Такі вони, просвітяни · “Справжні творчі прозріння допомагають нам осмислити нашу історію, міцно стати на наріжний камінь національної ідентичності”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
Розмисли про пережите на вітрах історії
Слово Просвіти, №22 за 2023 рік
Микола ЖУЛИНСЬКИЙ
Чому, скажімо, ні “Урядовий кур’єр”, ні “Голос України” не наважилися оприлюднити роз# мисли темпераментного дослід# ника і публіциста про сиводавню дійсність українського народу – про періоди Мезинської археоло# гічної культури, трипільської ци# вілізації, про духовні багатства українського роду?.. Вадим Пепа прагне “зазирнути” навіть у гли# бини тисячоліття до нашої ери, пізнати доісторичне минуле на# шої Вітчизни, а це вже насторо# жує. Мовляв, Вадим Пепа – письменник, а не професійний історик, який повинен користу# ватися суто науковими методами, адже традиційна історія як науко# ва дисципліна опирається на пи# семні джерела. Але в розмислах автора таких книг, як “Скажи мені, соколе” (1987), “Ключі од вирію” (1990), “Україна в дзеркалі тисячоліть” (2006), “Пам’ять української ду# ші” (2012), “Перед очима істини” (2015), “Майстер#клас з імперато# ром” (2017), “Віч#на#віч з вічніс# тю” (2019), “Володар грому” (2020) – називаю лише ті книги, з якими я ознайомився, – знаходи# мо не тільки багато звернень#по# силань на історичні писемні дже# рела, починаючи з візантійського історика і письменника Прокопія Кесарійського, візантійського ім# ператора Костянтина Багрянород# ного і не кажучи вже про свідчен# ня римських, арабських та інших візантійських істориків, а особли# во давньоруських літописців. До всіх цих історичних свід# чень Вадим Пепа підходить із критичною міркою, намагаючись виробити новий підхід до пізнан# ня, до осмислення передусім до# історичного минулого україн# ського народу, звернувшись без# посередньо до першоджерел – до голосів пращурів, до первозван# ної української духовності, якщо є передусім народнопоетична творчість. Письменник вважає, що “народнопоетичне, а з ним – календарно#обрядове – є святим письмом українського народу”, бо це “мова з народних уст”, яка проймає цілі тисячоліття і її від#
Ніна КОВАЛЕЦЬ, провідна методистка Чернівецької обласної бібліотеки для дітей
Чернівецька область від по# чатку повномасштабної росій# ської агресії прийняла майже 90 тисяч вимушених переселенців, серед них понад 29 тисяч – діти. Саме для них наша комунальна установа “Чернівецька обласна бібліотека для дітей” виявилась майданчиком моральної під# тримки та культурного розвитку. Юні читайлики приходили і при# ходять до нас за книгами, дехто навіть звідси дистанційно навча#
луння долинає до нас від первіс# них родів, а згодом і племен укра# їнського етносу. Вадим Пепа вважає, що “в ду# ховному світі людства немає ні# чого настільки прихованого, щоб його сутність не можна було роз# крити”, тому він так сміливо, з певною дозою інтуїтивної прозір# ливості намагається все це пере# осмислити завдяки “перечитан# ню” предковічної міфопоетики українського роду. Письменник вірить, що ніщо в природі, світі, всесвіті не зникає безслідно. Він переконаний, що існують закони духовного самозбереження, які колись таки будуть відкриті, тому й письменник#дослідник заглиб# люється в невичерпні криниці народної пам’яті, запрошує до# слухатися до голосів колядок і щедрівок, гаївок, купальських пі# сень… Вадим Пепа переконаний, що передусім колядки й щедрів# ки – це рідномовні сигнали від трипільської культури, від праук# раїнських правіків і це словоспів звучало з давніх#давен на одвіч# них етнічних українських землях і звучить сьогодні. Невідомо, до якого часового горизонту ведуть українські ко# лядки і щедрівки. Та є тверджен# ня видатного мовознавця Олек# сандра Потебні, який народно# поетичний шедевр “А ми просо сіяли” відносить до другого тися# чоліття до нашої ери. Усі вияви народної творчості, все, що ви# творене руками наших предків, що вимовлене, виспіване, вима# льоване, вишите, мережане, гап# товане, вирізьблене, виліплене десь у глибинах віків і тисячоліть допомагає пізнанню нашої істо# ричної долі. Саме завдяки цим народнопоетичним, символіч# ним і матеріальним свідченням й пізнається духовна історія наро# ду, відстежується його розвиток ється, а наші працівники намага# ються допомагати їм, заодно сприяючи якісному дозвіллю. Уже звичними стали у нас за# ходи, пов’язані з історією та культурою Буковини, зустрічі з письменниками, перегляди ви# ставок, майстер#класи з цікавими мистецькими техніками, зреш# тою, в бібліотеці можна навіть спробувати себе в ролі акторів гуртка “Коли оживають ляльки”. Порівняно новою формою роботи бібліотеки став проєкт “Читаємо з чотирилапими”. Йо# го завданням є не тільки поліп# шення психоемоційного стану ді# тей, але й заохочення їх до читан#
від найдавніших часів до су# часності. Так, читаючи книгу “Во# лодар грому”, якось відразу натрапив на пророчі слова: “На превелике горе, наші кордони зі східної сторони зухвало розтрощені кремлів# ськими окупантами, повале# ні, розірвані гусеницями танків… А ті ж кордони затвер# джені непорушними, здава# лося б, міжнародними уго# дами. На територію, просяк# нуту до самої магми гарячою козацькою кров’ю, нестямні агресори безпардонно пося# гають, як на свою власність. …Хіба ж не сатанин# ський замір – позбавити україн# ський народ і його мову пам’яті за понад двадцять тисячоліть існування етносу?”. Ці слова, написані напере# додні вторгнення рашистської орди в Україну, ще раз засвідчу# ють прагнення Вадима Пепи прозирати вмайбутнє через ма# гічний кристал минулого. Книга “Володар грому” – це ще одна оригінальна спроба поглибити пізнання витоків і буття старо# давнього українського етносу, його міфології, світобачення. Сміливий висновок про триєди# не слов’янське божество – Кий, Щек і Хорив та Ранкову Зорю – Либідь – автор обґрунтовує ори# гінальною авторською інтерпре# тацією, яка спирається також на праслов’янську міфологію і фольклор давніх слов’ян – пред# ків українців. Саме тому письменник так уважно пізнає першоджерела, за# зиваючи відкинути спекулятивне прочитання російськими, а пізні# ше радянськими істориками по# дій в галузі історії, археології й лі# тератури.
Наука історія часом нагадує ясенне поле, де один артефакт, чи навіть літера перевершають з ніг на голову зміст цілого поняття. Промовистий приклад у цій кни# зі, де елліни називали наших пра# целюбних предків “скави”, тобто ті, хто працює на землі. Недобро# совісні літописці, вважає Вадим Пепа, вставили до цього слова букву “л”. І вийшло “склави”, що по#грецькому означає “раби”. Примітно, що і зараз москов# ські історики, а по суті імперські пропагандисти широко викорис# товують практику підтасовування фактів, продовжують вдаватися до всіляких маніпуляцій, щоб за# темнити й викривити історію, вибити з#під ніг наших сучасни# ків основу нашого етносу. До речі, у статті “Тільки прав# да зостанеться”, опублікованій в газеті “Слово Просвіти”, чітко висловлена позиція письменни# ка, власне історичне кредо: “Монгольської закваски ра# шисти силуються позбавити во# лелюбний народ предковічної пам’яті. На моє переконання, ук# раїнський етнос із першими сло#
вами своєї мови зароджувався в Мізинській археологічній куль# турі. Її вікування – понад ХХІІ–XIV тисячоліття до нової ери. Матеріальні й духовні здо# бутки попередниці успадкувала Трипільська археологічна культу# ра”. Йти дорогою правди найваж# че, але цією дорогою Вадим Пепа ступає впевнено, що засвідчують дев’ять книг історичної темати# ки. Про це також свідчить книга “Володар грому”, де конкретно доводиться, що українські пред# ки справіку удостоювалися різ# них найменувань від еллінів, від римських, візантійських, араб# ських авторів… І за тими пись# менними свідченнями виразно проступають такі правдиві назви не когось іншого, а саме наших пращурів. Заслуговує на увагу твер# дження про “слов’янську групу”, як про поняття узагальнююче. Оригінальні, “вирощені” на на# роднопоетичних, фольклорних джерелах, які беруть початок у Мізинській археологічній куль# турі, промивають нове світло на вже усталені канони історичної науки. Полемічною, але плідною ви# дається думка про приниження образу князя Кия, який наші предки, за твердженням автора, шанували як бога#громовержця. Своя, правда, спірна думка в ав# тора і про гунів, про їхню роль і взаємодію із сусідами. Акцент Вадима Пепи на імені Кия, якого він бачить у пантеоні слов’янсь# ких божеств уже під іменем Перу# на, досить сміливий, але вже іс# торикам вирішувати про його на# уковість та історичну достовір# ність. А книга “Володар грому” бу# дить думку, апелює до нашого серця і генної пам’яті. І хоча ав# тор не “патентований” історик, його думки, а часом справжні творчі прозріння допомагають нам осмислити нашу історію, міцно стати на наріжний камінь національної ідентичності.
ний фонд “СпівДія заради дітей” за підтримки ЮНІСЕФ та міжна# родної неурядової організації Sa# ve the children. Зокрема, ця орга# нізація подарувала учасникам та# бору рюкзачки з психологічно# розвантажувальними іграми. На# віть тепер ці структури продовжу# ють співпрацювати з нашою біб# ліотекою в наданні психосоціаль# ної підтримки дітям ВПО. Як сказано, ми допомагаємо нашим юним гостям пізнавати Буковину, її історію та культуру. Так, на зустрічі з письменницею Христею Венгринюк були пред# ставлені кілька дитячих книг ви# давництва “Чорні вівці”. Одно# часно відбувалися й читання цих видань. Авторка подарувала ді# тям#переселенцям книги “Леген# ди Чернівців від Чорної Вівці”, а від спонсорів заходу – Бремен# ської судноплавної компанії CANDLER Schiffahrt GmbH – книголюби отримали в подарунок набори для творчості, а їхні нав# чальні заклади – міні#теплички. Вважаємо, що сучасні кни# гозбірні мають бути гнучкими у своїй діяльності і вміти швидко переорієнтовуватися відповідно до викликів часу. Нові форми ро# боти, залучення нових партнерів, спеціально облаштований прос# тір для дітей є підтвердженням того, що цієї тенденції дотриму# ється і наша установа.
Саме розмислами слід вважати статті та есеї, які в останні три десятиліття були опубліковані Вадимом Пепою переважно в газетах “Слово Просвіти”, “Укра$ їна молода”, “Літературна Україна”… Здається, інші провідні видання в публікаціях йому відмовляли.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
