Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Молода країна · с. 12сторінка оригіналу ↗

“Село на нашій Україні” сьогодні звучить майже трагічно. Особливо, коли йдеться про молодь — по селах її практично не$ має. Тому Дмитрівка — це окремий випадок.

Слово Просвіти, №23 за 2004 рік

Можливо, Дмитрівка піднялася й через наближеність до столиці (якихось 25 км), але основна причина творчого успіху її молоді — місцеві персоналії. 10-тисячне за населенням село виділяється як “місцевим міністром культури” (в інтерпретації “столітнього” карпатського легіня Івана Поповича) Володимиром Бубирем, наближеною до народу сільською владою в особі Тараса Дідича, так і десятками досить солідних підприємств, якими в місцевій раді підприємців опікується авторитетна постать — Анатолій Капустін. Працюють проекти ООН із самоорганізації громад, і дмитрівська громада на чолі з тим же Володимиром Бубирем уже кілька років їх втілює. Є свій видавничий центр, свій інформаційний бюлетень (поширюється ще на сусідні села — Мила і Капітанівка), солідний Будинок культури, а водопровідна вода — із артезіанських свердловин. Окрім того, одна комерційна структура розпочала біля Дмитрівки будівництво грандіозного розважально-спортивного комплексу із етнічними вкрапленнями своєрідних музеїв-садиб давнього українського села. Тут — і традиції, і вигоди місцевого бюджету, спорт і розваги для молоді. Утім, головним для Дмитрівки наприкінці травня став “Ауровіль” — фестиваль, альманах та творче об’єднання дітей і молоді. Останнє народилося 8 років тому, у травні 1996 року, за досить прозаїчних і навіть катастрофічних обставин — діти, їхні батьки і вчителі рятували від повної руйнації сільський Будинок культури. На щастя, врятували, згуртувалися й почали творити: поезія, проза, живопис. Пісні почали з’являтися ще від музичних імпровізацій учителя Леоніда Кніжнікова у 1980-х роках. Це він примусив молодого вчителя Володимира Бубиря написати пісню “Зелен дуб” на свою мелодію. Він же вивів на сцену сьогоднішню місцеву зірку-співачку Жанну Бушинську. І хоча Володимир з того часу написав музику і слова багатьох пісень, він себе не вважає композитором, а просто допомагає молодим співакам знаходити свій репертуар, записуватися в студії звукозапису й робити фонограми. Врешті, нещодавно презентувалися як додаток до альманаху “Ауровіль” компакт-диск і аудіо-касета з піснями однойменного творчого об’єднання молоді. Пісні Катерини Вовчук, Христини Муратової, Жанни Бушинської, Олени Удовиченко та інших прозвучали й на травневому 5-му Дмитрівському фестивалі творчої молоді, що відбувся разом із презентацією її літературного доробку — альманаху “Ауровіль”. До речі, альманах готувався протягом 2000—2004 років і став уже другою книгою “Ауровіля”. Нові поезії Тетяни Нарчинської, Олесі Мамчич, Ірини Венжик, Олени Стельмах та інших творять лірично-філософську хвилю; дитячу ніжність і простоту несуть поезії Ірини Кіндрась, Дарини Гордійко, Олександри Шевченко, Миколи Миги… Є й новели, пісні, чудові дитячі малюнки, зразки творчості учителів. — Рівень альманаху, як і місцевого фестивалю, за ці роки однозначно зріс — зазначила Наталя МАЦЬКО, голова секретаріату Української світової спілки професійних учителів. — Особливо, коли говорити про розвиток національної культури. Якщо раніше було багато російськомовних творів, зокрема й пісень, то сьогодні — стовідсотково українська творчість. Голова літературного об’єднання “Радосинь” Дмитро ЧЕ- РЕДНИЧЕНКО, щоправда, не схвалює “чужої” назви творчого об’єднання: “Найсвятіші ті назви, які нам дали батько й мати.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин