Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Кобзар став для українців явищем світоглядотворчим, таким, що осенсовує буття нації, дає їй духовну міць, віру, надію”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

ІДЕАЛЬНИЙ НАРОДНИЙ ГЕРОЙ

Слово Просвіти, №22 за 2008 рік

“Шевченків “Заповіт” облетів увесь світ”, “Тарасові думки будуть жити віки”, „Шевченко жити буде, поки на землі житимуть люди”. У легендах і переказах образ Шевченка огорнутий серпанком святості, простоти, доброти, мудрості, дотепності, любові. Ці твори на різні теми. Один із помітних мотивів — волелюбство й правдолюбство Тараса Шевченка. У переказі “Царські замки тріснуть” підкреслено віру народу в правдиве слово Шевченка: “Про Тараса Шевченка я чула, що він бував у наших краях. Кожному хотілося побачити, поговорити з ним. ський і Житомир, звідки поспіхом, за три дні, повернувся в Київ. Про маршрут переїзду Шевченка з Житомира до Києва не відомо нічого. Знаємо, що з Житомира у Київ у 40-і роки XIX століття вело дві дороги: одна — поштова, новіша, через Студеницю, Радомишль, Раковичі, Рожів, Мотижин і Білогородку, друга — воєнна (“старий шлях”) через Студеницю, Коростишів, Привороття, Брусилів, Грузьку, Бишів і Білогородку. Про “воєнну” дорогу Фундуклей, київський губернатор, писав: “Крім військової її важливості, вона має значення також і для торгівлі. Всі, хто проїжджає не на поштових конях у Житомир, звичайно прямують цією дорогою для скорочення шляху і для уникнення великих пісків під Радомишлем”. Ця обставина могла стати мотивом для Шевченка, що поспішав до Києва, щоб обрати другий варіант — через Брусилів, Грузьку і Бишів. Та, мабуть, були підстави об- Художник Ніна Божко. Плакат “Т. Г. Шевченко” Уже тоді котилася про нього слава в народі. Шевченко довго говорив із людьми, розказував їм правду про волю, яку цар із панами замкнув дванадцятьма замками. Він казав, що ті замки скоро тріснуть і людям вийде воля”. Правдолюбство Шевченка підкреслено в багатьох усних народних творах про нього, зокрема в переказі “Любив правду говорити”: “Зловили ж ото жандарі Тараса Шевченка та і привели до самого царя в оті його пишні палати. Сидить цар за столом, як опудало те, — ані ворухнеться. Підходить Тарас до царя як ні в чім не було. Тут йому цар і говорить: рати саме другий шлях з Житомира до Києва. За народними переказами і піснями про Івана Бондаренка, які поет записав ще 1843 р. в околицях Вишгорода, Шевченкові було відомо, що Бондаренко походив з кріпаків села Грузької, що там жила його мати, діяв Бондаренків гайдамацький загін у Бишові, що роз- — Оце і є ти, що царицю назвав засушеним опеньком? — Так точно, — сказав Тарас. — Як посмів ти!? — гримів цар. — Страх люблю правду говорити, — отвітив Шевченко”. Чимало творів зображує різноманітні кумедні, гумористичні ситуації з життя Шевченка. Іноді народ безжалісно, сатирично змальовує панів чи інших гнобителів: “Ішов Тарас Шевченко дорогою, а назустріч йому їде пан бричкою. Тарас привітався, а пан на те відповів: “Гусь свині не товариш”. “Коли так, то я полетів”, — сказав Тарас”. В іншому анекдоті йдеться про діалог із генералом: “Їхав одного разу Шевченко в поїзді разом із генералом. Їхали і мовчали, скоса позираючи один на одного. Шевченко читав книжку, а генерал то дрімав, то грався зі своїм цуциком. Коли Тарас поклав поруч себе розгорнуту книжку і собака понюхав її, генерал, намагаючись покепкувати з поета, звернувся до цуцика: — Учись, учись — поетом будеш. Шевченко додав: — А не доучишся — генералом будеш”. У піснях, коломийках, частівках також підкреслюється належність Шевченка до народу, вірне йому служіння словом і ділом: Півтораста років жиє, А все молодіє, — Бо душа його з народом, Тому й не старіє. Або такі рядки: Хвала й слава Кобзареві Од роду й до роду, Що сміливо кликав люд Битись за свободу. Геніальне слово Тараса Шевченка ввійшло у народну свідомість, в його душу й серце. Недарма на слова поета створено стільки народних мелодій. Улюбленими стали пісні “Реве та стогне Дніпр широкий”, “Думи мої, думи мої”, “Як умру, то поховайте”, “Ой літа орел”, “Тече вода в синє море”, “Зацвіла в долині червона калина”, “Плавай, плавай, лебедоньку”, “Садок вишневий коло хати”, “Нащо мені чорні брови”, “Летить галка через балку”, “Утоптала стежечку” тощо. Ідеальний образ народного героя, витворений мільйонами, непідвладний часові. Проте останніми роками спостерігаємо зневажгромлено цей загін у Макарові, а самого Бондаренка страчено в Чорнобилі. Поета здавна цікавили пісні про Бондаренка і сама історична постать гайдамацького ватажка. Він не міг не скористатися нагодою бодай проїздом відвідати рідне село одного з героїв Коліївщини Грузьку, а також Бишів і Брусилів —

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин