“Справедливість — це покликання журналістів”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОСТІР
Слово Просвіти, №22 за 2007 рік
Акція вечірківців “Похорон свободи слова” перед мерією розповіла, що в одному з телесюжетів прозвучало інтерв’ю Р. Костриці, який сказав, що газета матиме наклад 40 тисяч і буде безкоштовною. А як повернуть гроші тим, хто вже її передплатив? На прес-конференцію прийшли і журналістки, які готували 79-те число “Вечірнього Києва”. Виникла навіть дискусія з приводу того, чому вони працювали над випуском у чужому приміщенні. Одна з молодих працівниць, представившись: “Мене звати Марина Руль, за штатним розписом я рахуюся як редактор полоси “Порада” — розповіла, що готувала число в іншому приміщенні, бо “це було розпорядженням нашого виконуючого обов’язки головного редактора” і результатом своєї роботи задоволена. На думку молодих працівниць, яких підтримала журналістка газети “Хрещатик” Тамара Лопатіна, журналіст — це найманий працівник і повинен виконувати будь-які накази керівництва, не обговорюючи, про принципи не йдеться. На запитання, що вони робитимуть, якщо їх так само звільнять із посади чи усунуть від роботи над газетою, спокійно відповіли, що підуть найматися в інше місце. Від себе зазначу, що ці працівниці насправді закінчили або навчаються за філологічною спеціальністю, можливо, там і не прищеплюють поняття журналістських принципів і громадянської позиції, але й з філологічними навичками у них теж, очевидно, ще не все добре, судячи з їхнього доробку. Світлана Синякова зазначила важливість прес-конференції і для інших засобів масової інформації: “Ми хочемо розповісти журналістам, що у них є якісь права, і що вони можуть себе захищати від сваволі. Це газета не Костриці, не Васильєвої, а Київської міської ради. Вона належить київській громаді.
Кошторисом передбачено видання газети “Вечірній Київ” накладом 10 тисяч примірників. Ви вчора спробували надрукувати накладом 40 тисяч примірників, таким чином перевищили витрати бюджетних коштів учетверо. Якщо працюватимете такими темпами і незаконно витрачатимете бюджетні кошти громади, ця підпільна діяльність призведе до того, що ви всі, такі слухняні виконавиці вказівок керівництва, будете на вулиці”. Тож Алла Малієнко підсумувала почуте: “Найсумніше, що ми, професіонали-журналісти, стаємо розмінною монетою у Васильєвих, тоді як повинні об’єднуватися і підтримувати один одного. Справедливість — це покликання журналіста, і ми за нього будемо боротися”. Ігор Лубченко нагадав, що “коли були звільнені колишні редактори столичних газет, то сказали, що буде конкурс на заміщення посад, хоча логічно було залишити цих редакторів в. о., доки пройде конкурс. Але конкурсу так і не оголосили. Це просто велась справа на знищення газети! Я вважаю, що заява колективу правильна, її треба надати депутатам у Київраду, бо це брутальне ставлення до депутатського корпусу, якщо міськдержадміністрація перебирає на себе повноваження Ради. І потрібно подати до суду, бо тут і порушення колективного договору, і кодексу законів про працю, а я звернуся до прокуратури про перешкоджання журналістській діяльності”. Остання з акцій вечірківців на момент, коли готувалася ця стаття, — похорон свободи слова, яку вони продемонстрували перед приміщенням КМДА, прагнучи привернути увагу не тільки влади і політиків до проблем комунальної преси, а й киян, платників податків, на кошти яких і виходять непрофесійно підготовлені числа та ще й накладом, який перевищує запланований. На прес-конференції 24 травня Руслан Малашенко від імені колективу “Вечірнього Києва” повідомив, що київська влада прагне зробити з видання “сміттєзбірник брудного піару за допомогою численних темників і наказів”. Усі технічні засоби перевезені до офісу газети “Хрещатик”, а редагування здійснює Дмитро Джангіров. На прес-конференції депутат V скликання від БЮТ Андрій Шевченко зазначив, що йдеться про повернення темників. За його словами, діє не тільки єдиний координаційний центр, а й здійснюються заходи з усунення людей, які протистоять тиску. Усе це спрямовано на створення “могутньої інформаційної зброї” для маніпуляції громадською думкою і здійснення брудних піар-технологій.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
