Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

СПОВІДНИЦЬКА ЛІТУРГІЯ ВІКТОРА СТЕПУРКА

Слово Просвіти, №23 за 2004 рік

ФЕСТИВАЛІ І ось — “Мазепа-фест” запрошує знову! Завдяки щедрості спонсорів нас очікує не одноденне, як торік, а дводенне дійство, що відбудеться в Полтаві на Співочому полі Марусі Чурай 5—6 червня. Про мету та особливості цьогорічного фестивалю розповіли на прес-конференції головний режисер цього свята українського духу, режисер Національної опери України Сергій Архипчук, директор фестивалю Микола Кульчинський, відомий музикознавець, редактор газети “Неформат” і ведучий телепередачі “Тинди-ринди” Олександр Євтушенко, художники Микола Маценко й Олег Тістол. Сергій АРХИПЧУК: “Мазепа-фест” став маркою, знаком, символом, брендом, паролем тих нових тенденцій у музичній культурі, які відбуваються не тому, що.., а незважаючи на те, що є загальна тенденція затоптати справжнє, живе, затоптати правду, приховати її, сказати, що її взагалі не існує. Мета фестивалю — через заборони, через паркани і ґрати безвісти, котра панує, зокрема, в засобах масової інформації, де не бачать свого, а пасталакають про чуже, розголошують неправду, а правду замовчують, оприлюднити все те живе, що уособлює наш часу музиці, несе цей час, є його образом, а може, в чомусь дивиться на цей час збоку чи випереджає його. Ми зробимо все, щоб обидва дні були неповторними. Розшириться географія фестивалю: виступлять гурти з Києва, Львова, Вінниці, Івано-Франківська, Херсона, Дніпропетровська, Швейцарії. Ми також прагнемо, щоб жанрове віяло фестивалю було якомога багатобарвнішим: від бард-року, перші кроки в якому робить, наприклад, присутній тут “Їжак”, від балад протесту Лесі Горової, професійного композитора, яка прагне заявити про своє ставлення до того, що відбувається, мовою музики, — до таких зовсім звичних для молодіжних вечірок команд, як київський гурт “Нумер 482” або надзвичайно оригінальний, пошуковий і мистецький “Очеретяний кіт” із Вінниці. Сергій Архипчук сказав, що завдяки дводенній програмі розширяться можливості й для участі полтавських гуртів. — Але це не значить, що ми будемо з закритими очима, точніше, вухами, приймати будь-кого. Планка фестивалю мусить бути високою. Головний режисер пояснив, що один із принципів фестивалю — не повторюватися, дати можливість побачити нових учасників, аби у всіх нас склалася якомога ширша картина сучасної живої музики. Гарним путівником у світ української музики стала книга, яку журналістам презентував Олександр ПОДІЯ Що ж власне особливого й незвичайного мали нагоду почути слухачі, які прийшли в костьол, що на вулиці Великій Васильківській? За словами керівника хору “Почайна” Олександра Жигуна, відбулася “дуже історична подія”, а саме — “в українській культурі зароджується новий напрямок вокально-симфонічної музики”. Сам Віктор Степурко називає свій твір українською православною месою. Хоча в інтерв’ю перед концертом він зазначив, що православні, звичайно, будуть протестувати проти такої назви. Це і не дивно, адже те, свідками чого стали слухачі, аж ніяк не було схоже на традиційну православну месу. В основу твору, справді, лягли обробки церковних наспівів ХVII ст., але, як зазначив автор, ця музика написана крізь призму катастроф ХХ століття. Тобто, твір має повне право називатись і українським, бо присвячений подіям історії рідного народу, і православним, бо за духом і тематикою він без сумнівів таким і є; і, водночас, це свіжа, сучасна, позацерковна музика. Безпосередньо перед початком О. Жигун попередив: “Не жахайтеся, шукайте щось рідне, сучасне, філософське”. Радує, що серед тих, хто прийшов, багато молодих людей. У першу чергу, це студенти “Києво-- Могилянської академії”, які прийшли послухати своїх товаришів з університетського хору “Почайна”. Зала майже переповнена, хоча стояти нікому не довелося, за винятком декількох музик та диригента. Вступне слово сказав Олександр Жигун. Він розповідав про композицію твору, називаючи і коротко характеризуючи окремі його частини, говорив про унікальність події, про новий напрямок в українській музичній культурі, про філософське розуміння композитором православ’я та духу народу. Не залишив поза увагою і своїх виховантиск, і певна допомога громадськості, зокрема й дирекції фестивалю “Мазепа-фест”, котра дарувала цьому радіо записи українських пісень. Якось мені випало їхати поїздом до Києва під звуки “Вашої хвилі”. Яке то було щастя нарешті пожити в рідній стихії! І позбутися відчуття, що ти живеш на окупованій землі, а відтак мусиш шукати засобів до опору, до утвердження свого, рідного, інакше духовний життєвий простір нації звузиться так, що настануть гіпоксія і смерть. Олександр Євтушенко сказав, що безпосередньо перед фестивалем вийде ще одна книжка — рок-антологія України “Легенди химерного краю”, яка охопить 40 років музики — з 1963 до 2003-го. А восени як продовження “100 альбомів з України” має вийти книга, що охопить академічну, духовну, джазову музику, авторську пісню й навіть музику до кіно й театральних вистав, котра сьогодні абсолютно нам не відома, існує ніби поза кадром. Серед “приємних несподіванок, які точно будуть” на фестивалі “Мазепа-фест”, Олександр назвав команду “Димна суміш” та вже згадуваних “482”. Щодо “класиків жанру”, як “ВІЙ”, що існує так само довго, як і “Кому вниз”, то Євтушенко вважає, що такі самобутні групи виступають рідко через те, що маємо дуже спотворений шоу-бізнес, за суттю своєю антиукраїнський. Ми по ефемках можемо почути лише російську попсу, а самобутні явища від нас приховують. — І це абсолютно свідома політика абсолютно конкретних осіб, які займають високі посади у владі. Ми, журналісти, мусимо проти цього боротися, щоб — а) відновити елементарців, сказавши, що студенти плідно й самовіддано працювали, незважаючи на “суботи, неділі, сесії...” Промову було закінчено традиційним “Слава Україні, слава Києво-- Могилянській академії!” Концерт розпочався інструментальним “Прологом”. Присутні поринули у вир чудової музики — яскравої палітри симфонічних інструментів: звучали скрипки, віолончелі, ксилофон, труба. Такий арсенал далеко не типовий для звичайної церковної музики. Особливої глибини всьому дійству надавав орган. У наступних частинах до оркестру приєднався хор “Почайна”, а в деяких частинах лунали партії солістів. Між частинами літургії читець зачитував молитви. Віктор Степурко за- “Мертвий півень” думав свій твір як диптих: перші вісім частин мають назву “Богородичні догмати ХVІІ ст.” і присвячені пам’яті Святителя Димитрія Ростовського; останні дві частини присвячені вшануванню пам’яті гетьмана Мазепи й називаються “Літургія сповідницька”. Вихідним пунктом у зародженні задуму автора став твір видатного чеського композитора Леоша Яначека “Меса Глагольськая” (1927 р.) для солістів, хору, оркестру та органа на старослов’янські тексти. Тим не менше, при всій подібності музично-стильових конструкцій, спільнокореневих слов’янських мотивах у звертанні до православної літургійної етики, як зазначає О. Жигун, “ці два твори мають одну докорінну відмінність — вони різноспрямовані у пророкуванні майбутнього”. По закінчені твору лунали теплі привітання на адресу В. Степурка. Деякі частини диптиху повторювалися “на біс” на замовлення поважних гостей. Серед них був і президент університету “Києво-Могилянська академія” В’ячеслав Брюховецький, який висловився з позиції філолога про те, “яка недосконала мова в порівнянні з енергією духу”. Віктор Степурко явив нам твір незвичайний, певною мірою не позбавлений новаторства, який справді знаменував зародження нового напрямку в українській вокально-симфонічній музиці, з’єднавши традиційні православні наспіви з класичною симфонічною музикою. Наостанок варто сказати, що реакцією тих, хто прийшов на концерт, було переважно зачарування перед живою красою та “енергією духу” музичного дива, яке подарував слухачам творчий геній Віктора Степурка. Михайло ТОЛМАЧОВ z “Мазепа-фест” — новий усеукраїнський фестиваль, за$ початкований торік полтавською крайовою “Просвітою” з високою метою — на землі, де Гетьманська Україна зазнала в 1709 році поразки, виковувати в серцях молоді дух укра$ їнської перемоги. Перший фестиваль мав добру опінію, став подією в мистецькому й суспільному житті держави й запам’ятався багатьом молодим людям, котрі зазнали справжнього кайфу, посилаючи разом із Тарасом Чубаєм “ленту за лентою” по всьому, що гнітить націю, намагаєть$ ся загнати її в азіопську кошару, висмоктати з неї живі соки й націдити в жили гнилої рабської крові. Нещодавно в Національному Будинку органної та камерної музики відбулася прем’єра вокально-симфонічного твору видатного сучасного українського композитора Віктора Сте$ пурка “Літургія сповідницька” для читця, солістів, хору, органа та симфонічного оркестру в десяти частинах. Твір, присвячений світлій пам’яті гетьмана Івана Мазепи, прозвучав у ви$ конанні хорової капели “Почайна” Національного університету “Києво-Могилянська ака$ демія” та Державного заслуженого естрадно-симфонічного оркестру України.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин