Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації! · slovoprosvity.com.ua · с. 1сторінка оригіналу ↗

СИМОН ПЕТЛЮРА: «МАЄМО ТЯЖКУ СПАДЩИНУ: ЗВИЧКУ ПАТЯКАТИ ДО САМОВИСНАЖЕННЯ» 23 травня у Полтаві було закладено камінь на місці, де постане пам’ятник С. Петлюрі. Акція викликала протистоян5 ня: постать Голови Директорії і Головного Отамана військ УНР для багатьох — незрозуміла й загрозлива. Чи не тому, що аж занадто сучасна?

Слово Просвіти, №22 за 2007 рік

Ганна ДЕНИСКО, м. Полтава Визначний провідник українського народу Симон Петлюра народився 1879 року, коли й найбільший гробар України Йосип Сталін. Петлюру мати на світ привела 10-го (за н. с.) травня (деякі дослідники вважають, що 23-го) — у найрахманніший з усіх місяців, коли зазвичай збирають зілля, бо воно найцілющіше. Його й назвали на честь апостола Симона Зилота. Так йому й судитиметься цілий вік шукати ліку на рани свого народу, ніколи не зраджуючи рідній землі. Справою свого життя Петлюра обере Культуру. Його політологічні, літературознавчі, театрознавчі, публіцистичні твори засвідчують високий рівень освіченості й талант. Їх цікаво читати і сьогодні. Микола Порш писав: “Петлюра був прегарним товаришем, певним і вірним у всіх перипетіях мінливої долі. Надзвичайно лагідний до кожного і толерантний, він не легковажно судив людей за їхні погляди та вчинки, а ставився вдумливо і людяно до тих, хто завинив, намагаючись знайти причини та обставини, які дали б змогу якщо не виправдати, то, принаймні, пробачити”. Одним із диявольських злочинів Сталіна, яким немає ні ліку, ні прощення, є вбивство Симона Петлюри. ЧОМУ ВОНИ ЙОГО УБИЛИ? Я сповна це зрозуміла, прочитавши лист Симона Петлюри до Андрія Лівицького від 16 травня 1926 року. До смерті від руки московського агента Шварцбарда залишалося дев’ять днів… “Петлюру”, коли ходить не про особу, не так легко знищити, як думають росіяни, і спинити природний розвиток національ" ної свідомости провокаційними заходами федерації ледве чи пощастить росіянам. Як реальний політик, я знаю, що в остаточ" ному моменті справа федерації чи самос" тійности України вирішуватись буде підра" хунком організованих сил нашої нації, як політичних, так і військових. Коли це пи" тання буде вирішуватися за мого життя і за моєю чинною участю, то я все робитиму, щоб к цьому моменту українська армія ма" ла десятки тисяч гармат і сотні тисяч руш" ниць... Коли ж у проводирів українського народу в рішаючий момент не буде техніч" них засобів, тоді як такими володітимуть росіяни, то в цих умовинах, звичайно, Ук" раїну можуть силою зфедералізувати”. Петлюра був політиком, “який базує свою діяльність на підрахункові дійсних сил, як своїх, так і ворожих”. Тим він і був небезпечний — на відміну від Винниченка. Він робив помилки. Скидав Гетьмана Скоропадського. Не вибив земельного козиря з рук більшовиків. Галичани вважають, що він їх зрадив, віддавши перевагу наддніпрянській синиці в жмені перед соборним журавлем у небі. Він же, навпаки, вважав, що галичани не зрозуміли загальнонаціонального інтересу в тій безвихідній ситуації війни на три чи чотири фронти. Але не маємо забувати: у пору, коли Генеральний секретаріат на чолі з Винниченком роззброїв Україну своєю соціалістично-ілюзорною ідеєю, що для захисту держави достатньо буде народних міліціянтів, Петлюра на знак протесту вийшов з уряду і сформував Гайдамацький кіш Слобідської України, який став опорою і захисником УНР. Скупаний у любистку, він не міг протиставити нелюдській жорстокості червоної орди адекватну опірність. Бо у більшовиків — поголовна мобілізація, і нерідко батьки свободою, а то й життям відповідали за сина, який вирішив би, що “без меня большевики обойдутся”. По селах і хуторах призначаються “заручники” і “відповідальники”, які життям, і господарством відповідають за те, щоб із голови жодного більшовицького грабіжника не впала жодна волосина. Утім, не все списуймо на жорстокість ленінсько-сталінсько-троцькістсько-яничарської орди. У статтях і листах Симона Петлюри глибоко аналізуються і внутрішні причини поразки українства у не двобої, а чотирибої, якщо можна так сказати, з ворогами України. Продовження на с. 3 125!річчя КИРИЛА СТЕЦЕНКА Добровільні пожертви “На Кобзареву Церкву”: МБФ “Українська Родина” Р/р №26045200145101 в Подільській філії АКБ “Київ”, МФО 320401 ЗКПО 21709106 УСЬОГО НА РАХУНКУ ТАРАСОВОЇ ЦЕРКВИ — 812 411 грн. 00 коп.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин