Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Українці у світі · “Українці відчули, що вони не самотні у чужій країні”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

УКРАЇНСЬКЕ СЛОВО В ІТАЛІЇ

Слово Просвіти, №22 за 2009 рік

Стрий—Дрогобич—Самбір—Судова Вишня—Мостиська—Сянік (Польща)—Краків—Освенцім—Піщани (Словаччина)—Відень (Австрія)— Мюнхен (Німеччина). Вибір маршруту пояснюється тим, що Степан Бандера — символ української нації — вів здоровий спосіб життя, ніколи не вживав алкоголю і не палив. Більш того, спортивні заняття — біг, плавання, лижні кроси й особливо тривалі мандри — з дитинства визначили його мужній характер і волю до досягнення мети. Реалізація проекту передбачає урочисті церемонії та публічні заходи (проводи марафонців, мітинги, передання веломарафонцям капсул із землею для доставки на могилу С. Бандери, виступи громадських діячів, прес-конференції тощо) біля пам’ятників С. Бандері в усіх містах за маршрутом в Україні, а також зустрічі з ровесниками за кордоном та спілкування з ними на теми здорового способу життя, встановлення дружніх контактів, обговорення майбутніх спільних акцій. ЖИТТЯ ДО І ПІСЛЯ ЗЕМЛЕТРУСУ В АБРУЦЦО Українці в Аквілі жили так, які більшість іммігрантів в Італії: робота у сім’ях, недільні зустрі) чі, дзвінки, передачі та листи рідним. У ніч землетрусу все це змінилося, нестабільний побут втратив і ці нечисленні точки опертя. Про життя українців “до” та “після” розповідає 49) річна Галина, наша співвітчиз) ниця з Аквіли. Народилася вона на Львівщині, жила на Зборів) щині. В Італії вийшла заміж за аквільця. “В Аквілі є гарний замок, який відвідує багато туристів. Раніше ми збиралися у його парку. Та комусь, мабуть, не сподобалася присутність там українців. На виклик невдоволених приїхала поліція, показала нам місце, де можна збиратися, дала неофіційний дозвіл. Відтоді ми зустрічаємося “на Ротонді” та площі Ринок. Зв’язок із родичами в Україні забезпечували нам щотижнево три бусики. Українці молилися у церкві Санта Марія Соттопортічі. З Рима, щоб відслужити Службу Божу, раз на місяць приїжджав о. Порфирій. Священика супроводжував дяк. До церкви завжди ходило багато людей. Однак розмірений ритм життя зруйнував землетрус. Земля почала хитатися ще задовго до 6 квітня. Тієї ночі ми спали в авто — боялися залишатися в будинку, двічі відчувши значні поштовхи. Третій стався о 3.32 ночі. Машина підстрибувала, як скажена, а це ж була кількатонна “тойота”! Стінами нашого п’ятиповерхового будинку розповзалися тріщини. Стихійне лихо, яке неможливо передбачити чи запобігти йому, трагічно позначилося не лише на людських долях, а й на психіці мешканців Аквіли. Багато тих, хто залишився живими тієї страшної ночі, повернулися в Україну, щоб оговтатися. Дехто залишився. Та єй такі, що потрапили до лікарень. Я знайома з кількома нашими жінками, які зараз живуть у наметах. Їх евакуювали разом із престарілими, яких вони доглядають. Багатьох вивезли на узбережжя Адріатики, у Пескару. Тим, хто працює доглядальниками, зменшили зарплати, пояснюючи, що зараз менше роботи. Італійська держава не розмежовувала італійців і громадян інших країн, надаючи всім прихисток, годуючи й опікуючи, як своїх. Люди розуміють нашу біду. Українці теж готові допомагати іншим. Наші в Аквілі тримаються разом, тому перше, про що думала більшість, — чи не постраждали друзі? Знаю, як рятували одну нашу жінку, здається, її звати Лесею. Коли будинок завалився, сусіди почала розгрібати руїни. Лесю витягли з-під завалів”. Хоч землетруси (не такі сильні, як раніше, та все-таки відчутні) тривають, життя повертається у звичне русло. Днями споруди перевіряють на стійкість, і, можливо, дехто зможе повернутися у знайомі стіни. Зичимо всім — українцям, італійцям, громадянам інших країн — талану і здоров’я, щоб пережите пішло від них, як важкий сон, і більше ніколи не поверталося. VIII СВІТОВИЙ ЗЛЕТ СУМ ВІДБУДЕТЬСЯ У ВАНКУВЕРІ На засіданні Світової Управи СУМ у Києві було ухвалено проект VIII Світового Злету Дружинників, що відбуватиметься в лютому 2010-го у місті Ванкувері (Канада). СУ СУМ створила організаційний комітет, до якого входять члени Світової Управи, Світової Референтури Дружинників та Крайової Управи СУМ у Канаді. Невдовзі вийдуть обіжники з детальною інформацією про VIII Світовий Злет. ХАФІЗ: КАБУЛ— ХАРКІВ—“МАРІЧКА” Хафіз Сіддік народився в Афганістані, у Кабулі. З дитинства захоплювався музикою і співом. Школярем працював на Кабульскому телебаченні ведучим молодіжно-розважальної телепрограми, був солістом музичної групи. Після закінчення школи здобував вищу освіту в Україні: навчався водночас у двох ВНЗ — Харківському інженерно-будівельному та державному інституті культури. Отримав спеціальності інженера і режисера-постановника. Студентом брав активну участь у культурному житті ВНЗ, був неодноразовим лауреатом міжнародних студентських конкурсів і фестивалів. Тепер Українці на Апеннінах готуються до І Конкурсу української книжки в Італії Марія КОЗАЧОК Конкурс української книжки в Італії заснувало найбільше українськомовне видання на Апеннінах — “Українська газета” для гідного відзначення авторів, які зробили внесок у розвиток українського слова в Італії та вітчизняної видавничої справи. Він прагне привернути увагу громадськості в Україні до видання книжок у діаспорі, сприяти промоції найкращих зразків українських видань за змістом, художнім оформленням та поліграфічним виконанням, підвищенню ролі української книжки в суспільстві. Цей захід підтримало Посольство України в Італії. — У нашу редакцію постійно надходять книжки українських авторів, які ми представляємо на сторінках “Української газети”, — розповідає ініціатор заходу Маріанна Сороневич, головний редактор видання. — За роки сформувалася ціла бібліотека. Ці видання свідчать про інтелектуальний потенціал українців, які були змушені покинути Батьківщину. На конкурс приймають прозові та поетичні книжки українською мовою авторів, що проживають в Італії, або книжки, написані під час проживання в Італії, надіслані у редакцію “Української газети” до 30 червня 2009 року. До конкурсних книжок слід додати лист-звернення до журі, перелік найзначущіших публікацій про книжку в друкованих ЗМІ, передачах на радіо та телебаченні, відгуки читацької аудиторії на публікації. — Після оголошення Конкурсу до нас звернулося багато нових авторів. Серед поданих видань — оповідання, романи, книжки для дітей, карикатури, гуморески. Та найбільше збірок поезій, у яких українські заробітчанки виливають ностальгію, почуття, близькі кожному, — додає Маріанна Сороневич. Під час підбиття підсумків, зокрема, враховуватимуть актуальність публікацій книжки чи добірки, професійний рівень автора в розкритті теми, оригінальність подання матеріалу, наклад видання, відгук та інтерес широкої читацької аудиторії, якість поліграфії та обсяг книжки, добірки. Голова журі, що оцінюватиме видання, — Олена Пономарева, професор Римського університету “Ла Сап’єнца”. Його члени — Ігор Брусило, другий секретар Посольства України в Італії, відповідальний за питання культурно-гуманітарного співробітництва, та Маріанна Сороневич. — Цей конкурс показує, скількох творчих людей втратила Україна через еміграцію. Хочу цьому можна знайти і позитивний момент — поширення українського слова та культури за кордоном, — завершує пані Сороневич. Охочих взяти участь у конкурсі просимо надсилати два примірники книжки з позначкою “На конкурс “Українська книжка року в Італії” на адресу редакції “Української газети”: Gazeta Uk- rainska, via Virgilio Maroso 50, 00142 Roma. Підробиці на сайті www.gazetaukrainska.com. Учасники вечора з нагоди 200-річчя Миколи Гоголя в Таллінні

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин