Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Мистецтво — остання релігія, яка лиша# ється нам в епоху, коли все руйнується”. Мішель де Гельдерод · с. 11сторінка оригіналу ↗

СТВОРЕННЯ ВЛАСНОГО ВСЕСВІТУ

Слово Просвіти, №22 за 2008 рік

За крайнебом є певна зона відчуження, візуальне дно Всесвіту, за# селене фантастичними речами. Завдання творчої людини — вгадати обриси цих речей. Чим вірогідніші здогадки митця, тим досконаліший його твір. “Висловлена істина — брехня”, — переконує поет Віталій Бориспо# лець. Може, це і про мистецтво. Думка втрачає своє минуле, оскільки, рано чи пізно, забуваєш саму думку — від змісту до причин виникнення. Можливо, пізніше згадаєш. Головне — зрозуміти доволі просту істину: думки, так само як і слова, підкоряються нам лише до певного часу, адже вони старіші, вільніші та мудріші за нас. Їхнє товариство ще треба заслу# жити. Життя митця починається зі створення власного світу, можливо, на# віть Всесвіту. Художник Платон Борисполець в одному з останніх листів до Карла Брюллова писав: “Ніщо ніколи не зміниться…” Спробуємо за# мислитися над цими словами. Що він хотів сказати? Що це — розчару# вання, зневірення у сенсі життя чи стриманість, скупий захват митця непорушністю підмурівка буття? Мовляв, темрява ночі не зміниться, і світло дня не згасне. Цікаво, чи зрозумів його Карл Брюллов? Напевно, адже у людей творчих свої особливості спілкування, їм не потрібно зай# вих слів, оскільки володіють спільною таїною проникнення у візуальне дно Всесвіту. Поет Віталій Борисполець додає: “навіть плин часу, який усе завжди змінює”. Мабуть, вони мали на увазі те саме. Художник Платон Борисполець та поет Віталій Борисполець. Ітиметься про долю першого і творчість другого. Рід Бориспольців лишив по собі спогади ще з сивої давнини. Хо# робрих козаків Війська Запорозького знали й поважали за силу духу та розум. Кілька поколінь поспіль вони входили до числа козацької стар# шини, були сотенними та полковими писарями, а козацький писар — найосвіченіша людина у своєму осередку. Після поразки гетьмана Іва# на Мазепи у боротьбі за незалежність України для козаків настали скрутні часи. Багатьох знищили, решту російський імператор Петро І, щоб уникнути нових заворушень, задобрював різноманітними привіле# ями. На щастя, нащадки Бориспольців вижили у тій борні, хоч так зва# ний “козацький замок” у селі Гоголів Київської області, де вони мешка# ли, війська Петра І знищили дощенту. Саме нащадки славетного козацького роду і подарували Україні двох непересічних митців. Анна БАГРЯНА ник вирішив за власний рахунок. Одержати велику золоту медаль і відрядження за кордон прагнув і Шевченко. Але його картину “Циганка-ворожка” було відзначено лише малою срібною медаллю. Можна припустити, що Шевченко мав надію виїхати за кордон разом із Бориспольцем. Підтверджує цей лист Якова Кухаренка до Шевченка, де є таке питання: “Чи ви вже їздили з Бориспольцем на білому коневі в дріжках до чужоземців?” Отже, Яків Герасимович знав про те, що саме з Бориспольцем Тарас мав їхати за кордон для удосконалення в малярстві. Дружні почуття зберігав Шевченко до Бориспольця впродовж П. Т. Борисполець. “44#гарматний фрегат “Аврора” усього життя. Ось уривок листа до Михайла Лазаревського, датований 16 квітня 1854 року: “…сини-соколи твої, де вони тепер повертаються? Поцілуй їх, друже мій, за мене, скажи їм, що се, мов, вас цілує той старий дядько, що з вами цілувався колись у Царському Селі. Добре було б, якби згадали. Та ні, не згадають. Малі були, забули. То ти їм нагадай, коли сам здоров згадаєш, як ми з Бориспольцем з вами прощались, не доїжджаючи александрівського корпусу”. Для того, щоб назбирати потрібну суму грошей для подорожі, Платон Тимофійович почав працювати ще інтенсивніше. На замовлення голови Товариства заохо-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин