Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Подія року · “Він йде поруч зі мною, я відчуваю, що це не моя воля”. 16 · с. 16сторінка оригіналу ↗

Єднання Шевченковим словом

Слово Просвіти, №22 за 2018 рік

Едуард ОВЧАРЕНКО Фото автора Цей конкурс відбувається щорічно з березня до травня у форматі “Україна—Світ” за сприяння Міжнародної ліги “Матері і сестри — молоді України”, Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, Національного музею Тараса Шевченка, Національної ради жінок України та Товариства “Знання” України. Проект має п’ять номінацій: “Наживо”, “Відеоформат”, “Мій Шевченко”, “Поза часом”, “Пам’ять”. Цьогоріч знайомі з дитинства вірші Шевченка крім української звучали японською, скандинавською, фінською, польською, вірменською та багатьма іншими мовами. Аби долучитися до конкурсу, багато його учасників подолали тисячі кілометрів. Відзначення переможців відбулося в Мистецькому салоні Червоного корпусу КНУ ім. Тараса Шевченка. “Від імені Інституту літератури ім. Тараса Шевченка НАНУ вітаю вас із цим святом. У нашому інституті зберігається майже вся рукописна спадщина Тараса Шевченка. Наукові співробітники інституту на основі рукописів, вивіривши кожне слово, підготували і видрукували 12-томне повне зібрання творів Тараса Шевченка. Це шість томів його літературної спадщини, п’ять томів — мистецька спадщина, а 12-й — довідковий, тут вміщено біографію Шевченка та покажчик його творів. І за царських, і за радянських часів його цензурували. Багато творів змінили. І лише за незалежності вдалося видати повне зібрання творів Тараса Григоровича. 19 травня Президент України підписав Указ, згідно з яким інша наша праця — “Шевченківська енциклопедія у шести томах”, кожен том якої має більше 1000 сторінок, була удостоєна Державної премії України в галузі науки і техніки. Не випадково Шевченка переклали більш ніж на 100 мов народів світу. Тому що кожен народ відчуває в його поезіях себе. У долі українського народу, в долі Шевченка він відчуває своє прагнення до свободи й незалежності, необхідності будувати свою національну державу. Бо тільки той народ, який збудує міцну національну державу, зможе себе зреалізувати і здійснити ривок у майбутнє”, — наголосив академік НАНУ, директор Інституту літератури ім. Тараса Шевченка Микола Жулинський. “Я дякую всім, хто долучився до реалізації цього проекту. Особлива подяка оргкомітету за його ентузіазм. Без матеріальної і організаційної підтримки державних установ, без приміщення ми зважилися на таку велику справу. Цей конкурс потрібен світові і насамперед потрібен Україні. Він би не відбувся без Тетяни Яровициної, Олесі Кривопиші, Лариси Кондратюк, Михайла Орлюка, Світлани Гордієнко, Василя Неволова, Ольги Ходацької. Також хочу зга- Урочиста мить нагородження дати членів журі, яким доводилося напружено працювати. Закликаю всіх небайдужих долучатися в нашу роботу. Цей проект не тільки літературномистецький, це проект філософський і державотворчий. За ці роки виросла майстерність молоді, яка долучається до конкурсу. Можливо, їхні виступи ще не зовсім довершені, але це новий погляд молодих людей на творчість Тараса Шевченка. Хочу звернутися до учасників. Головне — не яке місце ви посіли, а те, що ви були в цьому потоці”, — підкреслила ідейна натхненниця конкурсу, народна артистка України Галина Яблонська. “Коли мені було 6 років, то у волинському селі голова колгоспу імені Суворова подарував мені “Кобзар”. Коли навчався на другому курсі театрального інституту, то зіграв Тараса Григоровича в кіно. Потім була вистава “Оксана. Божественна самотність” у Національному академічному драматичному театрі ім. Івана Франка, згодом запросили зіграти Шевченка до Черкаського театру. А зараз виконую роль Кобзаря в Національному академічному театрі російської драми ім. Лесі Українки. Він йде поруч зі мною, я відчуваю, що це не моя воля. Для того, аби слово Шевченка звучало на належному рівні, аби конкурсанти глибше усвідомлювали, про що вони читають, доречно було б напередодні наступного конкурсу провести майстер-класи для його учасників”, — зазначив голова одного з журі, лауреат Шевченківської премії Петро Панчук. У номінації “Читана та співана поезія Тараса Шевченка. Наживо” гран-прі отримали Петро Ніньовський, Євген Лісничий, Максим Сачик (студенти Київського національного університету театру, кіно і телебачення): композиція “Тиняючи на чужині” та Андрій Оленин (Тернопільська обласна філармонія): “Мені однаково” (муз. Миколи Лисенка). Перше місце у цій номінації вибороли Мар Біруте Алла та Валерія Поліщук (Литва), Віталій Мартинюк (Бориспільський район Київської області), Захра Махмуді Дехчешмех (Іран), Ангеліна Перепеча (студентка Київського міжнародного університету), Вікторія Падалко (м. Київ) і дует “Міра”: Микола Холодяй та Ірина Балаба (Лебединський район Сумської області). У номінації “Мій Шевченко” (театралізована поезія та виконання авторських творів про Шевченка) володарями гран-прі стали учасники театральної студії “Гроно” — Олена Редзій, Юлія Адамчук, Катерина Шарова, Ніна Овдійчук, Марина Заставенко та Анастасія Гедзира (студенти Київського національного університету культури і мистецтв), які зіграли театральну замальовку “Тополя”. Перше місце у цій номінації журі присудило Володимиру Пироженку з Вишгорода Київської області. Наступного дня учасники конкурсу відвідали Шевченківський національний заповідник у Каневі, де взяли участь у мітингу-реквіємі на місці вічного спочинку Українського Пророка та мистецькій програмі на Тарасовій Горі. Завершився ІІІ Міжнародний проект-конкурс “Тарас Шевченко єднає народи”, який започаткувала Посол Миру, Президент Міжнародної ліги “Матері і сестри — молоді України”, народна артистка України Галина Яблонська. Будьмо разом! П ЕРЕДПЛАТА—2018 П ЕРЕДПЛАТА—2018 Нині триває передплата на 2018 рік Нині триває передплата на 2018 рік

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин