Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Театр · “Театр української традиції “Дзеркало” впевнено прямує шляхом української ідеї “Бог і Україна – понад усе”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

Силове поле сатири

Слово Просвіти, №22 за 2023 рік

Театр української традиції “Дзеркало” представив но$ ву виставу “Мій бідний фюрер” за п’єсою художнього ке$ рівника театру Володимира Петранюка. працював онлайн. “Мій бідний фюрер” вже тоді з’явився в на# ших планах. У нашому репертуарі є виста# ва “Блокпост Україна” за твора# ми Бориса Гуменюка, який нині на фронті. Тепер настала черга комедії. Я переписав п’єсу “Мій бідний фюрер” наново. Здійснив постановку разом зі своєю поміч# ницею Маріамною Капітулою. Це вже інша вистава. На перший погляд, вона може здатися вуль# гарною та брутальною. Намагав# ся донести думку, що ні в Україні, ні в будь#якій іншій державі світу не повинно бути фюрерів, як#от фіделів кастро, уго чавесів, ким чен инів, путіних, лукашенків… Мені здається, що ми досягли своєї мети. Вистава спонукає гля# дача дивитися на світ із надією та радістю через сміх, який звільняє з лабетів відчаю, депресії. Найви# ща справедливість є: ми перема# гаємо кремлівського фюрера! І зараз на сцені ми б’ємо по крем# лю “хаймерсами” сміху та “стуг# нами” сатири. Актриса Ольга Оноприюк – наша Мавка з “Лісової пісні”. Тут вона грає брутальну Єву Браун. Але є в ній і біблійна Єва, яка обирає життя, а не загибель. Оля – надзвичайно талановита і ха# ризматична. У цій роботі актриса співає і танцює, гіпнотизує гля# дача відвертим епатажем та зво# рушує несподіваним ліризмом. Молодий актор Арлен Юсу# пов – із Криму, за національніс# тю кримський татарин, його дім на окупованій росією території. Арлен закінчив Харківський уні# верситет мистецтв, він цікавий актор. Грає ад’ютанта Кемпке, та# кого собі Швейка, який разом із Євою Браун відмовляється від диктатора і йде в майбутнє. Роль німця, ад’ютанта Гітлера, не була для актора легким втіленням. Тим ціннішим є чудовий резуль# тат. Під час вистави я сам сміюся, коли на сцені з’являється цей “кримський швейк”, і щоразу ду# маю: “Крим наш!” Михась Романов – мій давній колега, який працював зі мною в Театрі “Дзеркало” понад 30 років тому. Він уже тоді грав роль фю# рера. Ця роль складна, забирає багато енергії. Тоді під час однієї з вистав він навіть знепритомнів. У ті роки Михась ішов по зовніш# ній лінії, а тепер – по внутрішній. Адольф Гітлер, якого створив ак# тор, нагадує багатьох диктаторів водночас. Іноді це лякає. Але крізь маску монстра проглядає комічна мармиза Чарлі Чапліна, який ніби каже: “Смійтеся, люди! Смійтеся, щоби не плакати!” Головна режисерка Маріамна Капітула врівноважувала мій дос# від своєю молодою безпосеред# ністю, моє “ретро” – своїм но# вим баченням. Разом ми створи# ли фантастичний світ містичної утопії, приправлений гострим перцем буфонади. Сценографія – Валентини Кузьмічової, з якою співпрацює# мо вже 16 років. Валя вигадала для цієї історії декорації, що зоб# ражують руїни духу, льох най# нижчого людського падіння – та# ке собі згарище “межигір’я”. У нас було обмаль коштів, аби пов# ністю втілити всі її пропозиції, але навіть в обрізаній версії ви# йшло цікаво – як по костюмах, так і в декораціях. Музику написав лідер гурту “Вій” Дмитро Добрий#Вечір, справжня легенда українського року. Дмитро співпрацює з нами не вперше. Його неповторна авангардна музика лунала у вис# таві “Вій”. Тепер композитор створив на мої тексти пісні в сти# лі театру кабаре. І це вийшло блискуче! Життя вистави тільки почи# нається. Вірю, що вона впевнено рухатиметься вперед. Плануємо показати її нашим бійцям на пе# редовій, у шпиталі. – Спочатку Володимир Пет# мені запав у душу “Позивний “Елвіс”, зацікавило її бачення війни. Я подумала, що це прек# расний матеріал, аби достукатися до людей, щоб вони не забували, завдяки кому продовжують жити та працювати, і що замовчувати тему війни не можна. Виставу “Позивний “Елвіс” ми планували поставити ще до повномасштабного вторгнення в Мистецькому центрі ім. Івана Козловського. А коли почалася Велика війна, я з донькою опи# нилася у Франції. Переклали п’єсу французькою. Працювали з виконавцями онлайн. У Центрі Василя Сліпака зробили читку з французькими та українськими акторами для наших і закордон# них глядачів. Після повернення в Україну зробили відкриту читку в Національному академічному те# атрі імені Лесі України, а потім показали повноцінну виставу в Центрі Козловського. Під час підготовки вистави ще до початку війни останнього монологу в ній не було. Коли я була у Франції, то запропонувала Марині його дописати. Виявля# ється, вона теж про це думала, і коли дописала цей монолог, то для мене стало зрозуміло: п’єса завершена. Фіналом є не смерть головного героя, а те, що нам усім з цим робити. Після смерті Юрка його брат Артем змінив своє бачення, краще усвідомив те, що відбувається навколо. Українські актори читали цей монолог, а французи дивилися он# лайн. Через перебої з інтернетом

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин