Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“За життя людина відкриває не так вже й багато істин: істину любові, істину добра і свободи”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

У ВАШИХ ЛИСТАХ — РОЗМАЇТТЯ ЖИТТЯ

Слово Просвіти, №22 за 2008 рік

Пошта — окраса кожного друкованого видання. Адже лист до газети свідчить, що людина не просто читає її, а й прагне щось розповісти іншим, поділитися наболілим. Врешті, це основне призначення преси — бути засобом спілкування. Нам хочеться, щоб “Слово Просвіти” було затишним домом, місцем інтелектуального спілкування тисяч наших читачів. Петро АНТОНЕНКО Ваші листи, шановні читачі, ми отримуємо щодня. Ідеться не лише про традиційні послання в поштових конвертах. Матеріали для газети надходять електронною поштою, їх приносять на дискетах і дисках. Усе це — пошта газети. Тож лист отримано, а що далі? Звісно, ви пишете, щоб це опублікували в газеті. Ми й публікуємо. Ви бачите в “Слові Просвіти” цілі шпальти “Читацьке віче”, складені з ваших листів. На інших шпальтах друкуються не лише матеріали журналістів редакції чи науковців, письменників, митців, а й публікації наших читачів. Але неможливо надрукувати все надіслане. Ми можемо гарантувати вам, що всі листи прочитають журналісти редакції, врахують під час випуску газети. Але матеріалів надходить у кілька разів більше, ніж можна розмістити в газеті. Кількість листів до редакції надзвичайно тішить. Це свідчить про те, що друкуватися в газеті престижно, але водночас про брак українських національних патріотичних видань. Зворушливо і сумно, коли кажуть: “Тільки на вас надія, що надрукуєте”. Отже, постає проблема добору матеріалів для друку. Українське законодавство про пресу дає повне право самій газеті, тобто її редакції, видавцям, вирішувати, що друкувати. То що саме підписувати до друку? Основні критерії прості та зрозумілі. По-перше, публікації мають відповідати концепції та напряму газети. Дивно було б вимагати від видання друкувати те, що суперечить його ідеям. Наприклад, пропагувати ідеї, спрямовані проти незалежності України, державності української мови, національного й духовного розвитку. По-друге, соціальна значимість матеріалу. Газеті потрібні теми, які цікавлять і хвилюють мільйони людей. Бажано конкретні розповіді з місць про все цікаве, що відбувається, наболілі проблеми. Менш “прохідний”, але доволі популярний такий жанр як роздуми на суспільно-політичні теми. Приємно, що люди не байдужі, мислять, вносять свої пропозиції. Однак цих листів так багато і тематика їхня настільки близька, що всі надрукувати немає змоги. По-третє, високий рівень матеріалів, який відповідає рангу всеукраїнської просвітянської газети. Виходячи з цього, ми й добираємо матеріали для публікацій. Однак, є чимало листів, які не потрапляють на шпальти, але їх не хочеться віддавати в архів. Вони містять якісь цікаві думки, пропозиції. Тому подамо й цю частину нашої пошти. “Шановне “Слово Просвіти”! Дякуємо від усієї родини за вашу таку потрібну працю. Адже ви друкуєте інформацію, яка формує свідомого українця. Завдяки тижневику, який ми передплачуємо вже багато років, усі члени родини стали просвітянами”. Це рядки з листа нашої читачки Т. Мартиненко з Черкащини. Дякуємо за добрі слова про газету, зичимо творчих успіхів синові авторки Дмитрові, про якого вона розповідає в листі. Хлопець закінчує державну художню школу ім. Т. Шевченка по класу скульптури, був лауреатом всеукраїнських конкурсів, зокрема організованого “Просвітою” фестивалю “Шевченко в моєму серці”. Постійний наш автор Степан Бойко з Івано-Франківська, замітки якого часто читаєте в газеті, розповідає про парафіяльну місію та акцію “День милосердя і любові”, що пройшли в храмі Різдва Христового в Івано-Франківську. Варто сказати добре слово і про самого нашого автора. Ще в перші повоєнні роки за участь в українських визвольних змаганнях спалили хату Бойків і вбили Степанового батька. За плечима Степана Григоровича — довгий життєвий шлях, навчання, військова служба, робота на підприємствах Галичини. Майже два десятиліття конав для широкого кола слухачів свої найкращі органні твори “Фантазія” та “Поема для органа”, над якими працював півтора року. Модератором й асистентом концерту виступила чудова органістка, заслужена артистка України Ольга Дмитренко. Сюди, на Оболонь, у школу мистецтв №5, привітати Богдана приїхали шанувальники органної музики, вчителі, друзі, колеги-музиканти. Задум концертних творів для органа виник в автора із глибокої зацікавленості інструментом під час поїздки до Німеччини. Хотілося примусити орган співати. Так з’явилася вишукана “Фантазія”. Значну увагу в “Поемі для органа” — центральному творі концерту — приділено створенню яскравих образів через використання багатої органної фактури. Творчість юного композитора слухачі сприйняли із захопленням, він отримав квіти від Спілки політв’язнів та репресованих, видавництва “Смолоскип”, творчого фонду ім. О. Ф. Саєнка, картинної галереї НТУУ “КПІ”. В автора ще багато проектів та задумів, іна нові прем’єри чекають ті, хто вже почув твори Богдана Дем’яненка. тому він почав активно працювати у відновленій “Просвіті”, зараз співає в капелі “Червона калина” обласної “Просвіти” та в церковному хорі “Благовіст”. Лауреат кількох журналістських премій як активний автор патріотичних видань. У нашій пошті чимало листів про ентузіастів-просвітян. Голова Дніпропетровської обласної “Просвіти” Микола Заремба просить вшанувати в газеті світлу пам’ять колишнього голови Павлоградської міського об’єднання ВУТ “Просвіта” Миколи Пономаренка. Патріот, просвітянин, рухівець з першої когорти, поет — таким залишився Микола Федорович у пам’яті друзів, однодумців, земляків. Член правління Кролевецького міського об’єднання “Просвіти” Ніна Вітушко надіслала до редакції розповідь про свого талановитого земляка, лікаря Віктора Федоровича Зеленського. 30 років тому він пішов із життя, але вдячна пам’ять краян про нього не згасла. Пані Ніна висловлює пропозицію назвати одну з вулиць міста іменем лікаря. Вона пише: “Відчуження від власної історії, від усього найчистішого, що було серед наших людей, неминуче повернеться проти нас”. Дечого просвітянська громада міста вже добилася. Сама Ніна Вітушко видала у Видавничому Центрі “Просвіти” книжку “Просвіта” — наша доля”, де кільканадцять сторінок присвятила ще одному землякові — Олексі Грищенку. У квітні з ініціативи просвітян до 125-річчя з дня народження Грищенка сумська пошта ініціювала видання конверта з його портретом. Читач Василь Мошуренко з села Велика Чечеліївка на Кіровоградщині ділиться роздумами про нашу історію, про мільйони померлих від голоду: “Важко уявити купи, штабелі, скирти, терикони людських тіл. Уявити там когось зі своїх рідних, близьких. Фото С. Мізернюка Запаліть свічку! Поклоніться безвинно убієнним. Нехай закипить у душі не лише біль, а й гнів. Долучайтеся до осуду комуністичного режиму, а поряд з цим поставте заслін владі лукавих. Не бійтеся називати поіменно тих, хто ходив по хатах з тими “штричками”, пронизуючи ними не шар ґрунту в пошуках торбинки зерна, а серця українців”. Наш постійний автор Д. Ткачук з міста Дунаївці на Хмельниччині запитує в листі-зверненні до керівників держави: “Чому демократичні сили не подають альтернативних законопроектів щодо дій російського націонал#шовінізму?” Він пропонує прийняти кілька таких законів: про повернення вкрадених заощаджень українських громадян, про надання українцям Росії права навчатися рідною мовою, про повернення в Україну архівних матеріалів, особливо тих, що стосуються Голодомору, діяльності КДБ, про термінове виведення з нашої території Чорноморського флоту Росії, впорядкування кордонів, стягнення компенсації за забруднення Росією Чорного й Азовського морів. Читач Іван Назаренко з села Казначеївка на Дніпропетровщині надіслав свої пісні. На жаль, наша газета за браком місця не має змоги публікувати їх, є спеціалізовані видання, куди автори можуть надсилати свої музичні твори. Низку пропозицій щодо висвітлення історії України надіслала Раїса Оваденко з Чернівців. Дякуємо, обов’язково їх врахуємо. Нам дуже цікаві ваші думки, пропозиції щодо змісту газети “Слово Просвіти”, нашого з вами видання, шановні читачі. Пишіть, пропонуйте. * * * Кілька коротких порад нашим авто$ рам. Обов’язково вказуйте в листах дані про себе, бодай основні: прізвище, ім’я, адресу, телефон чи адресу електронної пошти — це важливо, якщо доведеться щось уточнювати в автора стосовно тексту. Всі ці дані не для друку, а для редакції. Автор має право надрукувати свою публікацію під псевдонімом, але редакція повинна знати, хто автор матеріалу. Будьте уважними й точними під час написання прізвищ, імен, власних назв, цифр. Та й загалом точність і об’єктивність інформації — річ обов’язкова. Подавайте матеріали належно офор$ млені, цим ви виявите повагу до газети, через яку хочете донести свої думки до десятків тисяч читачів. Бажано подавати матеріали в електронному вигляді (електронною поштою чи на диску, дискеті). Звичайно, не всі читачі мають таку можливість, тому можна надсилати роздруковку комп’ютерного набору або машинний друк. Приймаємо й охайні розбірливі рукописні тексти. Пишіть про все цікаве, все, що непокоїть, що наболіло, чим хочете поділитися з людьми. Чекаємо на ваші нові листи.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин