Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Яке зерно — добро чи зло — посіють у душу маляти, таким зросте майбутнє покоління”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

САМ-ОДИН З БІДОЮ…

Слово Просвіти, №22 за 2008 рік

НЕ БУТИ БАЙДУЖИМ! Адель СКОВРОНЕК, письменниця, член НСЖУ, лауреат премії імені Вячеслава Чорновола Вона люто хапає дитя за вухо і з усієї сили тягне додому, примовляючи: “Бач, що натворив?! Я тобі що казала? Не розлий соку з пляшечки! Ось залив брючки! Тепер їх стірати треба! Ти що-о, не чу-у-єш?! Бери салфєтку і витри рота! У тебе ж і на губах сік!…” — та по руках малого, по рученятах! Хлопченя вереснуло від болю. А вона виламала стару гілляку дикого винограду — і по обличчю нею раз, удруге… “Ач, іще й плаче — я тебе поплачу… — й озираючись: — Цить мені — люди почують. Я тебе навчу, як сік пити! Ич, що натворив!” — і періщить по руках гіллякою, дістає серветку й ненависно обтирає дитині рота. Раптом повертається спиною — їсть яблуко, відходить убік, крутить головою — робить зарядку для шиї… Тоді ніби щось згадала, крутнулася дзиґою, підбігла ізнову взялася за “виховання”: “Дивись, що ти, гаде, натворив! Сік же не відстірується!” І наче осатанилася бабера — уже лупить маленького важкими кулаками і по плеченятах, і по руках, тріснула й по обличчю, хлопчик аж похилився, і пляшечка випала з його рук. Скрикнув, ще голосніше заплакав. Але то був уже не плач, навіть не дитячий крик, а якийсь надривний, розпачливий стогін щомиті катованої маленької людини. Та кат у спідниці, як той інквізитор, свавільно продовжує, не вгаваючи, і вимогливо наказує: “Замовкни-и! Люди побачать! Цить! А нє — покину тебе тут або заведу й залишу отам, у нужнику, — показує на високі кущі бузини, за якими видніється його червона бляха. — І ніхто не знайде й шукати тебе не буде! Не хлипай, чу-у-в?! Он же люди дивляться… Усьо, йду від тебе, — лякає малого. — Хіба ти люди-и-на?! Мовчи, гадино!” Дивлюся звіддалік. Терпець мій здимів: треба діяти негайно! Йду, гарячково вишукую якісь дохідливі й магічні слова, щоб лагідно вгамувати цю несамовиту мегеру, бо закатує дитину люта “нянька”. Бо хіба рідна бабуся так знущалася б з онученька?! Та ще Графіка Валентини Чорноморченко такого дрібненького? За що? Але як це зробити обережно, щоб не сполохати її? Та мале уже зайшлося гірким плачем — аж відсапує раз по раз: як билинка, беззахисне, стоїть — наодинці з бідою! — між великою землею і неозорим блакитним небом, тільки на мідно-бурштинових ногах зелені шатра соснової глиці журно похитують головами у старому партизанському парку. Колись тут ріками сліз кипіли людські страждання, безвихідь, але жевріла іскринкою надія на життя, волю, мрія про щастя — гарне й спокійне людське буття. Бо чисте сумління, повага до людини, бажання захистити її й себе виховують високі чесноти, глибокий внутрішній світ краси, щоб творити добро… Розлютоване бабисько тиче пляшечку хлоп’яті до рота: “Пи-и-й сок — замовкни-и! Не хли-ипай!..” Лагідно, але невідступно переконую: “Чи варто отак наполягати? Ви і своє здоров’я поберегли б… Малий заспокоїться і пізніше вип’є. Може, він гратися хоче?” — “Стерво вре-едне! Ось не схлипуй, кажу”, — не вгаває бабище. Щоб якось заспокоїти і хоч трішки втішити дитя, шукаю ласкаві слова: “Не плач, котику. Поглянь, яка веселка з неба і квіточки навколо! З їхніх чашечок джмелики уже медок п’ють, теж снідають. Пташечки співають. А ондечки, по корі сосновій дятличок стукає, ніби молоточком. Діткам маленьким їстоньки шукає. Ось послухай”. Хлопченятко обережно зир- Яке зерно — добро чи зло — посіють у душу маляти, таким зросте майбутнє покоління. Таким буде й обличчя України, розквіт чи занепад її суспільства. Яку людину виховають родина, педагоги — ось де проблема! Бо для держави головне — не таблиця множення, а повноцінний громадянин. Тож, окрім єдиного порядку тестування абітурієнтів, варто було б запровадити і тест особливий: професія за велінням серця. І основний іспит для вступника до педагогічного чи медичного закладу — не лише комплекс бездоганних знань, а й психологічна відповідність обраному фахові: педагог формує і творить внутрішній світ людини, а лікар стоїть на сторожі здоров’я і життя. Тому до екзаменаційної комісії слід долучати й психологів-аналітиків, бо не кожному дипломованому педагогові можна довіряти виховання дітей.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин