Про-читання · с. 11сторінка оригіналу ↗
АНДРІЙ ГУДИМА ПРОТИ ОЛЕКСАНДРА ПУШКІНА
Слово Просвіти, №23 за 2004 рік
Повчально нині читати О. Пушкіна: “Черкасы, как и все ДИ$ КИЕ народы, отличаются пред нами гостеприимством”, “гнез$ до разбойничьих племен”, “и воспою тот славный час, Когда… на негодующий Кавказ Подъялся наш орел двуглавый… Все русскому мечу подвластно” (“Кавказский пленник”). А ось про нас: “…Забыт Мазепа с давних пор; Лишь... раз в год анафе$ мой доныне Грозя, гремит о нем собор” (“Полтава”). Не почув поет “глас народный”: “від БОГДАНА до ІВАНА не було гетьма$ на”. Та й де було почути, коли навіть у Номиса крамольне для Московщини прислів’я не зафіксоване. А С. Єфремов 1912 ро$ ку зауважив: “Слава Мазепи щезла тільки завдяки тій неправ$ дивій і неправильній характеристиці, яку зробив Пушкін”.
Щоб пережити за генія, треба до генія дорівнятися. “Віршований роман “Сповідь Мазепи” — відчайдушний крок Андрія Гудими до повернення Україні світлого імені славного її сина”, — пасаж з анотації до книжки, що вийшла у видавництві “Логос”, сприймається як позначення завдань подолання інформаційної блокади на шляху до читача. “Залізна завіса” опустилася перед мазепинською трилогією Богдана Лепкого, дрібнотиражність і руйнація книготоргівлі постала перед “Ордою” Романа Іванчука, заборона на прокат у РФ (а в Україні — відсутність системи такого) не дає зійти з полиць фільмотеки “Мазепі” Юрія Іллєнка. Ось уже півроку як вийшов у світ Гудимин роман, а наш відгук, здається, перший. Два десятиліття гетьманував Іван Степанович, і, попри обставини “що ми збудуєм, цар усе руйнує”, “все, що можна, Москва позабирала. Прибрала наше ймення — Русь!”, — підняв її з
РУЇНИ (визначення історичного періоду, отого самого “від Богдана до Івана”), під машкарою покори будуючи державу (“була вже хата й коло хати. Чужі посли несли свої дари”) з високим, по-теперішньому кажучи, життєвим рівнем, — звідси черпала потугу імперська Москва (“взамін великої Вкраїни Росію розбудовуєм”). Гудима спростовує романтичне (і примітивне) пояснення Пушкіним причини “измены” Мазепи особистою кривдою: “Отомстить я клятву дал”. Державницькі заміри пана Івана зріли змолоду: “З Виговським про ойчизну розмовляв… спершу затаївсь, затим пішов під руку Дорошенка”. Значна частина “Сповіді…” — перші чотири розділи суціль від першої особи — емоційний виклад історії України (знову таки “від Богдана до Івана”) з аналітичною ретроспективою в княжі часи й прогнозом до Гонти й Залізняка, з якої герой висновує: “Самі себе звоювали… Нехай вічна буде
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
