Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Палітра · “Різноманіття способів виконання картин “Козак Мамай” величезне: від станково0монументальних полотен до схематично0обрисних зображень”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

«Козак Мамай» у сучасному

Слово Просвіти, №22 за 2013 рік

Наталія БУЛАНОВА Аналіз сучасного українського мистецтва засвідчує його тісний зв’язок з архетипами, які сформу# валися у народному малярстві ще в ХVI—XVIIІ ст. Ідеться про образ козака Мамая, іконографічне зображення якого — невід’ємна особливість творчих пошуків ба# гатьох модерних українських ху# дожників. Опрацювання надбань народного малярства сучасними митцями в різноманітних худож# ніх стилях, техніці й матеріалі, у контексті сучасних манер і жан# рів, показує генетичну спадкову лінію у творенні архетипічного образу козака Мамая. Народна картина “Козак Ма# май” неодноразово ставала пред# метом уваги українських і зару# біжних істориків, мистецтвознав# ців, етнографів, музейників, по# чинаючи від Данила Щербаків# ського, Аполлона Скальковсько# го, Павла Жолтовського, Дмитра Яворницького й закінчуючи су# часними авторами Станіславом Бушаком, Тетяною Марченко# Пошивайло та іншими. Попередні дослідники класи# фікували картини “Козак Ма# май” за певними ознаками, ана# лізували техніку малювання, компонування сюжету, образо# творчу конструкцію, типологію персонажів. Ці твори досліджува# лись у контексті народного іко# нопису, портрета, розглядалася їхня соціальна значимість у житті суспільства, походження, важли# вість як історико#етнографічного джерела. Узагальнюючими робо# тами з вивчення картини “Козак Мамай” стали праці П. О. Бі# лецького “Козак Мамай” — укра# їнська народна картина” та його послідовниці Т. М. Марченко# Пошивайло “Козаки#Мамаї”, у яких проаналізовано значну кіль# кість робіт і здійснено їхню ґрун# товну класифікацію за певними ознаками. Розвиваючи ідеї П. О. Білецького, Тетяна Марченко# Пошивайло детально дослідила символіку та семантику “Коза# ків#мамаїв”, ретельно висвітлю# ючи всі композиційні елементи картин: одяг, взуття, зброю, му# зичні інструменти, предмети осо# бистого вжитку, складові пейзаж# ного оточення. Дослідниця упо# рядкувала перший каталог “Ма# маїв”, увівши до нього 74 карти# ни, що зберігаються в різних му# зейних і приватних збірках. Вка# зані дослідження та узагальнення дають можливість дослідити ін# терпретації народної картини “Козак Мамай” у сучасному об# разотворчому мистецтві. Незва# жаючи на популярність цієї теми серед українських митців, комплексні дослідження, присвячені аналізу тради# ційних та інноваційних елементів модерної іконо# графії Мамая, відсутні, щой зумовило вибір автором теми дослідження. Різноманіття способів виконання картини “Козак Мамай” сучасними худож# никами величезне: від станково#монументальних полотен до схематично#об# рисних зображень. Кожен автор у різних техніках і стилях подає особисте ба# чення кольорової гами, компонації елементів сю# жету, портретного зобра# ження народного героя то# що. Разом із тим усі твори цієї тематики об’єднуються поетикою мовного коду міфоло# гічного світосприйняття. Тради# ційна композиція народної кар# тини сьогодні виявляється не тільки в індивідуальній транс# формації міфу, а й у творенні власних сюжетів та образів. Тому заслуженого діяча мис# тецтв України Ореста Скопа, який уже понад 20 років створює серію робіт “Козак Мамай”, можна вважати ідеологом сучас# ного мамайства. Художник при# святив свої твори пам’яті банду# ристів, кобзарів, лірників, стра# чених сталінським режимом у 1933 р. Їх було 300, і саме стільки ж “Козаків Мамаїв” Орест Скоп пообіцяв намалювати. Сьогодні створено більше 200 полотен. Сам художник визначив призна# чення картин так: “Козак Мамай — просторовий проект: картини розходяться по всьому світу і зас# відчують пам’ять про цих замор# дованих людей”. На наш погляд, естетика Ско# па не обмежується лише просто# ровими рамками: художник тво# рить сучасний міф, особливість якого полягає у щирому, безпосе# редньому, стихійному вияві етно# культури українського народу — “духу України”, яскраво відтво# реному у сюжетах. Основний еле# мент композиції — традиційна постать козака#кобзаря, котрий грає на бандурі; невід’ємна її час# тина — кінь. Художник змальовує його фрагментарно, не дотриму# ючись правильних пропорцій. Трапляються сюжети, де постать козака разом із конем утворюють обриси дерева життя або світово# го дерева, характерного елемента народної картини. Орест Скоп трактує Мамая як космічний символ. Можливо, то# му невід’ємним елементом його робіт стають птахи, які пов’язу# ють світ видимий і невидимий, космічний і земний, сакральний і буденний. На полотнах О. Скопа зображені й інші елементи на# родної картини “Козак Мамай” — шабля чи спис, ріжок#порохів# ниця, сагайдак зі стрілами чи штоф. Усі речі створюють навко# ло козака своєрідне обрамлення з плавних хвилястих і округлих лі# ній, що в поєднанні з самобутнім колоритом надає полотнам особ# ливого елегійного звучання. Певно, найулюбленіший ат# рибут художника — люлька, яка єв кожній композиції. Митець сакралізує цей елемент, про що свідчить характерне складання пальців козака, який утримує люльку. Продовжуючи життя страче# них кобзарів на духовному рівні, Орест Скоп символічно змальо# вує їхні нереалізовані мрії. Тут і дівчина з коромислом, яка очікує на козака, і синє небо, пшеничне поле, водна блакить із човном то# що. Але на відміну від традиційної народної картини, образ Мамая на полотнах О. Скопа набуває модерного звучання. Приміром, “Кам’янський Мамай” постає в контексті духовної і екологічної катастрофи, яку переживає Укра# їна сьогодні. Це своєрідний об# разний памфлет, у ньому автор висловлює свій біль за руйнацію і внутрішнього, і навколишнього світу людини. Поряд із традицій# ними для народної картини дета# лями (бандурою, яку тримає Ма# май, конем, який очікує на свого господаря) з’являються нові сим# воли — знаки екологічної катас# трофи. Це — заводські труби, що забруднюють відходами чисті во# ди Дніпра, обриси заводу брунат# ного кольору, пусті консервні бляшанки, рибні скелети, голод# ні пси, які б’ються за кістку. Мас# штабність екологічної катастро# фи підкреслюють напружені, на# віть нервові лінії, важкі сірі хма# ри, що з’явилися на місці світо# вого дерева. Навіть птахи під на# ціленими на них гвинтівками мисливців покидають створену художником реальність. Певно, митець побачив квін# тесенцію цієї катастрофи саме в Дніпродзержинську — місту, яке носить ім’я одного з очільників кривавого терору, що вихорем пронісся Україною на початку 1920#х рр., знищивши мільйони людських доль. Невеликого розміру постаті й сцени, зображені поряд із голов# ним героєм, незважаючи на гло# бальність поставлених автором проблем, композиційно носять другорядне значення, не маючи здебільшого ні логічного, ні тіс# ного композиційного зв’язку з величною постаттю козака, який не звертає уваги на навколишнє. Мамай — символ української на# ції, зберігає спокій на тлі катак# лізмів, перебуваючи в медитатив# ному стані. Гніздечко, розташо# ване на долоні головного героя, вселяє надію, що криза незаба# ром мине. Цю надію художник покладає на молодше покоління, адже сам Господь#Бог, перст яко# го вказує на пташенят, благослов# ляє їх на світле майбутнє. Шляхи України до майбутнього ще не визначені: не випадково на кар# тині окреслено різні вектори роз# витку — США, Європа, Росія? Артефакти українського на# родного мистецтва — важливі для дослідження джерел національ# ної самовиразності. Тут характер# ною є творчість заслуженого майстра народної творчості Укра# їни Івана Горобчука, який про# довжує традиції народного ма# лярства, зображуючи Мамая за сталими канонами, майже так са# мо вивірено, як образи святих. Про канонічність образу у твор# чості Горобчука свідчить вико# ристання левкасної техніки з су# сальною позолотою, щоб набли# зити його до народної ікони. Композиція мізансцени — на# родний наїв, — так цей напрям у мистецтві інтерпретує сам автор. Іван Горобчук у своїй твор# чості розвиває тему бандуриста, дотримуючись поетично#алего# ричного напряму. Разом із харак# терними для народної картини канонами, художник вносить у композицію власну ліричну, чут# тєву манеру зображення цього образу. У численних роботах ав# тора практично немає повторів. Його Мамай — це воїн, музикант, образ душі українського народу, своєрідне авторське побажання людям, виражене в символічно# алегоричній манері. Він ходить по світу і допомагає людям у біді, бореться за правду і карає крив# дників. Він захисник українсько# го народу, степовик, мандрівник, воїн, кобзар, мудрець, казкар і характерник в одній особі. Тому не випадково його образи зустрі# чалися в багатьох місцевостях України поряд з образами святих. Для Мамая у виконанні І. Го# робчука характерна глибока дета# лізація. Крім обов’язкових атри# бутів, автор додає сагайдак зі стрілами, пістоль, птахів тощо. Часто картини обрамлені рос# линно#плодовим орнаментом із яблуками та виноградом. Іноді на задньому плані зображена цер# ква, що свідчить про релігійність запорозьких козаків, іноді — дів# чина. Обов’язковий елемент композиції — зображення дерева, переважно дуба, у тіні якого від# почиває козак. А. Скальковський пов’язував його появу на карти# нах із переказами про реальне іс# нування “дуба Мамая” у Чиги# ринському повіті, під яким цей гайдамака буцімто ховав свої скарби. Нагадаємо, що для ком# позиції народної картини було характерним розташування дере# ва з лівого або правого боку, не повністю, а лише частково (час# тина стовбура й одна#дві розлогі гілки). Це робили свідомо, для того, аби зосередити увагу на го# ловному персонажеві твору. Дуже рідко дерево розміщувалося в центрі полотна, позаду козака. На картинах пізнішого часу (дру# га половина XIX ст.), яким прита# манне помітне прагнення до си# метрії композиції, зустрічалися навіть два дерева, розташовані з обох боків полотна. У народному світосприйнятті це дерево ствер# джує довговічність народу, його невмирущість, безсмертність, символізуючи зв’язок між поко# ліннями. Вносячи до створюва# ної ним композиції дерево як традиційний елемент народної картини, Іван Горобчук надає йо# му авторської трактовки, роблячи його родючим, уквітчаним пло# дами#яблуками. Таким чином те# ма дерева Життя у автора перех# рещується з біблійною легендою про дерево пізнання Добра і Зла. Поетично#алегоричний на# прям сучасної картини “Козак Мамай” розвивають у своїй твор# чості Євген Прокоф’єв та Анже# ла Прокоф’єва. Для розуміння феномену “Козака Мамая” і йо# го існування в українському культурному контексті понад три століття важливими є зв’язки “легендарного козака Мамая” з духовними традиціями україн# ського вертепу та кобзарства. Вносячи до композиції окремі елементи народної картини, ху# дожники надають характеру го# ловного героя замріяності, ду# шевності, втілюючи в цьому об# разі любов українців до своєї землі, історії, пісні. “Мамай” Віктора Цапка нага# дує героя давньоруського епосу: традиційний для народної карти# ни кінь зображений із крилами, він несеться попід хмарами. Об# разний настрій картини, від якої віє вічністю, поважно#урочис# тий, як у билині чи історичній ду# мі. Він створюється завдяки зам# кнутій, урівноваженій компози# ції, ритмічним повторенням хви# лястих і круглих ліній, насиче# ним згармонізованим кольором. Узагальнені обриси і форми нада# ють картині монументальності.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин