Щоденник · “Фатальне приречення єдиного сина несподівано розв’язало йому руки й здротоване серце”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
Ірен Роздобудько: Світ стає на бік Добра
Слово Просвіти, №22–23 за 2022 рік
Відбувся важливий захід на Культурному фронті в Німеччині – відкриття виставки українських художників в Оффенбах Майн. А також культурний форум на підтримку України “Stand With Ukraine”. На ньому зібралися німецькі митці – художники, письменники, меценати і звичайні люди, хто вболіває за долю України і допомагає нам вистояти. Прийшли і наші українські вимушені переселенці (особлива подяка – моїм дорогим читачам, що там були). У зум-спілкуванні взяли участь наш чудовий дизайнер Дмитро Буланов, Юрій Макаров, директор Інституту світової політики Євген Магда, науковці із Запорізького національного університету, зокрема Вікторія Ковпак. Із Німеччини взяли участь режисерка Віра Яковенко і організаторка цього заходу Тетяна Орлова. Допомогу надали компанія ІТ DevIT, благодійна організація США, що опікується шпиталями в Україні – US Ukrainian Activiti- es. І німецькі друзі Тетяни – меценати і науковці. Тож насамперед я хотіла подякувати Тетяні. Просто і по-- людськи. Вона багато років опікується Запорізьким Арт-Форумом і всіма силами і ресурсами підтримує українських митців. Опинившись в евакуації, вона написала мені про організацію “арт-платформи” в Німеччині з метою допомоги українській культурі в цей воєнний час. І це попри те, що душа її болить за чоловіка, котрий на фронті. Я схиляюсь перед такими
Митці організували Аукціон, де можна придбати роботу авторів, а зібрані кошти підуть на ЗСУ і реабілітацію дітей, які постраждали внаслідок російської агресії. Роботи українських художників – це дзеркало подій в Україні.
жінками! Саме такі можуть перевернути світ, двічі обійти екватор заради допомоги іншим. У даному випадку – українським митцям. Адже Таня організувала друк пластикових постерів для благодійного аукціону, перегляд фільму Віри Яковенко “Подвійний іммельманн” – для німецьких глядачів (про події в Україні 14-го року) і важливу розмову для людей у Німеччині, котрі хочуть знати про Україну більше, а часом і не розуміють, що у нас відбувається… Мені випало звернутися до німецького глядача. Сказала те, що вважала за потрібне пояснити митцям Німеччини… А сказала я (приблизно) таке: Вітаю всіх з Києва! …У важку для себе годину кожна людина завжди звертається по допомогу. До Бога, до близької людини, до дальнього сусіда… Але перед тим, як звернутися, людина, котра має в собі гідність і самоповагу, мусить замислитись над тим, чим вона може віддячити. І ціна віддяки має бути рівнозначною! Україна зараз опинилася в ситуації, коли мусить звертатися по допомогу до всього цивілізованого світу. І – до кожної людини в світі – зокрема. А отже: що ми можемо віддати навзаєм?.. Насправді це не таке складне запитання. Я б відповіла на нього так: Україна віддає найцінніше – своє життя. Але за що? І чому життя України мусить турбувати митців і простих людей в Німеччині, Польщі, Франції, Британії – скрізь? І тим самим виводити спокійне розмірене життя благополучної Європи за межі комфорту? Чому? Що відбувається такого, через що світ стає на допомогу? Відповідь, як на мене, очевидна: не тільки тому, що ми ось уже дев’ятий рік (а насправді – сторіччями!) боремось за свою свободу і незалежність. За великим рахунком тому, що Україна стала на боротьбу з абсолютним ЗЛОМ: - з авторитаризмом - з диктатурою - насильством і небаченою, несправедливою жорстокістю
- з геноцидом - і суцільною безкарністю… Чи може нормальна людина, а тим більше – творча – сприймати це все, як належне? Чи може лишитися осторонь? На жаль, мовчання “голосу нації” – митців – часом коштує дуже дорого… Мабуть, тому ми сьогодні тут. І нам варто знайти точку єдності і розуміння. І не стільки серед політиків, як серед людей, котрі складають громадянське суспільство. Ця точка, як на мене, очевидна: це – людські цінності. А найбільші людські цінності – життя і свобода. На сьогодні – це наша ціна, яку ми платимо сповна. Усі творчі люди, котрі розуміються на людських цінностях і ставлять їх вище за комфорт і амбіції, сьогодні кажуть: зло мусить бути покараним. Це, як на мене, місія і художників, і письменників, і музикантів – і всіх, хто творить вічне – МИСТЕЦТВО… Як на мене, світ однозначно мусить бути на боці ДОБРА. Аби ЗЛО не розповзлося далі! Воно саме по собі ніколи не зупиниться. Тому я вдячна всі тим, хто нині зібрався в цьому залі. І хто розділяє наш біль. Хто розуміє і допомагає нам в цій нерівній, але – переможній боротьбі…
На фото: плакати відомих українських художників на вулицях Франкфурта
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
