Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Театр · “Театр української традиції “Дзеркало” впевнено прямує шляхом української ідеї “Бог і Україна – понад усе”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

Вистава й рок1концерт

Слово Просвіти, №22 за 2023 рік

– Ця постановка має давню історію, – розповів заслужений діяч мистецтв України, лавреат премії імені Богдана Хмельниць: кого Володимир Петранюк. – Вистава з’явилася в репертуарі “Дзеркала” далекого 1991 року і була спрямована проти тоталі: тарного режиму та його наслід: ків. Еротична чорна комедія на: лежала до жанру міжвоєнного ка: баре і гострою сатирою била по нових лідерах східноєвропей: ських країн, якщо вони тяжіли до комуністичного спадку. Коли минуло понад 30 років і світова мапа змінилася, Театр ук# раїнської традиції “Дзеркало” знову звернувся до цієї п’єси і відновив виставу. Адже комуно# фашистська хвороба, на жаль, продовжує вражати людство. Наївна та вульгарна, на пер# ший погляд, історія про те, що его# їстична пані, яка є коханкою по# творного ката, обирає придуркува# того ад’ютанта і шофера диктато# ра. Зрештою фюрер залишається сам, а пара скалічених фашист# ським режимом людей – чоловік і жінка – виявляються символічни# ми Адамом і Євою, що мають по# долати гріхи суспільства та народи# ти нових людей, з яких відродиться спільнота майбутнього на землі. Але шлях відродження нелег# кий. Ці двоє не спустилися з не# ба. Навпаки, вони виходять із пекла, яким є останній бункер фюрера. Вони самі є потворни# ми, але всупереч пекельним ко# Це рок#концерт як спосіб реф# лексувати про набутий досвід. Вистава – про реальність, якої не хочеш бачити, заплющуєш очі, за# микаєш серце й опиняєшся у сво# єму замкненому світі, не готовому до будь#якої катастрофи. Вистава – про причетність і байдужість у ситуації, коли пророцтво припи# рає до стінки, про втрачені шанси, кохання, любов і честь. У паралельних реальностях опиняються двоє братів, колиш# ніх музикантів. Один із них уже три роки в лавах Національної гвардії України, інший – у тилу. Брати ще не до кінця усвідомлю# ють, що так, як “вчора”, вже не буде ніколи. Вистава про те, як найближчі люди можуть бути чу# жими. Вони платять свою ціну, аби почути один одного і зберег# ти справді вартісне. – “Молитву за Елвіса” я на# писала за пів року до повномас# штабної війни, – згадує Марина Смілянець. – Аби якось поверну# тися до нормального психічного стану, я почала писати нову п’єсу. Це не “документальна” історія, а життєва, бо таких сімейних драм, як в “Елвісі”, у реальному житті ставалось чимало. Незважаючи на трагедію, закладену в основу п’єси, мені хотілося, аби ця істо# рія була світла і давала надію. Першими цю п’єсу поставили в Миколаївському національно# му академічному українському театрі драми та музичної комедії (режисер Сергій Чверкалюк). Потім прем’єра відбулася в Націо# нальному академічному драма# лам герої по#своєму чудові – зна# ходять одне одного. Це дає надію на те, що ми теж одужаємо, здо# лаємо “фюрера” і відродимо Ук# раїну для наших дітей. На початку 1990#х рр. вистава “Мій бідний фюрер” стала поді# єю в театральному житті столиці України. Театр “Дзеркало” об’їз# див з цією виставою міста й міс# течка – від Сибіру до європей# ських столиць. В останній рік іс# нування СРСР акторів навіть по# чав переслідувати КДБ – за зоб# раження комуністичних ватажків, яких глядач вгадував за портрета# ми нацистського пантеону, що був частиною оповіді на сцені. Але тоді, у 1991 році, москов# ський монстр не помер, а лише заліг у летаргічний сон, з якого нині пробудився і нищить нашу землю, народ… Тому Театр укра# їнської традиції “Дзеркало” вий# няв зі своєї “зброярні” стару вір# ну зброю сатири, аби долати де# пресію та безнадію, розправляти спини й бити ворога – в душах, головах і серцях… Театр “Дзеркало” з 2014 року їздив на фронт з виставами для наших воїнів. А коли почалося повномасштабне вторгнення, де# які актори рушили до військко# матів. Мене через вік до війська не взяли, тож ми з дружиною пішли до тероборони. Робили “коктейлі Молотова”, очікували під мостами ворожі танки… Після минулорічних Вели# кодніх свят наш театр знову за# тичному театрі імені Лесі Україн# ки (режисер Дмитро Морозов), далі – в Народному драматично# му театрі ім. Григорія Агєєва в Чернівцях і в Києві, на Камерній сцені Арт#центру ім. І. Козлов# ського (режисерка Олена Щур# ська). Пані Олена взяла до поста# новки цю п’єсу першою, ще до 24 лютого 2022 року. Однак війна внесла корективи. Прем’єру до# велося перенести, але першу пре# зентацію#читку Олена зробила в Парижі. Завдяки їй “Елвіса” пе# рекладено французькою мовою. Всі вистави за п’єсою “Мо# литва за Елвіса” абсолютно різні, адже багато чого залежить від ак# торської природи та музики. Ос# кільки в п’єсі йдеться про двох братів#музикантів, у яких був власний рок#гурт, то там є ремар# ка такого змісту: “Тут мають бути пісні, які напише талановитий гурт, коли хтось візьметься за постановку цієї вистави. Всі ак# тори, які зараз грають виставу за цією п’єсою, зазвичай ще й музи# канти. І в кожній постановці справді є талановитий гурт, який або спеціально написав пісні до вистави, або ж у них були пісні, які туди гармонійно влилися. Тож кожна вистава – це ще й особли# вий авторський рок#концерт. Я проти якогось “мораліза# торства” в текстах, але в цій істо# рії є певний посил, аби глядач прокинувся та зрозумів, що не# можливо бути осторонь, коли твоя країна в небезпеці… Мені було важливо дати цей меседж. Але після 24 лютого здавалось, що текст швидко втратить акту# альність, адже ми всі раптом про# кинулись і все усвідомили. Од# нак, на жаль, це була хибна дум# ка, бо коли якесь місто довго жи# ве спокійним життям, то деякі громадяни інколи забувають, що в країні триває війна і гинуть лю# ди. А ми не маємо права забувати і розслаблятись, поки війна не за# вершена. До Перемоги ми всі на своєму фронті, і після Перемоги роботи буде не менше… Про виставу в Центрі Козлов# ського ми попросили розповісти її режисерку Олену Щурську. – Від початку війни я не при# пиняла творчості. Працювала зі студентами, намагалася відволік# ти своїх вихованців, і це був своє# рідний спротив тим подіям, що відбуваються. Коли драматургиня Марина Смілянець надіслала свої п’єси, Мистецько-концертний центр ім. Івана Козловського пропонує альтернативну рок-реальність у прем’єрній ви$ ставі-перформансі “Позивний “Елвіс” за п’єсою “Молит$ ва за Елвіса” драматургині Марини Смілянець.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин