Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Які ж “прибульці” окупували нашу історичну пам’ять?” · с. 11сторінка оригіналу ↗

Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу

СЛІДАМИ НАШИХ ВИСТУПІВ

Слово Просвіти, №22 за 2007 рік

вхiдну надбрамну вежу з дзвiницею, iншi вежi й навiть стiни. Хоч усього цього монастирю офiцiйно, вiд iменi держави, ніхто не передавав, — заявили менi в дирекцiї Музею-заповiдника i в мiськрадi. Бiльше того, з об’єктами монастиря взагалi повний безлад в юридичному планi. Не можна зрозумi- ти, чи вони в комунальнiй власностi, чи у загальнодержавнiй? Знову нiчия iсторiя i пам’ять… Апофеозом безладу стала спроба єпархiї взагалi вижити Музей-заповiдник із монастиря. Зараз у нього тут зостався останнiй оплот: вiдновлений двоповерхо- Надгробок пiд дровами вий будинок настоятеля, 600 квадратних метрiв. Як для монаха-настоятеля, непогано. Для музею тiсно. Так-от, хотiли вижити i звiдси. Ця тиха вiйна не сприяє нi науковiй роботi, нi обслуговуванню туристiв, екскурсантiв. Хоч попри вiддаленiсть мiста, торiк тут побувало на екскурсiях 40 тисяч осіб. ПРАХ НЕ ПОЧИВ ІЗ МИРОМ Наостанок — дикунський сюжет, який вiдбиває наше ставлення до святинь, до iсторiї, до пам’ятi. У славному княжому мiстi Новгороді-Сiверському, в християнськiй святинi — Спасо-Преображенському монастирi було осквернено i знищено прах Олексiя Розумовського, сина останнього гетьмана України Кирила Розумовського. Яка жахлива доля! Наш останнiй гетьман, на той час уже колишнiй, бо Україну позбавила гетьманства та ж таки Росія, Кирило Розумовський доживав вiку в Батуринi, колишнiй гетьманськiй столицi. Там помер i був похований у спорудженiй ним Воскресенськiй церквi. Через 120 рокiв, у першi пореволюцiйнi роки, войовничi безбожникибiльшовики сплюндрували, пограбували поховання гетьмана, а його останки викинули з могили. Музей-заповідник “Слова о полку Ігоревім” *** Олексiй Розумовський, один із синiв гетьмана, також зробив блискучу кар’єру при iмператорському дворi, зокрема, був мiнiстром освiти Росiї. Кажуть, свого часу приймав у лiцеї іспит у Пушкiна. Доживав вiку в своєму мiстечку Почеп (нинi Брянщина). Тут був похований. Потiм нащадки перепоховали останки Олексiя Розумовського у соборi монастиря в Новгороді- Сiверському. Поховання графа i в радянськi часи також не раз осквернялося. Але фiнал настав пiд час реставрацiї 2004 року. Поховання Розумовського чомусь не вписувалося в плани реставраторiв собору. У таких випадках ухвалюють офiцiйне рiшення про перепоховання, по-людськи, по-християнськи. В колотнечi реставрацiї вийшло iнакше. Важко повiрити в цю дику iсторiю. Але ось одна з прибудов надбрамної башти. Як i вся башта, “прихватизована” монахами. Тут вони обладнали хлiв для дров. За дверима на пiдлозi, пiд дровами стоїть надгробок з усипальницi Олексiя Розумовського. З проламаною дiркою. Шукали скарби. Праху сина гетьмана давно нема. Кажуть, нібито він залишився у склепі під собором, перемішаний із камінням і землею. Якщо взагалі не був знищений під час реставрацій. Словом, могили нема. Зосталася надмогильна плита, розламана навпiл. У дирекцiї Музею менi дають переписаний із цiєї плити напис-епiтафiю. Дослiвно: “Христе Боже ты еси Воскресение наше в животе Спаси ибо душу раба твоего Алексея Графа Розумовского, сына последнего гетмана Малороссii генерал-фельдмаршала графа Кирилла Розумовського и графини Екатерины Иоанновны, урожденной Нарышкиной. Родился 12 сентября 1748. Служил Отечеству действительнымъ тайнымъ советникомъ, членомъ государственного совета, сенаторомъ и министромь народного просвещения. Беднымъ помощникъ, наукамъ покровитель переселился въ вечностъ въ лето 1827 апреля 5 дня, на седмицу светлыя пасхи. Ди почиет прахъ его с миромъ”. Із високого монастирського пагорба вiдкриваються величнi краєвиди задеснянських лук, лiсiв. Звiдти, з Дикого поля, вже не сунуть на нас орди печенiгiв, половцiв, татар. Але якi ж кочiвники отак окупували нашу душу, нашу iсторiю, нашу пам’ять?

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин