Резонанс · с. 3сторінка оригіналу ↗
Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу
І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ — ЯК МЕРТВИМ
Слово Просвіти, №23 за 2004 рік
Останнiм часом нашi обранцi взяли собi за моду вi- тати електорат, тобто своїх виборцiв, зi святами. Багато наших спiвгромадян удостоїлися й персонального святкового президентського привiтання, справно доставленого меркантильною “Укрпоштою”, вочевидь, не задарма. І справдi цiкаво, за якi кошти усе це друкуєтьсярозсилається? Невже за власнi? Так i збанкрутувати недовго. Матимемо Президента-банкрута. Воно нам треба? Перед свiтовим спiвтовариством незручно. А уявiть собi, як ото депутатам доводиться тягнутися, щоб i собi не вiдстати вiд правил доброго тону полi- тичного бомонду. Тут iще й днi народження додаються. Депутат обласної ради, наприклад, засипав мешканцiв Диканьки спецiально вiддрукованими вiтальними листiвками з видом кочубеївської трiумфальної арки на тлi свинарникiв радянської доби. Щоразу, як приїду до родичiв, так i лежить на холодильнику якась новенька друкована продукцiя, призначена зворушити серце виборця, зачерствiле в щоденнiй боротьбi за виживання. Не дає забути, що вибори не за такими вже й горами. Створення iмiджу називається. Мене завжди цiкавило: як готують списки тих, на кого варто витрачатися? За яким принципом їх вiдбирають? У нашiй родинi, наприклад, щорiчне вiтання отримував лише чоловiк. Очевидно, був розрахунок на вплив голови родини на формування громадської думки в сiм’ї. У травнi минулого року, як i завжди, надiйшло оте “щире й сердечне” вiтання вiд народного депутата Кукоби, але на той час мiй бiдолашний Павло вже два мiсяцi покоївся на Розсошинському цвинтарi. Засмучена таким безцеремонним нагадуванням про родинну трагедiю, я стримала журналiстську звичку реагувати на подiбнi
Фото Оксани Цеацури витiвки на сторiнках преси, а скромно вклала листiвку в конверт, додала туди коротенького листа i вiдправила шановному нардепу на адресу Верховної Ради. У листi — досить, як на мене, стриманому — попросила Анатолiя Тихоновича доручити своїм клеркам, перш нiж вiтати вiд його iменi громадян, з’ясовувати, чи не пiшли отi потенцiйнi виборцi за вiчну межу, звiдки немає вороття, щоб зайвий раз не витрачатися й водночас не травмувати згорьовану сiм’ю. Була впевнена, що без зайвого розголосу вирiшу з паном Кукобою, так би мовити, тет-а-тет це питання, яке заторкує не лише нашу родину. Деякi сумнiви з’явилися минулої осенi, коли вiтання з днем народження надiйшло на iм’я сусiда, котрий помер улiтку. Тодi черговi по пiд’їзду не наважилися вiддати вдовi ту листiвку — жiнка лiтня, могла б i не витримати такого блюзнiрства. А от менi вiддали ще й друге пiсля смертi вiтання з днем народження — 14 травня цього року. І правильно зробили. Для можливостi дiалогу з
ЗНАКИ ЧАСУ
Анатолiєм Тихоновичем. Бо поки що все обмежилось монологом із мого боку, який став пiдтвердженням того, що нагорi нас не лише не вважають за людей, а навiть i не чують. Там — свiй план із розсилання листiвок та iнших засобiв для “обробки” мiзкiв електорату, до життя i смертi якого владоможцям немає нiякого дiла, а тому й померлим бажають “успiху й достатку, оптимiзму та впевненостi”, здiйснення мрiй та благородних справ. Вже другий рiк намагаюся й не можу позбутися надходження прикрих листi- вок із побажаннями “безмежного щастя й мiцного здоров’я” та “безхмарного неба” тому, хто вже нiколи його не побачить. Маю пi- дозру, що вiд цього потерпаю не лише я.
z
Алла АННЕНКОВА
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
