русифікованими Зрозуміло, що дітям своїм вониніколи не казатимуть "хлібець, горобчик", алише "хлєбушка, варобушка" Такими сумними і жорстокими для нашої нації є "успіхи" київських русифікаторів Третій тип русифікованих можна умовно назвати "напівзрусифікованими ". Це-найчисельніша групакиян. Як правило, вони є вихідцями Із села, які, або батьки яких, свого часу повтікали до Києва від пильної і невдячної колгоспної роботи. Українською вони користуються у селах, у сім'ях, знайближчит'и знайомими, Полишивши кордони своїхквартир, вони відразу переходять на "общєпонятний " . До незнайомих звертаються тільки російською. Значна частина таких людей зісвоїми дітьми розмовляють російською, а точніше, вживають російські слова, бо російською їхню мовучасто важко назвати. Причиною такої мовної поведінки є невисокий рівень їхньої загальної і мовної культури. Часом вони соромляться за своюнечисту, суржикову мову. Багато хто ще боїться виглядати селюком, "жлобом", "білою вороною". Їх мовна поведінка нагадує плиття трісок за течією. Тріски не думають. Вони пливуть. Вже й течія ніби не тої сили, авонивсе пливуть. Не для образи, а для образності третій тип русифікованихя називаю "трісками ". Як зрозуміти і образно назвати київських продавщиць, які розмовляють між собою українською, а на самодіяльному ціннику від руки пишуть лук, хрен, арбуз, морковь, хлеб украинский", хоча добре знають, що тепер у гастрономах згідно з законом на Цінниках пишутьчастіше українською. Зауважу для тих, хто не знає, що в гастрономах використовуються головним чином цінники, які готуються десь "вище , не в самомугастрономі. Ось там якраз пишуть стандартним шрифтом /хліб український". Але життя є життя: Т! цінники рвуться, псуються, губляться, І ціни тепер часто міняються. З цією метою існують цінники незаповнені, які заповнюються самими продавцями, заввідділами, директорами. Б'юсь об заклад, бо це питання добре вивчено шляхом тривалого спостереження, що якщо навіть весь персонал якогось гастроному є українцями, які розмовляють між собою українською, і якщо всі інші цінники в хлібному відділі написані будуть українською, жодна людина з цього гастроному на нестандартному ціннику "хліб український" написати самостійно не додумається, а лише "хлеб украинский". Янавів ці міркування для того, щоб унаочнити своє гоаво вивести із типу напівзрусифікованих або" трісок" особливий підтип - "трісок дубових".
На особливу увагу в зв'язку з проблемою зрусифікованості заслуговують ті українці, які добре володіють українською мовою, але нею користуються лише за певних обставин. Така поведінка є, як правило, добре продуманою. Тут все залежатиме від її ІСТИННОЇ! причини, від освіти | освіченості людини, від П культури ірозуму. Янавіть знаю одного націонал-демократа, який палко бореться з русифікацією на сторінках преси, а з Дітьми вдома розмовляє російською. Інший знайомий розмовляє з сином російською, щоб його не "калєчіть", бо дружина відмовляється спілкуватися українською. Неначе в сім'їне можна розмовляти двома, чи трьома мовами, як це роблять у багатьох "бато національних" сім'ях. У кожному випадку слід, як мовиться, застосувати індивідуальний підхід. Проте за будь-яких обставин ми маємо справу з особливими випадками зрусифікованості і з особливою категорією русифікаторів
Типологію русифікаторів можна розробляти на підставі двохоснов класифікації: за рівнем усвідомлення | за характером впливу. У першому разі можна виокремити групу переконаних при хильників гасло
"какая разніца?", тобто свідомих русифікаторів, ! групу русифікаторів- "тр сок", якіпродовжують свою русифікаторську місію за інерцією, через ЛІНОЩІ, через обтрату звички самостіино думати, через низьку куль гуру ПОДІЛ русифіка горів на піДСТаві харак геру вплибу має функціона льну заложність Ту можна виділити русифікаторів начальників, рух ифікаторів
ПОеДаТОГІВ, русифікаторів прощіоникі й засобів масово! інформації русифікаторів батьків. Якщо начальники, педагоги та батьки можуть бутияк свідомими ТАКІ і гриісками , то серед працівників засо0ій масодро! інформації "трісок дужемало тут осіанають ям ідеї служать. Русифікаторам із російськомовних газе 7 добре відомо, що в Кисві та 6 усій Україні
зокрема серед ростн, практично немає людей, які мне володіли б українською мовою пасивно, тобто не розуміли б її підчас читання Зайвим доказом Т9гУ, якою хочуть бачити майбутню Україну пласники І автура російськоморбдних гозот, Є їх поприхована
р а Б ніс -
ненависть до національної ідеї її прихильників
Запропонована вище типологія русифікованих! русифікаторів дає підстави вважати, що справа мовного відродження у столиці є дуже складною, але не безнадійною. Ця типологія дає нам ключ до пошуку шляхів вирішення проблеми дерусифікації столиці Дддже третій і найчисельніший тип русифікованих стоїть близько до наших цілей. Зазначимо, що для всіх типів русифікованих є характерним пасивне володіння українською мовою. Спільним для "українцев |! "'напіврусифікованих є в ціЛОМУ позитивне ставлення до нашої незалежності ! до української мови. Багато з них навіть відчувають жаль з приводу того, що українською володіють погано Єдиною серйозною перешкодою до зародження уних бажанння і наміру ширше, частіше | СМІЛИВІШЕЄ переходити до репродуктивного, усного користування українською є повна віІДСУТНІС тьу них ВІДЧУТТЯ, ЩО В Україні будується саме українська держава Люди досі цього не відчувають. Дивлячись РА ру, телепрограму "Київ , слухаючи Верховну Раду читаючи "Ведомости" 1 "Зеркала" , читаючи на кююсках "ореп-стучите",аналотках лук, Тьква " знаючи, що у вузах українською мовою нечитають, слухаючи заклики депутатів і кандидатів у депутати про ОФІЦІЙНІСТЬ російської мови, люди відчЧУВають, що фактично унас будується не українська, а ще одна російська держава
Запропонована типологія свідчить про те, що зрусифікованість І русифікаторство не мають ПІД собою якоїсь агресивної і непоборної основи. Ці явища базуються на міщанській, обивательській психології, переборення якої у справі мовного відродження залежить тільки від цілеспрямованості державної політики. Люди идуть туди, куди їхведуть На службі люди роблять так, як ім велить начальство У Празі та інших чеських містах за часів австроугорської імперії люди всюди розмовляли німецькою Після розвалу імперії державна 1 національна еліта активно взялися за нацюнальне відродження, І невдовзі Прага "заговорила" чеською. У цьому звязку виникає питання: чи може у державі та її столиці відбуватися мовне відродження, якщо держава українське слово ні СЛОВОМ, НІ ДІЛОМ не Захищає, ІВС! люди це добре помічають. Хіба Президент чи мер столиці бодай один раз про це публічно обмовились закликали когось до повернення до своїх нацюїкальних витоків, нагадавши українцям, що вони є українцями Хіба владі не вдалося щось зробити у цьому плані, якщо на те була її активна воля? Згадаймо бодай відкриття українських шкіл у Києві, нові вивіски, Ті ж оголошення у метро. Хіба в Україні відбулась би революція, якби й далі виконувалась програ!'7 розвитку української мови? Що заважає КИЇВСЬКІЙ адміністрації гаряче перейнятися станом україномовного відродження у столиці, порушити в пресі дискусію про ї роль у державотворенні?
Нещедавно Президент сказав, що маніфестами держави не збудуєш. Що зірно, то вірно Зараз лунають заклики допомогти Президентові і Урядові Проте правдою є також те, що допомогти можна лише тим діячам, Які самі щось палко бажають зробити у справі відродження. | щоб не робили тане пропонували автори і прихильники Маніфесту, Якщо ті, хто має реальну владу, хто підлисує укази, рішення постанови, ідаліне будуть спонукати до відродження українського слоса і уникати в своєму лексиконі самого слова "бідродження", зрушень у справі відродження не буде. Достатньо нашій владі реалізувати пільгове законодсаство щодо україномовних друкованих видань тавідеог годукції (бодай до 200 1 рокугв першучергу для дітей га юнацтва), як Ситуація з українською мовою різко зміниться Достатньо Київраді прийняти постанову про місцевий збір за рекламу іоголошення недержавною мовою, як наша столиця стане схожою настолицю України. Хіба щось заважає?
Звичайно, державне сприяння українській книжковій, газетній та відеопродукції викличе неабиякий гнів з боку певних політичних сил. Не обійдеться без запеклої боротьби. Але що може бути благороднішим ! почеснішим, ніж боротьба за збереження СВОЄ! Нації учас, коли продовжується ї виродження. На боцівлади буде стояти вся патрютична інтелігенція. На боці влади буде неспростовний аргумент. так Діяли у всіх державах, які ВИХОДИЛИ 13 складу метрополій
Дерусифікація столиці передбачає дерусифікацію ї зовнішньорекламного пигляду, ПОСВІТИ, преси ростсько БІЛЬШОВИЦЬКОЇ ТОПОНІМІКИ Вона передбачає повернення українців до рідної української мови Головною ланкою, своєрідним плацдармом дерусифмді СТОЛИЦІ еє Вища школа Вузи залишаються нинінайпотужніШИим наинодбезпечнішим для нашої державнос пджеролом русифікації української молоді "Ікщщо зрушить з місця справа у вузах, то вона зрушить скрізь. Позатим дерус ифікація неможлива 03 зміни
ставлення до української мови з Ооку освітянських начальників І пикладачів вищо! школи Самое вони русифікурвали нашу молодь, | саме вони мусять
спокутувати свій гріх. Ало проблема полягає в тому що робити це 39 в пасноїіНнІЦІаТИВИ ОВОНИ ЗОВСІМ НО більшість з» кух наложить до українцев га | трісСсок а нерідко ДО крутих інернацюналютов Принаймні хараз відродженнм у ПИЩІЙ ШКОЛІ припинилогси Никладаннм украипноькою мовою укиївських вузах ведуть пише пикладачі з національно -лемократичною орієнтацією, яких, мк
убираються, 00
- він п т з
рр о ДН нні о
ЇЇ б зано о -
м
відомо, дуже мало, бо більшють вузівських викладаче. "нормальниє люді". Як не прикро, але вихід ситуації досі не проглядається Дехто бачить його у друкуванні українських підручників. Але це прикра помилка українським підручник не змусить тріску" жбурнути в піч СВІЙ ПОЖОВКЛИЙ конспект, доки течія не понесе в інший бік, тобто, доки нацюнальна ідва | нашональне відродження не стануть керівництвом до дії ректорів, деканів, завідувачів кафедрами. Але ж на це їх ніхто не Орієнтує, посилаючись на недостатьє матеріальне підгрунтя, відсутність підручників, на неготовність педагогів, студентів, на важкий фінансовий стан нашої освіти. Про це просто мовчать, У цьому зв'язку важливо згадати про досвід Київського, тепер Національного, Університету, про який розповів на Конгресі інтелігенції Києва і Київщини його ректор В Скопенко. В статуті університету записали, що викладання в університеті ведеться державною українською мовою. На ци підставі ректор попередив усіх викладачів, що вони не зможуть бути переобраними на новий термін, якщо не перейдуть ка викладання державною мовою. Тим, хто нарікавно ВІДСУТНІСТЬ СЛОВНИКІВ ЧИ підручників, рект запропонував їх створити і видати. Деякі викладачі "пошуміли", але взялися за справу. Тепер столичний університет з повним правом може називатися "Нацюнальним". Віні залишиться таким, якщо Там" не схаменуться і не знайдуть спосіб замінити ректора "нормальним чєловєком"
Висновок із сказаного вище такий: дерусифікація у столиці стане реальністю, якщо цього захоче влада, керівники на місцях, захочуть на ділі, анена Словах. Тоді і наша поміч їм буде доречною | вагомою. Всі патріотично орієнтовані люди вже перейшли на українську мову і в офісах, на вулиці, іна трибунах, інакафедрах, іна амвонах, нече"' зючи, коли з являться словники і підручники. Але на : мало настільки, що
Київ продовжує справляти враження російського міки, Ж
Нас мало настільки, що ми не дерусифікуємо 4.3 столицю, доки влада на Печерських пагорбах і на Хрещатику думатиме, що суспільство можна об'єднати ідеєю "ситого життя" Українське віДДООДЖеннЯ Не настане, доки українська влада не прийме рішучого однозначного рішення будувати українську державу як заформою так і за змістом тане закличе свій народ до національного відродження, Як ідеологічної ОСНОВИ творення української держави. Ця влада має на це моральне іюридичне право. чи наважаться вони н" такий крок? Хто зна: на Печерських пагорбах з владь востанні п'ять років всілякі метаморфози траплялися Нещодавно мер столиці Леонід Косаківський, виступаючи по радію, заявив, що сто пиця має показувати приклад у державотворенні! |ЩО ВІД ТОГО, як йдуть державотворчі процеси у столиці, значною мірою залежить, як вони йдуть в Україні. Мудро сказано. Бо не почнеться українське відродження на Донбасі, в Харковічи ізма/лі, якщо воно припинилося у столиці. Проте коли дивишся телепрограму Київ", яка веде свої передачі на столицю здебільшого російською мовою, то постає великими сумнів, що мер української столиці зараховує дерусифікацію До державотворчих проблем. Проте очевидним є те, ЩО увага до столиці з боку націонал-демократів вже заразу цьому плані має бути змінена Можливо, СЛІД створити якиись Фонд дерусифФік ації столичних ВУЗІВ. ддже щось треба робити. Ініціатива тут має бути 8 руках Конгресу української інтелігенції Йому треба домогтися розгляду питання відродження на Китараді. підготувати проект якоїсь спеціальної постанови внести пропозиції до проекту закону Про столицю
передбачивши там евні норми, Які сприятимуть дерусифікації Києва Треба зрештою активно співпрацювати з нинішньою владою, пох тавити до київської державної адміністрації конкретними вимоги! розробити з нею серію спільних програм у мовній сфері Третє. ) ряд чи парламент повинні узаконити пільгові податки до 2001 року на виробництво ! розповсюдження україномовної друковано! та рідеопродукші, насамперед плядітем та юнацтва та підвищені податки на рекламу російською га іншим інозомними мовами. Четверте Міністерство ес
має розробити гоприлюднити програму з30б0ж злючечнем пров українців навчатися у школох (| вух укр я «0ю мовою та оголосити підповідального за! аиконаннія
пимоги є ПпОГгічНИМИИ мотивованими, водночас мінімальних» 1 | цілком реалістичними ЗідстУПпИити від ни 112 ча"об для нвохнацюнал-демокрото - зрадити І уагубити к.з у Тк нації г держави. Якщо вони відступлять, на: /пмий президент, на біІДМІНУ ВІД НИНШНЬОГО, Якщ навіть
вдома розмовлятимое українською, то пуб імя» скрю» і ПпИШео російською Сам же Пеоншщ Данилович заАщо бін справді мріє про те, про що часом говорить мусить у мовній політиці поренти ма Ох нацюнча" помокрот
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
у, ге
ь МІЙ шли! дл. 2 1 сені. з Й ОН
би: есн''нР'Ви зо"ливие ди ни.
|!
(ЗАПРОШУЄМО ЛО РОЗМОВИ
я
ОСОБЛИВА ДУМКА
- 1 рана хідної де
мокра » є потуилрсна
т звредувенимо ро зиаопую ро
ум ПАР РАРЮУРТХ керувати
своєю країною » на орудний 4- ; 2 ків тій ум пиши
е чиць та націон
пл ізн лким
них РР рурнео спрчу рр це одне ц
те ж саме) інтересів практично не існує
Україна довгий час була колонією Московської імперії. Внаслідок антиукраїнського комуністичного терору протягом майже трьох поколінь українська інтелігенція послідовно фізично знищувалась або доводилась до стану духовного виродження, тому на сьогоднішній день є малочисельно і слабкою. На виборах в Україні боротьба йде між цією недодушеною українською елітою та колоніяльною адміністрацією, яка має певну перевагу у кадрах, кош -
а тах, засобах інформації, у більшости
областей знаходиться при владі, безсоромно фальсифікує вибори й тероризує населення. Отже, турбота про створення провідної верстви українського народу має бути одним з найперших завдань українського уряду та українських організацій. До того часу, поки ми не створимо такої верстви, немає чого говорити про справді українську державу і перемогу на виборах, а поки не перемо-
пн Й З пемо, нам не дадуть створити українську
інтелігенцію відповідної сили. Парадокс, який не може бути вирішений одними демократичними методами.
Система освіти і виховання, установлена окупантом в Україні, була спрямована на створення колоніяльної адміністрації, яка в переважній своїй більшості є антиукраїнською. Вона не має відчуття належности до свого народу, елементарного почуття чести та гідности, які прищеплюються лише
"маціональною освітою та вихованням,
безсоромно й безбожно грабує колоніяльний народ 1 намагається цей стан зберегти якнайдовше. Отже, створення національної інтелігенції водночас сприятиме економічному підйому України. Колоніальна адміністрація не зацікавлена у цьому, шалено проти- «.-виться переводу навчальних закладів на українську мову викладання, створенню українського інформаційного простору та в'дродженню української духовности, бо справедливо бачить у цьому свій кінець. Після виходу України з колоніального стан, мали б бути прииняті і якнайшвидше здійснені програми деколонізації освіти, культури, засобів інформації, армії, промисловости, енергетики тощо. Нічого цього зроблено не було.
Найважливішою 1 водночас такою, що потребує найменших фінансових витраті не призводить до соціальної напрути, є деколонізація освіти. Її мета полягає втому, щоб за найближчі 3-4 роки покінчити з антиукраїнською імперською системою освіти та виховання, перевести 11 на національну основу, яка б забезпечувала підготовку українських національних кадрів. Вони мають добре знати свій фах, українську мову, історію України.
Освіта в Україні може бути державною та недержавною. Але державна має пильно стежити і контроліовати недержавні освітянські установи, дбати, щоб їх випусники були патріотами України
Навчальні державні установи є обов'язкові та необов'язкові. Обов'язкові -- це початкова школа (1-9 класи). Їх кількість з тією чи іншою мовою викладання має відповідати демографічному складу населення або волевиявленню батьків. Навчання в державних середніх загальноосвітніх школах (10-11 кл.),
гімназіях, ліцеях, профтехучилищах, технікумах, вищих навчальних закладах має бути українська, а система виховання -- такою, щоб зо їх стін виходили патріоти України.
Деколонізацію освіти має забезпечити поступове досягнення цієї кінцевої мети.
У кожній складній проблемі є ключовий момент, опанування яким розв'яже або сильно сприятиме розв'язанню усієї проблеми. У культурі -- це мова, у системі освіти -- вищі навчальні заклади. Щоб перевести їх, а разом з ними і значну частину загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій та технікумів на
українську мову викладання, не треба багато зусилля, але треба багато бажання. Необхідно вчяти до уваги, що при вирішенні проблеми деколонізації на сьогоднішнти день зі студентами проблеми не існує. У школах вони українську мову вивчали і мають позитивну оцінку Якщо ж хтось її незнає, то має фальшивий атестат. Отже, деколонізація освіти має полягати в подоланні спротиву адміністрації, вивченню української мови тими викладачами, які нею не володіють, та в самому підході до системи освіти. Деколонізацію освіти можна здійснити
не галасливими, але простими методами:
1. При вступі до вищих навчальних закладів абітурієнт в обов'язковому по-
рядку складає іспит з історії України письмово українською мовою та твір з української мови та літератури.
Міністерство освіти має опублікувати підготовлений фахівцями список зі 100- 200 питань з історії України та кілька десятків тем з української літератури та культури. Бажано, щоб іспит з історії України приймали не викладачі цієї установи, а спеціальго підготовлені фахівці, які мають сертифікат Міністерства освіти. До прийняття іспиту не допускаються особи, які не володіють або погано володіють українською мовою.
2. Ректори зобов'язані у певний термін
(1-3 місяці) представити поетаапний плай переходу Вузу на українську мову викладанйня за 2 роки, ав Криму -- за З роки. Обов'язкове звітування за кожен етап-семестр та контроль з боку Міністерства. За невиконання одного етапу ректор отримує попередження, за невиконання двох підряд -- усунення з посади.
У дворічний термін усі викладачі мають вивчити українську мову і перейти на викладання нею, переписати і представити свої конспекти, мають бути написані 1 надруковані лабораторні роботи та інші методичні матеріали, які не вимагають великих накладів.
Власне, оце й усе, що має відношення до Міністерства освіти при проведенні деколонізації вищої освіти.
Отоке, Міністерство має видати лише два прямих накази: про вступні іспити та про представлення ректорами планів переходу. Невиконання планів не буде або буде мало, бо всі ректори дуже цінують свої посади і міцно тримаються за них.
Звичайно, до цього треба додати певну фінансову та кадрову політику, видання україномовних підручників тощо, але ці дії Міністерства менш ви-
ді міі мають не пряме, а опосередковане віДНОШення до деколоніза ції освіти
Пенсіонери та викладачі, які не виявляють бажання оволодіти українською могою, можуть її не вивчати. Але протягом наступних двох років вони мають бути звільнені за скороченям штатів, як професійно непридатні.
3. Програма деколонізації освіти має передбачати підготовку висококваліфікованих, ерудованих фахівців. Не секрет, що культура випусників наших Вузів сьогодні здебільшого убога 1 примітивна. Часто молодий фахівець двох слів з'язати не може. Для підняття культури фахівців, вироблення уміння логічно мислити і чітко висловлювати свої думки студенти мусять здавати семестрові та державні іспити У письмовій формі.
4. Зважаючи на те, що культурний ріве 16 та державна самосвідомість населення Західної України вища, ніж Східної, бажано вступні іспити у вузина Сході та Заході У країни проводити зі зміщенням на 2-3 тижні. Абітурієнти, які не проидутТь у себе одома, повинні мати мозаСлиВвІСтЬ Знову скласти іспити або з тими ж оцінками брати участь у конкурсі в профільних Вузах іншого регіону.
9. Окрема програма має бути для Криму. Але як і для інших областей України, треба неухильно дотримува-
тись положения, що Вузи -- загальнодержавні установи, і ніякої іншої мови викладання, крім української, ніякого іншого виховання, крім українського, там бути не може. Україна не зобов'язана готувати у себе п'яту колону або фахівців для інших держав.
На активний спротив адміністрації та частини викладачів, який може мати місце, необхідно застосовувати фінансові та організаційні методи: скорочувати набір студентів та фінансування, переводити факультети або Вузи в інші області України, зміщувати адміністрацію. Свобода Вузам надається лише у тій мірі, в якій вони відповідають інтересам держави. При необхідності застосовувати пряме правління з Міністерства: на 2-3 роки припиняється дія Статуту, на цей же час призначається виконуючий обов'язки ректора, проректори, декани.
За вимогою б6-ти студентів потоку ім зобов'язані усі предмети викладати українською мовою. Цим студентам стипендія збільшується на 50 відсотків. Викладачі, які їм викладають, отримують доплату 20-30 відсотків до платні (За що? За важкі умови роботи та навчання).
6. Мають бути видані українські підручники, як за формою, так і за змістом. Багато з них уже створені, інші мають . бути написані на конкурсній основі. Ніякої проблеми з виданням підручників, особ- |
ливо тих, що мають десятитисячні |
наклади, не існує, вона штучно створена. Український ринок за кілька місяців,
можливо, за рік, може бути завалений підручниками, якщо їх дозволити видавати комерційним видавництвам. 70-80 відсотків батьків такі підручники куплять, інші придбають за рахунок допомоги служби соціального захисту або за пільговими цінами від Міністерства освіти.
7. Після переведення Вузів на українську мову викладання проблеми з середніми навчальними закладами швидко зникнуть: батьки згадають, що вони українці, і будуть масово вимагати переведення шкіл на навчання рідною мовою.
Деколонізація початкової та середньої школи має йти в іншому напрямку. Мають бути створені програми та підручники, які б виховували у дітей любов до рідного краю та України: діти повинні починати з вивчення історії, географії, тваринного та рослинного світу, культури, звичаїв своєї вулиці, потім села, селища, міста, области, району (Слобожанщина, Поділля тощо), України, земель в інших державах, історично заселених українцями, історію та культуру українців, розсіяних по світу, історію та культуру оточуючих нас держав -- 1 лише потім переходити до
Всесвітньої історії, культури, географії, біології...
Після такої грунтовної переробки системи початкової та середньої освіти необхідність завезення підручників із сусідніх держав, на що ска ржаться деякі наші освітянські чиновники, автоматично відпадає.
Така система забезпечить виховання
патріотами У браїни не лише українців, а всіх молодих громадян.
8. Дитячі садочки. Віддавати туди
дітей не обов'ягоково, А тому виховання дітей в державних дошікіль -. устано-
вах має проводиті с, рр:лючно
українською мовою і на основі української духовності.
Анатолії КІН РАТЕТКО.
она професор,
голова Харківського обласного
об'єднання ВУТ «Просвіта»
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
с
б
Пн - Ж
че
Мене завжди насторожу часто і патетично, а
му ділЛлОоВвитоО, «Шевченко» і «Кобзар»
оть люди, які часом по виробничо-
бимовляють слора
Може, тому вони викликають недовіру до себе, що світло Шевченкового слова до школі, чи десь із
екрана телевізора
Для мене воно засвітило якимось теплом людського чуття, цнотою і чимось великим, неповторним, в суворі воєнні роки мого дитинства. Засвітило з жовтих, розм'яклих від шарпанини сторінок «Кобзаря», який став для мене і букварем, і першим класом школи.
Цю книжку мама привезла разом з двома своїми дітьми -- це були я 1 мій менший братик -- привезла в перип місця війни в рідне село Успенка, на Кіровоградщині. Вона прихопила його, коли ми спишно залишали Білгород-Дністровський, в перші червневі дні 1941 року, прихопила разом із тканою зеленою скатертиною 1 дитячим одягом. З тим ми 1 прибули до діда Михайла Васильовича Іванченка. Але фронти відійшли на схід і ми опинились на окупованій території.
о бі ж- ПЕРА о - що нн
1 || Раїса ІВАНЧЕНКО: ШЕВЧЕНКОВОГО СЛОВА
Мільйони людей старих 1 молодих, дітей, тіонаків ітОнОокК - Накрило на кілька літ чорне крило підневільного життя. І як-то було моторошно, коли в ншчному небі враз спалахували прожектори, а невдовзі вибухав наш літак, як
ходити по притихлому селу 1 ЯК вазіско
було страшно
було вижити: щоб не наступити на міну, щоб не потрапити під вибух бомби, щоб просто -- не вмерти з голоду. І як було щасливо, коли дід зробиві подарував нам дитячі постоли. І як нудно було по кілька місяців, особливо взимку, їсти тричі на день спечені в печі мерзлі буряки з сухими вишнями, замість картоплі 1 хліба Коли фронти віддалились в нечувану глибінь землі, коли припинили спалахувати вогнені сліди траекторій від мінометів 1 кулеметів, люди думали про те, що все 5 треба жити. І вчити у школі дітей Відкрили школу -- вона працювала тільки два чи три місяці
Холодні степові завіріохи, з величезними хвостами, прикотили жахні морози Школа зачинилась -- не було кому ходити до неї
І тоді мама відкрила «Кобзар», Учила мене читати по складах. Це була єдина книжка в нашій сім"ї. Скоро я прочитала і «Причинну», і «Катерину».. Вивчала на пам'ять і декламувала дідові вірші... Він уважно слухав, обіпершись об ціпок, погладжував свої довгі вуса 1 скрутно
щи М п - и Р
хитав головою. Пе знаю, що думав мій мудрим дід, ЯКИЙ гордовит ОКОЛИСЬ ВІДПОВІВ на мос запитання: «Діду, а чого нас у селі чазивають Самійленками, адже ми -- Іванченки!» Михайло Васильович повагом розгладив довгого вуса, погляд ИОГО здаленів, і він сКазав (Бо ми від Самійла
Кішки, дитино». І правда - - наше село козацьке
Козаки! Дід про них розповідав багато І писав про них Тарас Шевченко. Я декламувала дідові про козаків із: Кобза - ря»
Так починались мої університети. А після школи, яку я закінчувала уже в Новгород-Сіверському, -- Київський університет імені Тараса Шевченка. Він манив мою душу усі шкільні роки
Гось вступаю. Усі сім екзаменів здаю на рідміІННО Мене ж -- пе за раховують Мене ж -- ні! Пошепки повідомили батькові, якого Я викликала з горя, що, мовляв, ви були на окупованій території
Алебули окуповані поляки, і австрійці, і росіяни!. Чи жі вних така правда була" Молилась до Бога і до Шевченка. Вони почули мене.
Після семи років журналістської праці знову повернулась під крило Шевченкового університету Аспірантура, викладацька робота, 1 гоніння. за правду Шевченко учив мене завжди правді - - я написала дисертацію,
потім видала
Слово ПРОСВІТИ
монографію 1 роман про великого українця
ра ового У вріДродям ині україштьької наші!
Наївна, я повірила у піберальту весну
хрущовської відлиги... Зимові морози єє
-
мидесятих рокію багатьох загнали в
«онцтабори, ІнІЦИХ У раї ІіСські сади опи-
пого СсОовВетского народа! і я зи ву одна
мусила відбивати атаки від професури яка писала на доцента доноси, мовляв дозволяє СІ У ДІ нтам писати в дипломній
ВАК вченка про
роботі про похорони
Шевченка 22 травня у Києві, дозволяє Леніна Комуніст
собі ревізувати
України» із розгромною рецензією
академіка І Супруненка став ідейною осповою систематичного 17-річного цьку-
В ІЯЖКО Ше
Ї заби урона пру ку ватись
вання мене як націоналіста було перемсити
«Як я вистояла
І смерть чоловіка знають гількКки БОЇ | Шевченко ЦІоб не збожевотти -- ПОЧаЛа більше писати
Уже у 80 роки стали виходити романи на | С торичиу І». матику ще | щора гу, Як виходив твір, Шевченківську премію
новий иого висували на
Премії,
ОНИ
увичай-
но не давали, були потрібніші ветеранам чи уже покійним письменникам, яких зацькували у свій час, а тепер чіби відмолювали свій гріх. Але те висування завжди надавало мені сили Тарас-то наближався до мене, то відплиИивВав у височінь, стаючи недосяжним, але завж- Ди гідбадьорливо свіТИВСЯ ДО мене ИОГО погляд. Я зрозуміла його: нічого, працюй
Щоб не було, а Тарасове слово й світло
його духу зігрівають душу. Спасибі Тоб | «І ВСЕ, Великий Кобзарю За те СВІТЛО | ВІру якими наснажував у се моє ЖИТТЯ.
о без твого слова, 0езо його світла без ГВОїХ СТ разедань І ТВОЄЇ ВІРИ Не ВИТВОрЮвались і не відгранювались ри наши души
щ( нацп думи
дні рани шен
рання ій ь-- ння бше
Пройде час, і все, як то кажуть, стане на свої місця, і багатьох з нині сущих поетів, певне, читатимуть прийдешні покоління. Але сприйматимуть не так, читатимуть не так, як читають їхні ровесники. Це буде читання без ностальгії за молодістю, читання без споминів, без урахування багатьох нюансів того часу, колиці поети писали.
Ачас був воістину неповторний. Можливо, щеніколи суспільство так не жило поезією, так багато нечекало віднеї, нетяглося до кожного заримованого слова, Навітькерівники тодішньої ідеології на якусь мить розгубилися перед ними ж дозволеною стихією. Шістдесятники уже були в зенті своєї слави. За ними поспішали здивувату світ своїми творами молодші. Але трамвай уже поїхав. Ірині Жиленко разом з Голобородьком та Мовчаном вдалося лише трішки проїхати на підніжці. Ідеологічна машина працювала чітко. Відбір кандидатів на місця померлих корифеїв, якіна місця тих, що мали незабаром зійти, уже відбувся, і вже з ними (кандидатами) почалася відповідна робота за давньою методикою батога і пряника. Хтоне поступався нічим, опинявся візоляції, а згодом -- 8 таборах. Ті, що не встигли вскочити в
трамвай були зайвими. Багато кандидатів -- багато мороки. Адже бувуже досвід 30-х років. | треба віддати! алежне «трішки» шістдесятникам Вонине озлобилися на своїх старших
товаришів, без чорної заздрості сприймали їхню славу, популярність, премії Інавіть пізніше метаморфози їхньої творчості переживали, як власну драму. Та це пізніше, а поки - що вони радісно махали обома руками своїм уже знаменитим колегам в чеканні свого трамваю знаївною вірою, що наближається їхнє свято А тим часом в ідеологічних відділах уже забряжчали ключі. Все стало на свої місця Починалися будні нової епохи
Крім Їрини Жиленко до шістдесятників,
енійнне анна панно: сни нини ни -
УЗИ
вірніше до постшістдесятників були зараховані | такі поети, як Павло Мовчан, Василь Голобородько, Володимир Базилевський, Петро Скунць... і лише тому, що починаливони майже одночасно з Іваном Драчем, Миколою Вінграновським, Борисом Олійником... Різниця, десь п'ятьроків, не вважалася суттєвою. |, справді, якщо виходити зчасовоговиміру та ще й дивитися з відстані 30-ти років. Та якщо проаналізувати їхню творчість, тоне можна не помітити між ними суттєвої різниці. | саме І. Жиленко -- перша яскрава постатьуже іншого покоління, інШшОГО світовідчування, іншого стилю.
Шістдесятники починали, коли суспільство переживало останню масштабну ілюзію -- нею була заражена свідомість. | звичайно ж вона не могла не вплинути на мову. І не дивно, що в шістдесяті роки з'явилося так багато віршів, що лексично нагадували твори раннього післяреволюційного періоду. Та й не лише лексично.
Тіжзоряні мости, «золоті СТОЛИ КОМУНІЗМУ», «протуберанці серця» 1! т. Ін Подібною декоративністю страждала майже вся наша поезія, як і притаманною, без винятку, всім шістдесятникам - театральністю, чи, як ТОДІ говорили, естрадністю. В кожного вона проявлялася по-своєму. Такий був стильепохи. Уникнути його бу ло неможливо, Він породив масу пристрастіих монологів Часом тетральність переходила в позу, греволю: ційність» в звичайнісіньке юнацьке Фрондерство в намагання «подражнити гусей» з метою привернути на себе увагу Намагання стовити діагнози, виписувати рецепти, повчати - всо це Стиль ТіІЄС!: ОПОХИ, рецедиви ІЛЮЗІМНОЇ свідомості. Залежність поета від мови,
притаманної культурному середовищу, яке його формувало. Про цю залежність дуже добре пише Борвич, колишній учасник польського опору. Вінпроаналізував велику кількість текстів, написаних професіоналами, аматорами 1 просто людьми, що вперше намагалися в тюрмічи втаборі залишити по собіслід у слові і шукали спосіб висловити своє знання про дійсність. А мова ніби не встигала, ніби відступала в готові кліше і формули. Іне було, як стверджує Борвич, жодного твору, який би намагався висловити всі ті жахи, що пережив
а с --
батогами оФіційної критики
Хто знає, як склалося б життя багатьох з нас, «тихих поетів», коли б в І. Жиленко не вистачило мужності залишитися собою. Н3 | наше щастя вона жила в СТОЛИЦІ а не в провінції, де тії Оезперечно б тоді розтоптали пТороїдер, (підтримали шістдесятники Певне без піСлЛЯмМОВИ Ь Олійника || друга збірка «Автопортрет в червоному" побачити світ не змогла б
Правда, Ірині Жиленко все ж таки перепало кілька листочків 3 вінків шІСТДесяЯТтниИюВв Вжг
ро51
Вч4ЛЕ
автор, на іншій мові, ВІДМІННІЙ ВІД МОВИ традиційного спілкування Виключення є лише в деяких свідоцтвах, залишених дітьми Вони досягли безпосередності не шляхом експресивної деформації, а завдячуючи наївному реалізму, бідному на художні засоби, але дуже виразному
Звичайно, покоління Ірини Жиленко багато чого успадкувало з того, чим жили шістдесятники. Воно продовжувало жити ілюзіями, але це були ілюзії дещо інші Змінювався стильепохи, її мова. Не моглине вплинути на постшістдесятників, на їх СВІДОМІСТЬ і творчість те, що вони були не першими, не господарями часу. Ущемлене відчуття, хам! пІДСВІДОМЕе, своєї другорядності, призводило довтрати масштабності, позбавляло апломоОу говорити беззаперечно, тим Оільше повчати При старших авторитетніших не повчають! | беззаперечнихістин не вис повлюють!
Це яскраво помітно уже у віршах Ірини Жиленко Ні звичного ромадянської о пафосу ні повчань «нОема ні спраги, ні Страху, ні сонячних ІЛЮЗІЙ», ТОатральне Дійство замінила чайна церемонія та одкровення ма кухні Народжувалася «Тиха посаія». || Жиленко їй
започаткувала, | першою опинилася під
першу її збірку «Соло на сольФі поміТИЛИ навіть виникла дискусія, але не Стільки навколо віршів, стільки навколо назви. Про нен потм інколи згадували, але вже знали, що вона «Тихий поет», аякий може бути шум навколо тихого поета?! До того ж вона була не просто тихим, анайтихішим. Проте, дуже рано почала говорити своїм голосом. На її творчості позначився вплив дуже багатьох особливо Ахматової та наших «неокласиюв» б через них «парнасців» Згодом на не! вІДЧУТНО Іронія допомагала
поетів
зплинув ї алчинськийм захищатися від то було думати. Аколи відчула, що вже номає чим «ІПОГОЛОСИТЬ». НаСсміІЛИЛасСя «ЗвВОости Ом" --- ВХ
про що навіть страшно
попередніх вчителів заступив оораз Тараса Я назвав далеконе всїх постів, які а Пи чи п"ю. М мірі вплинули на Формування талант); рими Жиленко. В кожного з них вона щось взяла чомусьнав илась, залишаючись в том же час одним з найоригінальніших наших пою | з «ДЛ переважна ОбіЛльші сть мамОутніх «Тихих" 2 лому
числі й автор ціє! рецензії, ще прос'ч?в. "ли
т із новобудови, закликали боротися замир! «Ах інше, Ірина Жиленко писала
Дзвені и чі,іш5шки на стол
Змих визнрали оптиці!
3
ф»
ЗА
чо
-г
в с
уч
Р
Як і слід було сподіватись, у залі Будинку вчителя було велелюдно зустріч з керівником Руху, народним депутатом, відомим ПОЛІТИЧНИМ діячем і журналістом Вячеславом Максимовичем Чорноволом, -- подія бажана для киян завжди. Але того лютневого недільного дня люди йшли, аби пошанувати його книги, його журналістське чесне перо
Ці твори стояли тут же, на авансцені: «Лихо з розуму», «Провосудля чи рецидив терору», «Хроніка таборо-
вих ОУДНІО», чАасопиИСиИ, в яких друкувалися численні виступи борця за ВОЛЮ і НОЕТАЛОеЖНІСТЬ України Книги розміщено на столику, покритому ковто-синіМ знаменом, огороджено колючим дротом. Гак, і за дротом
Так, г за дротом політв'язень Чорновіл боровся з осоружним тоталітарним режимом, і звІДТИ НОГО СМмМІЛИВе перо,
користуючись тайнописом, видавало на волю перлини полум яного патріотичного слова, несло людям
світло правди м й як все це починалося? Як гідбувалося становлення Вячеслава Чорновола, бойового публіциста?
У притихлий зал летіли щирі слова ИОГО сповіді І спогадів про пережите і виболене, про незабутні шістдесяті,
коли, за висловом ведучого вечора Леся Ганюка, «нашу свідомість витворювали люди пера»
ТВОРЕ
Слово ПРОСВІТИ
світлу долю. Вирував Київ бунтівний Киїпський університет. Срітанкові почування студентій виливались у вірші про любов і сонце, про космос, Дніпро та Україну. На всю потужність запрацювала літстудія імені Чумака. Молодь знайомилася з літературою «розстріляного відродження». На арену вий-
ЕР РР - руни РР Б ож - - тю нні
ни ен с-г жа В ри и --
ЦЬ СВІДОМОСТІ ШІСТДЕСЯТИХ
Молодь вірила в краші часи, в добро, у Вирував завжди
Василь Симо-
шли молоді талановиті пости | ненко, Іван Драч, Володимир Підпалий, Іван Світличний
Але та «відлига» була тільки ширмою. Вже
в знамениті шістдесяті почалися переслідування, арешти вільнодумців. Збиткувалися над так званими «формалістами», -- та навіть боролися з ними, -- на що молодий кіноактор і поет Микола Вінграновський відповів: «Якщо народ мій числиться формально, то я найкращий формаліст».
«Ми всі були охоплені ідеєю України», -
згадує Вячеслав Максимович Чорновіл. Думка росла, міцніла, будила до дії. Молодь вельми гостро реагувала на перші арешти,. Заяву на захист ув'язнених підписали краші пюди України, 1 серед них - Олесь Гончар та видатний авбвіаконструктор Антонов.
Саме тоді з'являються на світ витвори
душі й серця людини, котрій болить доля рідної землі, -- публіцистика «Лихо з розуму»
та «Правосуддя чи рецидив терору». сколихнули вперше відчули, що Україна є, що Україна
і твори зарубіжну громадськість. Гам
бореться. Світова спільнота довідалася, що в
тому
хваленому «Совєтском Союзеє» є
політичні в'язні. Друкуватися легально стало небезпечно. Підписувалися прибраними іме-
нами. Всілякими способами передавали твори за кордон. І вже через радіо «Свобода» люди
в тоталітарній імперії дізнавались правду. Запрацював есамвидав» Вячеслава Чорновола.
За свої
правдиві, викривальні твори рін
розділив долю численних побратимів, Не дали закінчити аспірантури, -- а він так мріяв бути ученим, захоплювався Грінченком. Не раз виганяли з роботи, Потім -- арешт на півтора
роки, А після збільнення -- робота на метеостанші в Закарпатті і написання нових публіцистичних праць, котрі лягли в основу створення журналу «Вісник України». Друзі теж енергійно діяли З'явилися публікації Євгена Сверстюка, вийшла стаття Василя Яременка «У шовіністичноОму зашморгу». Два роки проїгснував журнал, г от -- новий арешт, тюрма, табори. Але не замовкає голос журналіста, його полум'яне слово виривається з-за тюремних грат і колючого дроту, летить у широкий світ і знаходить читачів І друзів по духу.
Пан Чорновіл згадує, що саме українські політв'язні були інтелектуальним центром серед політичних. Вірші Василя Стуса вивчали напам'ять. По них вивчали українську мову, як от, приміром, петербурзький друг Чорнопола Михайло Хейфіц. Це він згодом, вже проживаючи за кордоном, напише книгу спогадів «Українські силуети», в якій вміщено нарис «Вячеслав Чорновіл -- зеківський генераль. Людина неспокійної вдачі, діяльна натура, пан Вячеслав і там підсипав жару табірному начальству, виборюючи статус політичного в'язня. І вже, перебуваючи в Якутії, він зв'язувався з розкиданими по Сибіру побратимами, щоб оголосити політичну голодівку на захист Стуса, над яким знущалися на Колимі, не пускали на кілька днів додому попрашатися із вмираючим батьком. Це він, Вячеслав Чорновіл, зумів дозвонитися до відомого правоборця Андрія Сахарова, щоб той підняв свій голос на захист Василя Стуса.
П'ятнадцять років політичного ув'язнення, тривалої школи мужності й витримки. Ї надії. А після визволення 1955 року -- знову боротьба, і відкритий лист до Горбачова, і нова гельсінська спілка, і загроза бути видвореним з України. А йому хотілось виборювати волію Україні на рідній землі. Виношува-
лась, плекалась мрія про спою опозишину газету. Г ось в наші дні вона є, ця солілна «Час-Гайм». Може, недарма теж названо газету: алже талановитий журналіст Вячеслав Чорновіл завжди був на вістрі часу Кредо газети -- державність, демократія, реформи. І не лише рухівці, а й представники їнших демократичних сил можуть пробувати міць свого пера на її шпальтах, "о адже і створено цей друкований орган для об'єднання демократичної громади в ім'я розбудови незалежної України.
Поза увагою газети не лишається жолна з проблем, що хвилюють наше суспільство. А «колонка головного редактора», як завжди гостра г плучна. Ось і в останньому номері, який розповсюдили на цьому вечорі, В. Чорновіл подає своє вагоме слово за нову Конституцію України. На його думку, «конституційне поле стало сьогодні місцем вирішального змагання за Українську державу, за незалежність | демократію».
-.Їз залу йдуть записки, запитання. І вже як до народного депутата, політика. Та й літературна творчість Вячеслава Максимовича вся переплетена з політикою.
На тій зустрічі В. Чорновола вітали від учителів г учнів, від жіночих громад і, звичайно ж, від колег-журналістів, які дуже хочуть бачити «нашого Вячека» Шевченківським лауреатом.
Були в залі друзі -- шістдесятники, однокашники. Вірний побратим Є, Сверстюк, виступаючи, зауважив, що Вячеслав Чорновіл належить до тих журналістів, котрі не просто пишуть, а наступають, бо це людина глибокого сумління.
На завершення вечора його винуватець прочитав уривки з поеми Володими- Б Сосюри «Мазепа», Там є такі рядки про
країну:
«Лиш одного я хочу, мамо,
Щоб ти щасливою була»,
В цих рядках -- все життєве кредо Вячеслава Чорновола -- журналіста, депутата, патріота, лауреата Шевченківської преми 1996 року.
Людмила КОЧЕВСЬКА
І спалах чаю гірко тлів нанезнамйомих лицях
Вимиті підлоги. Прохолода.
Від порога -- жовтий килимок
І лискучии фікус на комоді
Дивиться в потріскане трюмо
Це вже не просто рядки оригінального поєта, це вже перлини лірики, це та матерія поезії, без якої найактуальніші, наийпатрютичніші твори залишаються лише . Уамованою (чи неримованою) віршованою
и а.- т ай ко м продукцією, якій несть числа. З'явився
новий світ, освітлений любов'ю «дружини, матері, дочки», з'явився талант з таким яскраво вираженим жіночим свповідчуванням і сві" баченням, якого в нашім поезії ще не було. Ще ніколи в нашій
чоловічу буйність Це слово миротвориці, яка має зберегти світ, тгрід, гвоГгОНЬВ СВОЄМУ пПОмешканні | заради цього має приборкувати в собі будь-які бурі. Недарма ж водномузвіршіву неї прохопилося: «Годі, рослино, навчисьуу людини смирення» Ірина Жиленко ніколи б не змогла вигукнути: «А душу більше нелікую. Хай погтиба...» Їй недозволено, як жінці самою природою заглядати в такі безодні Для неї немає самотності вчоловічому розумінні цього слова, бо душа її ніби щеза життя переходить у дітей
Коли й самої вже душі нема, -
Зронила всю задітьми обома:
Ідвакрила моїх благоговійно
Пішли на пелюшки іна обійми
В короткій розмові зробити аналіз творчості
поета, звичайно, неможливо, тая тнеставивсобі цього за мету. Але не можу втриматися, щоб не сказати кілька слів про один з п ранніх шедеврів
Вод
ПООЗії на такому рівні не говорила жінка, не говорила мати. Звідси особлива щирість її лірики, особлива магія поетичного нас трою, посилена увага до дрібниць побуту, антикварних речей, що є чне чим іншим, як вічною жіночою боротьбою з небуттям не лише на рівні Фізіологічному, намаганням зберегти, вус повиоті, пам'ять минулого. З'явилася поєзія з вражам. цим багатством інтонацій
Тут у неї теж немає суперників, хіба - що Микола Вінграновський, слово якого
постійно в неспокої слово, яке, здається,
не може знайти собі місця, якому тісно в навколишній дійсності, тісно в рабській
Сучасності, і воно вибухає, гнівається, проклинає... Що ж до слова Ірини Жиленко,
Червонічерепиці»
Червоні черепиці, оранжеві коти
Ая біжу по східцях, од сонця золотих
Я трішечки дитина. А трішечки вже й ні. Горошок синій-синій збігає постіні.
Горять у сонці оси. Червоні черепиці
Я трішечки доросла. І помідори в сітці
По східцях, як по гамі, осяяна, смутна, -
Я трішки-трішки мама і трішечки жона Горошок синій-синій. Палаючий паркет Вдзеркальнім магазині -- вродливий манекен. А в самокатів синіх - малинові колеса
Я трішечки красива і трішки поетеса Містечко хворе морем. І маки біля ніг
1... двадцять, тридцять, сорок, і п'ятдесят - і
СНІГ
Це так було красиво - збігать
по сходах вниз!
Горошок синій синій, і повні очі сліз... Я не випадково вибрав саме цей твір. По-
перше, це голос уже сформованого поета, подруге, внашій сучасній ліриці таких поезій обмаль Це справді перлина. Такі вірші не могли з'яви!! сь
То воно урівноважує в нашій поезії слово "ні, окажімо, в 30-40 роки так званого трудовгго
Вінграновського. ніколи не дозволяючи Собі подібних вибухів емоцій | пристрастей,
бо воно ніби покликане погамовувати оту
п че
ентузіазму, ні в /0-80, коли вже стало ясно, до якого щасливого майбуття прямує наше суспільство... Це почуття людини саме початку 60-
х, коли піднімалася остання хвиля народного ентузіазму, коли, може, іне зовсімвірили, але так хотілося вірити, що скоро... скоро... Сліпучі яскраві фарби, переливи радісного настрою, піднесеність і святковість... Цезтих віршів, які зависловом Т. Табідзе, пишутьпоетів, цеколи «строку диктуєет чувство», і поетові вдається висловитинавітьте, прощовінінедумав, чого незбирався висловлювати чого після написання вірша може тсамне помітити. Цез тих віршів, які з часом стають ніби ще глибшими і багатозначнішими, як вся справжня поезія. З рядків цього вірша так багато можна довідатися гро час, коли він був написаний І про захоплення поета французькими імпресіоністами, чия творчість так відповідала тоді духовним пориванням молоді, ще не розвіяним ІлЮЗіям. Хто не жив тоді в такому «Трішки французькому» містечку, що хворе морем, ідечервоні черепиці. Як рясніли тоді вірші поетів, особливо початкуючих, іменами Ренуара, ВанГога, Матісса.. Та, на мою думку, лишедля ини Жиленкоце захоплення небуло декларативним! органічно збагатило її художню
«вродливий манекен», що вельми сумнівно римується 3 «паркетом», - тгстТВОРЮЄТЬСЯ Таке враження ніби героїня спіткнулася намить перевела погляд на дзеркало, і між «Синіх самокатів з малиновими колесами» побачила щось Зовсім інше, але ще не може збагнути того іншого, не може його роздивитися. Вона ще не знає який реальний і страшний світ заступа той «вродливий манекен», щостанев її житті символЛоОмілюзій, породжених унптарною системою...
«По східцях, якпогамі...» А Муза диктує не просторядки, арозповідає долю поета ійого покоління Нав'язливий епітет «трішки» З кОЖНИМ ого повторенням втрачає свій первісний іронічний відтінок. Ї, певне, сприймався б, як авторська невибагливість до слова, коли бне став таким багатозначним і зловісним, про що автор тоді і не здогадувався Ідеологічна машина не догледіла раннього змужіння шістдесятників, які так швидко усвідомили себе громадянами | як багато довелося ій возитися з ними, перевиховувати, приручати,
Т:ОКОДІНІН Я
палітру. Між іншим, через багато років в тяжку хвилину рина Жиленко, точніше лірична героїня, ще навідається в те міСТечко «в якомусь краї», ніби в пошуках порятунку, але відчЧУЄ, що ИДе «по містунепо нашому серед гострихчерепіиць», авдзеркальному магазинічітко побачить, як.
-ДЗеркалосльозиться
у кутку перед грозою.
Наші лиця ..
Наші лиця!
Їхнемає за сльозою
«По східцях, як по гамі » збігає у сві зачарована лірична героїня. Іяне певен, що Ірина Жиленко усвідомлювала, коли писала цей твір, чому і звідки прийшло оте «трішечки дитина», «трішечки доросла», звідки з'явився
приборкувати... як же була вона зацікавлена, щоб наступне покоління залишалося якомога довше невизначеним, як потрібні їй були саме «трішки поети», «трішки дорослі», до 50-ти. років початкучі...
«Ще горятьусонці спиці котиться клуб Ж.» Поінерції ще з'яляються рядки. Але М узауже сказала асе, що мала на той час с,азати, «| Сімдесят, ідалі.. е-- написано без неї, цевже марне намагання автора самого глянути за обрій Тасмертному цьогоне дано, смертний може там побачитихіба-що:
Горошок синій-синій, і повні очі сліз.
Леонід ТАЛАЛАЙ, аауреат Державної премії ім. Т Шевченка
що - и
житт
ні
к-т
нн
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
п --
о 0 о т
єть ПР и
ПСИХО
І РІДНОЇ мови, крім любові Ллювогдо учнів, потрібні умови: зодиде а ку, надзвичайно важливі
впорядковується підсвідомість. база й
М чі , айбутнього мислення | завдання вчителя й
С ОЧрИЦ навчання -- правильно
Особливо велику позитивну роль формуванні ПІДСВІДОМОСТІ Дітей (! сум теж) ВІДІГрає рідна мова (мова рідного народу и РІДНОЇ землі). Вонаякнайкраще підо навколишніх | нелоана пеИМНО о скя умов життя, ідо особливостей Мокосатобо аду народу, що створив її, до
чення, мого способу мислення.
Прикладом того, як кожен народ пристосовує мову до своєї ментальності й до свого природного оточення, може бути англійська мова. В американському суспільстві вона набула рис, які дають підстави говорити про американський варіант. В Австралії вона перетворилася на австралійський діалект англійської мови. Те саме сталося й з іспанською мовою в країнах Латинської Америки. |в Україні російська мова вженета, що в РОСІЇ.
і Мова--ценетільки засіб спілкування, ай могутній інструмент мислення та пізнання світу. Якщо спілкуватися з однаковим успіхом можна будь-якою мовою, хоч іне завжди, то мислення й пізнання світу найефективніше здійснюється лише за допомогою рідної! мови (мови рідного народу й рідної землі). Шевченкова поезія геніальна ще й тому, що вона писана українською мовою. Його російські вірші майстерні, аленіколине досягають того високого рівня, що українські. Чинетому Леся Українка російською мовою написала лише один вірш-експромт "Когда цветет никотиана" і більше поезій не писала нею? Володимир Сосюра народився й вирісна Донбасі навіть писати почав російською мовою, але потім перейшов виключно на українську. Чи Пушкін був би тим, ким він став для російської та світової літератури, якби писав Французькою мовою, яку, до речі, удитинстві знав краще, ніж російську? У Гоголя синтаксис і склад мови повністю український, тільки слова російські, ітоне 3 вжди.
Людина, сприймаючи інформацію, завжди, якою б мовою ця інформація не подавалася, перекодовує її на свою, внутрішню мову. Внутрішня мова індивідуальна й водночас максимально наближена саме дорідної мови. Тому в кожній країні боротьба за прогрес суспільства неодмінно поєднувалася х боротьбою за навчання в школі рідною МОВОЮ.
З цього випливає ще одна особливість навчання. Перекодовуючи інформацію на внутрішню мову, людина може допустити Й допускає помилки (Як при всякому перекладі): слухаючи те саме пояснення, двадцять дев'ять учнів правильно зрозуміють, що, наприклад, у слові цвірінчання м'якого знака не треба ставити, атридцятий-- що треба. | виною тут не тільки неуважність. Тому, подаючи дітям якесь правило, потрібно не лише повторити його кілька разів, а й викласти по-різному,
різними словами. Наприклад, говорячи про вживання м'якого знака в середині слова, один раз формулюємо правило: "М'який знак перед наступним м'яким та шиплячим не ставиться Умань, глеуманський, Уманщина, авдруге: "Перед м'якими йшиплячими м'який знак не пишеться" тощо. І від учня не слід вимагати, щоб він слово в слово, як вірш, повторив правило, основне -- аби точно передав суть. Таким чином, якщо дитина перший раз неправильно зрозуміла якесь положення, за другим разом вона має змогу відкорегувати його в своїй св.СОМОСТІ Дитяче мислення, особливо в молодших класах, »-Онкретне Саме по собі правило, повідомлене вчителем, для дитини залишається абстра «цією. Тому виклад будьакого теоретичного матеріалу ДОЦІЛЬНО починати ІЗ СПОСТереж ння за конкретними явищами, з розкритті пові їх закономірностей Наприклад, замість того щоб повідомити "Апостроф вказує, що наступн! буквия, Ю, Є,
фесор Іван ЮЩУК
ЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ РІДНОЇ МОВИ
ї позначають два звуки йа, йу, йе, й! після |
твердого приголосного", корисніше дати Зіставити написання и звуковим склад слів зяблик --3'ява, люк--в'юк зтим, щоб учні самі
зробили висновок про роль апострофа на |
ПИСЬМІ
Дитина прагне до активності, до утвердження свого "я". Якщо ми накидаємо ій якесь готове правило, це пригнічує її, тим ми позбавляємо її радості відкриття. | зовсім інакше почуває себе дитина, коли вона сама доходить до істини -- це приносить ій задоволення, вона самоутверджується, впевнюється в своїх можливостях. Наприклад, замість того щоб повідомити, які букви пишемо в особових закінченнях дієслів першої та другої дієвідмін, хай учні позмінюють, учотири колонки за особами в однині й множині дієслова нести і чути (І дієвідміна) та бігти ! стояти (ЇЇ дієвідміна), проведуть спостереження за їхніми закінченнями й самі зроблять потрібні висновки
Щоб у дитини виникла зацікавленість певною роботою, вона повинна бачити близьку мету (віддалена мета для нетнадто абстрактна инереальна). Наприклад, одне--Однепровести словниковий диктант на подвоєння нн у прикметниках, давши просто записати підряд
слова: освітлений, воєнний, хутряний, дерев'яний, електронний, освоєний, страшенний, весняний, голубиний, нескінченний, олов'яний, жаданий, ОСІінНІЙ. | ЗОВСІМІНШеФ-- загадати дітям, щоб вониці слова записали в дві колонки: 1) з подвоєнням нн; 2) без подвоєння н Тоді вони з перших букв записаних слів зможуть прочитати зашифрований тут початок вислову І.Франка "...натебечекати!" З'являється мета -- з'являється інтерес до роботи. | прицьому наявний такий потрібний дітям елемент гри.
Кожне нове знання про світ, зокрема й про мову, непросто сприймається людиною, астає порядз іншими знаннями. Нові знання можуть додаватися, доплюсовуватися до попередніх механічно, а можуть вкладатися в певнусистему. У першому випадку сприйняте знання загубиться серед інших ! стане немобільним, мертвим, його важко, атой неможливо буде пригадати. У другому-- нове знання ляже в певну систему пошуку й при потребі легко відтвориться. Тому будь-який новий матеріал треба подавати не просто у зв'язку з попереднім, авпевній системі.
Наприклад, починаючи вивчення дієслова, насамперед даємо дітям уявлення про систему дієслівних форм: неозначені способові форми, дієприкметник, формана - но, -то і дієприслівник. Не можна спочатку розглядатичасидієслова, а потім знайомитися зі способами. Це слід робити навпаки, тобто влогічній послідовності. Спочатку даємо лопічну схему системи, а потім наповнюємо 1! конкретними знаннями. Це особливо важливо для дитячого сприймання: і матеріал краще запам'ятовується, і В ПІДСВІДОМОСТІ виробляються точні 1 логічні схеми мислення.
Кожний факт-- зокрема й сприйняте слово -- залишає слід у пам'яті дитини (особливо впершому сприйнятті). Такимчином створюється початок навички, виробляєтья мовний стереотип. Тому, коли идеться про грамотність, не можна допускати, щоб дитина бодай одинраз неправильно написала одне слово іневиправила одразу помилки. З цього погляду вправи із завданням "Перепишіть, вставте пропущені букви" є шкідливими, якщо учніне можуть негайно перевірити правильність написання здеформованих слів або якщо ці словане були написані передтим правильно.
Так само мало що дають для формування навичок грамотного письма й диктанти, які вчитель перевіряє и повертає учнямчерез кілька днів після налисання. Зацей час образи слів з помилками встигають перемти вдовготривалу пам'ятьдитини Краще було, акби такий диктант (навчальний) учень сам звірив з надрукованим у підручнику текстомі виправив помилки перед тим, як здати мого вчителеві. Це сприяло б виробленню уважності,
якої ще так бракує дітям. І збільшило 6 ІХНІ шанси дістати відмінну Оцінку за такий диктант (звичайно, при інших, вимогливіших нормах оцінювання)
Уроки з рідної мови повинні приносити дітям радість, задоволення, зміцнювати В НИ» віру в свої можливості, окрилювати їх це можливо лише за умови, що максимально враховуватиметься їхня психологія, їхнє прагнення до підниння навколишнього світу зокрема й такого неосяжного м дивовижного витвору народного ! онія, як рідна мова
ння РР о й
и п вілоон пон
пивний зони тран нини чн --
нн анеаннін ВЕН --
зані
ФОТОЛІТОПИС «ПРОСВІТИ»
нь
нь з
Р - ч 7) И 4 чор " ч/ іо. і М ) і т їй ра вів РУ - Е г ф й ї ЗЕ ій и Я ж я їі - Ж й 4 г б зі - о шій Же і, ГАо р оо а лк бо о а ПОРИ Й МР ої 4 . , ми ї у В і М " і 1 | і 4 ему - уши 4 ії 7 г й ; Ей 1)
ча ма"
Коломия, 1928. Іванна Блажкевич, Ольга Кобилянська,
Олена Кисілевська, Ольга Гузарева
ПРО РОБОТУ УКРАЇНСЬКОЇ КОМІСІЇ З ПИТАНЬ ПРАВОПИСУ
ПРИ КАБІНЕТІ МІНІСТРІВ
УКРАЇНИ
До складу цібї КОМІСІЇ ВХОДЯТЬ ВІДОМІ мовознавці як України, зокрема наукові співробіники Інституту української мови НАН України, інституту мовознавства їм. 0. О Потебні НАН України, Інституту українознавства НАН України у Львові, професори Ужгород: ського Одеського, Чернівецького, Дніпропет - ровського, Запорізького, Донецького, Харківського та Київського університетів, такі вчені діаспори: Америки, Канади, Польщі, Чехії, Казахстану -
На першому засіданні робочої групи ціє! комісії, що відбулось у травні 1995 року в Інституті української мови НАН України розглянуто процедуру обговорення и прийняття запропонованих змін та уточнень в останньому виданні Українського правопису (1993), розпочато обговорення 1 розділу Правопису «Звуки та їх позначення на письмі»
Друге засідання робочої групи цієї! КОМІСІЇ відбулося 7-8 грудня 1995 року. На цьому засіданні завершено обговорення І розділу та розглянуто пропозиції щодо змін та уточнень правом ису словоформ
Якщо йдеться про 1 розділ, то мого, по суті, залишено без змін, хоч зула спроба викластитой самий матеріал віншому варіан Була пропозиція про введення до абетки сполученьлітер дж, дз для позначення ЗіМКНенОщілинних звуків, наприклад, у таких словах, як джерело, дзвін! Т ін, але п не прийнято
Розгорнулась дискусія щодо повернення знака м'якшенняна старе місце, тобто вюнець абетки алеце питання остаточно ще не вирішене Знято обмеження щодо вживання -ина початку, напр. индик, инший.
Що стосується 2 розділу, зокрема родового ВІДМІНКА | ВІДМІНИ, ТО робоча ПІДКОМІСІЯ запролонувала зменшити уількість варіантних закінчень (5 48, примітка) надавши перевагу закінченню -у (-ю): акту, паперу, рахунку Протесемантичне розрізнення рекомендовано враховувати в написанні словоформ апарата (прилад) - апарату (установа), соняшника (проодин)-- СОНЯШНИКУ (збірне) Щодо назв населених пунктів (5 48, п. 2 примітка), то тут запропоновано навести ряд прикладів ІЗ закінченням -у (-ю), але це стосується пльки тих назв, які ПОХОДЯТЬ ВІД загальної, напр Антрацит - Антрациту Ще зазначено, що закінчення »-у за давньою традицією повинна мати власна назва Рим - Риму. Оце и усе про родовий відмінок ЇЇ відмІНИ Підчас обговорення
| ЦЬОГО ВІДМІНКА ЧЛЕНИ коміСсиї звернули увагу на
то, щоб спростити виклад мого формулюва: їв ЗзПпІДНО З МОІМИ пропозиціями проте під час
дискусії мовознавці торкались в основному закінчення -а (-я) у назвах із суфіксами -1ів (Ів), -ов, ев (єв), ин (ін), тих, які ПОХОДЯТЬ ВІД власних імен типу Борислав тощо. Однак це питання остаточно не розв язане
Шодо родового відмінку іменників 1 відміни типу вість, діяльність, кров, любов, Сіль, Русь то врезультаті дискусії принято ухвалу допустити вживання в словах такого типу поряд ІЗ Закінченням "І и закінчення -И: ВІСТ - вісти, діяльності - діяльности, крові 2 крови, любові -- любови, солі -- соли, Русі - Руси.
У відмінковій парадигмі числівників п'ять - десять, одинадцять - двадцять і т.ін. (5 70 п. 2) робоча підкомісія запропонувала винести на перше місце В непрямих відмінках Форми п'ятьох, шістьох, сімом, двадцятьом і т. ін але м це не було прийняте. У парадигми відмінюванн», атематичних дієслів навісти ця ж ПІДКОМІСІЯ запропонувала зняти Форму особи монижини теперішнього часу типу відповідДЯятЬь (5 80. Пп Гаї що не Ом О прийнято
Давні форми активни» дДдіІЄєприкметників теперішнього часу на г-учий (ючий), на думку робочої піІДКОМІСИ, втратили категоріальну належнюєтьт вживаються в значенні прикметників та іменників. Це зауваження підДКОМІСІ! Не викликало дискусії, проте тут можливі різні ПІДХОДИ ЩОДО ІХ Заміни прикметниками та іменниками З іншими СуфікСсами и чином, обмежувати іх уживання в українській МОВІ
Не викликало заперечень уже закріплене в мовній практиці положення про те, що пасивні дієприкметники від ДІЄСЛІВ на -ува (-юва) маютьнаголосом суфікс -ова- (збудований) авненаголошеній позиції -ува- (вибудуваним ) Нарешті, піІДКОМІСІЯ Запропонувала ЩОО у діЄєприСслівниках, утворених від зворотних дієслів, віддавати перевагу постфіксСу -Сь, перед -ся, напр: сміючись (ся), узявшись (ся).
Оце й усі прог..3иції робочої підкомісії, яю вона висунула на розгляд Українсько національної комісії з питань правопм су ре Кабінеті міністрів України": Наступне засідання ціІЄ! КкОміСси заплановано
КІЛЬКІСНИХ
3 «0
таким
провести в то юти декаді ко: ни 1996 ООКУ
ішедрій БУРЯЧОК
член Української національної
комісіи з питань правопису при
Кабінеті міністрів Украіни доктор
філологічних наук, професор
е з
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
а -.
ПА ЕР СС
/СТОРИЧНА ПРОЗА
ання
Чи
альшку посадили у ридван, а киягя Дмитра поклали на воза, кинули замість одягу вовчу шкуру. Татари-найманці і шляхта оточили сей скорботний почет
Адаму Кухті поляки віддали улюбленого аргамака князя Дмитра, який тягнув значно більше, ніж Юдині тридцять срібняків. Війт радісно всівся на лицарського огиря, хоча й виглядав на ньому, як баба на свим
Пане, коли Стали ВІДОМИМИ ВСІ підробиці страшного злочину, вчиненого ляхами в Чехії, вісімдесят свідків в один голос наавали Кухту Їудою та мерзенним зрадником Колишнього війта засудили до публічного покарання: у трьох кінцях міста Праги його шмагали батогами. Кат вивів його за міську браму, затаврував
зпеченим залізом 1 під загрозою страти на горло заборонив будь-коли повертатися. Це сталося У 1557 році.
Поляки поспішали, не,без підстав "побоюючись, що злочин, вчинений ними у чужій державі, їм так просто не минеться.
У містечку Німбураї шляхту оточив обурений натовп чехів.
- Люди добрі, звернувся до міщан пан Дмитро,- пожалійте мене заради Бога. Не віддавайте на глум ляхам. Якщо ваш король засудить мене до смерті, я охоче схилю голову на плаху. Прошу справедливого суду
Юрба загомоніла і грізно посунула вперед на шлях-гу. Виблиснули бліді леза шабель. Поляки піднесли рушниці, не підпускаючи міщан до своєї жертви.
Кров цебеніла з Дмитрових ран, та воєвода Зборовський не дозволив перев'язати бранця.
Молодий Зборовський нарешті 1 собі наважився вийти із тіні власного батька; він підбіг до князя Дмитра і плюнув йому у лице
- Не досить із тебе було простої шляхтянки? Ач, йому закортіло князівни! Куди, лайдаку, подів її добро
з е моштовності награбовані? Чех Канторек, побачивши неподобства ляхів, голос-
й,
я
б,
но закричав, що повідомить владу про ганебні дії, які чиняться у їхньому вільному місті чужинцями, що зневажають тутешнє магдебурзьке право і давні вольності
Поляки захвилювалися. Якщо у Празі стане відомо про їхні «подвиги», справа набере небезпечного напряму, і міжнародний скандал стане неминучим. Треба було мерщій тікати
За один день коні пройшли шістдесят миль. Вершники зітхнули з полегкістю лише після того, як прибули до прикордонного міста Яромира.
Два дні пролежав князь Дмитро голим на морозі, але це дихав Мщного гарту був цей лицар. Його стягнули з зоза, вкинули до стайні, прикували залізним ланцюгом до стіни г: виставили вартутатар-найманців.
Якраз у цей час із Праги прибув королівський гонець їз наказом не випускати чужинців з міста. Канторек таки додержав свого слова
Мартин Зборовський щось стиха сказав ватажку татарської варти
На ранок 4 лютого яромирський війт наказав відімкнути стайню.
Коли двері розчинилися, присутні побачили задубілий труп із дивно вивернутою головою, 1 всі зрозуміли, що князя Дмитра вночі підступно вбито.
Війт вирішив зробити труну за рахунок міста 1 поховати небухсчика як християнина. Та воєводі Зборовському це рішчня було не до вподоби, і він наказав викинути мертвого із домовини, здерти з нього саван 1 жбурнути на купу гною.
| тоді молодий джура князя Дмитра Сангушка гірко заплакав
- Не думаю, що хто-небудь із вас міг би зрівнятися звитягою з небіжчиком. Не зрадником він був, а улюбленим паном, справжнім лицарем 1 князем українським
Тиждень пролежав холодний труп просто неба. І саваном йому став кошлатий сніг, що безконечно падав із» важких сірих хмар-
І8 березня 1552 року мати пригорнула дочку, яка у тринадцять літ стала вдовою. А ще через День Беата надіслала Сигізмунду Августу скаргу на Костянтина- Василя за вчинений над Гальшкою гвалт. Їй було мало страшної смерті Дмитра Сангушка
Король погодився передати Гальшку під виключну опіку матері, але за однієї умови: князівна не може вийти заміж без його особистої королівської волі. Спраза у тому, що молодий Зборовський вирішив поступитися Своїм шлях ьким гонором, Оо його вабила не дівоча Чиста, а тільки гроші, і недвозначно заявив сво! виняткові права на «порятоваму» ним 1 його батьком жінку Сигізмунлу ж Августу не посміхалася перспектива налмірно,о зростання багатства і могутності магнатів Хоповських. цих «королевят», які 1 без того зверхньо "Гавилися до його королівського маєстату
У листі до канцлера Радзмвілла Сигізмунд Август стурбовано писав з цього приводу: «Се означало 0 ВИТОдувати в ді рисові амія. Усі ми накличемо біду на власну голову, ірсього ніяк но мо?жна дозволити без ВНОЇ шкоди "ля держави » - 1
Вибір короля припав на графа Лукаша Гурку, який Теж брав участь у «виавсльному ПОХОДІ» Проти Дмитра Сангушка, отже- «мав право»
Граф Лукаш був добре підтоптаним жевжиком,
| Юрій ДЖЕПЖУЛА
Історична оповідь Закінчення, |,
т
невеликого розуму, проте великої пихи та амбіції. Не маючи царя в голові, він не становив загрози для короля, а за протекцію ладен був вірно служити Сигізмунду Августу
На той час Гальшка Острозька перебувала при дпорі королеви-матері Бони, куди відвеала її Беата, не без підстав розраховуючи на підтримку. Сигізмунда Августа дратувало постійне втручання його владної матері у державні справи: «Куди втинається наша мати, неминуча для нас прикрість, і ніколи нічого доброго статися не може».
Обранець короля не влаштовував Беату. Княгиня не збиралася виконувати королівську волю, вона замислила ще карколомнішу інтригу. А щоб Сигізмунд Август не перешкодив її намірам, вирішила поки що уникнути пильного ока влади 1 переховувалася у своїх друзів.
Король наказав відшукати непокірливу 1 норовисту княгиню. Його наказ було виконано. Беату знайшли, але вона рішуче відмовилася виконати королівську волю. Тоді слуги Сигізмунда Августа силою зірвали з її пальця каблучку з родовою печаткою і показали Гальшці як доказ материнської згоди на шлюб із графом Гуркою. Ошелешена князівна повірила королівській брехні.
Дивне вінчання відбулося у Варшаві у присутності короля і біскупа Чарнковського. На всі запитання священника Гальшка відповідала одноманітно, мов механічна лялька: «Якщо на те є згода моєї матері, Беати з Костельця»...
Княгиня Беата перетворилася на фурію: «Я не давала згоди на цей шлюб. Отже, не згодна і моя дочка. Цей шліоб не існує для нас, вінбридкий, гидотний, нікчемний і таким залишиться і надалі». Ї вона викрадає власну дочку із дому пана Гурки. Бона Сфорца взяла жанок під свій захіст, аби ще раз дошкулити своєму синові, який намагався звільнитися з-під її впливу.
Сигізмунд Август грізно вимагав відпустити Гальшку до її «законного» мужа, погрожував і залякував. Марно! Княгиня Беата рішуче відрубала: «Сподіваюся, що очі мої до самісінької смерті не побачать сього пана».
Скандал! Канцлер доповідав королю: «Хто відає, що може наробити ся навіжена. Видається, вона здатна на все, аби тільки видати дочку за іншого».
Врешті-решт старій королеві остогидли постійні лайки і суперечки із сином, і вона вирішила повернутися на батьківщину. Це був перший в історії Речі Посполитої випадок, коли королева добровільно залишала межа свого королівства. Син радісно випростався, коли від'їхала його мати.
Повернення до Італії не принесло щастя Боні Сфорца. Незабаром вона загинула, отруєна ворогами.
А Беата, хоча й втратила могутню заступницю, не збиралася схилятися перед королем.
Г-д диктовку матері Гальшка пише два листи. Один-до державної ради із заявою, що позаяк вона введена в оману, то вважає свій шлюб із графом Лукашем Гуркою недійсним. А графові князівна написала, що «швидше вмре, ніж належатиме йому».
«Найгірше за все, що княгиня не погоджується»,- бідкався король.
Уся Річ Посполита- Україна, Польща, Литва, Білорусь-напружено спостерігала за нерівним двобоєм всевладного короля 1 жінки, в якої волі та мужності стало б ії на десятьох мо2кновладців.
Дедалі більше коло могутніх і впливових осіб королівства 1 Великого князівства Литовського втягувалося у цю безкінечну чвару.
Король вирішив привернути на свій бік ще недавно опального Костянтина-Василя князя Острозького. Він надав володарю Острога можливість викупити всі родинні маєтності за дуже невисоку ціну, якщо тільки Костянтин-Василь зуміє переконати своїх родичок у слушності та справедливості королівських вимог. Король тепер мало дбав про пана Лукаша, тут вже йшлося про власний маєстат, бо що ж він за володар, коли не годен подужати якихось там двох несамовитиць.
Графи Гурки підняли страшенний гвалт. І куди та любов поділася! Їм потрібні маєтки, гроші, замки, тисячі гадданих! А якщо всього цього не буде, то навіщо й той шлюб із збезчещеногю панночкою?
Канцлер Радзивілл, головний дорадник короля, таємно почав підтримувати Беату, яка вирішила віддати дочку за його родича князя Симеона Слуцького, що також кревно був пов'язаний із ролом Острозьких. Клубок ще більше заплутувався, і розв'язати його ставало дедалі важче
Доки король вагався, не знаючи, що чинити, з'явився новий претендент на руку князівни Гальшки-герцог Иоган Мюстерберзький з чеського королівського роду Подібрадів. Здавалосл, всі шляхетні трутні Європи зліталися на солодкий український мед!
Беата завше діяла не по-жіночому рішуче: хай собі король велить своє, а вона вчинить як схоче!
На початку 1557 року Беата з Костельця разом із дочкою несподіванно опинилася | (Львові Незабаром домініканський монастир, де жінки анайшли прі іулок, перетгорився на справжию фортеціо. Сюд' лочали а"кджатися численні друзі Беати у супроводі слуг і гайдуків
У Львові зібралася непокірна і свавільна шляхта, що
пе боялася не те, що короля, а й самого диявола. Розпочалися безконечні учти, галас, «відвали» ца честь киягинь, бійки | сварки на вулицях
Якось міські стражиики спробували погамувати гультлів, та надвірний писар Беати відповів на апува -
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
лих нн кистю 0 нн
а м
ей
ПЕ раурранн БР Р сло злиття пт - РИ іній --бі
везе ни пан і с -
ща - ІРР да - і - ВИ ній й - с-- ГО сон ї "і ПН Р ДР Р нні БАЛА; - - -- ж. реаиена щ ЕР рр - нійнавннся о що - о ин зни -о
чем ПА ЕРА ЕРА рання Дн
ження постріле ім ов рушниці, поранивши двох львів'ян, один 13 яких був представ- ЬВІВ за б
відпору п без того було охоплено тривогою міщани готувалися до Відчайдушні походи ковані варі які погрожували в такий спосіб помститися за порушувався прибульцям в Байди-Вишневецького у Крим. А тут громадський спокій того, щоб зміцнювати З З Бо байдуже до безпеки міста, а магістрат, замість
Певно, не без Ум Бе бачачи займатися погамуванням знахабнілої шляхти король прианачив пек ван у день п'ятирічної загибелі Дмитра Сангушка З ліотого розрубати сей гордіїв ву п ЄВКИ М старостою Петра Барзу, наказавши йому Гурці його непокі пив й за всяку ціну повернути «законному» чоловіку-графу бажає він, иа Я , уоуланом бо того вимагають Божі та людські закони 1 того посполите руше унд Август Водночас король дозволив Лукашу Гурці зібрати
ушення 1 з допомогою зброї відібрати те, що йому належало.
неслужняну баб. ЧЬКО піДСМІЮВалися з недолутого чоловіка, що не годен приборкати , але охоче ставали під корогви ро ків, сподіваючись на щеді винагороду. Найбільш освічені роду Гурків, дру
Із шляхтичів глузливо називали свої дії «новим троянськи 2 С Ким ПОХОДОМ » за «українською прекрасною Єленою». початку Барза, аби
уникнути зайвого поголосу, намагався добром переконати Беату-мовляв, ідеться лише про благо її дочки.
аз при особистій зустрічі зі львівським старостою Беата відрубала: ьки мати може судити про благо своєї дитини. Король же має захищати сиріт,
а не | сувйнаннкі чад ними наруту, що є гіршою за турецьку неволю. Ані я, ані дочка моя шлюб ніколи не давали. Отже, моя дочка, безумовно, є вільною. А коли б
тобі, пане Петре,- раптово звернулася Беата до лицарського сумління старости,- король наказав супроти твоєї власної волі видати аби за кого твою сестру чи доньку, щоб ти вчинив тоді як вільний шляхтич? Краще смерть, ніж ганьба! Я швидше заб'ю себе | дочку ось цим кинджалом,- і княгиня високо піднесла над головою зброю Піймавши облизня, присоромлений староста пішов 1 про все листовно доповів королю. Сигізмунд Август страшенно обурився. Як?! Ця навіжена продовжує публічно
? ер , ?Х зневажати короля"? То його воля для підданих вже й ламаного шеляга не варта? Хтось наважується діяти всупереч його бажанню, забувши, що він
є помазанником Божим? у
До Львова полетів суворий королівський наказ: негайно р, приборкати княгиню, поки справа не дійшла до справжнього | рокошу. Якщо буде необхідно-рішуче і без вагань застосувати зброю.
Щільно замкнуті міські брами. Біля них-пильна варта ретельно обшуковує всіх новоприбулих до міста
При обшуку одного з підозрілих знайшли листи до Беати, написані українською мовою, в яких невідомий дописувач радив княгині нічим не поступатися, якщо вона не хоче позбутися всього майна. І хоча під тортурами затриманий назвав себе людиною Радзивілла, схоже було, що цього крамольного листа написав Костянтин-Василь Острозький, принаймні, так видалося пану Барзі.
Якось у міську браму постукав брудний жебрак у драній свитці 1 з лірою. Звісно, варта для годиться познущалася, покепкувала з причинного, та й пропустила у місто
?ЖКебрак поблукав вулицями і провулками і, піймавши мить, коли жолніри, що оточили місцеперебування бунтівливої княгині, загавилися, стрімко підійшов до брами монастиря 1 впевненно постукав. На похмуре запитання із бійниці, хто він, ошелешені стражники почули гордовиту відповідь:
- Князь Симеон Слуцький.
Двері монастиря розчинилися..
Граф Гурка, ніби передчуваючи недобре, захопив кам'яницю навпроти монастиря і наказав обстріляти заложників із гармати.
Гуркіт пострілів викликав поміж городян паніку. Серед білого дня в серці Руського воєводства розпочалися справжні військові дії. Магістрат негайно скликав до ратуші загони міської варти 1 наказав гармашам готуватися до бою. Заревли сурми.
Занепокоєний староста у супроводі інших урядовців поспішив до монастиря, щоб передати у власні руки княгині черговий королівський наказ 1 зупинити кровопролит-.я. / |
Беата не захотіла навіть розмовляти з представниками влади, 1 староста мусив обмежитися зачитуванням універсалу одному із княгинених слуг, про що й записав у гродські книги, аби запобігти королівським обвинуваченням у недбалості і занехаєнні обов'язку.
Під грім гармат, під гуркіт мушкетів у хмарах диму Симеон Слуцький став на весільний килимок п«.руч із Гальшкою Острозькою. І мати благословила молодят, подбавши про те, щоб усьому місту стало відомо, що цього разу шлюб не обмежився лише церковним обрядом, як це було у випадку із графом Лукашом. Багато свідків проводжали молодих до спочивальні, до самого подрутнього ложа.
Роздратований і зневажений граф затято продовжував облогу. З обох ворогуючих сторін налічувалося вже багато полеглих. Збудження у Львові продовжувало зростати. Хтось із шляхти, переконавшись, що всі спроби приступу зазнають поразки 1 високі монастирські мури не так просто здолати, запропонував звернутися по допомогу до реликого коронного гетьмана. Так, здавалося, приватна справа несподіванно Єретворилася на загальнодержавну.
Хто знає, скільки крові ще пролилося, коли б староста не вирішив порадитися з міським війтом. З'ясувалося, що в монастирі немає колодязя, а вода туди потрапляє підземними циновими рурками - досить їх перетяти, наче жили на руках, як обложені знесиляться від спраги. -
Беата вжахнулася, коли їй доповіли, що в монастирі не лишилося и краплі води. Треба було негайно діяти. Княгиня послала двох слуг до старости із заявою, що 11 дочка нещодавно повінчана із князем Симеоном Слуцьким, а недолугий граф Гурка нехай забирається геть - сей невіглас і облудник ніколи не мав жодних прав на п улюблену доньку. -У
Староста похмуро зустрів Беатиних посланців, заявивши, що особисто йому байдуже до родинних справ графа Гурки, але тут йдеться про образу королівського маєстату, а за це, згідно з державними законами, винуватці підлягають баніції та
інфамі о. |
У переговори втрутився брат старости- Станіслав Барза 1 змалював у найчорніших фарбах можливі для Гальшки наслідки її подвійного шлюбу: за давніми, проте не скасованими законами жінку, що має двох чоловіків, можуть спалити на вогнищі, як
е есну ь жав но нетикі слова передали Беаті, вона знепритомніла. А «психологічна соробка» тривала ще протягом кількох днів. Нарешті, зрозумівши марність спору, Беата сслала зброю і погодилася, як зазначалося у протоколі, «віддати «вом точку у секвестр». Але у п душі ще жевріла надія, що король, дізнавшись ро, СПАВ весільний обряд, змінить гнів на ласку. Проте зараз головним для тет ре о за Ме цій ланц'ог облоги і вирватися на волю, Боротьба з королем ще не закінчилеми рогранс е віЙН
з Зк о льрівський староста У супроводі ЦІЛОЇ конутаи зола оно п .мбув за «нязівною, давши шляхетське слово честі, що не видасть пальми рх
й ле З | молодятам рірчнїчим не зашкодить У ре | с 1 хо ярів була розчавлена подіями останніх дДИО Знову хвилі ЛИХОї ДОЛІ ВИСОКО
Король Сигізмунд Август
тм - и ПДР р-ні екв Рем ПЕР А ПР Р --
адійняли 11, вселивши у серце марне сподівания на звичайне ланоче щастя, щоб потім немилосердно жбурнути з самісіньке пекло безнадії ФЗнесилена, вона не здатна була авестися на ноги, 1 її довелося нести на ношах
Пан Барза додержав свого слова! Гальшка не була видана Гурці Ії відвеали просто до королівського палацу -
Король грізно запитав, чи дійсно Гальшка повінчана 19 Симеоном Слуцьким? | почувши ствердну відповідь, надовго замислився Він не любив українсько-литовський рід князів Слуцьких. Сигізмунд Август ніяк не міг забути, що в 1496 році українські та литовські пани хотіли обрати своїм великим князем Симеона І Слуцького. Ї через сто років останній із Ягеллонів не міг простити такого зухвального зазіхання на трон своїх предків.
І ось королівський вибір зроблено! Тільки граф Лукаш Гурка володіє всіма правами на тіло Гальшки Острозької, отже і на її маєтності й добра. Гальшка знову потрапила до лаписьк свого сумнівного «мужа:
Беата закопала у льоху домініканського монастиря дві скрині з коштовностями (хто зна, може й досі вони чекають на свого шукача скарбів"), а сама рушила навадогін за дочкою. Жіноча помста не відає милості Нехай король тимчасово переміг 1! Але цей ненависний граф, цей королівський блазень, не одержить від неї жодного гроша! Вона зробить усе можливе, щоб Лукаш Гурка втратив свої сумнівні права на посаг ії дочки!
Ненависть вигадлива. Беата записала на ім'я Симеона Слуцького- «Свого коханого зятя»- всі маєтності, скарби, замки. У цей же день князь Симеон у присутності восьми поважних свідків приклав свою родову печатку до документа, згідно з яким визнавав «за княгинею Ілиною, матір'ю своєї жони, княгині Гальшки» довічне право користуватися всіма маєтностями, що їх за годину перед тим одержав від нет «у подарунок:
Отака нескладна операція,- і королю залишилося нарікати тільки на себе самого з юридичного боку тут не було жодних порушень. А самому королю порушити закон означало протиставити себе шляхетним вольностям, якими так пишалося панство, і викликати загальне обурення в Речі Посполитій. І Сигізмунд Август, згнітивши серце, закріплює документ власноручним підписом. Цього разу розум княгині Беати взяв гору. А подібного можновладці ніколи їі нікому не прощають
Безприкладний герць жінки з королем тривав. Беата вирішила будь-що вивільнити дочку, за її власним виразом із вавілонського полону»
А тим часом король закликав собі на допомогу всесильну католицьку церкву, доручивши розглянути справу про законність шлюбу з церковної точки зору главі католицької церкви у Польщі-примасу 1 архієпископу гнезнинському Чарнковському. Королівський вибір аж ніяк не можна назвати випадковим, позаяк біскуп був близьким родичем графа Лукаша
Гурка став у позу: так, він погоджується на примиреною з дружиною, але ні про яке стороннє посередництво не мож» бути й мови. У листі до примаса граф бідкався, що було б великим гріхом перед Богом 1 соромно перед людьми вступити йому, законному мальжонку, у переговори з паном Слуцьким, оскільки він, Лукаш Гурка, появ жону за наказом короля, котрий, як християнський господар, дозволив «мені увести її до себе». Ах, його родова гідність! Ах, шляхетський гонор! Ні Тисячу разів ні! Він ніколи не розпочне переговорів 1з тим, хто порушивши святість церковних обрядів, став між ним 1 його жоною. Тут Гурка не витримав високого штилю, збився на низький і відкрив справжнє підгрунтя своєї принциповості- «а особливо з тим, хто всупереч праву привласнив собі її маєтності». Ну, жінка- Бог чи чорт із нею!- але маєтності-то святе. Такої зневаги чутливе лицарське серце високородного графа знести не може!
Над паном Лукашом Гуркою сміялася вся Україна, Подуща 1 Литва
Примас, як духовна особа, вирішив порятувати хоча б честь шляхетного роду, якщо не можна порятувати гроші Чорт з ними!- і наказав віднайти в актах про вінчання графа «хоч якусь ваду», щоб були законні підстави для благопристойного розлучення Але всі папери складені взірцево, за всіма нормами тогочасного юридичного права, ад»ке, КОЛИ ЦІ документи писалися, ніхто не міг передбачити того, що сталося Навіть досвідчені В казуістиці єзуїти не змогли виявити жодної зачілки для розлучення, або, за тогочасним виразом- «розпусти». Копали іншому яму, та самі туди втрапили! 7
«Я не бачу, яким шляхом можна зруйнувати цей шлюо,- писав гнезнинськи»» архієпископ познаньському біскупу Адаму Конарському, - | мені душевно жаль НАМ приятеля графа Лукаша. Тримати ворога у власному домі, не зазнавати втіхи у житті,
б. я п Р яз іга й 1. -й , З Р |
Р 7 я
втратити надію на потомство І душевний спокІЙ,- греба бути залізною людиною, що
винести це. І понад те-ця особа, примасу було гидко навіть згадати ім'я Гальшки, - ця особа збезчещена князем Слуцьким до такої міри явно, що ніяк не можна приховати цієї "обставини». |
Гуубо кажучи, граф Лукаш був приречений довіку носити свій хрест у | ляді розкішних рогів Звичайно, можна було 0 на підставі подружньої нє вірності ДОмжее тися розлучення-закон це дозволяв. Але подібні ді навряд чи полегшили о його долю він все одно назавжди лишався в очах шляхетського суспільства недолутим рогоносцем та, на додачу, без омріяних грошей своєї невірної дружини Такої задачі не годен був розв'язати навіть весь церковний клір | г
З листа Беати Костелецької до Мартина Зборовського «Дай-то ооже, зачепити серце примаса, щоб, принаймні, звільнена була з ув язнення бідолашна, оееранци бранка-моя дочка- За себе, запевняю пана, я певна, що швидше тричі погода; ся прийняти смерть, ашж поступитися. Переконана, що таким є й рішення; дочки»
Пан Лукаш, бачучи непохитність двох княгинь, почав вагатися, погоджуючись передати остаточне рішення щодо його мальжонських справ на розгляд учених людей, і, якщо вони його визнають вільним Від подрузкніх пут, то він наполягатиме лише на відшкодуванні збитків-моральних, а ще Обільг'є матеріальних | Охоче відпустить Гальшку на чотири сторони, якщо ж думка ВеЛУМУДНИЄ око | пра буде Іншою, то княгині доведеться скоритисян І розпочати виконувати «ВО подружні обов'язки, бо у нього вже не стає сил терпіти чернемчим спосіб життя, а її мати- Беата з Костельця хай довічно керує маєтностями своєї дочки |
Але Беата не пристала на запропонований комтпромає Будучи пе »еконаною, що це саме примис порадив королю віддати силоміць Гальшку за графа Гурку, вона намагалася спокусити біскупа хабарем Окрім того, вона готова уча ДЕТИ панові Лукашу величезного вВвіІіДСТУПНОГОсто тисяч залотих!'за «княгиню с-луцьку» як вперто 1 демонстративно називає воно дочку |
Проте тут у справу втрутилася смерть 1 поклала край суперечці між Гуркою та Слуцьким. У 1560 році князь Симеон Слуцький помер. Гальшка Острозька | руге овдовіла, продовжуючи при цьому офіційно залишатися дружичою графа Лукаша Вона назавжди вбирається в жалобу 1 вже ніколи не знімає чорну сукню, зе "ще п ї прозвали в народі «чорною княгинею
Король вирішив скористатися сприятливою нагодою 1 послаг до Гал шки н Самотули, де вона була ув'язнена, примаса-архієпиєкопа щоб нарешті пом: ті з цією трагедією Священник мав умовити жінку схилитися перед долею 1 км, зі х
Замкнена в темній коморі Самотульського замку, Гальшка роками не виходила - світ Божий 3 молодої, вродливої занки вона перетворилася на спрашькию мару повній ізоляції від людей, приречена на нерухомість, вона почала марніти із нею
граф
залишалися лише святая молит ом 1 Біблія, яку милостиво дозволив передати аби вона могла спокутувати свої тяжкі гріхи
те
«ЛЬ
10
1сжи | жакет ЖЕН НИ 090 ТЯ РР най ній
ших а
ж один
/СТОРИЧНА ПРОЗА
про
"Слово ПРОСВІТИ
аа ечежєттннниних соня вчи ож
Побачивши молоду княгиню, примас був вражений. Гальшка виглядала, ніби із хреста знята. П очі, адавалося, нікого не помічали. Прозорі пальці постійно тремтіли, перебираючи холодні чотки. Рухалася вона якось дивно, мов сновида. Але бліді губи влерто шепотіли, що без участі матері в жодні переговори з ким би то не було вона не ВСТУТПОГТЬ з
Саме в цей час Радзивілл пише листа Беаті, в якому особливо наголошує, що коли примасу едасться зламати опір Гальшки, «то се зашкодить 1 нашим, і вашим інтересам», бо Гурки наколи не вдовольняться ста тисячами, а почнуть висувати все нові 1 нові ВИМОГИ, ЗдІЛЬШУЮЧМИ рахунки, прагнитимуть захопити замки і фортеці. «Не ачаю, наскільки безкорисливо тру»ждається архієпископ»,- двозначно закінчив епістолу литовський великий канцлер.
«Тамтешні ненажерливі вовки»,- з ненавистю називала Беата графа Гурку і його апливових родичів. І, дійсно, те ясновельможне панство було хижою зграєю вовків, що гризлися між собою, намагаючись видерти один у одного ласі шматки багатого посагу бідолашної спадкоємиці Іллі Острозького.
Киягиня Беата ще раз голосно на всю Річ Посполиту присягнулася: «Доки моя душа тримається в тілі, доки я владна над своїм розумом, я нізащо й ніколи не полишу у біді свою дитину». Вона слізно благає, «як жебрачка», вимолює допомоги, прагне привернути на Свій бік панство «Змилуйтеся, допоможіть, порятуйте нещасну, пригноблену, замордовану оранку, вивільніть її з ув'язнення!»-летить материнський зойк над державою.
Але пани мовчать. Їм байдуже до чужого горя. І Беата мусить розраховувати виключно на власні сили їй допомагає триматися лише ненависть до самозваного зятя»: «Пан Гурка настільки отруіїв нам життя, що не тільки в усьому християнському і поганському світі, але навіть у самому пеклі нікому не дозволяється терпіти таких мук, які винесла я Зі Своїми ДІТЬМИ». Діти-це Гальшка 1 покійний князь Симеон.
Безперечно, княгиня чудово усвідомлювала джерело всіх своїх нещасть: «Завдяки цьому проклятому багатству ми загублені навіки,-писала вона. Сумління обурюється в мені, що з ласки цього нікчемного добра моя дочка змушена так довго терпіти душевне 1 тілесне рабство». Це з листа до архієпископа-примаса Чарнковсь-
ого «т Але розпач не приспав її свідомість: у неї з'являється план, для здійснення якого необхідно під будь-яким приводом вивезти дочку із Познані в Україну або Литву, а там, якщо Бог дасть, пощастить видерти її з лабет невільництва. Але як це зробити? Можливо, скористатися посередництвом примаса? І Беата повідомляє архієпископа, що згодна на переговори з графом за обов'язкової умови, що на час цих переговорів її дочка перебуватиме не в ув'язненні, а на волі.
Здавалося, крига нарешті скресла. Через примаса Гурка поцікавився розмпром відступного. Він готовий продати свою честь, але за добрі гроші Беата згодна заплатити не лише сто тисяч золотих, а й бр більшу суму, якщо шлюб буде визнано «умовним».
ле попереджає: «Якщо цього не станеться, то мій ворог не одержить жодного гроша з моїх достатків». А слів своїх на вітер княгиня ніколи не кидала, і граф Лукаш це дуже добре знав.
Так, він, користуючись королівською протекцією,- Сигізмунд Август призначив його познанським воєводою,- вирішив «заробити» великі гроші, які мали приховати брудні плями на його родовому гербі Але це повинні бути дуже великі гроші! І він починає торгуватися, як гендляр на ярмарку.
Беата зважується на відчайдушний крок: вона згодна видати графу мамрамичисті бланки із власноручним підписом і печаткою, на яких пан Лукаш може написате все, що йому .забагнеться. «Але якщо граф не погодиться, розраховуючи на мою смерть, бо ніхто не може поручитися за власне "життя,- то не одержить нічого: це так само вірно, як я дихаю. Хай він не думає, що Гальшка з роками стане покірнішою, вона краще загине у злій неволі, аніж поступиться. Коли необхідно, ми обидві ладні присягнути нашою кров ю, що не вчинимо інакше»,- востаннє попереджує вона.
Але граф Гурка затявся. Йому всього було мало- |
У 1564 році княгиня Беата, як їй видавалося, нарешті знайшла спосіб для здійснення своєї погрози, дістала змогу помститися «зятю», а, можливо, 1 силою звільнити дочку. Її змушує йти до кінця шалена енергія, родова гордість і пристрасть.- - звичайна жіноча пристрасть. Бо попри всю свою неабияку мужність, вона перш за
зичу
- е була жінкою, що завжди прагне любові та чуйності..
Воєвода сірадзький Ольбрахт Ласький був справжнім шибайтоловою. Одчайдушний до самозабуття, він бавився зі смертю, мов із коханкою. Він завжди йшов уперед 1 перемагав. Бо належав до роду переможців. Похваляючись власної звитягою, Ласький заглиблювався з невеликим загоном козаків у буд»кацькі степи. Крим, Волощина, Молдавія були знайомі із брязкотом його шаблі. Якийсь час він діяв спіІЛЬНО із запорозьким гетьманом Байдою-Вишневецьким. Це Ольбрахт Ласький посадив на господарський престол Валахії Якуба Геракліда, за що одержав від того у винагороду замок Хотин. Гроші для нього були багном, в якому він іноді ХОДИВ ПО коліна, а Іноді лише вітер свистів у порожніх кишенях його кармазинового жупана.
Крім того, він був красенем, і чоловіки ховали від нього своїх жінок 1 дочок. Та люди ще не побудували такого високого муру, аби його не зміг здолати цей зухвалий волоцюга! Він знав добре не лише військову науку. За плечима у нього була освіта у найкращих університетах Європи.
Не дивно, що Беата з Костельця заксхалася в цього бурлаку-лицаря до нестями.
Йому виповнився 31 рік, їй- 49. 15 квітня 1564 року їх повінчали.
Дійсно, кохання засліплює. Особливо-останнє. Беата записала на свого молодого Чоловіка маєтки, замки, землі-все, чим володіла. Відтепер пан Ольбрахт міг ІЗ задоволенням підкрутити свого смоляного вуса: він став найбагатшою людиною Речі Посполитої.
Дорого заплатила Беата за своє останнє кохання. Не мудруючи зайве, пан Ольбрахт відвіз свою підстаркувату дружину до Угорщини, де й заточив у замку
марк, що належав його родові. Поїхав-і забув безталанну назавжди.
"Киття виявилося безжальним до княгинь Острозьких. Матір спіткала доля її дочки. Вона теж була ув'язнена у високій башті мадярського замку. Життєвий простір цієї непересічної жінки на довгі роки обмежився чотирма стінами. Беата вже школи в житті не побачить ані дочки, ані рідного краю- | 5
У 1570 році Ольбрахт Ласький, аби ніхто навіть подумки не посмів назвати його
чесним скнарою, все майно, що одержав як посаг Беати, щедро подарував королі, "4МЛлиШшивши за собою у тимчасове користування лише кілька замків.
Незабаром Господь прибрав і ворогів княгинь Острозьких. Король Сигізмунд «вгуст помер у 1572 році, так ії не лишивши потомства На ньому пресікся рід
еллонів. А наступного року за ним пішов і Лукаш Гурка
Граф помирав тяжко. Тіло його було вкрите пранцями, 1 він згнив живцем. Люди говорили, що лютого пана покарав Бог за тяжкі гріхи Познанський єпископ Адам понарсь сий не дозволив поховати тіла, Лукаца Гуркий у родовому склепі при себеоі, | довелося будувати для нього окрему сен
Так Гальшка-вже втретє-стала удовицею. Їй було 33 роки, з яких дванадцять вона просиділа в ув'язненні. Г ось нарешті-воля! Воля, якої вона школи в житті не знала, завжди будучи іграшкою в чужих руках. Тільки смерть примирила її з чоловіком-небіжчиком, з як тм вона ніко, и так і не ділила подружнього ложа. Після йото похорої ц,на вперше підписалася»пані Лукашова з Кгурки, воєводина поананська», але в приватному листуванні продовжувала називати себе княгинею Острозькою.
м три: пЕХ ПОЇ.
Нарешті за нею у Самотули приїхав її братанич Януш, син Василя Острозького- «з немальм почтом людей ездньжх и піших, тутошних и чужодземців, з великою небезпечностю. вьшскати и тут припровадити рачил»,- із вдячністю згадувала пізніше в Острозі Гальшка про своє визволення
Гальшка спочатку оселилася в Дубно. У неї було все-гроші, маєтки, численні
піддані, але відчуття загубленого, втраченого марно життя, як свідчать її власноручні
листи, вже ніколи не полишали страдницю. Звичайно, вона мріяла про щастя, але вже не сподівалася зустрітися а ним віч-на-віч.
На сеймі королем Речі Посполитої обрали французького принца Генріха Валуа Новий король, чи то вражений романтичною 1 страшною історією княгинь Острозьких, чи то абсолютно байдужий до життя і проблем свого нового королівства (а про це свідчить подальший перебіг подій), 4 лютого 1574 року видав універсал, згідно з яким княгиня Гальшка визнавалася єдиною спадкоємицею всіх багатств, записаних Беатою на свого чоловіка Ольбрахта Ласького і які від нього, в свою чергу, перейшли до королівських володінь. Не виключено, що це було зроблено за порадою самого пана Ольбрахта, що, як справжній лицар, (а він 1 був таким у класичному розумінні), зневажав гроші, Адже це Ласький за дорученням сейму їздив у складі польського посольства до Парижа, щоб запропонувати корону Речі Посполитої синові Катерини Медичі Хтозна, можливо, він розповів Генріху історію княгині Гальшки? Лицар Ольбрахт у своїх вчинках завжди був непередбачуваний.
І тепер уже дочка розпочинає боротьбу за визволення своєї матері. На її прохання князь Костянтин-Василь звернувся до австрійського імператора Максиміліана з проханням посприяти в цій справі.
Максиміліан, що сам ласо поглядав на корону Польщі, не міг відмовити впливовому українському магнатові, і наказав своїй довіреній особі-фон Рейтерну «непомітно» з'ясувати на місці, як склалася доля Беати з Костельця і в яких умовах вона перебуває.
Перед фон Рейтерном постала моторошна картина. Беата вже вісім років, крім байдужих стражників, нікого із сторонніх людей не бачила. Уздрівши знатного австрійця, вона, захлинаючись у сльозах, скаржилася на неліодські умови свого життя, бо не мала навіть білизни, «щоб прикрити голе тіло». Вона зривала з пальців персні-останні коштовності, які ще лишалися у неї, і пропонувала їх у обмін на свою свободу.
Фон Рейтерн доповідав імператорові: «Вбрання на княгині було сильно зношене, але охайне, а одяг та білизна прислужниць Беати зотліли та роздерлися в шмаття від . багаторічного ув'язнення». |
У княгині не було навіть чорнила, щоб написати супліку до імператора, 1 Беата розвела на воді сажу. І змішалися сльози із саморобним атраментом.
У справу несподівано втрутився імператорський посол у Кракові Андрій Дудич, який повідомив у Відень про черговий «подвиг» чоловіка Беати- Ольбрахта Ласького.
Перебуваючи у Парижі, цей зух таємно обвінчався з тамтешньою красунею, що, за поголосом, була дочкою фаворитки французького короля Карла ІХ. Як завжди, зневажаючи думку інших, пан Ольбрахт привіз свою нову дружину разом із тещею до Польщі.
Шляхта обурилася: мало йому своїх, так він ще й французьку повійницю привіз до краю! І це при живій дружині!
Француженок чекало велике розчарування. «Доброзич- ЛИВвЦці» доклали зусиль, щоб їм незабаром стало відомо, що Ласький-то справжня «Синя борода», бо замурував власну жону в далекому замку, і невідомо, що він вчинить із ними, чужими у цьому краю і нікому не потрібними.
Перелякані на смерть жінки втекли до монастиря. А пан Ольбрахт вердо пообіцяв утопити тещу у Віслі за втручання у його родинне життя.
Напередодні І травня обурена жінка в присутності всього сенату звернулася до Генріха Валуа з проханням про захист. Вибухнув черговий скандал. Га Генріху було не до краянок. Він вже налаштувався до втечі з цієї варварської країни У ніч з 18 на 19 червня 1574 року втік до Франції, покинувши королівську корону і берло, проте подбавши про свої меблі, для чого залишив у Вавелі двох своїх дворян, яких ледь не роздерли у клоччя розлючені поляки, і лише втручання Ласького порятувало їх од наглої смерті.
Погоня Генріха Валуа не наздогнала На згадку про своє перебування у Польщі колишній король Речі Посполитої прикрасив свій герб елементами польського і литовського гербів: поміж французьких млілей ширяв польський білий орел 1 гарцював литовський вершник з оголеним мечем над головою-
Новим королем Речі Посполитої обрали хороброго семиградського князя Стефана Баторія
«Король Степан», як називали його в Україні, був суворий воїн і талановитий полководець, закоханий у свій стрімкий меч. Він шанував Марса 1 не розумів веселих шрищ Амура. Ласький остаточно програв і мусив назавжди залишити рідну землю, але совість прокинулася в ньому, і перед від'їздом до Італії він наказав випустити із кам'яного мішка княгиню Беату. Подальша його доля сповита мороком-
У червні 1576 року, опісля одинадцяти років ув'язнення стара і тяжко хвора княгиня Беата Острозька з Костельця нарешті вийшла на волю. Які почуття охоплювали цю фатальну манку, з якої так познущалася лиха недоля? Туга, розпач, ненависть?
Імператорський урядовець меланхолійно занотував: «Бідна жінка довго не проживе. Останнє її бажання, про що вона благає із кривавими слізьми, це одержати од чоловіка дозвіл хоч перед смертю побачитися з дочкою. Вона готова дати яку завгодно запоруку 1 скласти будь-яку присягу, що у цьому разі вона обіцяє пробачити і забути всі завдані їй кривди»
І тут відомості про Беату з Костельця княгиню Острозьку уриваються. Вірогідно, що вона вмерла на шляху до вітчизни і похована у» Кошице.
Поступово про Гальшку Острозьку забули, як 1 про її матір. Ходили чутки, що вона збожеволіла, бо ніхто не міг собі уявити, що людина після таких бід, напастей 1 поневірянь здатна зберегти світлий розум. Але цей лихий поголос не" відповідав дійсності, Просто вона зреклась світу, який занапастив її. Цього разу добровільно пішла від людей.
Г ось останній сумний акорд її буремного життя, Саме Гальшка Острозька 16 березня 1579 року стала фундаторкою славетної Острозької Академії- «на шпиталь : академію острозькую, на монастир святого Спаса. шест тисячей коп грошей лічби литовской. волею моею утверждам, умоцням..».
На кошти Гальшки її рідний стрий Костянтин-Вслсиль Острозький гаказав розбудувати Академію «для виховання діточок у християнській побож лості і визвольних науках», Перегодом із цих «діточок», що закінчили цей перший вищий учбовий заклад у Східній Європі, виросли великі мужі України-гетьман Петро Сагайдачний, в.датний письменник ХУТІ століття Мелетій Смотрицький, «козацький митрополит» Йов Борецький, трудами якого відродилася 1з попелу майже вщент зруйнозана українська православна церква, і багато інших видатних діячіс, котрі прац овали во благо вБароду українського.
20 вересня 1583 року княгиня Гальшка Острозька написала влоеном рукою «отдалам се его милості зовсім ув опіку, аж до кінця живота моего», Вся 7 рве, ичезна спадщина перейшла до киязя Острозького. «Й пр сила ее милост, аби тог добооволь-
ное оповедане и тож лист до книг бьш вписан», затвердив її тестамент Богуш Корецький, воєвода волинський
Незабаром смерть назавжди її виаволила.
"р кресг'і? ). - |
ня т
«Просвіта» | Інщіатив. б:
пропонували їм пода риготовлену шальну булочку -- «бусньову лапу», «гальопу»,
Пп "і.
уми: кажу, бузьку, на тобі гальопу, дай мені ур ла Київщині, в день Теплого Олекси , Зав язавши вузлики на хустках, кидали
ВЛЯЮЧИ: «Журавлі,
здам а уравлі, журавлі, ми Вшанування птахів для хліборобів мало магічний
характер. Воно мало викликати бажані для селянина
магі вони були посередниками між небом іземлею, людиною й богом, минулим і майбутнім
Це у таких веснянках як, «Мак», «Д ми просо сіяли». «Горошок», «Огірочки», про кращу долю і родинні стосунки, весільні мотиви «Ой, ти весно, веснися. » «Качурик», історичні мотиви, мотиви пробудження весни, зеленого шуму г розливу води.
Переважна більшість веснянок має веселий, оптимістичний характер. Залежно від місцевості, характеру пори виконання веснянки мають регіональні назви. Наприклад, уГаличиніта на Західному Поділлі їх називають «гаївки», «гагілки», «ягілки», на Гуцульщині «Співаночки», на Волині -- «рогульки», «ЯГОЛОЙКкИ», а також «маївки», «веснові», «вербові», «великодні» «ПОСТОВІ ПІСНІ».
Після коротких холодних днів і довгих зимових вечорів молодь та діти виходили на залиті сонячним світлом левади, вкриті першою молодою зеленню пагорби, де дихалось на повні груди і співалось на повний голос. Вони закликають весну. Споконвіку в українців ведеться, що діти просять у батьків благословення, аби кожна справа добре починалаася. Отже дівчата просять благословення у матері:
«Благослови, мати, Весну закликати, Веснузакликати, Зиму проводжати!»
Народ уявляв весну в образі молодої гарної дівчини. Ця дівчина дуже багата, від неї люди сподіваються щедрих дарів, а тому й виглядають її рано-вранці, до схід сонця ізапрошують, закликають піснями. Закликають весну жінки, діти. | приносять їй затепло, за ясне сонечко, жертви-подарунки: печених «жайворонків», «голубів», зроблену з дерева ластівку.
Осьвона прийшла, розбудила природу-- молода дівчина з вінком квітів на голові. | молодь гочинала співати веснянки, водити хороводи. Бо веснянки --це пісні начесть приходу весни. Співають веснянки лише дівчата, це дівоча творчість. Їх співають від
Благовіщення аж до Зелених Свят. Водять весняні хороводи скрізь: на вулицях села, на майдані біля церкви, на галявинах в лісі, а найчастіше на зелених луках понад річкою або ставком. Виходячи співати веснянки, дівчата вбираються в білі вишиті сорочки, на голові вінок - СИМВОЛ СОНЦЯ і краси, Співаючи, вони беруться за руки і творять коло, півколо або ключ і так
рухаються під ритм пісні. Пісенні тексти веснянок завжди змістовні, вони
розповідають про якусь конкретну подію. У веснянках відчувається турбота про майбутній добробут та бажання «накликати» Його піснею-замовлянням.
«ВЖЕ ВЕСНА ВОСКРЕСЛА. ..»
(сценарій свята весняного фольклору) |
Свято починається за годину до початку обрядового дійства на сцені. то
Фойє | - показ народного одягу з різних регюнів області ( з комечтарями) У
Фойє | - пока» і дегустація великодніх страв; виставка-продах творів народних майстрів.
Перед початком 1 8 перерві свята фольклорні ансамблі водять веснянки, гаївки
Сцена оформлена як сільське подвір'я: тини, дерева, колоди, лави.
У залі поступово згасає світло. Звучить фонограма
ихої мелодії веснянки. На сцену піднімаєтьса ведуча
в українському етнографічному одязі певного регюну здвома маленькими дівчатами, а також в українських костюмах У них в руках великодні символи писанки, пасочки, вербові гІЛОЧКУ
Муамка сти» є. |
Ведуча. Весна. Вже сама згадка про неї пробуджує у серці щемгку радість, тривогу, нові надії. Це свято оновлення І відродження природи відчувають І посво гу переживають дорослі і діти, тварини рослини,
і фрагменти обрядового вечора .М 27, За участю сільських фольклорних гуртів
області і «Дай, Боже» та «Медуниці» м.
онажие 0 дж 094049 т нн ПЕР
року.
г усе, що є живого на Землі.
Дівчинка! Післякоротких холодних днів і ДОВГИХ Зимових вечорів молодь та діти, нарешті, виходять на залиті сонячним світлом левади, вкриті першою прозеленню пагорби, де дихається на повні груди | співається на повний голос. Діти та молодь водять хороводи, затівають ігри, радіючи ласкавому сонцю і теплу.
Дівчинка! Танкові пісні, що супроводжують обряди, називаються веснянками. У різних місцевостях Украни ці пісні ще називаються гаївками, гагілками, галагілками
Відкривається завіса. На сцені - учасники дитячого фольклорного ансамблю. Вони відтворюють Фрагмент старовинного обряду зустрічі весни.
Дівчинка! Ой,виходьте, дівчата.
Та в цей вечір на вулицю, Весну краснустрічати, Весну красну вітати.
Дівчинка Ії: Тільки-ноземляз-підснігу починала своїм ликом проглядати на сонце, як дівчата гуртом підходили до Матері:веснянок ми розучили гарних | багато. Благословіть нас пані-матко.
Дівчата співають: Благослови, мати,
Весну закликати, Весну закликати, Зимупроводжати.
Ведуча: Споконвіку узвичаєно, що діти просять благословення, аби кожна справа добром починалась ї в добро виливалась. | мати, ота Велика Матір -
прародителька роду, говорить щирі напутні слова,
Мати:Благословляю вас веснянки співати. Весну зустрічати, землю звеселяти, Хай Бог благословить | добрії люди! (тричі).
Діти: Весна, весна-красна,
Прийди, весна, з радістю, З великою милістю,
З льоном високим,
З коренем глибоким,
З хлібом великим,
З урожаєм багатим.
Мати: Дай, Боже, вам співати, як учила мати.
Ведуча: За уявленням наших далеких предків весну приносили на крилах птахи. І тому, як зійде сніг і пригріє сонце, діти виходили за село з випеченими з тіста «жайворонками», «голубками», «гусочками» | кликали весну, сонце.
(На сцені -- дитячий фольклорний ансамбль. Простягаючи руки до сонця, вони тричі промовляють:
Вигрій, вигрій, сонечко, Надідове полечко,
На бабине зіллячко, Нанаше подвір'ячко.
я
Дівчинка: | Ой, сонечко яскравіше засвітило. Воно почуло нашупісеньку. ян. Хлопчик: Щоб на землі все росло ізеленіло, треба дощику. 00 Дівчинка: Давайтеще й дощик попросимо, Діти: Іди ідидощику, 484
Зварю тобі борщику. Тобі --каша, мені борщ, Щоб густіший ішов дощ. Дощику дощику, припусти На бабині капусти. Зеленая нивонька | Чекає поливоньки. Після закінчення виступу діти вибігають у залідарують глядачам «жайворонки» з тіста. Ведуча: З настанням теплих днів починалися «весняні вулиці» (молодіжні гуляння) Дівчата варили горщик каші, закопували його і забивали зверху оСикоОвий кілок. За зиму, мовляв, земля виснажилась, г перш, ніж засівати, її потрібно підгодувати,
Дівчинка: | Щобземляродила, треба? кашею припросити, що «ро
Хлопчик: || Ай справді, дівчатка, гайда кашу варити, и |
Хлопці ставлять казан на триногу, дівчата йдуть колом І, співаючи, відтворюють дії, про які йдеться в пісні. |
.-- Тру-ту-ту, тру-ту-ту, Варикашу круту, Підливай молочка,
. Нагодуй козачка
Кашовар, який вимішує кашу, дає її кожному ПО ложці, звичайно, символічно
Усі співають:
Добра каша з молоком, Добре бути козаком
Під їхній спів підходять ще хлопці і дівчата. Вони принесли в рушнику горщик каші і закопують її, щоб земля рясно та смачно родила
Хлопець. Наша каша така, що І кілок на ній заци те Всіспівают Ойнанашій та вулиці Що парубки й хлопці, Закопали горщик каші В дубовій колодці (Після цього хлопці и діобчата роз'єднуються на
два гурти) Хлопець! Чого, чого дівоньки красні? Хлопець! Вониїлипиріжкив маслі Хлопець Її Асирочком посипаючи Дівчина І Чого, чого парубки білі? Дівчина! | Наобідецькотаз ли Діачина!ії. Апополом посипаючи Дівчина |! А дьохтиком поливаючи
п нн - сто 0 Я нн ДАЕАНЕА-- ШИ Р ЕР РЕ МЕР і -ь
. вечорниць!
Києва, який відбувся у Київському міському Будинку вчителя у березні 1995
. Шановні друзі, колеги-просвітяни! Повідомляйте нас про забуті і відроджені свята, звичаї, обряди вашого краю. Про все цікаве, самобутнє, маловідоме, що має пізнавальне значення |і цікавість, ми раді будемо розповісти і навіть допомогти колективам показати їх у столиці.
Ваші інформації надсилайте за адресою: Київ, Музейний провулок, 8 газета «Слово Просвіти» ні
Хлопець: | Ой-ой-ой. Торахтіла сорока, як діжка
згорохом Хлопець ії: Вихвалялась кума, що пироги пекла,
бо й ворота в тісті.
Дівчина | Наговорили на осиці кислиці, ана вербі груші
Дівчина П: Хлопці! Нащо вам музики, колиувас довгіязики?
Хлопець: Імкажешячмінь, авони тобі гречка
Хлопець І: Нехайбуде гречка, аби не суперечка Згода, дівчата?
Дівчина|: Тавжезгода
Дівчина: | Досить жартувати. Нумо до лісу ряст топтати
(Хлопці й дівчата біжать за куліси)
Ведуча У звичаї «топтання рясту» закладено В'ру, що від рясту надається сили, із нею людинаще довго житиме. То ж недарма про здорову людину говорили: «Ім ще довго топтати ряст», Отож у виконанні фольклорного ансамблю ми ПОДИВИМОСЬ цей цікавий обряд.
(На сцену виходять хлопці, розкидають штучну травичку), встановлюють заквітчане деревце З'являються, сміючись, дівчата. Разом з хлопцями топчуть ряст, потім до них приєднуються діти, дорослі учасники, утретє топчуть ряст устразом/у.
Топчем, топчем ряст, ряст,
Бог здоров'я дасть, дасть,
Іще будем топтати,
Щоб на той рік діждати.
Іги хлопець: Хлопці! Скінчились наші вечірки Треба місце хороше вибрати, щоб погулять, щоб літо було веселе,
І-й хлопець: Це дівчатам довіримо. Вониякось вміЮТЬ вибирати.
(Дівчата носять чобіт з голкою і вибирають місце для гуляння, щоб хлопці ходили тільки на їх вулицю). Чути перегуки. Співи. Виходять гурти з однієї вулиці, потім з другої, з третьої.
Продовжують співати «дражнилки»:
Що на нашій, на вулиці
Дівкич-чарівниці --
Закопали горщик каші
Посеред вулиці.,
Виконуються жартівливі переспівки, веснянки Дівчата співають, а хлопці спокійно спостерігають за ними, уважно слухають їхні пісні.
І-й хлопець: Тагоді вам вже сваритись. Оце виз Ковалівки, ави з Залізничної, ави з Річної
(назви вулиць по-давньому)
П-й хлопець: Нам же треба буде ось на цьому місці, отут під липами ціле літо аж до Семена гуляти разом на вулиці. Музики сідають на колодках. 5
І-й хлопець: Музики! Ану вшкварте «Якова». (Йде танець з піснею «А до мене Яків приходив...»)
. Старшіучать молодших танцювати.
7 - Дотинупідходятьдвіжінки іговорять:
І-а Теплий Олекса прийшов. Кінчились вечірки; Молодь на вулицю вийшла.
ІІ-а Осьі мояНаталочка вже вийшла перший раз на вулицю. Вже дівочка.
І-а Ойякрокиидуть! Ніби недавно ми дівували, аосьтепервже діти наші виросли.
І-йхлопець: Ну що, громадо! Місце ми собі вибрали для гульні. Літо ціле попереду. А от наші паніматці, до якої мивсю зиму на вечірки ходили, ми
повинні сьогодні подякувати. | | -р хлопець: Наша люба паніматко! Мати наших
Просимо Вас до кругу вийти. (виходить жінка, яка цілуу зиму пускала на вечірки молодь. ій співають пісню, взявши за руки, ходячи по колу. Потім вручають подарунок, дякуючи їй за хату) Хтось гукає з гурту: Давайте пограємо в якусь гру
Всі. Давайте! (Йде гра «Киця-баба"», потім «Овес») Виконуються жартівливі пісні З ПІД
танцьовуванням: «По дорозі жук, жук, по дорозічорний»; «Сяк-так до вечора буду жить»; «Ой сад-виноград»; «Ой джигуне-джигуне» | Потім - танці «Полька», «Ойра», «КраковВ як» Хлопці виносять рогачі і кладуть навхрест Починають танцювати «сороку». Змагаються, хто вправніше затанцює Виконуються пісні веселі журливі. Далі-- знову жарти. Підходить сторожа з калаталами. -- Пора вже додому, пора, пора! Люди, молодь починають розходитись Першими йдуть дівчата. За ними навзірець їдуть хлопці
Підходять до одних воріт Говорять -Дчого це Миколи немає на вулиці? Ага! Чого?
-- Давайте нагадаємо, що ми"вже на вулиці
гуляємо Всі: Давайте! (знімають в Миколи ворота Інесуте до стапка) Хтось: - Хай попларають! | (Хлопці переспівуються, перегукуються | потому
розходяться) Зарбіса
Ведуча Кожна неділявесни святкова, піснями оспівана. Серед них Вербна Хоч і холодна 7 прот погоду пюди недарма приказують «Прийшов вербич -- кожуха теребич», зате урочиста Саме в цей день зербу освячують. А мати тією свяченою гілкою
ПЕРо піди ан озон
рення ПАР я
торкається дитини і приказує: «Неяб'ю, верба-б'є За тиждень -- Великдень. Недалечко -- червонеє яєчко». Верба першою розпускається після зимового сну иоце похльостування є символічним прилученням до загального пробудження природи і надає людині НОВОЇ Сили.
Відкривається завіса.
На сцені - учасники фольклорного ансамблю Вони виконують веснянку «Вербовая дощечка».
Ставши попарно, дівчата утворюють живу кладочку з перехрещених рук. По ній ходить маленька дівчинка.
Вониспівають:А в городі кладочка, кладочка,
Там ходила Насточка, Насточка, Цебром воду носила, носила, - Доюровоньку гасила, гасила
Усі присідають, і дівчинка, мов по сходах, збігає, а вони розходяться на два боки і дуть безкінечним танкоїй.
Ведуча. Та наближається Великдень -- Великий День Весни. За кілька днів до нього г розчиняють тісто, фарбують ямця, які є символ відродження життя. На Великдень люди освячують живлющою водою І СОНЯЧНІ хліби -- паски, івсе, що до хліба, а також писанки і крашанки
Ведуча звертається до старших жінок
-- Розкажіть, будь ласка, як Ви готуєтесь до Великодніх свят? Що потрібно робити у Страстний четверг, Велику п'ятницю, Суботу?
(Жінки розповідають, коли вони починають готуватися до свята в хаті та у дворі, як печуть калачі (рецепт), як фарбують яйця, якими фарбами, який накривають стіл, коли закінчують усю роботу ійдуть до церкви).
Фольклорний ансамбль виконує веснянки: «Кривий танець», «Володар»
Ведуча: Дивним є, що веснянки-гаївки, створечі нашими далекими предками ще в ІУ-УЇсторичі до не (аможеи раніше), крізь морок тисячоліть, через століття великих негод, воєн, поневолення -- ДіЙ ШЛИ до нас, залишивши свою провідну думку, головну Дею, Свій Зміст - замінено лише слова стародавні на новіші. Багато цих чудових пісень втрачено, багато нашаровано віками, але чимало й залишилось Подивимося ж у виконанні дитячого фольклорного ансамблю ці прекрасні творіння нашого народу, весняні хороводи таїгри: «А ми просо сіяли» «Мак»
Після цього старші учасники виходять на сцену! ю співають веснянку «А вже весна воскресла». Потім о идуть у залі разом з глядачами водять хороводи діти - учасники фольклорних ансамблів -- дарують писанки, крашанки, свячену вербу
Заключні слова ведучої От і підійшов кінець нашомусвяту. Га свято весни не закінчується, воно залишається в наших серцях, душах, добрих справах
Хай щастить вам, любі друзі. Хай усі незгоди оминають вашіоселі, а пломінь віри веде вас на добрі діла вім я торжества добра над злом
Будьте здорові, як вода, багаті, як земля, великі як верба, красні, як сонце яснє!
Режисерські поради організаторам свята
Головне завдання органсаторів фольклорних свят --цевідродження забутих звичаїв, стародавніх обрядів у будь-як, хформах Починаючи з весняного циклу, календарні свята слід переносити на природу - у левади, на галявини, в гаї, де діти б грали, співали, водили хороводи. Бо тільки у зв'язку з природою, коли людина відчуває в Собі органічну єднють Із СВІТОМ вона стає повноцінним творцем. Високе небо, чисте проміння, щебіт птахів - це т є та гармонія, коли душа спроможна творити наийпоетичніші ДіЙСТВа
Але хочеться дати також кілька порад поста: новникам щодо відтворення обрядів на сцені. Щоб передати атмосферу весняного настрою, приміщення, де відбувається свято, має бути святково прикрашена, Перед початком програми усіх присутніх зацікавлять виставки творів народних манстрів - Вишивальниць гончарів, ткаль, писанкарів, а також традиційна кухня Газдині мають залропонувати пісні великодні страви Бажано також організувати у фойє виступи фольклорних колективів, троїстих музик. Крім того, можна влаштувати демонстрацію нацюнального одягу певного регюну, показати, як виготовляються писанки, мальованки, шкрябанки
В центрі уваги повинні бути діти -- Як ГОСТІ, Такі учасники фольклорних колективів. Дорослі рог "чують з ними ігри, танкові пісні Фольклогию . ято відбувається но лишо на сцені ам у залі,їгля ч разом з учасниками Фольклорних гуртів має Орати участь у співах, хороводах, масових дійстелх і забавах
Склала Вікторія ВАЛЬКОВА. методист інституту підвищення кваліфікації
працівників культури
п 0 б чи Р З - о зе -щ
(ово ПРОСВІТИ 4 з22місяж
«ПРОСВІТИ»
си
"б
В цьому переконуєшся, побувавши на виставці робіт «Соборні сонети», уродженого в Білому Камені художника Віталія Яська, яка демонструвался в Будинку актора, а нині знайшла місце в центрі мистецтв «Славутич». В її арсеналі -- роботи, виконані врізній техніці - - акварель, олія, батик, а також різних жанрів -- пейзажі, портрети. Хоча домінують, звиайно, ескізи, декорації до художніх
ЛЮБОБІ
Білий Камапнь -- цю поетичну, образну назву дали наші предки мальовничому селу Чечельницького ранону на Вінниччині сотні літ тому. Важко сказати, чому саме так вирішили назвати своє поселення його давні мешканці. Одне лише безсумнівно -- тут жили і живуть талановиті, працелюдні люди, неординарні особистості, наділені поетичним, образним мисленням.
фільмів. Адже Віталій Васильович за фахом художник кіно. Після закінчення у 1963 році Одеського театрального училища і отримання диплому, працював художником-постановником на Київській кіностудії художніх фільмів ім. Олександра Довженка та українській кіностудії телевізійних фільмів «Укртелефільм». Проте, на жаль, нині українські кіностудії переживають далеко не кращі часи, фільми або не знімаються за браком коштів, або вже зняті лежать на полицях. Така доля спіткала і два останні фільми кіностудії ім. Олександра Довженка «Обітнишя» 1 «Притча» відомого режисера Василя Ілляшенка, художник-постановник -- Віталій Ясько. Гому глядачі могли побачити лише окремі ескізи цих фільмів, які демонструвалися на згадуваній виставці Віталія Яська, організованій за участю Київського крайового об'єднання «Просвіта» їм. Т. Г. Шевченка. ..Червоні коні здіймаються у червоне небо, на передньому плані постать козака на червоному тлі -- один із багатьох ескізів до фільму «Обітниця», стрічки, яка
мовою образів розповідає про сторшио землі української від древньої Скіфії до наших ДНІВ.
Вдивляємося в самобутні роботи митця. Ось сонет Мо|2 -- білий сніг, червоні дерева. Сонет ХО 10 -- чорна церква на тлі червоного неба. Сонет Моб -- знову чорна церква і знову червоне небо. Начервоному і чорному тлі намальовано і портрети відомих літераторів та борців за волю України -- Євгена Маланюка, Олени Теліги, Василя Стуса.
-- Використання червоних і чорних барв це, мабуть, не випадковість у вашій творчості? -- запитую Віталія Васильовича.
-- Так, - я вважаю, що ці кольори є кольорами нашої нації, вони образно уособлюють боротьбу добра і зла, - - відповів художник.
Слід сказати, що червоний колір всетаки домінує в роботах Віталія Яська. Мабуть, так і повинно бути, адже добро має завжди перемагати зло. Тим більше, що Віталій Васильович зізнався - - червоний, теплий колір відповідає його душев-
ному настрою. Мабуть, закарбувався він у душу митця з материних, бабусиних вишиванок. Жінки ці були простими селянками, проте Віталій Васильович вважає їх художниками, бо мають природнє, дане Богом відчуття прекрасного. А вже Віталій Васильович зумів розвинути це відчуття і добився справжнього професіоналізму. Иого дитячі враження, споглядання чудової природи мальовничого Подільського краю, виявилися у художніх фільмах, серед яких такі відомі глядачам, як «Зачарований вітряк» за п'єсою Михайла Стельмаха, «Лісова пісня», «Ой не ходи Грицю та й на вечорниці», «Назар Стодоля», «Капітан Крокус», «Амерікен бой» та багато інших, безлічі акварелей і, звичайно, в його циклі робіт «Соборні сонети», які без перебільшення можна назвати сонетами любові, адже втілив у них Віталій Васильович всю свою любов до землі української, й людей, чудової природи, а крім любові ще й віру вте, шо Україна все ж заживе крашої долі, буде багатою і сильною.
Алла ТОПЧІЙ
З нового року з ініціативи Мистецької Агенції «Територія А» було створено Міжнародний Арт-Клуб «Мер-тор», метою якого є сприяння розвитку асвого мистецтва в Україні і пропагувань я ЙОГО В СВІТІ
Відкриття Арт-Клубу відбулося на початку січня презентацією 12 портретів, що нал жать пеналям відомих київських художників Віктора Троценка, Анатолія Постоюка та Костянтина Ляше-
ва На портретах зображені найпопулярншт виконавці української сучасної естрадної пісні, такі як Т
Петриненко, Т. Повалій, Ї. Білик, Ж. Боднарук та інші Невдовзі будемо мати змогу побачити ці портрети на вкладці касети із записами пісень згаданих виконавців. Мистецька Агенція «Територія А» вже понад рік відома як Всеукраїнський центр мистецької інформації, що видає щотижневий інформаційно-аналттичний бюлетень і має представництва у 8 областях України Всі напрямки мистецтва охопив проект пгршого у своєму роді телевізійного каналу «Територія А», що посідає перше місце серед усіх каналів УТ за обсягом мистецьких програм (дев'ять годин на тиждень на каналах ІСТУ на УТ-2). Задля підтримки молодих талантів виникла ідея ство рення першого всеукраїнського щоденного відео-хітпараду кліпів вітчизняного виробництва На рахунку «Території А» такой: організація Мистецького Телеаукціону, першого Всеукраїнського конкурсу комп'ютерної графіки та малюнку «Комп'ютер Арт-95», щорічної акції «Мистецькі вершки року», створюстьса авторська театральна програма. Нещодавно Арт-Клуб «Меркатор» запропонував київській мистецькій та журналістській громадськості музично-художню акцію «Мігттєвості скляного Дао» Ця акція, як і всі попередні, синте-
ПЙТОРІЯ Д»
зувала два види мистегтва: малярство та музику. Присутнім було запропоновано зустріч з художниками, що працюють у старовинній тегніці живопису на склі та стпвачкою з Япоті Хазуко Такая, відому як виконавицю не тільки японських пісень, а віднедавна 1 українських.
Відомо, що малярство на склі сягає своїм корінням часів Візантії та Риму. У Європі, зокрема, в Україні, воно з'являється наприкінці ХУПІ -- початку ХІХ століття. Народні майстри швидко збагнули його невичерпні можливості для створення яскравих художніх образів найрізноманітнішої тематики. Релігійні, побутові і, навіть, гротесково-сатиричні мотиви, виконані з професійною досконалістю й високим естетичним смаком, склали через певний час цілий пласт духовно-матеріальної культури українського народу.
Вісім молодих митців, серед яких подружжя Білінських, Якубишиних, художників О, Романіва та Я. Даниліва були представлені кількома найвиразнішими творами, від яких віяло щирістю, прагненням залучити людину у казковий світ барвистих мрій.
Але сам живопис на склі, для повноти враження, потребує зовнішнього врівноваження, і ним стала композитор, поет, музикант Казуко Такая. Свого часу вона зібрала і привезла в Україну з Японії пожертви для дітей, що постраждали внаслідок Чорнобильської аварії. Позпапомившись з українською культуроіо, Казуко щиро захопилася нею. Особливе враження на японку справили українські піст. Арт-клуб «Меркатор» запропонував присутнім ознайомитися з японсьуим розумінням української народної спадщини, створивши виступом Казуко Такал своєрідний синтез традиційної музики та малярства. Сходу 1 Заходу.
ее
ПРЕЛЄГАВЛЯЄ
На старий Новий рік у Льгівській опері відлунали фінальні концерти фестиваліо «Мелодія -- 95», Щомісяця протягом року проходили відбіркові конкурси, під час яких співаки та гурти демонстрували пісні, створені! в рік проведення фестивалю. Загалом у відборах виступило понад двісті учасників Інщщіювала цей фестиваль більш ніж півтора роки тому недержавна львівська телестудія «Міст».
За рішенням журі, очолюваної народним артистом України В. Зінкевичем, Гран-прі «Мелодії-95» удостоєна «Піккардійська терція». Цей гурт вирізнили чудові вокальні дані, майстерність виконання та імпровізації
Володарями першої премії в номінації «Співак» стали солістка гурту «Соколи» Марія Шалайкевич 1 терногільчанка Оксана Пекун, в номінаціях «гурт» та «інструментальна музика» -- львівські гурти «Конгрес» та «Міді».
Лауреатам вручено «Уніки» -- фігурки зі скла, виконаш львівським художником Андрієм Бокотеєм.
«Мелодія-95» показала, що виконавський рівень, в порівнянш з минулим роком, помітніше зріс. З'явилася тенденція до появи співаків їз власним творчим обличчям, які представляють музику, де
все меньш помітним стає наліт хуторянщини
з а з
Нещодавно відбувся презентащшиний гала-концерт «Зірки майбутнього» за участіо молодих українських виконавців. Поряд з новими іменами можна було почути і доволі відомих -- Марійку Бурмаку, Паталио Могилевську, гурти «Святий сон» , «Нічлава бліоз» та інші.
Організували цю акцію Київське управління культури, Центр мистецта
«Славутич» та продіюсерський центр «ІЮНИТ-АРТ».
Концерти планується проводити двічі на місяць в Центрі мистецтв «Славутич».
Метою програми є популяризація та підтримка молодих талановитих виконавців, навчання їх сценічним навикам.
Можна лише вітати появу на вітчизняній музичній арені такої акції, шкода тільки, що поряд з відсутністю стильових обмежень немає обмежень і мовних.
в ез-
Протягом чотирьох днів січня в столичному палаці «Україна» тривав «Пісенний вернісаж-95». Лауреатами фестивалю стали понад 40 виконавців. Перемогу здобули: Т. Повалій -- за виконавгьку майстерність, М. Шалайкевич -- за кращу музику, М. Сингаївський -- за кращий пісенний текст. Їм вручено пам'ятні кришталеві кубки. Такої ж нагороди удостоєна Ї Білик -- як сраща молода виконавиця сретстивалк
Головним режисером цього дійства був Борис Шарварко, що уславив себе ще за радянських часів, через призму бачення якого і на сьогодні формуються смаки мільпонів українських гляд чів. Тому і не дивує відсутність б "с5-7Хо0ї концепції фестивалю
Лишилися пезрезумілими кри с»рії відбору виконавців для участі на «Вернісажі». Адже на фестивалі була суміш професійних співакі., і, майже самодіяльності, відомих виконаю! (в і досі незнаних, шлягері» та пісен ш що ними ніколи пе будуть
Хоча не можна, авичайтно, 1 применьшувати значення фостиваліо «Пісенний вернісаж»е для роазитку української пісні. Але якої?
Іртна БІЛА
ПО вн
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
гли
етенни но си 0 си а
ень нь Р о
ВСІЛЯКА
ВСЯЧИНА
ний
|
МИ | край» ВУГ «ГІ ро- - СДрІТа» розпочав фопотеки». До уваги дітей 1 батьків пропонуємо аудіокасети із записами кращих творів дитячої
мтератури вітчизняних та
зарубіжних авторів. со ую » чмадають маловідомі казки, оповідання, ВІВ -- початку ХХ століть. Послухайте, будь ласка, | конайтеся, що українська дитяча література, орчгінальна 1 пере-ладна, має високохудожні зразки. Наше завдання -- якнайшвидше найліпшим засобом донести ці літературні перлини дітям. "Гексти, що
звучать і ві . ЗДУ 2 У виконанні відомих акторів, дібрані за такими вимогами: 1) Шьавим сюжет; 2)
-ТГ.Рямованість.
літературна українська мова; 2) гуманістична
Аудіокасети мають розбудити фантазію дітей, викликати душевні
переживання, естетичну насолоду і радість творчості. ЗМІСТ КАСЕТ Ї касета ( С-90, півтори години)
Ї. Оскар Уайльо з «Маленький лаф» -- казка про пригоди маленького графа, який втік з дому, щоб пізнати життя
2. Оскар Уайльд «Шасливий пшиц»ь -- казка про принца-пам'ятник, ластівку та їх прекрасне кохання
3. Жикфонс Доде «Лришоди шаленької кутки» --- ОПОВІДЬ МаЛенькоЇ куріпки про полювання в їхньому лісі
П касета (С-90, півтори години)
Ї. «Лафаєвлебі янмолята» -- оповідь про те, як Рафаель намалював янголяток на полотні «Сікстинська мадонна».
2. Обід Назон «Дедал і хар» -- віршована легенда про політ і смерть Ікара.
3. «Лулловг намисто» (переказ Марії Загірньої) - казка про баті ка, дочку, невиліковну хворобу та чарівне намисто.
4. Спиршадон Черкасенко «Уараськів беликдєнь» -- ОПОВІіДания Про один день з життя шахтарського хлопчика, в якого померла мама. .
7 9 Олександр (лесь «На добланміч» те вірш. б. йиьга Косач «Кахаик» -- ОПОВІіДання про вередливу паняночку, подарунок і бідну дівчинку. 7. «-амий музика Шоцар» -- про пригоду, що трапилась в дитинстві з великим композитором. ПІ касета (С-90, півтори години) 1. Тиший Фанилебський «Мристос-сібач» -- казка про двох Оратів, скарб, сон. 2. Кама Поміиук «Самотній орел» -- казка про орла, що приводив різних дружин до свого гнізда. 3. «а не дагажання» -- французька казка. 4 Костянтин Зіньківський «Морська царина» -- певелика поема поо морську царівну і рибалок. .У. «Зофиана папа» -- французька казка. 6. Сяелан Масильненко «СЯекор» -- оПОВІіДання про хлопчика, який задумав женитися. Й. «/араузоба подина» -- ВІРШ.
3. «Доба порада» -- турецька казка. ГУ касета ( С-90, півтори годити)
Ї. Слексаноп Олесь «Хвиля» -- ПОСМа.
2. Михайло Коцюбинський «Маленький Чишнимю» -- Одне з найкращих оповідать в українській дитячий літературі.
3. Лина арченко «Іняжна Настуна» -- казка про слов'янську красушюо князівіу та її нелегкий шлях до кохантя.
4. Палителеймом 777777 «БМорожаиння» -- ВІРШІ.
5. 2. Волошин «Лиед іконою» -- ВІРШІ.
ум Леонід Гм боб «Жупба» о вірш.
У касета ( С-90, півтори годити)
1, Кадіа Кибальчич «ЛПишоди кота Савка» -- ОПОВІДЬ КОТа Сивка про життя, сусідів-коОтіІв та багато чого різного.
2. бумест Сетон-УПомлеон «Бініо» -- ОПОВІДаНИЯ Про вірного друга-собаку.
З повагою до слухачів - АВЦ «Рідний край»
Адпеса: 252001, Київ-1, Музейний завулок, 5. ВУТ «Пгеосвіта»ь. Тел. 228-24-63, 229-41-46
с сти дико зт то тт
Заснонник - Всеєеукрашське Товариство "Просвіт
імені Тараса Шевчента Реєстраційне свідоцтьо ІМ" І007 від 16.03.1994 р.
Відповідальна за випуск
ЛІОБОВ ГОЛОТА
ПЕН РР з нн
1 и Р
«Рідний г
створення «Дитячої |
В - сли с-
| ПОДІЙ В
о
Шеф-редактор Папло Мовчан Редколегія: Юрій Бадзьо, Ярема Гоян, | Анатолій Журавський, ри
Днатолій Погрібний,
Слдксандр Пономарів, Ів- " Ющук
УКРАЇНІ БЕРЕЗЕНЬ 1996 Р.
З -- 1918 р. підписано між Німеччиною, Австро-Угорщиною, Рад. Росієютаїн країнами Брестську мирну угоду, за якою визнано незалежність України.
4 -- 1750 р. гетьманом Лівобережної України обрано Кирила Розумовського.
9 -- 1950 р. в бою загинув головний командир Укра"нської Повстанської Армії Тарас Чупринка (Роман Шухевич). Народився 17 липня 1907 р
9--Народився ( 1814) геніальний український поет, художник | революціонер-демократ Тарас Григорович Шевченко. Помер 10 березня 1861 р Шевченківські дні.
13-- І810 р. помер Київський губернатор та історик Петро "Танкратьєв. Народився 1/57/р
1/-- 191/ р розпочала свою діяльнІСТЬ Центральна Рада, очолювана Михайлом Грушевським,
--Першийнаціональнийм уряд України
19 - 1895 р народився поет, фольклористта мистецтвознавець Максим Рильський Помер 24 липня 1964 р
20 -- 1895 р. у Львові почала виходити газета «Громадський ГОЛОС».
2| 1895 р. народився український письменник, автор історичних романів Іван Ле (ІЛ Моися). Помер 9 жовтня 19/8р.
22 -- 1860 р. народився український композитор 1 фольклорист Порфирій Демуцьким. Помер З червня 1927 р.
22 -- 1842 р. народився основоположник української класичної музики Микола Втпталійович Лисенко. Помер 1912р.
24-- 1935 р.уХаркові відкрито пам'ятник Т.Г. Шевченкові.
28 -- 1845 р. народився український історик та письменник Олексій Андрієвський. Помер 22 липня 1902 р.
30-- 1865 р помер Олександр Духнович-- український письменник іпедагог. Народився 24 квітня 1803р.
У 1996 Р ВИПОВНЮЄТЬСЯ
-- 866 років віддня народження церковногоікультурногодіяча Кирила Туровського. Помер 1182р
-- 311 роківвіддня народження українського живописця Іі гравера Алімпія Галика. Помер 1/63 р
- 2Їброківвіддня народження російського історика, автора «Лаптописного повіСствування про Малу Росію, п народ і козаків взагалі. » Олександра Рігельмана. Помер З листопада 1/89р.
-- 146 ків віІДДНЯ народження українського археолога, дослідника трипільської культури Вікентія Хзомки Помер 2 листопада 1914р.
Адреса "Сле ся Просзіт Завулок Му ейний, імені Тараса Шевчае
Індекс 30617
Виготоглено з готових
о
ЦЕНТРАЛЬНА РАДА
1(14) березня 1917 р. у Києві стало офіційно відомо про Лютневу революцію ! падіння самодержавства. У місті того ж дня було створено викочавчий комітет громадських організацій, у руках якого зосередилася міська влада. А 3(16) березня у Києві утворилася Рада робітничих депутатів. Наступного дня з ініціативи Товариства українських поступовців створено Центральну Раду, яка мала об'єднати українські сили. Головою її було заочно обрано видатного історика Михайла Грушевського.
Перша віІДОЗва до народу України закликала до спокою і порядку, підготовки до Всеросійських установчих зборів, запровадження української мови в навчальних закладах, державних установах, церквах, земствах.
Діяльність Центральної Ради ТОДІШНІ ПОЛІТИЧНІ сили в Україні і Росії сприймали неоднозначно. Ножем у спину революції вважала російська революційна демократія український національновизвольний рух.
Провалом закінчилася спроба Центральної Ради порозумітися з Тимчасовим урядом, На повне нерозуміння .воєї позиції наштовхнулася українська делегація очолювана відомим ПИСьЬМенником і політиком 8. Винниченком, яка намагалася домогтися схвального ставлення до ідеї української автономії.
Вершиною діяльності Центральної Ради стало літо 1917 р. Після проголошення І Універсалу і створення Генерального секретаріату Гимчасовий уряд змушений був піти на ряд поступок.
Першому, ейфорійному періоду революції по»лав край прихід до влади більшовиків, До різкої зміни політичного курсу Центральна Рада з її революційним романтизмом виявилася не готовою. Практично нічого не робилося для створечня міцних українських державних інституцій.
У Харкові (грудень 1917 р.) більшовики провели з'їзд представників рад та війСькКОоОВвОреволюційних комітетів, було обрано Центральний Виконавчий комітет Рад України, атоий створив Народний секретаріат І оголосив його урядом.
Народний секретаріат, отримавши військову підтримку від російських більшовиків, повів наступ на Київ. 8 лютого Центральна Рада залишила місто 1 змогла повернутися до Києва лише після того, як попросила військової допомоги у німців. Весною 1918 р. німці окупували Україну.
На своєму засіданні 29 квітня Центральна Рада ухвалила проекг Конституції Української Народної! Республіки. Це засідання, на жаль, виявилося останнім. Понад б тис. делегатів зібралося на хліборобський конгрес, що відбувся того ж дня у Києві. У виступах промовців звучали рішучі протести проти соціалістичних експериментів, ставилися вимоги поновлення земельної власності і встановлення в Україні гетьманату. Гетьманом України був обраний нащадок старовинного козацького роду тенерал П. Скоропадський. Переворот пройшов беззбройно. центральна Озда, яку нікому було боронити, зійшла 3 ПполіТИЧНОЇ арени,
ЕІ
З
| | і | |
| | |
| |
ово ПРОСВІТ
ЗВИЧАЇ НА шого
НАРОДУ ОЛЕКСО,
ВИПУСКАЙ
БДЖІЛ НА ВЕСНУ!
До весни готуються лише хлібороби але й пасічники. Бджола б Україні здавна вважалася святим
пе
створінням. Такою шаною бджоли ко-
рис тувалися через ІХНІО на смірну
| працьовитість 1 велику користь. Крім
| | | | | |
| | | | | | | | | | | | | і
проіснувавши понад 13 місяців. ,
:
о Боеукраїнське нка, гел.294-41-21
цінних істивних продуктів, які людина отримує від цих комах, -- меду, воску, прополісу, перги, маткового молочка, крилаті трудівниці ще Й ОПИлюють дерева та рослини
На зиму вулики з бджолами переносили в омшанки -- спеціальні льохи щоб вберегти комах від морозів. Ам ж. весні бджолині гнізда знову виносили на ПОДВІр Я
Найпершим медоносом вважається верба Тальки-но з'являться г ухнасті котики бджілки одразу роблять обліт Виносити вулики з омшаників слід не птанше Теплого Олек 1|Я, що припадає на 30 березня
Зракку пасічники зодягалися в святковий одят, читали спеціальні мо ЛИТВИ Потім 14аПпаливцти громнич СВІЧКУ, ИШЛИ до омшаника 1, постукуючи в кожен вулик, казали -- Нуже ви, бджоли, готуйтеся, бо примшла пора Идіть | не лінумтеся
приносьте густі меди, і рівНі ВОСКИ, І часті рої Господу Богу на ОФіру | пожертву), а "и !
мені, господарев ПОЖжИТОК Після цього вулики виносили в са-
док, поруч вивішували ікони святих покровителів бджільництва -- З002 та Саватія. Вони мали оберігати па ВІД ЗЛОДІЇВ хвороб та пошестей УМ | всі вулики були винехгні, ге ГА почергово вІДКРИВАВ вічка приказу - вав
-- (Святий чоловіче, Олексо, випускай одж ок на вес ну!
3 Теплим () лекс ІсМм пов ЯязУВА ТИ СВОЇ сподівання й рибаки. Рано-вранці вони йшли до річки І спостерігали, «як рі щука ЛІД ХВОСТОМ розбі вас». Адже під ЦЮ пор У РІЧКОВІ хижаки вельми кволі Іх можна ВПІЙМАТИ 11 ру Ч Проте досвідчені рибалки остерігалися цик спокуси. Хто це зробить, казали, том) весь рік не бачити улову бо за цим пильнує святим Олексій, чоловік Божий. Він так зробить, що риба на руку не ПІДС
Вважається іще, що на Олексія переселяються 31 « тарих нір у нові ЛИСИЦІ Тому їх можна було легко відловити аби некрали курей. У цей день буцімто круки СВОІХ ДІТеЙй 1! відправляють у самостіинх Ки
ку пакмкть ття. шоб вони чесно | дружно жижи ЗВІДСИ І приблів. : крук крукові ока не виЛло- ПО До рі ці самеш птахи наирениших висиджують яЯиця Ло Олекси у них має з'явитися потомство Ось такі цікаві обр ди ув язані З Олексою. Оскільки під цю пор Ввесте Й СОнЯчЧ І ДНІ, ТО Її |еплим
мовлюються "ЄПЛІ празним У |"7 ДІ називаю т.
Олексієм
В СКУРАТІВСЬКИЙ
:. 272001, Кнів-1, Говариство є Просвіта»
Зам. Ме 0315075 Наклад 95000
фотоформ на комбінаті «Преса України»
ПРИ ЧЕМ зр рю Р ГРО С ДА ЛО РОМ М