Гаряча тема · “А дорога на Старокиївську гору — куди вона вестиме, до святині чи до смітника?” · с. 4сторінка оригіналу ↗
ООРРДДИИ ББААТТИИЯЯ ЗЗННООВВУУ Ш ШТТУУРРМ МУУЮ ЮТТЬЬЬ ДДЕЕССЯЯТТИИННННУУ
Слово Просвіти, №22 за 2011 рік
Ось такий вигляд має національна святиня...
Що стоїть за провокацією, розпочатою минулого тижня? Що взагалі коїться довкола нашої святині — Десятинної церкви? Коментар нашій газеті дає голова Комісії Київради з питань культури і туризму Олександр БРИГИ- НЕЦЬ: — Пане Олександре, чи з’ясувалося нарешті за ці дні, хто ж і для чого завіз тоді, вночі, будівельні вагончики під Десятинну? — Їх завіз один із підрозділів Київської міської державної адміністрації. Навіщо? Думаю, це спільна провокація якихось чиновників міської влади і московської церкви. — Бо насправді будівництво жне може розпочатися ось так нахабно, самочинно? — Звичайно. Мета була інша: продемонструвати, що може реалізовуватися і цей варіант — спорудження храму на місці Десятинної. Очевидно, була змова між владою і церковниками. Але потім, коли ситуація набула розголосу, було реалізовано “план Б”, почали говорити, що вагончики, мовляв, для археологів. — І все це коїться в момент визначення подальшої долі Десятинної. Чи не слід узагалі припинити розмови про будівництво нової церкви на місці святині, мотивуючи це, мовляв, “відродженням” храму? — Жодне нове будівництво тут незаконне. Це заборонено відповідною міжнародною конвенцією, підписаною Україною. І положення цієї конвенції включені до нашого українського законодавства. Воно забороняє спорудження, так звану “відбудову” пам’яток історії, якщо достеменно не встановлено, якою саме вона була, який вигляд мала ця пам’ятка. — Це стосується і Десятинної? — Абсолютно. Адже достеменно не встановлено, якою була ця церква. — Тоді поговоримо про щойно завершений конкурс на кращу концепцію подальшої долі Десятинної. Хто був ініціатором створення конкурсної комісії? — Київська міська держадміністрація і Міністерство культури й туризму. І в умовах цього конкурсу було принципово вказано, що жодна концепція, жодна ідея щодо подальшої долі Десятинної не передбачають будівництва на цьому місці нового храму. — Вийшло ж інакше… — Вийшло так, що в проектах фігурувала ідея саме спорудження тут нового храму. — Як могло трапитися таке порушення умов конкурсу? — Очевидно, ті, хто стояв за цим конкурсом, ще раз хотіли підкреслити, що в суспільстві превалює ідея спорудження нової Десятинної церкви на місці старої.
— І один із таких проектів увійшов у “двійку” переможців. — На жаль, саме так. Як відомо, конкурс завершився нічиєю, переможця не встановлено, кращими названі два проекти з абсолютно різними концепціями подальшої долі церкви. Один пропонує будівництво нового храму на руїнах старого. Інший — музеєфікацію цього місця. — Ви абсолютний прихильник другої ідеї? — Однозначно. Адже спорудження нової церкви на місці старої просто знищить будь-які археологічні дослідження на Горі. А вони вкрай важливі. Адже тут не лише витоки християнства на Русі, тут сліди давніших культур, зокрема й Трипільського періоду. Дослідження науковців можуть різко змінити наші уявлення щодо історії Києва, може статися, що місту не півтори, а кілька тисяч років. Не говоримо вже про суто технічні моменти будівництва в цьому доволі складному за рельєфом місці. Новий храм, якби він був споруджений, дуже змінив би архітектурні обриси цього місця, “тиснув” би на розташовану зовсім поруч Андріївську церкву. Оптимальний варіант — музеєфікація цього місця. Тобто, встановлення над залишками Десятинної капітального прозорого накриття, яке б захистило розкопки, дало змогу продовжувати дослідження. І водночас це був би діючий музейний об’єкт. Наприклад, якась частина відкрита для огляду, а на іншій ведуться дослідження. Це відома практика в багатьох країнах світу щодо пам’яток такого типу. За такого варіанта, звичайно ж, буде знесений цей ганебний паркан, впорядковано територію, і вся ця Гора перед музеєм стане також музейним об’єктом. — Як швидко все це можна було б зробити?
Олександр Бригинець дав десятки інтерв’ю
— Буквально за кілька місяців. Але тепер, після того, як конкурс завершився нічим, треба шукати нове рішення, по суті, проводити новий конкурс. — А негайно треба, очевидно, навести тут елементарний порядок, щоб це не був прохідний двір і смітник. Тепер щодо цієї так званої “каплички” Московського Патріархату, яку вони поіменували, як Десятинний храм. — Встановлена абсолютно незаконно й самочинно. Я, як голова профільної Комісії Київради, не бачив жодного дозвільного документа на цю навіть не церкву чи капличку, а як її називаю, так звану церковну споруду.
* * * Отже, облога Десятинної, облога нашої історичної пам’яті, духовності триває. Чи встоять наші мури проти зайд? А дорога на Старокиївську гору — куди вона вестиме, до святині чи до смітника? Шукаймо відповіді.
Петро АНТОНЕНКО Фото автора
Фото Олеся Дмитренка
Байдужих серед киян немає: вони віддають перевагу збереженню історичної пам’ятки
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
