Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Палітра · “Лариса Іванова не просто створила серію робіт про видатних жінок України, а вивела ці постаті із забуття”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

ТТаа,, щ щоо ввииввооддииттьь іізз ззааббууттттяяя

Слово Просвіти, №22 за 2017 рік

Наприкінці минулого року відомій художниці Ларисі Івановій виповнилося 90 років. А цими днями у Музеї ви> датних діячів української культури — Лесі Українки, Ми> хайла Старицького, Миколи Лисенка, Панаса Саксаган> ського — відкрилася виставка “Портретна галерея видат> них жінок України”, присвячена її ювілею. Надія КИР’ЯН Фото Георгія ЛУК’ЯНЧУКА Лариса Іванова народилася на Дніпропетровщині, з відзнакою закінчила Дніпропетровське хуW дожнє училище. Її дипломна роW бота в училищі — картина “Леся Українка” — отримала найвищу оцінку і навіть допомогла їй встуW пити до Київського художнього інституту. Тоді (1950 рік) зазвичай малювали портрети громадських діячів, передовиків виробництва або письменників, які уславлюW вали радянську владу. Це був рідW кісний випадок, коли студентка обрала таку постать. Життя і творчість Лесі Українки художW ниця осмислювала все життя, проілюструвала не одну її книжW ку. Лариса Іванова, — згадувала викладачка Дніпропетровського училища, — дуже любила твори Лесі Українки, часто декламуваW ла, зокрема драматичну поему “В катакомбах”. Так само, як і поеW теса, вона любить музику. СпоW чатку навіть навчалася у ДніпроW петровському музичному училиW щі. А потім зрозуміла, що головне в її житті — це живопис. У 1950—1956 роках була стуW денткою Київського художнього інституту в майстерні книжкової графіки проф. І. Плещинського. Її дипломна робота — художнє офорW млення повісті О. Кобилянської “У неділю рано зілля копала”. Художнє оформлення книжок стало її основним заняттям. З ілюстраціями Лариси Іванової впродовж багатьох років виходиW ли українські народні казки, твоW Про колегу розповідає Василь Перевальський ри Т. Шевченка, І. Франка, МарW ка Вовчка, Олени Пчілки, М. КоW цюбинського, Панаса Мирного, П. Тичини, Н. Забіли, багатьох сучасних авторів, а найбільше — її улюбленої Лесі Українки. ОкреW мі ілюстрації демонструються і на нинішній виставці. Майстриня писала також портрети і пейзажі. Працюючи в різних техніках, віддає перевагу складній, прозорій і поетичній акварелі, яка не прощає жодної похибки і така природна її ніжній душі. ЗWпід її пензля вийшли чуW дові портрети МаріїWМагдалени Мазепи і Єлизавати МилорадоW вич, Лесі Українки і Олени ПчілW ки, Любові Шульгиної і Наталі Кобринської, Соломії КрушельW ницької і Марії Башкирцевої, Олени Теліги і Софії КараффиW Корбут, Ольги Кобилянської і Катерини Білокур… Деякі напиW сані на замовлення Музею видатW них діячів української культури. На жаль, через слабке здоW ров’я Лариса Іванова не змогла прибути на відкриття виставки, але прислала зворушливого листа до своїх шанувальників, якого заW читала одна з активних організаW торів виставки, велика шанувальW ниця Лариси Володимирівни, письменниця, журналістка, гроW мадська діячка Олена Леонтович. “Дорогі мої, добрі й милі серцю людоньки, які дивляться портретні образи наших незабутніх жінок. Кожну з них я малювала з глибоким хвилюванням, уявляла їх живими й активними, наче це було насправді. І мені здавалося, що я у своїй май$ стерні зі своїм мольбертом зовсім не самотня. Коли малювала Людмилу Старицьку-Черняхівську, то гірко плакала над її жахливою долею. А коли малювала славетну Соломію Крушельницьку, чула її дивовижний голос. І трепетне захоплення юної Катерини Білокур красою україн$ ської природи, її цвітом, що осявала дивним сяйвом її очі й лице, стара$ лася передати. А мені ввижалися чарівні полотна майбутньої природ$ ної художниці й душа співала. Таких портретів створила близько 30$ти. Але деякі мої пані оселилися в музеях своїх міст і їм там добре. Ось аква$ рельний портрет нашої геніальної Софії Караффи-Корбут, моєї посес$ три, зберігається в її рідному міс$ течку на Львівщині. Шкодую, що не можу бути ни$ ні з вами. Сердечно дякую Музею видатних діячів України, а також усім присутнім, хто прийшов по$ дивитися на мої твори. Нехай доб$ ро і щастя під Божою опікою бу$ дуть завжди з вами. Щиро ваша Лариса Іванова”. Добрі слова про колегу вигоW лосив народний художник УкраїW ни Василь Перевальський. Він наW голосив, що Лариса Іванова ще й інвалід війни. Про це дізналися тільки в останні роки. Вона про це не розповідала, ніколи не вимагаW ла до себе уваги, не претендувала на жодні звання, на які заслуговуW вала. Чи то через надмірну скромW ність, чи тому, що була на замітці радянської влади через проукраїнW ські погляди (її викликали в КДБ в середині 1960Wх). В Україні вона аквареліст найW вищого класу. Уже через півроку навчання в Київському художW ньому інституті зарекомендувала себе як одна з найталановитіших студенток. Була обдарована муW зично, прекрасно володіла гітаW рою і співала. І Георгій Якутович, і Олександр Данченко шанували її як унікальну особистість — дуW же чесну, щиру, в усьому відповіW дальну, дивовижно скромну. Вона не просто створила сеW рію робіт про видатних жінок УкW раїни, а вивела ці постаті із забутW тя. У нас в Україні ніхто, крім неї, подібної серії не створив. Заслужений художник УкраїW Олена Леонтович

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин