Гаряча тема · “Звертаємося до Верховної Ради з вимогою зняти законопроект “Про засади мовної політики” з розгляду як ворожий Основному Законові України”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №22 за 2012 рік
Слово Просвіти, №22 за 2012 рік
Заява Центрального правління ВУТ “Просвіта” імені Т. Г. Шевченка щодо законопроекту “Про засади державної мовної політики”
шистам, які домагаються знищення української державності, однією з підвалин якої є рідна мова. Перебуваючи в складі різних імперій, населення України зазнавало більших чи менших асиміляцій, покладаючись на які противники мовно-національного відродження нашої батьківщини висувають різні “теорії” на зразок українськомовна і російськомовна Україна, намагаються протягти у правове поле поняття “регіональна мова”, “мовна група”, “мовна меншина”, “регіональна мовна група”, намагаючись знищити під корінь об’єднавчу роль державної української мови, витіснити її з освітніх закладів, органів місцевого самоврядування, судів, вивищуючи роль російської мови і принижуючи мови національних меншин. Рівень цивілізованості країни визначає ставлення до мови народу, який дав назву цій країні. Українська держава зобов’язана дбати про мову свого народу і заборонити будь-які проекти, що стоять на перешкоді її відродження, становлення, розвитку. Коли чехи на початку минулого століття визволились із-під німецького поневолення, вони не зробили німецьку мову державною, хоч мало не всі вже знали її, розмовляли нею. Коли алжирці скинули ярмо французьких колонізаторів, вони французької мови не проголосили державною, хоч до того в школах їх навчали тільки французькою. Індонезія, визволившись від голландського 300-річного панування, голландську мову заборонила на своїй території. Корея, позбувшись японських окупантів, повикидала навіть японські слова зі своєї мови, хоч японці майже півстоліття насаджували тут свою мову. То на якій підставі російська мова має бути в Україні другою державною? Намагання її зробити такою в Україні — це намагання повернути нас у лоно колишньої імперії, повернути в Україну колишні колоніальні стосунки. Тож нехай росіяни в Україні вивчають собі російську мову, говорять і пишуть нею, євреї — іврит, поляки — польську, але зазіхати на виняткові права української мови як єдиної державної — цього ми, українці, нікому не дозволимо. Ми на своїй — не чужій землі, і не допустимо нової хвилі лінгвоциду, якого так прагнуть ті, хто ненавидить і нашу мову, і нашу державу. Звертаємося до Верховної Ради з вимогою зняти законопроект “Про засади мовної політики” з розгляду як ворожий Основному Законові України. Сподіваємося, що Президент В. Ф. Янукович розуміє: будь-які спроби спровокувати мовні протистояння в Україні є загрозою її державності, спокою її народу, ставить правлячу політичну силу поза законом. Центральне правління ВУТ “Просвіта” імені Т. Г. Шевченка бов Дяченко, вона довго представляла об’єднання українців Якутії, зараз живе під Москвою, працює в столиці, має великий досвід громадської роботи. Вона — делегат Всесвітніх Форумів українців, входила до керівництва УВКР. Посприяла об’єднанню участь у роботі зібрання невеликої делегації УВКР. Окрім мене, це член президії УВКР, голова “Просвіти”, народний депутат Павло Мовчан, голова товариства “Україна — світ” Іван Драч. Ми все робимо для того, щоб труднощі, які переслідують українців Росії, не призвели до розколу, адже проблеми українства Росії були й залишаються… Це відсутність українських шкіл, дитсадків, ЗМІ, недостатня підготовка до відзначення 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка. А судові баталії відібрали багато часу, сил, енергії, потрібних для громадської роботи. — Чи робитимуться якісь кроки для реєстрації новоствореного Конгресу українців? — Обов’язково. Створено правову комісію, обговорювалися основні положення статуту, він буде поданий на реєстрацію новоствореної міжрегіональної організації. Але якщо буде остаточне рішення про ліквідацію ОУР, українські громади зберуться у найширшому представництві й оформлять утворення нової всеросійської громадської організації українців. УВКР і далі працюватиме в тісному контакті з українством Росії. Тарас Дудко залишається головою ОУР. Я розмовляв із представниками українських громад Москви, Петербурга, інших регіонів і відчув їхню відповідальність за долю української справи.
Спілкувався Петро АНТОНЕНКО деври історії, архітектури, сакральної і живописної культури безсмертні. Борис Григорович завжди виступав на захист музеїв, умів бути непоступливим, коли йшлося про оборону історичних скарбів нашого народу. Віримо, його ім’я буде оберегом для всього того, що він не втомлювався оберігати за життя. Світла і вічна пам’ять Вам, Борисе Григоровичу!
Центральне правління ВУТ “Просвіта” ім. Т. Г. Шевченка, редакція газети “СП”
Продовження статті з попередньої сторінки — фрагмент сторінки
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
