Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Палітра · “Повносиле дихання земного життя”. · с. 12сторінка оригіналу ↗

КОЛЬОРОВЕ ДИВО

Слово Просвіти, №22 за 2009 рік

Нині в Українському фонді культури експонується персо) нальна виставка відомого митця Віталія Мовчана. Віталій Федорович Мовчан народився 26 червня 1947 ро) ку в селі Дмитрівка Бахмацького району. Закінчив Київський художній інститут (1976; майстерня станкової графіки), член Спілки художників України (з 1982). Працює в галузі станко) вого живопису та графіки. Творчість представлена на бага) тьох всеукраїнських, міжнародних виставках, на аукціонах у Норвегії, Фінляндії, Канаді. Твори зберігаються в музеях Ук) раїни, в приватних зібраннях Німеччини, Франції, Японії, Австралії, США, Ізраїлю. постраждати. А чисті мистецькі образи несуть енергію духовно-інтелектуальної поживи, як чиста їжа несе енергію біологічної поживи для цілісного людського єства. Бо мистецькі образи народжуються в чистому серці з любові й наснажують людину чистотою любові до самої людини, до природи, до Всеєдиного, і в них живуть святість духовних переживань і ясність образів, світло Сонця, свіжість вітру, води, пахощі зела, чистота почуттів і мелодій — повносиле дихання земного життя. Віталій Мовчан — природжений митець і філософ, господар, вдатний до всякої праведної праці на землі. Як митець він відтворює первинну чистоту, незайманість природи й людського єства. Любов до питомого природного й етнічного середовища, як і до світу людської культури загалом, — визначальна риса життя й творчості Віталія Мовчана. Він уболіває за первинне природно-культурне середовище, лад у якому порушує цивілізація. Через власну любов до первинного митець знаходить шлях до безвічного й прилучає до нього нас, і там зникає простір і час, і ми переживаємо безпосередню причетність до Істини і вчимося творити наш спільний культурний простір. Світообраз Віталія Мовчана багатопроявний у розмаїтті форм і тем, та водночас він заглиблений у власне духовне осердя — любляче серце майстра. Тому люди знаходять у його образному розмаїтті й глибинній незмінності близьке своїм світовідчуттям — зосередженість на чистому, ясному, безвічному. Тому твори цього митця-філософа радують і викликають почуття любові до Білого світу. Та не радує нас у Білому світі наше нинішнє негідне існування. І ми навіть не виявляємо громадянської волі супроти тих, хто цинічно використовує владу у власних, а не суспільних інтересах. Владці пихато нехтують людьми праці, незалежно якого вона характеру — духовно-інтелектуальна чи фізична, бо суспільство для паразитарної верхівки — лише пожитковий мате- Олександра Авдєєва. “Барви осені” професійною художницею Світланою Телець. На полотнах Олександри зачаровують тихі вулички рідного міста (“Замок чудес”, “Моє місто”) і дивовижні миті життя (“Мандрівник”, “В очікуванні шторріал. А щодо знецінення праці, то потерпають від цього всі, хто трудиться. Але найдужче паразитарна влада старається знецінювати й знеособлювати працю творчих людей, аби користуватися потім їхніми культурними досягненнями як тлом для утвердження “значущості” своєї пихатої бездарності й безпросвітного невігластва. Той пихатий паразитизм під личиною елітарності й прогресизму став типовим явищем — всюдисущим і всепоглинаючим, він позбавлений власного коріння, але витягує своїми раковими наростами життєву енергію з усього життєтворчого, з цілого етнічного єства. Поверховість і мімікрія волає голосом Хлестакова: “Я скрізь, скрізь!”, а Микола Гоголь уточнює: “…і державний муж виявиться іноді Хлестаковим, і наш брат, грішний літератор, виявиться часом Хлестаковим. Словом, рідко хто ним не буде, хоч раз у житті…” — Віталію Федоровичу, спробуймо осмислити, що від) бувається з нашим народом за) галом й зокрема з людьми, які намагаються власною натхнен) ною творчою працею втримати ідеальне спрямування життя — життя в Істині, в Ладові. І як справляється українське мис) тецтво зі своєю духовною фун) кцією в пору тотальної комерці) алізації мистецтва — цинічного, войовничого утилітаризму, ко) ристолюбства? Як протидіє до) мінуванню мертводушних гро) шово)речових інтересів над прагненням живої людської ду) ші до духовного розвитку, вірту) альних, профанних цінностей проминущого ілюзорного існу) вання — над сакральними без) вічними вартостями справжньо) го життя? — Зараз, на жаль, мистецтво виконує переважно прикладну функцію. Більшість художників працюють під замовника, і творчий дух мистецтва занепадає, і мистецтво втрачає творчу сутність. До того ж, замовники, переважно скоробагатьки з примітивними смаками, маючи низький рівень культури, замовляють любителям. А художники, як хто може, заробляють собі на му”, “Сяйво”). Очей не можна відвести від “Маків”, “Півоній”, “Півників”: у цих сонячних квітах багато гарячих соковитих фарб, світла. Роботи талановитої художниці вже перебувають у приватних колекціях України, Німеччини. Росії, США. Марина Кармаліта також народилась у місті над Бугом. Їй лише вісім років. З п’ятирічного віку займається у дитячо-молодіжному Центрі творчості “Бар- Марина Кармаліта. “Тюльпановий кіт”

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин