“Зустріч з величчю робить нас скромнішими”. Григір Тютюнник · с. 8сторінка оригіналу ↗
У день перепоховання Тараса Шевченка в Києві ВУТ “Просвіта” зібрало представників партій, громадських організацій націо5 нально5державницького спрямування та всіх охочих для вшану5 вання митця.
Слово Просвіти, №22 за 2007 рік
Ольга СКРИПКІНА Фото Олександра ЛИТВИНЕНКА
Розпочався захід панахидою в церкві Різдва Христового. Відтак учасники рушили урочистою ходою до пам’ятника Тарасові Шевченку, де поклали квіти та провели громадсько-мистецьку акцію “Вставайте, кайдани порвіте…” за участю члена Центрального проводу УНП Олеся Шевченка, заступника голови НРУ Василя Куйбіди, члена Центрального проводу УНП, академіка Ганни Скрипник, голови Київської міської організації ВО “Свобода” Андрія Мохника, голови Луганської “Просвіти” Володимира Семистяги й інших, а також народних хорових колективів: “Гомін” (художній керівник — лауреат Шевченківської премії Леопольд Ященко), “Либідь” (художній керівник — Олег Долгий), “Надія” (художній керівник — Надія Гладишевська) та народного артиста України Григорія Булаха. На цьому велелюдному зібранні ухвалили й резолюцію з приводу сплюндрування невідомими пам’ятника героям Крут у Крутах Чернігівської області. Леопольд Ященко, художній керівник хору “Гомін”: “Щороку 22 травня, починаючи з 60-х років, коли цей день вважався націоналістичним святом, і людей виганяли з роботи та вищих навчальних закладів за вшанування Т. Шевченка, ми вклоняємось йому. Зараз, слава Богу, заборон немає, але не видно справжньої естафети поколінь. Незважаючи на те, що поряд Київський національний університет імені Тараса Шевченка, не раз доводилося спостерігати: ми біля пам’ятника співаємо, а студенти проходять повз і не звертають уваги. Видно, ніхто їм цього не пояснив. Це нас дуже тривожить, адже 22 травня для Києва є фактично головним серед усіх днів ушанування Тараса Шевченка”. Анастасія Симоненко, УНП, благодійний фонд “Відроджен! ня”: “Ми —українці й повинні вшановувати таких людей, як наш Тарас Григорович Шевченко. Ми маємо відроджувати Україну, виховувати діток справжніми українцями”.
Володимир Семистяга, го! лова Луганської “Просвіти”: “Ми відзначаємо не просто день перепоховання, бо в Україну з Росії разом із тілом поета привезли його нескорений бунтівний дух. Треба пам’ятати, Шевченко — будівничий нації, у той час, коли такі визнані генії, як Ґете, Шекспір, Байрон, Пушкін й інші, які багато зробили для формування своєї нації, були підмурками. Коли кажуть, Шевченко — геній українського націоналізму, це також правда. Бо націоналіст — це людина, яка насамперед любить свою націю. Прикро, що маючи незалежну Україну, ми і досі не маємо повного зібрання його творів: сьогодні, як і в радянські часи, Шевченко не потрібний владі”. Григорій Щербатий, КУН: “Удень перепоховання ходжу до Шевченка. Інакше не можу”. Михайло Стус, воїн УПА, в’язень сталінських концтабо! рів, заступник голови Київсько! го крайового братства ОУН! УПА: “Шевченко — великий син українського народу. Якщо ми, українці, не поважатимемо його, то хто ж тоді буде? Та, мабуть, світ більше поважає Шевченка, ніж деякі наші українці… Не мають свідомості. Не знають, хто вони. Тільки Шевченка
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
