Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
16 Презентація · “Саме життя підказує юним поетам різні теми для роздумів. А це – краса і байдужість, мирне небо і тривога війни, радість надій і весняний цвіт”. · с. 16сторінка оригіналу ↗

У саду творчості юних мрійників

Слово Просвіти, №22 за 2023 рік

У Львівській обласній бібліотеці для дітей днями відбулася презентація збірника творчості молодих літераторів “Мрійники в саду Поезії”. Свято приурочене до 35-річчя літстудії “Джерельце”. Кожен сад пробуджується навесні під лагідними проміннями сонця, брунькує, зацвітає і тішить нас дивовижною красою і думками про майбутні плоди. А якщо це поетичний сад, де юні літератори з божою іскрою в серці прагнуть розповісти віршами про себе, своє ставлення до світу, змалювати словом той стан душі, коли хочеться дивуватись, мріяти, літати… Усе це про наших юних поетів з літературної студії “Джерельце”, що діє вже 35 років при Львівській обласній бібліотеці для дітей. Нині, оглядаючись на пройдений шлях, можна сказати, що кілька молодих літературних поколінь сформувалось за цей час. Чимало вихованців “Джерельця” видали свої збірки віршів, стали знаними літераторами в мистецьких колах, їхні твори відзначаються на конкурсах і фестивалях. Вони поповнюють ряди НСПУ. Згадаймо тільки декого з них, а це – Уляна Дудок, Мар’яна Тарнавська, Володимир Биньо, Наталя Матолінець, Ірина Мулярчук, Ірина Бандурович, Микола Рудик, Оля Вовк… У цьому збірнику будуть представлені твори кращих джерельчан, які відвідували студію упродовж останніх п’яти років. Вже склалася у нас добра традиція – за кожні п’ять років видавати збірники творчості студійців. Тож цей випуск – сьомий. У ньому – від найменших, які тільки ще вчаться бути “чарівниками поезії” і до тих, які успішно друкуються в газеті “Галицьке юнацтво” і перемагають у різних літературних конкурсах. Так, в літературному обласному конкурсі МАН “Весняний легіт – 2022” переміг, отримавши перше місце, Олег Білецький, учень 11 класу ЛУГГ ім. О. Степанів, член літстудії “Джерельце”, а в Києві отримав третє місце. Поезія Олега цікава несподіваними образами, його вабить таємничість, містика, загадковість світу. Тож він зізнається, що “містом тихо, як древній привид, блукаю”. І що він бачить і відчуває: Волога розбита бруківка. Дивлюся на камінь, А бачу витвори, створені між віками. А дощ розказує те, що не скажеш словами… А й справді, поезія на грані відчуттів, коли за словами вірша відчувається другий план, щось недомовлене, але дуже важливе. І це є у ритмах слів, у подиху між рядками, бо поезія – це завше – несподіванка, щось неочікуване, але дуже важливе саме в цей момент. Пишучи про історію, поет дивується, куди так спішить життя, бо часу не скажеш, як “Підготуватись до пророцтв страшних. Оглянутись навколо, згадати стежки, яких давно немає за тими асфальтними схилами”. Тож, сновидіння, фатум, ілюзії, ніч, демони з пекла і ангели з неба, дракони, ліси, тумани – улюблені образи Олега Білецького. Цілком інші вірші одинадцятикласниці Оленки Гнатів, переможниці Всеукраїнського конкурсу “Білий голуб”. Вони прозорі, емоційні, щирі, наповнені почуттями, тугою і любов’ю. Вона пише: Я пам’ятаю жовтокрилу осінь, Коли зустрілись ми з тобою, Вона пов’язала нас обох Одною стрічкою любові. Джерельчани відчувають подих тривожного часу. Так, у Іллі Скобала у вірші “Рідна наша мати” є такі рядки: Тепер усі ми патріоти, Готові все робити доти, Доки б’ються наші серденька За тебе, рідна наша ненько. Діти чекають нашої перемоги у цій страшній війні, мріють про мирне життя без тривог і смертей близьких. Юні літератори із задоволенням приходять на заняття в студію, де читають свої нові твори, обговорюють їх, спілкуються із своїми однодумцями, беруть участь у різних святах в бібліотеках та школах міста. Джерельчани такі різні, але їх єднає любов до художнього слова. Вони з великою цікавістю слухають вірші Богдана Ігоря Антонича чи Лесі Українки, твори наших львівських відомих чи молодих поетів, вихованців “Джерельця”. Саме життя підказує юним поетам різні теми для роздумів. А це – добро і зло, правда і кривда, радість і туга, краса і байдужість, мирне небо і тривога війни, радість надій і весняний цвіт. Творчо зростаючи, розвиваючи свої здібності, працюючи над своїм словничком мови, учні, наче молоді деревця в саду Поезії, розквітають і тішать інших. Той, хто мріє досягти великої мети і стати справжнім поетом, розуміє, що це складний і довгий шлях в літературу, але він дає велику радість – пізнання себе і світу, сказати щось сокровенне і значиме, яке тільки ти зможеш. Кожен, хто пише, хоче бути почутим. Тож читаймо, насолоджуймося словом, розуміймо один одного. Поезія живе в дитячих серцях. І вони відчувають її, хоча до кінця збагнути ще не можуть, бо за музикою слів, яка народжується в серці, за певним настроєм народжується щось недомовлене, щось незбагненне. Бо існує магія слова, і вона захоплює, зачаровує. Дійсність і уява, фантазії і мрії – все переплітається і стає віршем. Ось як про своє натхнення, творчий порив пишуть джерельчани. Олена Осадча вважає, що для кожного поезія – це щось своє, кожен розуміє її порізному. Світ творчості не має ні конкретного значення, ні якихось рамок. А натхнення – слово неоднозначне, незбагненне, те, що надає крила, з якими можна злетіти у безмежний світ творчості. Божена Шмотолоха каже: “Коли я пишу, моя душа стає вразливою і на папір я виливаю всі емоції, які заховались у глибині душі, і тоді я оживаю, мені хочеться жити і прямувати до чогось піднебесного”. Для Надії Стахів поезія – це вітер, який несе пелюстки з розквітлих дерев своїм подихом. Вітер такий же неспокійний, як і поезія. Настільки ж вибагливий, грайливий, свіжий, як вона. Оленка Гнатів зізнається, що колись навіть гадки не мала, що згодом полюбить писати вірші і це стане її захопленням на все життя. Вона мріє зробити світ трохи кращим і хоче, щоб нею пишались рідні і любили такою, якою вона є. Поезія – це ніжність зоряних днів у дитячій фантазії. Юні поети – це мрійники в саду Поезії. Їхнє слово тепле і щире, як весняний вітерець, що огортає перший цвіт весняного саду. Увійдімо у цей сад і порадіймо, що він брунькує, що він чистий і ранимий та хоче нашої уваги. Марія ЛЮДКЕВИЧ, членкиня НСПУ, керівниця літстудії “Джерельце”, лавреатка Державної премії України ім. Лесі Українки, редакторка газети “Галицьке юнацтво”

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин