Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
15 “Справжню волю народ дарує собі сам!” · Читацьке віче · с. 15сторінка оригіналу ↗

Географія подорожей

Слово Просвіти, №22 за 2014 рік

Дарина РИЖЕНКО, випускниця гімназії імені М. Драгоманова, Київ Про себе Мені з дитинства щастило на цікавих людей. Першим значним успіхом у житті була роль Антарес у шкільній виставі “Русалонька” за Г. Х. Андерсеном (п’єсу написав мій дідусь). Думаю, злу морську Чаклунку я зіграла вдало, бо довгий час школярі початкових класів боялися зустрітися зі мною. А згодом мене взяли до дитячої групи учасників вистави у Київському драматичному театрі ім. І. Франка “Кайдашева сім’я” (за Нечуєм-Левицьким, постановник заслужений діяч мистецтв України Петро Ільченко). Спектакль і досі йде з аншлагами. А рекламна фотографія з видатною українською актрисою Наталією Сумською та нами малюками потрапила до шкільного підручника. Це, звісно, безмежно радувало юних акторів. Участь у “Кайдашевій сім’ї” дозволила познайомитися з багатьма видатними акторами. Б. М. Бенюк перед кожною виставою підходив до мене і прохав: “Дозволь мені трішки надкусити твоє яблуко”, і це завжди вартувало всього яблука! Одного разу я нарвала повну кишеню дрібних яблучок з японських деревець біля театру. І експеримент зберіг у моєму меню наступні, ненадкушені яблука… Маленька роль у Великій виставі дозволила мені значно розширити географію пізнань, боя побувала з театром на гастролях у цікавих українських містах — Херсоні, Миколаєві; двічі — у Севастополі, де відвідала дельфінарій і побувала на знаменитому “Гетьмані Сагайдачному”. А на капітанському катері виходила у відкрите море із хвилями вдвічі вищими, ніж сам катер! Бути актрисою… Та в мене ніколи не було цієї тотально дівочої мрії. Бо я генетично — журналістка. Останні роки мого школярства — це важливий етап підготовки до вступу в Інститут журналістики. Благословенний рідний край Київ постав на благодатному місці. Навкруг Дніпра (тоді, може, Борисфена) — сув’язь дрібних річечок і струмків. А навколо — щедрі чорноземи та величні ліси з казковою фауною і флорою. Багато віків — багато змін. Але і сьогодні є можливість босоніж прогулятися літньою батьківською землею. А натрапивши на золоте хлібне колосся, торкнутися його. І прислухатися до нестихаючого багатоголосся птаства. Заграє теплий вітер на струнах листя і трави, і вас привітають широким затінковим віттям поважні вікові дуби, багато з яких пам’ятають князів і гетьманів. Андріївський узвіз Є клаптики рідної землі, що воістину стали священними. Велична столиця, побудована на високих пагорбах над Дніпром, звисока дивилася на Поділ, — низове місто ремісників, що вміли творити привабливі речі, та згори завжди хотілося зійти до Дніпра. А які славні люди тут жили! Так народився Андріївський узвіз. На горі горіли золотом княжі двори, а на площах стояли величні постаті Перуна, Даждьбога, Стрибога та інших дохристиянських богів, а потім прийшла із Заходу Віра Христова, і враз змінилося обличчя міста і на горі, і під горою. На зміну дерев’яним княжим палацам виросли кам’яні будівлі, Поділ став промисловим. Верх і Низ ніби змагались у будівництві величних храмів, стольне місто запалало золотими маківками церков. Наука, що завжди ховалась у монастирях, вийшла за їхні брами. Хто тільки не вчився на Подолі, набираючись розуму на віковічній українській землі! Тут ходили українські гетьмани і полковники, монарші гості з усієї Європи. Та що там монархи! Тут бували Сковорода, Ломоносов, Шевченко, Гоголь, Бальзак, Винниченко. Тут жив автор книги “Майстер і Маргарита”. Андріївській узвіз ріс разом з усім краєм, але у вічності своїй не старів, а ставав дедалі молодшим і гарнішим. Коли ж тут казкою зійшла Андріївська церква, а стрімка дорога до Дніпра покрилася каменем, не пройтися цією дорогою до раю земного просто неможливо! Недарма Дні Києва влаштовують на Андріївському узвозі. І тоді тут збираються ремісники, народні умільці, художники, музики, ніби сходяться кияни усіх віків, щоб набутися на святі і разом глянути з Високого Княжого Міста на вічний невгамовний Поділ! (З циклу “Поетична географія Києва”) Часи журби Життя країни, як і всяке людське життя, інколи потрапляє в кризу. Чвари і розбрат призвели до того, що хмарами кінноти по Київській Русі промчалася орда. Очистилося ратне поле від чужинців, та одвічному землеробові, працюючи на ниві, потрібно було не розлучатися зі зброєю. А намагання брататися з єдиновірною Московією призвело до появи кріпацтва, якого українці ніколи не знали. О Україно! Справжню волю народ дарує собі сам! Воля Вище та дорожче волі для українця немає нічого на світі! Народ витримав Нищівні Світові Війни, пройшов крізь пекло Голодоморів та Чорнобильську катастрофу. Усі ці події принесли незмірне горе, яке заростити й забути неможливо. Але вони навчили нас ще більше любити свою землю, вони народили легіони патріотів, безліч Героїв. Ось чому і в часи мого покоління Україна сміливо і мужньо піднялася на боротьбу за Волю. І молитовно, і уклінно Ти кожен день свій починай: О моя рідна Україно, Благословенний Божий Край!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин