“Стає лячно за нехтування політиками ре# альних інтересів народу, зневагу до нього, спроби відібрати електоральне право”. · с. 2сторінка оригіналу ↗
ПОДІЇ, ФАКТИ, КОМЕНТАРІ ЩО НАМ ОБІЦЯТИМУТЬ ДАЛІ?
Слово Просвіти, №22 за 2008 рік
Андрій ЛОЗОВИЙ
Кияни обміняли Черновецького на… Черновецького. Попри те, що чинний міський голова очікувано переміг, ситуація у владних колах української столиці, ймовірно, зміниться. За прогнозами експертів, коаліційну більшість у майбутній Київраді створять Блок Леоніда Черновецького, Блок Литвина, “Громадський актив Києва” та Блок Миколи Катеринчука. Відтак невдовзі відбудеться перерозподіл посадових крісел. Цікаво, одначе, кому віддадуть місця заступників голови КМДА та хто стане секретарем Київради. Оточення формує короля. Сьогодні характерне явище — неофеодалізація, що полягає у зростанні ролі та посиленні автономності місцевих влад, а Київ набуває рис держави в державі. Отже, на столицю чекають зміни. Позачергові вибори Київського міського голови та міськради ініціював Блок Юлії Тимошенко, і 21 березня Президент України Віктор Ющенко підписав відповідний указ. Леонід Черновецький навдивовижу легко погодився на вибори — і Київ перетворився на музей політтехнологій під відкритим небом. Офіційних результатів поки що не оголошено, проте можна впевнено стверджувати, що наслідки цих виборів вплинуть на політичну ситуацію в країні. За попередніми підсумками, серед кандидатів на посаду мера Леонід Черновецький лідирує з результатом 36,85 % голосів виборців, Олександр Турчинов набирає 18,64 %, Віталій Кличко — 17,77 %, Віктор Пилипишин — 6,55 %, Микола Катеринчук — 4,33 %, Василь Горбаль — 2,5 %, Олександр Омельченко — 2,7 %, Олег Тягнибок — 1,35 %, Олександр Пабат — 1,28 %. На виборах до Київради Блок Леоніда Черновецького здобув 30 %, БЮТ — 22,45 %, Блок Кличка — 10,52 %, Блок Литвина — 8,08 %, “Громадський актив Києва” — 5,8 %, Київське міське відділення Партії реґіонів — 4,05 %, Блок Миколи Катеринчука — 3,99 %. Деяким політичним силам не поталанило потрапити до столичної міськради: Блок Олександра Омельченка отримує 2,3 % голосів виборців, Київський міський комітет Комуністичної партії України — 2,2 %, Київська міська організація
Володимир ФЕРЕНЦ, м. Івано-Франківськ
Усі неприємні події в Україні відбуваються на очах сонних українців, часто за кошти бюджету, адже більшість платників податків — етнічні українці. Ті, що підривають національні основи держави, демонструють неперевершене нахабство. Чому воно зростає? Завдяки дивній “толерантності” української влади, яка не сміє сказати “ні” тим, хто нахабніє з кожним днем. Бояться проблем з енергоносіями, а ще більше — звинувачень у порушенні свободи слова, у наступі на толерантність, демократію, права людини, існують ще сотні інших формальних табу, якими, як червоними прапорцями вовка, спритні маніпулятори обставляють українську владу. Накладають пута і про всяк випадок б’ють під дихавку звинуваченнями у ксенофобії, антисемітизмі, гомофобії, утисках меншин і забороні російської мови. Скоро держава опиниться в комедійній ролі унтер-офіцерської вдови, яка сама себе відшмагала. А й справді, хіба не самобичування — відкриття пам’ятників Катерині II? Чимало українських партій відверто порушує Конституцію, принаймні її 10 статтю, а Міністерство юстиції не бачить підстав скасування їхньої державної реєстрації. Ще трохи — і чаша самонеповаги буде переповнена, а реагувати ніби запізно. Почнуться вже інші звинува-
Всеукраїнського об’єднання “Свобода” — 2,08 %, Блок “Наша Україна—Народна Самооборона” — 1,99 %. Остаточні підрахунки навряд чи суттєво змінять становище, тож можна робити висновки. Не слід відкидати можливість визнання виборів недійсними, оскарження результатів та блокування Київради, оскільки опозиційний досвід Тимошенко та її креатив у боротьбі з опонентами може вкотре здивувати. А Юлію Володимирівну, поза сумнівами, не влаштовують такі результати, враховуючи те, скільки зусиль пані прем’єр-міністр та БЮТ доклали заради проведення дострокових виборів, популяризації свого об’єднання та Олександра Турчинова зокрема. А Леонід Михайлович, незважаючи на відрив від решти кандидатів, не влаштовує дуже багатьох громадян. Український народ вже стомився від політичної нестабільності, суб’єкти влади це розуміють, а ймовірність позачергових виборів до Верховної Ради пожвавлює прагнення політиків нарешті розставити крапки над “і” хоч у Києві. Тому спробуймо проаналізувати, яким буде склад міськради столиці. Про вірогідну коаліцію вже згадували, і ніхто не здивується, якщо до більшості примкнуть депутати з різних фракцій. В Україні це доволі поширене явище. Лідером опозиції, яку складуть БЮТ та Блок Кличка, стане Юлія Тимошенко. Політологи передбачають, що позиція Партії реґіонів у новому скликанні буде така сама, як і в попередній каденції міськради. Себто реґіонали не стануть частиною більшості, але й не поводитимуться як опозиція. Тож можна відзначити ще більшу деідеологізацію Київради, оскільки цього разу жодна сила, що однозначно позиціонує себе як ліва чи права, не пройшла. У найбагатшому місті України перемагають центристські погляди або лобіюванню столичного бізнесу найзручніше прикриватися центризмом, використовуючи водночас ситуативно вигідні ліві та праві гасла. Досить високі результати отримали й дві протилежні за поглядами партії: ВО “Свобода” та КПУ. Згідно з результатами одного з авторитетних екзит-полів, команда Олега Тягнибока навіть мала потрапити до міськради, але цього не сталося. З-поміж сил, що не набрали 3 %, варто виділити Блок “Наша Україна—Народна Самооборона”. Існують різні точки зору, чому структура з третьою за чисельністю фракцією у Верховній Раді цього разу опинилася поза Київрадою.
Фото Олеся Дмитренка
Основна причина в тому, що відгалужені від НУНС Блок Миколи Катеринчука та Блок Олександра Омельченка просто “з’їли” електорат тих, від кого відкололися. Нераціональні дії Секретаріату Президента спровокували низьку підтримку киян — таку думку відстоює директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала. Тим часом голова Секретаріату Президента Віктор Балога доводить, що передумова поразки “Нашої України” — у конфронтації всередині коаліції БЮТ — НУНС. Блок Юлії Тимошенко стверджує, що насправді програш “Нашої України—Народної Самооборони” спричинили дії Президента. Перший віце-прем’єр Олександр Турчинов, якому вдалося здобути “срібло” на мерських перегонах та потужно розрекламувати себе як “найкраще, що є у БЮТ”, заявив “Українській правді”, що вибори зафіксували втрату довіри до Віктора Ющенка через подвійні стандарти першої особи держави і його Секретаріату. А народний депутат від БЮТ Володимир Полохало висловився так: “Тепер Ющенко сміливо може пропонувати Черновецького у лідери НСНУ”. Якщо розглядати брудну виборчу кампанію мера та міськради Києва, сповнену брехні, фальші, масових підкупів та жорстоких ілюзій, крізь призму наближення президентських виборів, а, може, й дострокових парламентських, то стає лячно за нехтування політиками реальних потреб та інтересів українського народу, зневагу до нього, вираженої спробами відібрати електоральне право, підсунувши йому гроші, продукти та обіцянки на межі наукової фантастики, як кажуть у народі: “Обіцянкицяцянки — а дурневі радість!” У яких же благах найближчого майбутнього нас переконуватимуть кандидати на посаду Президента України в разі їхньої перемоги?! Нам лишилося чекати, стежити за подальшим розгортанням подій та сподіватися на те, що скоро вся влада буде в руках відповідальних патріотів, яких щиро турбує доля Києва, кожного міста й села, всієї України. Тим часом земля дорожчає…
Петро МАСЛЯК, просвітянин
Будь-яка держава існує за загальними законами суспільного розвитку. Вчені давно довели, що у будь-якій країні близько 30 % населення не здатні самостійно мислити. Така цифра приблизно однакова у США, Німеччині чи в Росії, Китаї або Україні. Такі люди існують не випадково. Вони потрібні для суспільства. І переробити їх неможливо. Вони не погані й не хороші, просто така їхня природа, тобто такими вони вродилися. Відслідковуючи як науковець-аналітик попередні підсумки виборів мера Києва і Київради, хочу сказати про те, про що не пишуть і не говорять політологи. За Черновецького проголосувало все ті ж близько 30 відсотків виборців. Чи випадкова ця цифра? Напевно, ні, бо іна минулих виборах була такою самою. Знаючи деяких виборців пана мера, можна зробити висновок, що чинна в усіх розвинених країнах норма, за якою людину не обирають, якщо за неї проголосувало менше 50 відсотків виборців, цілком виправдана. Західні аналітики-жартуни навіть називають її “антидебільною”. Її вводять, щоб ці відомі науці 30 % населення не обирали для себе і для 70 % схильних до аналізу схожих на себе індивідів керувати країною чи містом. Правдиві вибори мера засвідчили, що в Україні мером Києва, тобто столиці, інтелектуального центру держави, могла стати людина, за яку проголосувало менше як 10 % виборців. Мабуть, наші народні обранці концентрують у собі всі негативні риси електорату, який за них голосує. Тому нічого дивуватися, що наслідком “народного волевиявлення” стають бовдури найвищого ґатунку. Вони — екстракт слабоумства і старечого маразму знаменитих 30 відсотків населення. Чи потрібні були ці вибори? Так, потрібні. У суспільстві визріває думка про те, що нам потрібен не недолугий парламент чи місцева ще недолугіша рада, а лікар-реаніматолог. Лише діючи в режимі одноосібного керування державою, без багатомісячного маразматичного блокування трибуни, ця людина здатна кардинально змінити ситуацію в країні на краще. Цією людиною має бути чоловік чи жінка, яка не побоїться взяти на себе всю відповідальність україні й убезпечити її від недолугого “волевиявлення” виборців, які самі собі ради не можуть дати, а їх примушують про щось думати. Думати для таких людей —найважча робота. Наше суспільство розвивається семимильними кроками. Соціалісти не подолали і двовідсоткового бар’єра. Майже зник НУНС. На межі — реґіонали. Все це вказує на те, що мисляча більшість суспільства вже готова прийняти радикальні ідеї, партії й “лікаря-реаніматолога”. Ще трохи хаосу і безвладдя в країні, відсутності боротьби з корупцією у вищих органах влади — і ми прийдемо до того, що для захоплення влади “лікареві-хірургу” буде досить на всю країну заявити про свої незворушні наміри навести в ній порядок.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
