Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Мова єдина “Ми повинні боротися із засміченням рідної мови”. · с. 6сторінка оригіналу ↗

Культурно-мовний аспект засобів масової інформації Недбале ставлення до слова нас дискредитує!

Слово Просвіти, №22 за 2017 рік

Олександр ПОНОМАРІВ, доктор філологічних наук, професор, заступник голови Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка Широкий спектр висвітлюваних тем у радіо-й телепередачах спричинює наявність у них елементів усіх функціональних стилів української мови. Але об’єднує всі ці матеріяли суворе дотримання мовних норм, оскільки такі передачі мусять бути зразком для радіослухачів і телеглядачів і в такий спосіб сприяти піднесенню культури мови суспільства. Однією з умов піднесення престижу української мови є українськомовний режим, тобто не лише представники друкованих та електронних засобів масової інформації мають користуватися українською мовою, а й ті, кого запрошують до виступів в етері й на телеекранах. Якщо запрошені не володіють українською мовою, потрібно давати синхронний переклад виступів цією мовою. Так прийнято в усіх цивілізованих країнах. Маємо ще одну проблему, суто українську (може, те саме є ще й у Білорусі). Важко уявити, щоб у Литві чи в Польщі громадяни цих країн, володіючи литовською (польською) мовою, використовували в своїх виступах мову якихось инших країн. Натомість в Україні досить часто в офіційному спілкуванні її громадяни вдаються до мови країни-агресора. По-перше, це один із проявів меншовартости, бо “слово належить до решти засобів поступу як найперше й основне” (Олександр Потебня); а по-друге, ця двомовність є причиною численних помилок лексичного, граматичного, стилістичного, особливо фонетичного й акцентуаційного плану. Однією з вимог української ортоепії є збереження дзвінкости приголосних у кінці слова та складу, тобто в нас немає асиміляції за глухістю. Проте в засобах масової інформації досить часто чуємо літ, ніш, сніх, хліп, грятка, душка, каска, лошка, ниска, нішка, блиський, ожелеть, навіть бес опадів замість нормативних лід, ніж, сніг, хліб, грядка, дужка, казка, ложка, низка, ніжка, близький, ожеледь, без опадів. Раз по раз порушують акцентуаційні норми, подаючи слова з такими наголосами: алфавІт, випАдок, грАблі, жИвопис, залозА, коромИсло, кропИва, листОпад, Олена О’ЛІР У Новограді-Волинському відбулося урочисте вручення нагород учасникам конкурсу “У пошуках літературних талантів”. Творче змагання проводиться вже другий рік за підтримки Київської організації НСПУ, Міністерства культури та Міністерства і науки. Меценат конкурсу — письменник і громадський діяч, лікар і мандрівник Микола Хомич. До речі, 21 травня під час Книжкового арсеналу презентували збірник творів переможців минулорічного конкурсу (видавництво “Самміт-Книга”), виданий коштом Миколи Хомича. Цьогоріч найбільшу кількість творів надіслали з Херсонської та Закарпатської областей. На конкурс надійшли твори найрізноманітніших жанрів: романи, повісті, оповідання, казки, есеї, вірші, поеми, байки… Члени журі — письменники В’ячеслав Медвідь (голова), Станіслав Бондаренко, Володимир Даниленко, Галина Пагутяк, П. П. ПЕТРЕНКО, пенсіонер, ветеран журналістики, Маріуполь Шановна редакціє тижневика “СП”! На того поважного громадянина, що сказав на телебаченні “Дякую Вас!”, я теж звернув увагу. На жаль, не він один так володіє українською мовою. Я періодично слухаю Радіо ЕРА FM, радіопрограму “Слово” Першого каналу УР, куди часто запрошують відомих осіб (чиновників, нардепів, учених, письменників і ін.). Ріжуть вухо часто вживані слова-паразити та інші недоречно використані слова та звороти в українській мові людьми, ніби причетними до культури. Я звів ці слова в одне реченлІтопис, нЕнависть, пЕрепис, феномЕн, шАвлія, щАвель, КвАша, КОваль, ЛОпух (прізвища), вАловий, нОвий, фАховий, цЕховий, чарІвний, нЕсти, сіктИ, привЕзти, одИнадцять, чотИрнадцять. Правильні наголоси такі: алфАвіт, вИпадок, граблІ, зАлоза, живОпис, корОмисло, кропивА, листопАд, літОпис, ненАвисть, перЕпис, фенОмен, шавлІя, щавЕль, КвАша, КовАль, ЛопУх, валовИй, новИй, фаховИй, цеховИй, чарівнИй, нестИ, сІкти, привезтИ, одинАдцять, чотирнАдцять. Український приголосний л буває твердий (лад, лоно, лука), м’який (лід, льон, ляда, сіль) і середній перед е та и: зелений, легіт, липа. Так само маємо вимовляти його й у словах иншомовного походження: лекція, проблема, телеграма, а не лЄкція, проблЄма, телЄграма. Для огубленого oe не маємо точного українського відповідника, тож відтворюємо його неогубленим е: Ґете, Кельн, Шредер, а не Гьоте, Кьольн, Шрьодер. Не вміють утворювати ступенів порівняння прикметників та прислівників — у найвищому ступені в літературній українській мові вживані форми найважливіше, найголовніше, найцікавіше, а не поширені в публічному мовленні саме важливе, саме головне, саме цікаве. Так кажуть безграмотні політики, а за ними й працівники радіо та телебачення. Прийменник по в засобах масової інформації набрав розмірів стихійного лиха: по регіональним квартирам, по ключовим питанням, по мозаїкам Десятинки, по європейським стандартам, по українським військовим, по позиціям, по кредитам. Такі конструкції майже витіснили закономірні — по регіональних квартирах, у ключових питаннях, по мозаїках Десятинної церкви (а не сленгове Десятинки!), за європейськими стандартами, за показниками, ставки за кредитами, по українських військових тощо. Недоречно використовують прийменник зверх: зверх зусиль, зверх можливостей, зверх плану, хоч тут має бути понад: понад зусилля, понад можливості, понад план. У багатьох радіо-й телепередачах можна почути помилкові з погляду морфологічних норм словоформи: головів, гривен, п’ятиста, восьмиста, бабусів та дідусів, приймаємо два останніх дзвінка, представник групи Ірина Геращенко, гребуть не в тому напрямку, класа, університета, одне з найбільш улюблених звірків, а потрібно — голів, гривень, п’ятисот, восьмисот, бабусь та дідусів, приймаємо два останніх дзвінки, представниця групи Ірина Геращенко, веслують не в тому напрямку, класу, університету, одне з найулюбленіших звірят. Іменники чоловічого роду біль, нежить, ярмарок переводять до розряду жіночих: нестерпна біль, ліки від нежиті, на цій ярмаражурову ковану арку. На завершення відбулося літературно-музичне свято в Музеї родини Косачів із читанням творів лавреатів і дипломантів. Цікаво, що Валерій Якубович і дипломант у номінації “Проза” Оксана Лещенко (обоє з Великої Праги на Кропивниччині) вдалися до такого модерного засобу представлення своїх повістей, як бук-трейлер. Музичною окрасою свята стали виступи камерного ансамблю новоград-волинської школи мистецтв “Classik”, співачки Христини Халімонової (Київ), співачкишансоньє Люцини Хворост (Харків), письменника і барда Володимира Каденка. Всеукраїнський конкурс “У пошуках літературних талантів” виконує надважливу місію: вибудовує ланцюжок літературної та культурної спадкоємності, збираючи обдарованих дітей з усієї України й даючи їм змогу представити свою творчість і дістати фахову її оцінку від визнаних майстрів пера, зрештою — відчути свою потрібність.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин