Перше враження · “Мова завжди була оберегом для українського народу”. · с. 7сторінка оригіналу ↗
Академізм, який оберігає
Слово Просвіти, №22 за 2013 рік
За програмою ІІІ Міжнародного фестивалю “Книжко% вий Арсенал”, який нині проходить у Києві, відбулася пре% зентація нової книжки доктора філологічних наук, профе% сора Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Олександра Пономарева “Українське слово для всіх і для кожного”, яка щойно вийшла у видавництві “Либідь”. Автора привітали видавці, відомі мовознавці, студенти та інші шанувальники рідного слова.
Надія КИР’ЯН Фото автора
Розпочав захід студентський вокальний ансамбль “Роксола# нія” КНУ ім. Тараса Шевченка під орудою Івана Павленка, ви# конавши низку українських на# родних пісень. “Кожний народ сприймає навколишній світ по#своєму. І ця своєрідність відбивається в мові. Кажуть, що чужу мову можна опанувати за порівняно короткий проміжок часу, а рідну треба вив# чати все життя, — наголосив ав# тор у вступному слові. — Ідеться про різні рівні володіння мовою. Чужу мову вивчають для того, щоб поспілкуватися з іноземця# ми, ознайомитися з їхньою нау# кою, культурою тощо. А рідна мова — генетичний код нації, за# сіб її самовиявлення в світі, спо# сіб збереження національної то# тожності, тому її треба вивчати ціле життя. Мова завжди була оберегом для українського наро# ду, особливо тоді, коли він був розкиданий між різними чужими державами. Український народ зберіг свою єдність завдяки мові. Штучний поділ нашої держави на російськомовну й українсько# мовну не відповідає дійсності, бо вся Україна — українськомовна, тільки деякі її частини штучно зросійщені. Відродження Украї# ни йде, це тільки питання часу. Сподіваюся, що моя книжка прислужиться цій справі”. Олександр Данилович подя# кував причетним до створення книжки: авторові передмови ака# деміку Івану Дзюбі і всьому ко# лективу видавництва “Либідь”. Олександра Пономарева при# вітали колеги, серед них Ніна Федорівна Клименко, член#ко# респондент НАН України, мо# вознавець. Вона зазначила, що Олександр Данилович довгі роки працював у Національній акаде# мії наук, в Інституті мовознавс# тва, він академічний дослідник і в нього є значний науковий доро# бок. У нас є “Етимологічний словник української мови”, гор# дість українського мовознавства. Олександр Данилович вніс знач# ний вклад у його створення. Він із когорти тих, хто дуже тонко відчуває слово рідної мови і чужої (знає кілька мов). Його акаде#
така тоска взяла”). Звичайно, простим людям дивуватися нема чого. Інколи від них можна почу# ти і дуже гарні вислови, колорит# ні, добротні, природні. У передмові “Путівник у мов# ному морі” академік Іван Дзюба зазначає: “Культура мови — це проблема, що так чи інакше на# явна в усякій національній спіль# ноті і буває предметом публічно# го обговорення та пильної уваги мовознавців, письменників, уза# галі людей, небайдужих до вира# жальних можливостей слова або до престижу своєї мови. Адже лі# тературна мова в усіх народів від# різняється від розмовної, “народ# ної”, і потребує постійного дбай# ливого догляду, культивування. Але в Україні питання культу# ри української мови стоїть прин# ципово інакше, ніж у національно “благополучних” суспільствах, бо його драматичним тлом є багато# страждальна історія нашої мови взагалі, століття прямих заборон і переслідувань або більш#менш прихованого підступного витіс# нення її з публічного вжитку, вели# чезний мартиролог людей, які за неї обставали і за це постраждали. Та й сьогодні, в незалежній Українській державі, питання про культуру повсякденного мов# лення українців, на жаль, не мізм, різнобічна освіченість і знання мов сприяли написанню цієї книжки, яка від інших подіб# них відрізняється саме систем# ністю. Висвітлені питання фоне# тики, лексики, фразеології, мор# фології, синтаксису з його розду# мами й коментарями. Його аргу# менти переконливі. Олександр Данилович у всі часи виявляв громадянську мужність, утвер# джуючи право української мови бути державною, працював на підняття її престижу. Павло Юхимович Гриценко, директор Інституту української мови: “Хочу особливо подякува# ти Олександрові Даниловичу за те, що відстоюючи норму, відсто# юючи високу літературність мо# ви, він віддає належне історич# ним джерелам, не відкидає арха# їчне, що є в мові, не закликає від# кидати і заступати чимось іншим, прийнятнішим, а залишити мак# симально, як взірець. На відміну від деяких академічних працівни#
“Просвіта” ім. Тараса Шевченка Павло Мовчан, директор видав# ництва “Либідь” Олена Бойко. Зворушливим був виступ колиш# ньої учениці професора, громад# ської діячки, заслуженої артис# тки України Анжеліки Рудниць# кої, яка від імені студентів щиро подякувала улюбленому виклада# чеві за прекрасні лекції, які допо# могли відчути красу рідної мови. Насамкінець Олександр Да# нилович зазначив, що україн# ською у нас охоче розмовляють не лише українці, а й представни# ки інших народів, зокрема Дмит# ро Хоркін, етнічний росіянин, один із представників Україн# ського радіо, який чудово провів нинішню презентацію.
вживають супер, клас, кльово за# мість чудово, прекрасно, гарно, ду# же гарно, блискуче, винятково, надзвичайно, дивовижно тощо. Чимало мудрих порад знахо# димо у цій книжці щодо правиль# ного вживання багатьох лексем. Читачеві корисно дізнатися, що саме використовувати: багато# численнний чи численний; баня, маківка, шатро чи купол; бездро# товий чи безпровідний; безплат# ний чи безкоштовний; великий чи крупний; виглядати чи мати виг# ляд; визволення чи звільнення; ви# няток чи виключення; вираз чи вислів; гадати чи ворожити; га# лузь, царина, ділянка чи область; грецький горіх чи волоський горіх; доля чи частка; працювати, роби# ти, навчатися чи займатися; зму# шувати чи заставляти; збігати# ся, зіставляти чи співпадати, співставляти; інакодумець чи іна# комислячий; масло чи олія; мис# тецтво, майстерність чи худо# жество і багато інших. Болить автору дотримання мовцями фонетичних норм нашої мови. Особливо це стосується ра# діо# й тележурналістів. “Пам’ятаю (я тоді був студентом), у 50–60#х роках жодному штатно# му працівникові радіо чи телеба# чення не спадало на думку бов# кнути в етер щось на зразок “те# лерадіокАмпанія” або розповісти дітям “каСку”. Поганий приклад подають іноді також найвищі очільники держави, про що також згадує шановний наш професор. Прочитавши цю книжку з ве# ликим задоволенням, хочу звер# нутися до співвітчизників: ша# нуймо нашу рідну мову і дбаймо про її чистоту! А задля цього тре# ба буквально робити зусилля над собою, щоденно працювати, й плоди не забаряться. Завершити хочу словами ака# деміка Івана Дзюби: “Ця книжка мала б стати настільною для жур# наліста і службовця, диктора і студента, ділової людини і шко# ляра; не зайвою вона буде і в кож# ній культурній родині”.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
