Разом — до Перемоги! · “Шапками ми ворога не закидаємо, тільки розумом, силою волелюбного духу і майстерністю”. · с. 2сторінка оригіналу ↗
В очікуванні літньої кампанії ЗСУ
Слово Просвіти, №22 за 2023 рік
Спрацював “будильник” – потужні вибухи за вікном мого помешкання в ніч проти 30 травня. Тож час писати черговий огляд про події війни за минулий тиждень.
Віктор СКОРИК, оглядач “СП”
А був цей тиждень важкий для міст і сіл України, насамперед для столиці. Ворог вирішив вчинити тотальний терор Києва як “цен# тру прийняття рішень” за його термінологією. Тим самим змуси# ти Київ і його жителів злякатися та піти на поступки, тобто на “мир” на умовах імперської Мос# кви, які, по суті, є умовами капі# туляції. Імперська Москва за змістом і ґенезою є тоталітарною державою, як би вона не прихо# вувала під овечими шкурами “су# веренної демократії” свою вовчу суть. Тому вона судить по собі, тобто вважає, що варто лише сто# лицю нашої держави, “центр прийняття рішень”, залякати, змучити тотальним безперерв# ним терором, примусити “устать-от войны”, – і тоді все буде так, як того вимагає Кремль. Україна давно вже позбави# лась тоталітарних пут, вона добре пам’ятає свій соціогенетичний дух вільності і свободи і за минулі 32 роки своєї новітньої держав# ності далеко просунулася на шляху демократії. А тому ані Ки# їв, ані вся Україна не схилять свою голову перед ордою. В Ук# раїні центром прийняття рішень є весь український народ, не тіль# ки столиця, тим більше немає монополії на прийняття рішень будь#якими “вождями” та партія# ми. Навпаки, саме народ диктує прийняття рішень виборному державному керівництву, навіть якщо цей вибір був неправиль# ним. Саме Український народ є сувереном своєї держави, і його вибір однозначний: повна Пере# мога у цій війні за свою свободу і своє існування. Це підтвердить будь#яке соціологічне досліджен# ня і сама соціальна атмосфера у нашій країні. Кияни, як і весь український народ, гідно тримають стрій у цій війні і непорушно протистоять терористичній навалі. Жодної паніки, всі працюють, роблять свою справу і цілком слушно покладаються на майстерність і силу нашої ППО. Саме ППО в обставинах терористичної такти# ки ворога вийшла на передній план, особливо в останні тижні і найбільше – цього тижня. Сто# лична ППО за допомогою захід# них партнерів зуміла наростити м’язи і завдяки своєму креатив# ному фаховому інтелекту досягти майстерності гарантованого зни# щення всіх цілей, абсолютного ре# зультату, чим неабияк здивувала навіть виробників західних сис# тем ППО, що не передбачали са# ме абсолютної ефективності своїх виробів. Але український інте# лект і священне прагнення Пере# моги і Свободи, додані до інте#
лекту західних інженерів, дали абсолютний результат. Усі цілі, вся тотальна навала з їхніми хит# рощами та вундерваффе – абсо# лютно все це знищується у вільно# му київському небі, будь#яка мно# жина ворожої зграї множиться на нуль. Такий результат надихає і показує перспективу подібної ефективності в майбутньому для всієї території України, для її місті стратегічних об’єктів повсюди. Тобто шлях створення інтеграль# ної системи протиповітряної і протиракетної оборони України був вибраний правильно, і його перші елементи дають разючий ефект. Ці ракетні та дронові атаки мали і мають на меті не тільки те# рор міст України, а й є намаган# ням ворога зірвати неминучу літ# ню визвольну ходу ЗСУ, зменши# ти її потенціал, виснажити ППО та логістичні можливості. Відво# лікання ППО від фронтів – це ще одна мета ворога. Зараз багато чого залежить від постачання но# вих систем ППО та боєприпасів нашими партнерами та майстер# ної заощадливості операторів ук# раїнської ППО. Підготовка до літньої кампа# нії йде повним ходом, хоча, мож# ливо, це очевидно не для всіх. Йде потужна контрбатарейна бо# ротьба, зачистка від артилерій# ської потуги фронтової та приф# ронтової локалізації, а також ближніх тилів та дальніх логіс# тичних вузлів у далекому окупа# ційному тилу ворога, чому по# тужно посприяло, зокрема, пос# тачання ракет Storm Shadow. Про успіхи такої запеклої контрбата# рейної війни красномовно свід# чать цифри останнього тижня: щодоби знищується по кілька де# сятків ворожих артилерійських систем – від 20 до 50 одиниць. Це неймовірний результат! І це озна# чає, що йде цілеспрямоване мак# симальне знищення артилерії – найважливішого елемента саме в умовах оборони, до якої незаба# ром буде змушена перейти на фронтах окупаційна орда у ході визвольного наступу Українсько# го Війська. Підготовка широких насту# пальних акцій – це масштабний комплекс дій і протидій. Що більше чинників буде враховано, то оптимальніше буде наповнен# ня потрібними засобами. Що більш вдалим і креативним буде синтез всіх цих чинників, то біль# ша ймовірність успіху. Наявність концентрації всіх сил і чинників, а також врахування потенціалу величного чинника на ім’я Зне# нацька – все це визначає терміни наступального ходу. До того ж, це може бути (і навіть має бути!) не одномоментна і одновекторна акція, а низка різних за напрям# ками, силами і призначенням наступальних (і відступальних) акцій. Правильний вибір термінів – це основа успішного наступу. В іншому випадку це авантюра, прикладом якої є так звана “СВО” Москви, тобто початок повномасштабного вторгнення орди на терени України. Там все було “прєкрасно”. Вони врахували, здавалось би, все перед початком. За допомогою оперативних дезінформаційних дій, за допомогою власної агентури на всіх щаблях української влади вони ввели верховну владу України в оману, використали її інфантильне прагнення до миру шляхом сепаратних узгоджень і прихованих поступок противнику, які свідчили, на думку української влади, про їхнє щире прагнення “домовитися посередині” і бути якщо не дружніми, то чемними сусідами. Вони врахували, як їм здава# лось, фактично повну неготов# ність, слабку озброєність, мало# чисельність і неефективність ЗСУ. Помилились! Вони розраховували на “яло# вість” західного світу, відповідно, на очікувану політику занепоко# єнь, попереджень та економічних і дипломатичних санкцій – “для блезиру”, а отже, фактично пов# ної відсутності допомоги Україні. Помилились. Вони розраховували і навіть мали повне переконання, що ук# раїнського народу не існує, що він “одіннарод” з ордою, а тому, щоб його повернути до свого “ло# на”, потрібно лише “однією лі# вою” демілітаризувати Україну – розтрощити за кілька днів “слаб# ке і нікчемне” українське вій# сько, знищити нечисельних “на# циків”. Тому були впевнені, що “одіннарод” з радістю зустріне “своїх освободітєлєй” ледь не хлібом#сіллю та низьким покло# ном. І зробили ще одну вирі# шальну помилку – з призначен# ням дати початку повномасштаб# ної війни, оскільки розраховува# ли закінчити її тріумфально за кілька днів, максимум за два тиж# ні, бліцкригом. Помилились в усьому. Тому ця колосальна авантюра була і є приреченою на ганебний і пов# ний провал, а головним чинни# ком всіх провалів ординської на# вали є Український Народ. Ось саме цей головний чинник орда не врахувала. Не помітила існу# вання волелюбного і сильного народу, який за 32 роки своєї но# вітньої державності встиг набути непереборного смаку волі й де# мократії. Український дух вільності – це терра інкогніта для орди, яка про все судить по собі. Саме Український Народ став потужною складовою частиною ЗСУ, організувався у сили Тери# торіальної Оборони, яка зробила неоціненний внесок у найважчі та найнебезпечніші для нашої держави перші дні ординської навали. Саме жертовний Героїзм ук# раїнців шокував ворога і зачару# вав весь світ волі і демократії, який завзято, з часом все більше і більше, почав допомагати україн# цям у їхній шляхетній боротьбі добра проти зла. Саме український народ без паніки, без скиглень робить свою справу на фронтах і в тилу, вер# шить свою майбутню Перемогу у цій війні із мороком неволі. Ми вже маємо перемогу духу і волі українського народу, який неми# нуче, за допомогою наших парт# нерів, приведе до загальної Пере# моги. Добре, що вони ТАК помили# лися! Добре, що ми ТАКИЙ на# род! А тому свій наступ готуємо з розумом, розважливо і вчасно. Лише чіткий розрахунок чинників і сил, помножений на креатив у хо# ді виконання наступальних визвольних дій, є запорукою успіху. Жодних авантюр! Нетерплячка та нефаховість – погані порадни# ки, особливо на війні, де вирішу# ється питання життя чи смерті. Зараз в Україну повним пото# ком йдуть зброя, боєприпаси та інші засоби для повного забезпе# чення ЗСУ у майбутніх насту# пальних операціях. Робиться це без несамовитого популізму, не# гласно, в режимі секретності. І саме ці приготування ЗСУ особ# ливо непокоять та дратують на# шого ворога, саме тому він вклю# чив режим максимального ракет# ного терору по всій території Ук# раїни, викидаючи фактично всі свої запаси цього смертоносного шмаття та залучивши до цієї брудної справи всю свою агенту# ру на території України, а також мерзотників#заробітчан, що на# дають платні, вартістю у 30 сріб# няків, послуги ворогу, та вико# ристовуючи нестримне бажання горе#“патріотів”, що хайпують на фото й відео військового облад# нання та локацій, ідіотично тим допомагаючи ворогу. Хайп – це самовбивча дія. На допомогу Україні йдуть сотні тисяч снарядів та ракет, більше сотні танків, сотні БМП, БТР, артилерійські системи від# мінної якості, літаки та безліч ін# женерного оснащення – все це безупинно заходить до ЗСУ. Без цього поповнення йти в наступ рано. Але незабаром цей процес набуде завершеності. Терпіння й віра в наше Військо – це те, що потрібно нам всім. Минулого тижня сталась ще одна знакова подія негативного штибу: Москва оголосила про початок переміщення своїх ядер# них боєприпасів до “союзної” їй Білорусі, яка є фактичним сателі# том Москви. Але лихо не без доб# ра: у цієї події є не тільки нега# тивний смак, а й, як це не дивно на перший погляд, шанс для нас, яким необхідно скористатися, за розумної і наполегливої політич# ної та дипломатичної роботи. Пе# редача ядерних боєприпасів Бі# лорусі Москвою є остаточним цвяхом у труну Будапештського меморандуму та Договору про не розповсюдження ядерних боє# припасів. Цей крок Москви пов# ністю скасував Меморандум, те# пер не тільки цинічно зґвалтовані гарантії Україні, які надавались їй цим документом гарантами, втому числі Москвою, а й відте# пер, всупереч положенням і нас# лідкам того меморандуму, в Біло# русь, яка теж долучилась тоді до того акту, повертають ядерну зброю. Саме це дає нам і можли# вість, і потребу на повних юри# дичних підставах вимагати від ін# ших гарантів (наших головних західних партнерів) повернення також в Україну ядерної зброї та стратегічних літаків та ракет, які були знищені, або передані до ін# ших ядерних держав згідно з тим недолугим меморандумом, який призвів зараз до таких драматич# них наслідків, насамперед для України, а також для всієї світо# вої геополітичної та військової архітектоніки.
Ба більше, передача Москвою своєму сателіту ядерної зброї ска# сувала ще більш глобальний До# говір – про нерозповсюдження ядерної зброї у світі. Це бруталь# не порушення цього Договору можна і треба сміливо і негайно ставити на розгляд в ООН і її Ра# ди Безпеки. Є ще один вихід – гарантії США та Великої Британії, під# тверджені парламентами цих дер# жав як закон, про безумовне за# стосування ядерної зброї у відпо# відь на ядерну атаку орди на Ук# раїну. Ще один варіант: негайний вступ України до НАТО. Тим, хто затято опирається нашому всту# пу, – а це Угорщина і, можливо, Греція – пригрозити виключен# ням з цієї організації, думаю, цього достатньо буде, щоб швид# ко привести їх до тями. Але ці можливості потребу# ють стратегічного бачення чин# ної української влади, а також не хайпової, популістської та сері# ально#сценічної роботи, а вдум# ливої, грамотно вивіреної, напо# ристої і творчої діяльності. Тіль# ки так можна подолати цей кри# чуще потрібний нам шлях. За нас це не зробить ніхто. Максимально швидке і пози# тивне вирішення цього питання надасть нам, окрім всього іншо# го, нагальну можливість і засоби боротьби з ракетним терором те# риторії України. а також дозво# лить посунути логістичні можли# вості Московії далеко вглиб її власної території, що фактично унеможливить будь#які притомні сподівання на її успіх у цій війні, триматиме в страху все “насєлє# ніє” орди і швидко забезпечить його “усталость от войны”. Стратегічні літаки та ракети зможуть дістати на тисячі кіло# метрів вглиб орди, і звісно, при# пинять безкарні запуски ракет в Україну зі своєї території. Безкар# ність та зухвалість зникне як яви# ще, що стане вагомою складовою нашої Перемоги. Щодо поточної ситуації на фронтах війни: зараз скрізь без змін і значущих просувань у той чи інший бік. Йде напружена, ін# тенсивна робота: для одних – підготовка до наступу, для інших – оборона окупованих територій. Критичним і пріоритетним для успішного подальшого існу# вання України після війни є обов’язкове повернення Криму. Бо інакше він весь час стирчати# ме, як кинджал, націлений у спи# ну Україну, що загрожує будь# якої миті підступно уп’ястись у тіло нашої держави. Чорномор# ський Флот Московії має бути вигнаний з Криму, а його діяль# ність у Чорному морі – заблоко# вана різними методами, чисель# ними та ефективними морськи# ми безпілотниками, авіацією та потенціалом далекобійних ракет# них систем. Шапками ми ворога не заки# даємо, тільки розумом, силою во# лелюбного духу і майстерністю. Шапки та їхнє кидання залиши# мо ворогу – це їхня зброя. Наша зброя – любов до Укра# їни, концентрація всіх своїх сил у єднанні з допомогою наших со# юзників – світу свободи і демо# кратії. Віримо в себе. Віримо в ЗСУ. Знаємо – переможемо! Слава Україні!
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
