Біль і гнів · “Влада мусить почути людей. Вона повинна слугувати народу України, і ми зробимо все для цього”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
Гине цвіт нації
Слово Просвіти, №22 за 2014 рік
Надія КИР’ЯН
22 квітня з річки Сіверський Донець разом із тілом депутата Горлівської міськради Володимира Рибака дістали тіло молодого хлопця — Юрія Поправка з Києва. Про цю трагічну історію розмовляємо з мамою Ярославою Юріївною, у якої душа болить і за свого сина, і за інших жертв війни: “У молоді в голові вільна Україна, вони хворі цим і реально не оцінюють ситуацію. Хочуть зробити, але не знають як. Я проти війни, проти того, що молодих ненавчених дітей посилають у гарячі точки. Там убивають цвіт нації: майбутніх президентів, політиків, учених, лікарів”. Коли вже так сталося з її сином, вона хоче, щоб влада звернула увагу на родини загиблих, щоб збереглася чиста пам’ять про її сина, щоб не поширювали неправдивої інформації. Адже бойовики, щоб скомпрометувати “правий сектор”, пустили чутку, що хлопці у ніч із 20 на 21 квітня напали на їхній блок-пост у Слов’янську. — Ярославо Юріївно, як усе було насправді? — 15 квітня Юра, склавши сесію, сказав, що поїде до друга, у якого будинок під Гостомелем, щоб відсвяткувати день його народження (правду не сказав, очевидно, щоб я не турбувалася). 15- го спілкувалася з ним по телефону, все було добре. 16-го у відповідь на мій дзвінок написав повідомлення: “Я зайнятий”. Відчула, що щось тут не так. Із вечора мобільний перестав відповідати: то поза зоною, то переадресування на голосову пошту. Дзвоню до друга — там так само. 17 квітня також не могла зв’язатися з сином, а друг вигадав, що вони просто розійшлися кожен у своїх справах. Почала телефонувати до всіх знайомих, у лікарні, морги, в міліцію Києва і області — Юра зник. Пізніше дізналася від друга, який повернувся, що 17 квітня Юру взяли в полон, потім над ним знущалися. На щоці — опіки від недопалків, сонна артерія проколота, все тіло подзьобано ножем, у синцях. Струм через нього пропускали. Це нелюди. У ніч із 20 на 21 квітня нарешті на мій дзвінок трубку взяв невідомий чоловік, обізвав бандерівкою, лаяв нецензурними словами. Я ще не зрозуміла, що відбулося. Слала СМС, телефонувала. Нарешті якийсь чоловік відповів: “Почему вы сюда звоните? Не понимаете — ваш ребенок погиб, он уже в Небесной Сотне. А телефон включается, чтобы поймать
Марія КОВАЛЬ, Львівська “Просвіта”
Саме пластуни першими сповістили всі села і міста Західної України про створення Західноукраїнської народної республіки. Пластунами були Степан Бандера, Роман Шухевич, Лев Ребет і тисячі інших. Відродження “Пласту” в Україні почалося 1990 року, ще до проголошення Незалежності. Але Пластові організації під час радянської окупації діяли всюди, де жили українці: у США, Канаді, Аргентині, Австралії тощо. Ці осередки підтримували традиції, заборонені в Радянській Україні, давали можливість українській молоді діаспори творити й розвивати українську спільноту. Святкування 100-річчя “Пласту” — велика подія для кожного свідомого українця, заклик для батьків приводити своїх дітей до всех дружков”. Кажу: “Якщо загинув, віддайте мені хоч тіло, щоб полюдськи поховати”. Тоді абонент кинув трубку. Коли пішла чутка про те, що хлопці напали на блок-пост, дехто казав: “Що це за українець, якщо в такий святий день (на Паску) пішов стріляти?”. Боляче було таке слухати, адже на той час його вже серед живих не було! Я взагалі сумніваюся, що він міг стріляти. Напевно, хлопці думали: влада не діє, ами самі щось змінимо — такі собі супермени! Бойовиком він не був, за гроші теж не міг поїхати. Можливо, поїхав подивитися, що там робиться… Це тільки мої здогадки… Зараз триває розслідування. — Яким був Ваш Юра, чим захоплювався? — Захоплювався спортом, психологією, читав філософські книжки, чудово знав англійську, грав на гітарі, був спокійний, добрий — золота дитина, я йому довіряла. Розумівся на техніці, сам із запчастин зібрав ком-
Коли надходять сучасні “зведення з фронтів”, виникає стійка асоціація з Крутами — гинуть молоді патріоти, нерідко через недолуге керівництво, яке не вміє прорахувати наперед військові дії, адекватно реагувати на ситуацію, посилає у гарячі точки недостатньо підготовлених людей, без відповідного озброєння чи обмундирування. Людські трагедії вже перетворюються на статистику, жертв рахують десятками й сотнями. Іноді молоді патріоти рвуться в гарячі точки добровільно, ще не вміючи спокійно проаналізувати ситуацію і піддаватися не миттєвому пориву, а холодному розрахунку. Про одного такого юнака наша розповідь, від дня смерті якого щойно минуло сорок днів.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
