Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Суспільство і ми · с. 7сторінка оригіналу ↗

ПРАЦЯ — РАБСЬКА, АЛЕ НЕ БУДЬТЕ РАБИНЯМИ!

Слово Просвіти, №23 за 2004 рік

Продовження публікації “CТАТИСТИКА ЗАРОБІТЧАНСТВА” про соціальний портрет українок, що працюють в Італії. До$ слідження проводив Західноукраїнський центр “Жіночі перспективи”, м. Львів. Початок — у числі 20 від 13—19 травня 2004 р. там уже рік, 3,46 % — від 1 року до 2 років, 2,93 % — 2—3 роки і 11,2 % — більше 3 років. За час свого перебування в Італії майже кожна жінка змінила 2—3 місця роботи. На час проведення опитування жінки займаються такою роботою: прибирання — 49,33 %; догляд за хворими — 13,86 %; догляд за літніми людьми — 24,8 %; догляд за дітьми — 5,33 %; сільськогосподарські роботи — 0,53 %; погодинна робота — 1,33 %; робота в барі — 1,33 %; інше — 4,26 %. Розглядаючи можливість отримання інших доходів, 20,8 % жінок погодилися б на погодинну роботу у вихідні дні, 1,8 % розраховують на допомогу спонсора, 5,3 % визначили інші варіанти, — такі як зменшення власних витрат, а також іще одна робота (пошиття одягу на замовлення, робота в страховій агенції чи переклади в судах), 12,5 % зазначили, що в них немає такої можливості. Стосовно суми, яку заробітчани можуть передавати щомісяця додому рідним і близьким, то для 8,5 % це сума, еквівалентна 500 грн., для 2,1 % — від 500 до 1000 грн., для 18,4 % — від 1000 до 2000 грн., для 40,5 % — 2000— 3000 грн., для 8,0 % — 3000— 4000 грн., для 3,5 % — 4000 і більше. Перебуваючи в Італії, тільки 3,7 % жінок мають дозвіл на працю, решта працюють там без офіційного дозволу, тобто нелегально. Приїхавши на роботу, 33,8 % опитаних жінок зіткнулися з проблемами, пов’язаними з незнанням мови, 16,3 % — частково, 28,8 % не мали проблем. У 9,8 % Малюнок В. Чмирьова жінок були проблеми з житлом, 45,6 % не мали проблем, 4,8 % частково мали клопоти. У 41,3 % виникли проблеми зі здоров’ям, у 6,4 % воно частково погіршилося, 24,0 % не мали подібних проблем. 21 % жінок обдурили при оплаті праці, 2,9 % визнали себе частково обдуреними, з 52,5 % розрахувалися, як і обіцяли. Переважно непорозуміння виникають через те, що жінкам, користуючись їх нелегальним статусом, платять менше, ніж італійцям. 8,2 % жінок вказали на те, що зіткнулися з сексуальними домаганнями працедавців. СЛЬОЗИ І НЕРВИ ЗАЛИШТЕ ВДОМА Стосовно позитивних наслідків перебування на заробітках в Італії, то 50,6 % відзначили покращання матеріального становища, можливість допомоги сім’ї, 6,1 % розширили свій світогляд, набули впевненості в своїх силах, 4 % використали цю поїздку для вивчення іноземної мови. Але 9,3 % не можуть вказати жодного позитивного наслідку свого перебування в Італії. Навпаки, з часу перебування в Італії у 29,9 % жінок виникли сімейні проблеми. Про професійні проблеми говорили 8,8 % опитаних. Із проблемами іншого характеру зіткнулися 8,3 % жінок. Залишатися в Італії ще на півроку побажали 7,5 % опитаних, 15,5 % розраховують на термін від 6 місяців до 1 року, 10,4 % хотіли б залишитися на термін від 1 до 2 років, 7,5 % — на 2—3 роки, 7,5 % на 3 і більше років. Частина жінок (42,4 %) не може вказати точного терміну, але близько 10 % з них бажали б залишитися в Італії назавжди. Серед тих, хто все-таки вирішив повернутися в Україну, 9,3 % планують повернутися до попередньої діяльності, 27,7 % вказали, що знову поїдуть на заробітки, 16,8 % спробують знайти нову роботу в Україні, 5,6 % розпочнуть власний бізнес, 13,0 % будуть жити на зароблені гроші, 28,5 % ще не знають, чим будуть займатися. У 45,6 % опитаних жінок є родичі, які працюють за кордоном. Стосовно порад тим людям, які вирішили їхати на заробітки за кордон, то лише 3,0 % жінок однозначно радили б не їхати. При цьому підкреслюють, що треба підготуватися: буде дуже важко морально й психологічно. До поїздки слід поставитися серйозно — вивчити мову, зібрати інформацію щодо можливих місць роботи, бути готовою до умов зовсім іншого життя, запастися терпінням, знати законодавство країни, в яку їдуть, обов’язково мати міцне здоров’я, бути мужніми. Крім того — бути дуже обережними, враховувати, що праця важка не стільки фізично, скільки морально, мати силу волі й розум. Зовсім не останнє: психологічно налаштуватися на рабську працю, але не вважати себе рабинею, їхати тільки за умови крайньої необхідності, а сльози і нерви залишити вдома. Західноукраїнський центр “Жіночі перспективи” z

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин