Постаті · “Людина завжди вчиться тільки в тих, кого любить”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
ЩЕДРИЙ ДАР РОДИНИ НОВОСЕЛЬЦЕВИХ
Слово Просвіти, №22 за 2009 рік
Євген Попович та Ольга Сенюк. Київ, травень, 2001
В. ГРИГОРЕНКО, м. Москва
У Бібліотеці української літератури в Москві відбулася презентація колекції видань українських письменників Максима Рильського, Олеся Гончара, Юрія Мушкетика, Романа Іваничука, Івана Чендея, Василя Бабляка, Дмитра Павличка та інших майстрів слова з їхніми автографами. Ці та інші літературні реліквії передали в дар бібліотеці москвичі Сергій та Ірина Новосельцеви — діти відомої перекладачки й популяризаторки українського красного письменства в Росії Ізіди Зиновіївни Новосельцевої (1922— 2000). А численні автографи — зворушливі свідчення поваги та визнання творчих заслуг перекладачки, завдяки якій у Москві побачили світ десятки російськомовних видань найкращих творів української літератури другої половини ХХ сторіччя. Поміж них — славетний роман з драматичною долею — “Собор” Олеся Гончара. Приймаючи безцінний подарунок, який було представлено в експозиції чергової виставки циклу “Російська україніка у фонді БУЛ. Дари”, заступник директора бібліотеки В. Крикуненко згадав про свої творчі зустрічі з провідною перекладачкою української прози, про її участь у роботі ради з питань української літератури, що діяла при Спілці письменників СРСР. Він звернув увагу на унікальний експонат — верстку першого видання “Собору”, сторінки якого помережані численними виправленнями автора, а титульний аркуш красномовно позначений довірливим Гончаревим написом: “Ізіді”. Спогадами про Ізіду Зиновіївну поділилися брат письменниці Вадим Тимченко, її син Сергій та донька Ірина, які шанобливо зберігають свідчення маминих творчих звершень, зокрема, єдиний дивом вцілілий примірник вже перекладеного “Собору”, набір якого було розсипано в друкарні, а потім, вже за часів горбачовської перебудови, роман, наче казковий фенікс, постав у чудовому виданні книжкової серії журналу “Дружба народов” у перекладі І. Новосельцевої. Після цього почалося друге його життя і в Україні… Як засвідчили експонати виставки, з Олесем Гончарем перекладачка була знайома ще зі студентських років у Харкові, а потім, у перші повоєнні літа, коли вже навчалася в Московському університеті, обрала темою дипломної роботи роман “Прапороносці”. Читачі бібліотеки, що брали участь у презентації, з хвилюванням гортали сторінки цього документа епохи, витвореного тодішньою відмінницею. Творча доля назавжди поєднала її з одним із провідних українських прозаїків ХХ сторіччя. А скільки ще авторів завдячують перекладачці за те, що допомагала їхнім творам приходити до найширшої — всесоюзної, а потім і світової читацької аудиторії! Близько 17 мільйонів примірників книжок українських письменників побачили світ у перекладах І. Новосельцевої. Як не вистачає сьогодні її завзяття й масштабу діяння на підупалій ниві українсько-російської літературної співпраці! Чудовим мистецьким завершенням теплої бібліотечної зустрічі, що вилилася в чергове засідання історико-культурологічного клубу “Родичі — Велика сім’я”, став концерт ще однієї талановитої представниці родини Новосельцевих — Лариси, яка подарувала чудову добірку українських народних пісень у власному виконанні, що в них так залюблена була Ізіда Зиновіївна.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
